Кава і Пара ☀️+🦊

Кава і пара.

(частково перекладений у віршовану форму фанфік чудової авторки. Посилання на дивовижний оригінал: https://fanfic.com.ua/fanfic/%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%ba-%d0%bd%d0%b5-%d1%82%d0%b0%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%8f%d0%ba-%d1%83%d1%81%d1%96/ )

Звичний ранок для нього у сірій кімнаті.

Скільки таких їх вже бУло?

Крізь стягнуті жалюзі, в дикому паті,

Світло променем чистим гайнуло,

Відбившись від меблів, воно розліталось

Білою парою з кави,

Блищало на стінах, а далі ховалось

У волосся приємно-кудряве.

Тишу порушував цокіт годинника,

Що важко рахує секунди,

Та тихий ковток, після довгого видиху,

Й брязкіт чашки о стіл, відчайдушний.

Щоразу вони, насолоду спіймавши,

Опинялись в окремому світі,

Де чули як серце обох – одна пташка,

Що билась в зачиненій клітці.

Женя так точно втрачав щосекунди

Себе в потойбічній реалі,

Дивлячись в очі блакитні навпроти,

Губився, гадав: чи кохає?..

Коли у холодну блакить потрапляло

Світло далекого сонця

Актор посміхався, його накривало

Лавиною щирих емоцій.

Та гарячої кави ковтнувши – розтав,

Ховаючись у білій парі.

Він не брехав собі й не удавав,

що нічого не відчуває.

У відповідь усмішку щиру приймав,

Теплоту й дивовижну турботу.

Вони не поспішали. Не зрушили час,

Відчувати щоб погляд глибокий.

І дихання збите в обох завдяки

Випадково приємним торканням.

Слова не потрібні. Не зараз, не ті…

І ніякого вголос “кохання”.

Насолода від дружби,

Банальних речей –

Тиха кава, сніданок та шахи.

Й цілі книги у кольорі теплих очей,

Що навпроти і вдома, і в залі.

Їм достатньо невизначень терпкого “лю”,

Навіть поглядів тих необачних –

З допомогою них пережили війну,

А вже згодом і сотні побачень.

І найкраще що можуть зробити в цей час –

Усвідомити щось невимовне:

Так, між ними зв’язок, кухня, ранок і чай,

І вони в тому не одинокі.

13.03.23//30