Кінець початку

Сонечка! Цей розділ буде завершувати даний період цього фф. 10 розділ вже буде описаний як новий… “сезон”? хаха, сподіваюсь, ви зрозуміли хід моїх думок. Дякую, що читаєте!!

Ніч.
Темний вокзал що де-не-де освітлювався поодинокими ліхтариками. Час від часу можна було помітити людей, що також чекали свого потягу. Пелена сну окутувала не лише самого Євгена, а й інших очікувачів. Вона нависла над цілою країною, змушуючи її мешканців закінчувати всі свої справи і зачарованою ходою йти у тепле ліжечко, щоб дивитись цікаві і різнобарвні сни, або ж нічого не бачити. З когось вона знущалась, посилаючи страшні кошмари, що мучили вічність. Так здавалось коли перебував у ньому, насправді муки тривали близько години, коли проходила саме та фаза сну. Гострі кігтики монстра чи величезні глазиська могли надовго впасти у пам’ять і з’являтись у реальному житті у вигляді нерівно вирізаних кружальців цибулі у страві чи кістками у рибі.
Як же Женя не хотів  побачити щось схоже, коли буде спати у своєму номері. Проте, більше за це він не хотів побачити таке знайоме чорне пальто, що розвівалось по вітру. Такого ж кольору взуття наче відстукувало певний ритм по тротуару. Двері машини, з якої і вийшов світловолосий, закрились, а фари заблимали, сповіщаючи господарю про їх заблокування. Сильна статура знайомого впевнено закрокувала у сторону Євгена, від чого той трохи злякався, стараючи прикрити своє обличчя шарфом чи рукавом пальта. Господи, тільки не до нього будь ласка…тільки не до нього…
– Вітаю, як у вас справи? – жіночий голос позаду Жені трохи його злякав, проте не сильно. Він вирішив повернутись спиною до них, щоб його не було помітно. З самого початку той хотів піти, проте наступна фраза Спартака дуже здивувала і зацікавила.
– Давайте без цього. Я дуже поспішаю. Тут все, що ви просили. – Щелепа Жені впала настільки низько, що рука ледь втримала її. Спартак все таки розмовляє українською з іншими людьми? А з ним все ще російською..
– Він нічого не запідозрив? Все гаразд?
– Так, я з ним спілкувався, то він навіть нічого не підозрює, не хвилюйтесь.
– Добренько, тоді добраніч. Сподіваюсь на подальшу співпрацю- у голосі чулась якась насмішка, а відразу після неї і сміх.
– Добраніч – сухота відчувалась у повітрі ще довго після слів старшого.
Женя не знав що і думати, коли спостерігав за від’їджаючою(?) машиною Спартака. Отвір всередині серця Жені пульсував і болів. Він нив. Женя відчував зраду. Невже до його переслідувача Спартак має пряме відношення?

***

Музика у навушниках грала тихо, оскільки Женя старався заснути. Думки, що Спартак тепер також повинен стати для нього чужим ніяк не могли вилетіти з голови. Що тепер буде? Чи потрібно йому розказати про від’їзд?..

ні.

Все.

Досить.
Жені набридло це все. Хотілось спокійного життя, щоб його ніхто не чіпав. По теплих щоках потекли гіркі і солоні сльози. Було відчуття, що вся гарна картинка, що лише почала вимальовуватись таким хорошим і талановитим митцем, розірвалась. Вона була порвата гострим ножем, навіть не закінчившись.

***
Женя повертався додому з магазину. Батьки попросили купити продуктів, бо у холодильнику здається декілька мишок повісилось. Настрій був дуже хороший, таким самим як і погода. Десь співали пташечки, десь травичка проглядалась.  Привітні люди, що ходять по своїх справах. У кожного своє життя і свої переживання.
Саме головне, що фотографії перестали докучати. Як тільки Женя переїхав до своїх батьків, частина його проблем наче полетіла в теплі краї, чекаючи гірших часів. Не дивлячись на це все, телефон не переставав розриватись від повідомлень з такого знайомого номеру. Кожного дня Спартак писав і дзвонив до Жені, а у другого не вистачало сміливості заблокувати його. Деколи, він прочитував його повідомлення за допомогою нової фішки в телеграмі, проте… Як тільки він переїхав у Житомир і перестав спілкуватись з Спартаком, проблем стало набагато менше. Невже так і мало б бути?… Ну нехай.

***

– Синку, іди їсти! – теплий голос мами відразу відірвав Женю від роботи. Він взяв на роботі відпустку, і вирішив спробувати себе у роботі програміста. Як не як, він навчався на схожу спеціальність. Зараз Женя старався вивчити мову, беручи онлайн уроки у професіоналів.
– Іду мам! – як давно він цього не говорив..

Невже це все справді зупинилось?

Не забуваємо про мій тг канал !

  Приєднуйтесь

https://t.me/kaomine

Або по назві ” kaomine ” Буду вас чекати)