Викрадення дітей

Глава 9

Щойно сім’я приїхала з відпочинку до Шінсо в кімнату забіг Мономо. 

— Ти чого, мені не сказав, що їдеш?! Тільки потім написав, що поїхав, ми навіть не попрощалися. 

— Вибач, просто якось було не зручно. 

Шінсо винно опустив очі.

— Не зручно?! 

Мономо підійшов обійняв Шінсо. 

— Не соромся, кажи мені все! 

Він похлопав його по спині і всівся поруч.

— Ну, як все пройшло?

— Та чудово, хоча з тобою може було б веселіше, але я відпочив і краще себе зараз почуваюся. Там було тепло. Мені сподобалося, було б круто туди разом з’їздити. 

— Пхапах, радий чути! 

Мономо всміхнувся. 

— Пограємо в приставку! Хто програє той робить дз за двох! 

Шінсо зітхнув. І вони сіли грати, Шінсо програв і сів робити домашку. Нейто сів на стола поруч і заглядав у зошит. 

— Так, тут неправильна у тебе відповідь вийшла, тут помилка і буде 2, а не 3. 

Ткнув він пальцем. Шінсо зітхнув переписав. Він зістрибнув зі стола і влігся на ліжко. Шінсо робив дз. 

— Чуєш, було б круто тут разом спати. 

Шінсо почервонів. 

— Що ти мелеш?! 

— Та ні, просто сміюся, хпахпах. 

Він підійшов до Шінсо і заглянув у зошит. 

— Твір я сам напишу. 

Так вони доробили домашку. 

— Проведеш мене? 

— Добре. 

Шінсо погладив білявого по голові. Вони вийшли на вулицю і пішли в інший гуртожиток, але раптом їм в обличчя з кущів пустили якийсь запах, Шінсо почав губити свідомість. 

— Шінсо, сонце, що сталося. 

Перелякано зловив його Мономо і у самого підкосилися ноги і загубив свідомість. 

Прийшов в себе Мономо від сильного болю в руці, коли хтось ламав йому руку, і він закричав на всю, від цього і Шінсо прийшов в свідомість. Хлопця відпустили і сіли поруч. 

— Розкажи план школи. 

Мономо відвернувся, його схопили за іншу руку і стисли палець

— Будеш мовчати, зламаю палець. 

Мономо відвернувся. Шінсо глянув збентежено на Мономо. 

— Я син Айзави, я знаю школу краще! 

Мономо зрозумів, що Шінсо це зробив аби відволікти ворогів на себе, вони глянули на хлопця, фіолетововолосий одразу зазирнув їм у очі і промовив. 

— Вийдіть з кімнати і йдіть у ліс. 

Вони розвернулися і пішли з кімнати. Мономо в паніці глянув на Шінсо. 

— Болить, я помру від болю!

— Заспокійся, ми виберемося. 

— Шінсо, я хотів тобі дещо сказати, перед тим як померти, я тебе кохаю!

— Мономо, ми не помремо. Заспокійся, ти мене дійсно кохаєш? 

— Так! 

Шінсо зміг розв’язати свій вузол на луках і розв’язував собі ноги. 

— Тоді заради мене заспокійся, я тебе також кохаю, ти мені далеко не просто друг, але зараз трішки не до цього. 

Розв’язав ноги підійшов і обійняв коханого, взяв руку і оглянув. Мономо скулив. 

— Перелом. 

Він ніжно взяв на руки Мономо і сів з ним на руках. Мономо прижався до грудей, а Шінсо думав як вибратися він поцілував Мономо в лоб і відчув, що в нього температура. 

— Котику мій, у тебе напевно температура. 

— Не факт, що у тебе її нема, ми не знаємо, що нам бризнули в лице. 

Мономо притягнув Шінсо і пристрастно поцілував в засос, той йому відповідав ніжно і солодко. Хлопці почули голос гучномовця. 

— Шінсо, Мономо! Ви тут?! 

— Таааааак, ми тут! 

Крикнув Мономо, але це була пастка, бо до них забіг злодій. І хотів їх зловити, але Шінсо швидко заглянув йому в очі і наказав. 

— Іди геть, в ліс, як найдалі звітси. 

Чоловік розвернувся і пішов. Але тут забіг Айзава і Хізаші. 

— Хлопці ви як?!

Промовив Айзава. 

— Татиии! Схоже у нас двох температура, і у Мономо зломана рука. 

Хлопці ледве встали. 

— Так, якщо вам, так погано, то будете на руках, так буде швидше. Ямадо візьми на руки Мономо, я Шінсо. Добре, що Гончого взяли з собою, він щвидко вас по запаху знайшов. 

Невдовзі обидва хлопці були у лікарки. Вона оглянула хлопців і зітхнула. 

— Перелом Мономо, то без проблем, а ось температура може не опускатися декілька днів. Їм краще поки, що дати спокій і звільнити від усього. 

До Ямади накінець повернувся голос і він промовив. 

— О, я говорити зміг, Айзаво, тоді звільнимо їх з занять на тиждень? 

— А, що ж поробиш… 

— Шінсо, ти вільний, можеш іти до кімнати. Мономо теж скоро відпущу. 

Шінсо, Айзава і Ямада вийшли. Шінсо глянув на батьків. 

— У мене до вас прохання.

Дозвольте мені бути з Мономо в одній кімнаті весь цей час. Так мені буде веселіше, легше. 

— Тільки, Шінсо, кожен день приходити він буде не в силах, а кімнати на одне ліжко. 

— Мгм, я розумію, ми разом спатимемо. 

— Шінсо, ти впевнений, що він погодиться? Ви ж лише просто друзі. 

Шінсо відвів очі. Гучномовець всміхнувся. 

— Отже, ви не просто друзі?

— Так, ми зізналися один одному в коханні. Я думаю він буде тільки за. 

— Зачекай. Ти кохаєш Мономо? 

Здивувався Айзава. 

— Так, тату! 

— Добре, я все зрозумів. Значить так, я дозволяю вам бути разом, в кімнаті, але спочатку хочу з вами удвох поговорити. Хітоші зітхнув і кивнув. Вийшла медсестра. 

— Ви ще не пішли? Це добре. Йому стало погано під час лікування, можливо із-за температури, і зараз рука його здорова, але він відключився. 

Хітоші занервував. 

— Можна я зайду гляну на нього? 

Медсестра кивнула. Він зайшов глянув сів поруч. 

— Я посиджу, поки він не прийде в себе. 

— Тобі треба відпочивати. 

— Але я не зможу заснути знаючи, що він тут і в такому стані. 

Айзава глянув на медсестру. 

— Думаю, він йому не завадить. Дозвольте йому посидіти поруч, якщо можна.

Медсестра зітхнула. 

— Добре, поміряй температуру. 

Шінсо взяв термометр і засунув підмишку. Поклав голову поруч з ногами коханого. Поміряв. 

— 38,9

— Треба жаропонижаюче. 

Діва цілителька простягнула ліки. Шінсо піднявся, випив. І знову вклав голову поруч з ногами. 

— Шінсо, краще ляж на кушетку поруч. 

Шінсо кивнув і встав ліг на кушетку і дивився на Мономо. Айзава і Хізаші пішли до кімнати. 

— Я тоді поки відійду в кабінет, якщо, що  кнопка виклику, у тебе біля ліжка. 

— Добре. 

Медсестра пішла, а Шінсо пересів назад до коханого і вклав голову йому на груди слухаючи стук серця, це його заспокоювало. Раптом він відчув руку Мономо у себе на голові. 

— Шінсооо, тікай, я вже помру тут, а ти тікай…

Тихо промовив Мономо, не відкриваючи очі. Шінсо наблизився до обличчя Мономо, взяв його за щоки поцілував в губи. 

— Сонечко, прокинся! Все добре, ми в безпеці. 

Шінсо цілував обличчя Мономо і масував голову. Мономо розплющив очі. 

— Де я? 

— В медпункті. 

Мономо порухав руками. 

— Ооооо, вони здорові. 

Шінсо всміхнувся і поклав голову на Мономо дивлячись йому у вічі. Мономо сів і погладив коханого по голові. 

— Тиждень ми не будемо ходити в школу, будемо просто разом валятися в ліжечку. 

Мономо всміхнувся і вкусив Шінсо за шию. 

— Я вампір! 

— Пішли в мою кімнату, там будеш кусати мене скільки заманеться, вампірчик мій. Айзава хоче з нами поговорити про щось. 

— Добре. Я бовдур, що кохає хлопця. Хахаха. 

— Ти не бовдур, ти мій милий. 

Шінсо поцілував Мономо в лоб. Хлопці встали і вийшли в кабінет до медсестри. 

— Ми підемо? 

— Ні хлопці, поміряйте температуру, а потім підете.

Вона дала обидвом термометри, хлопці поміряли. 

—37,2 

— 37

— Добре ідіть в кімнати, але через коридор, а не вулицю. 

Шінсо кивнув.