Розділ 2 Кінець

Результат не той який я очікувала, але так буває. Стиль не звичний, для мене, але написаному бути.

В пошуках терблячої бети, котру не злякає рейтинг + 21

Обіймаю всіх, хто закоханий в СнаРі так як і я 💋

Северус…

Я блякла тінь самого себе. Звучить смішно, тінь. Якщо так, то від чого, де відбувся початок руйнації й що рахувати за початкову ланку. Відповідь проста я завжди був привидом, що тиняється в пошуках сенсу. Силует біля каміна важко осунувся, гівняний віскі, нагрівшись став ще огиднішим. Важкий подих, чоло опустилось на руки. Він шкодував себе, принижував так відкрито, що ставало зле від самого погляду на чоловіка. Не висловлене питання ятрило душу, як Гарольд зміг закохатись в такого як він. Зленного, зневажливого, нелюдимого та спаленого з середини чоловіка. Можливо ті 10 місяців йому наснились, чи це був чийсь жарт. Точно, Дамблдор створив ілюзію, щоб перетягнути зіллєвара на світлу сторону, смішно, а може ні ? Злий рик пролунав, немов останній викрик раненого звіра. Стакан полетів в стіну. Робота, наука все це відволікало Северуса, але іноді він дозволяв собі жалість, агресію, зняти маску бодай на декілька годин, щоб не зійти з глузду. І це допомагало, справді. Маг встав з крісла, зарозуміло глянув на безлад який натворив прошипівши щось типу, жалюгідний.
На ранок світ побачить все того ж професора Снейпа з такою звичною маскою. Северус гарно тримав обличчя і за його життя не багатьом вдалося побачити його розгубленим. Та коли п’ятого січня шістнадцятирічний Гарі Поттер прийшов зізнаватись в почуттях, хлопчисько автоматично доєднався до списку обраних.
Це був зимовий вечір морозний такий типовий, як багато вечорів до цього та після. Гарі пошкрібся у двері, увійшов, спокійно вислухав кпини у свою сторону, особливо не дивуючись, без дозволу сів на сусіднє крісло, випалив заготовлений монолог, дивлячись в глузливі очі, тіло тремтіло, але голос був твердий та зібраний.
– Професор, я погано сплю вже котру ніч. Ні я не збираюсь жалітись на жахіття чи інші сновидіння, щоки гарі зрадницьки запалали, та все ж ви знаєте що діється. І я маю сказати вам це перед тим, як… не важливо просто маю сказати, що я закоханий в вас. Я чудово розумію, все що ви хочете мені сказати, тому мовчіть прошу. Я більше не докучатиму, але як це все закінчиться то я прийду і ми поговоримо ще раз, будь ласка, виживіть професор і ще одне знайте я вам довіряю. Потер не збирався чекати відповіді, він хутко піднявся з крісла і вилетів в з кабінету, на його вустах красувалась посмішка. Від усвідомлення слів які до нього долетіли після того, як він зачинив двері. – Ви теж Поттер, будьте обачні.

Молодий вісімнадцятирічний курсант йшов темною вулицею. Озброєний пляшкою хорошого маглівського віскі. На порозі будинку він позволікав всього 10-15 хвилин не багато якщо взяти до уваги, що він на порозі в самого Северуса Снейпа героя війни та далі по списку, стояв гордо піднявши голову, чорна рубашка з закатаними рукавами та темні джинси, Гарі віддався б йому на порозі. Тільки но юнак зібрався з силами, щоб постукати як двері відкрились, а за ними стояв він. Все такий же єхидний, бундючний,пихатий, гарний і сука коханий.
– Потер я не в курсі мій дім охороняють недоаврори чи ти загіпнотизований красою моєї фасадної оббивки. Хлопець не встиг зреагувати, як Северус хватав його за шиворіт і з немалою силою затягнувши в будинок притиснув до стіни разом з тим навалившись всією вагою на хлопця та сильно прикусивши шию. Солодкий стогін пролунав на весь будинок.
Ой що далі буде.