Таємний прихильник

https://t.me/meyk96/207 – та сама картина, яка описана в даному фф

Опис: Техьон отримує картину зі своїм зображенням від таємного чоловіка. З цього і почалася їх історія кохання.

Сьогодні у Техьона нарешті довгоочікуваний вихідний. Бути моделлю, ще й відомим на весь світ, не так і просто, як думають деякі. Адже за цією роботою стоїть: важка праця, постійне вдосконалення себе, дієти, виснажливі перельоти і зйомки. Але це все дрібниці, за умовою, що тобі подобається твоя робота, а Техьону вона дуже навіть подобається. Він любить камери, любить позувати, любить подіуми і красивий одяг. Тому для нього це задоволення, але іноді все ж хочеться відпочити від цієї метушні. Просто посидіти вдома за переглядом дорами і не вилазити з квартири цілий день. Чорт, це ідеально.
Саме тому зараз він обирає дораму, дивлячись на різноманітні пропозиції, та попиває чай. Вибір зупинився на “Ділова пропозиція”, що чудово підходить під його настрій. І тільки він зручно лягає на диванчику у вітальні, як на всю квартиру лунає дверний дзвінок.
— Серйозно? Кого там принесло? Саме зручно ліг… — він ниє собі під ніс, але все ж встає та йде до вхідних дверей.
Навіть не дивлячись у вічко, він відчиняє двері та бачить молодого парубка з плоскою величезною штукою, що стоїть на підлозі та спирається на нього.
— Добрий день. Кім Техьон?
— Так, — трохи злобно, але водночас з цікавістю відповідає Техьон.
— Вам посилка. Розпишіться, будь ласка, — хлопець простягає планшет з аркушем та показує місце підпису.
Техьон, розписавшись, миттєво повертається у квартиру, на ходу розпаковуючи, як він згодом зрозумів, картину. Коли ці муки з розпаковкою закінчилися, він побачив маленький папірець, а точніше листівку.
“Мені подобається ця картина, як і той, хто зображений на ній. Познайомимося?”.
Знизу написаний нік інстаграму.
@user300397
Серйозно, цей юзер дійсно думає, що Техьон буде йому писати. У нього вистачає прихильників і людей, які дарують йому… До речі, що дарують?
Техьон перевертає картину лицевою стороною до себе і завмирає. Він бачив величезну кількість картин великих художників, був у найвідоміших галереях, але цей… шедевр не зрівняється ні з чим, що раніше доводилося бачити Техьону. Є припущення, що вона найкраща, тому що на ній зображений Техьон. Його портрет зображений у чорно-білій гаммі. Чітко промальовані чорні, сяйнисті очі, а цей погляд змушує поклонятися навіть самого Техьона. Волосся вкладене назад, показуючи високе чоло і густі, доглянуті брови. Його довгі пальці з короткими нігтями виглядають так красиво, що ні один світляр не зміг би відобразити їх у кадрі так естетично і красиво. На пальці зображений перстень з великим смарагдом посередині. Якщо Техьон не помиляється, ця фотосесія була два місяці тому. У такому стилі Техьона ще не малювали, але справа навіть не в стилі, а в енергетиці? Вайбі? Важко описати, що у цій картині такого особливого, але вона точно займе вишукане місце над його ліжком.
Цікаво, як ця людина дізналася адресу Техьона, адже просто так знайти в інтернеті її не можна. Але він точно не буде писати в інстаграм, сам не знаючи кому. Багато честі цій людині буде. Сказав він і цілий день проходив з бажанням начхати на ці слова і написати, адже цікавість переважує гордість. Принаймні у Техьона точно.
На місто опустилася темрява, сповіщаючи про настання ночі. Сонце вже давно сховалося за горизонтом, а небо заполонили яскраві зорі та самотній місяць. Через панорамні вікна у квартирі Техьона можна спостерігати неймовірний краєвид, який відкривається з 30-го поверху. Нічне місто, освітлене вуличними ліхтарями, а вдалечині видніється вежа Намсан, що яскраво світиться барвистими фарбами.
Техьон сидить на тому ж дивані, насолоджується дорогим червоним вином і намагається не думати про картину та її автора. Чесно намагається, але чесно не виходить. Він дивився дораму, читав книгу, слухав музику, але весь час думав хто б міг надіслати цю картину. Перед усім надсилав і намалював цю картину. Немає сенсу анонімно надсилати його портрет, намальований на замовлення. Адже так? Усе, досить забивати голову маячнею і будувати сотні гіпотез навколо цієї картини. Краще піти в душ, а потім завалитися у м’якеньке ліжечко.
Техьон заходить у ванну, неспішно скидає весь одяг і все ще безрезультатно намагається викинути з голови неочікуваний подарунок. А точніше людину, яка зробила цей подарунок. Він заходить у душ, вмикає теплий потік води, а тим часом уява малює гарячі образи цієї людини. Можливо, це лише виправдання для нього, оскільки сексу не було вже… давно. По суті, як би навіть ніхто не надіслав йому подарунок, він все одно когось би уявляв.
Перше, що приходить у голову — це широкі плечі, міцні груди… Техьон бере гель для душу із запахом шоколаду, вичавлює трохи та починає розтирати по всьому тілу. А уява не зупиняється і продовжує. Вузька талія, живіт з контурами пресу… Техьон масажує своє тіло долонями і відчуває як його член встав від однієї чортової фантазії про те, як виглядає ця людина. До біса все. Техьон опускає руку на член і починає повільно водити по ньому, продовжуючи уявляти. Сильні руки, на одній з яких фарбою намальовані різноманітні візерунки. Вони стискають талію Техьона, а ніжні губи заціловують його шию настільки жадібно, що не пропускають жодної ділянки на медовій шиї Техьона. Власна рука починає активніше рухатись на члені, сильніше стиснувши стовбур. Його губи опускаються до соска, пестячи ніжну горошинку, а інший стискають рукою, легенько викручуючи. І Техьону вистачає лише цього, тому він зривається на шалений темп і рясно кінчає собі на руку, тремтячи від задоволення, що охопило все тіло.
— Чудово, кінчив тільки від фантазії про чорт знає кого, — Техьон закушує губу і продовжує митися, бажаючи швидше піти у спальню.
Провівши у душі ще п’ять хвилин, він завалився на своє величезне ліжко лише з двома бажаннями: поринути у сон і написати тому художнику, як його визначив Техьон. Друге він старанно ігнорує, ставлячи будильник на завтра та вимикаючи світло. Він намагається заснути, але от біда, думки заполонили його свідомість і мозок відмовляється спати, коли він такий завантажений.
На годиннику вже година ночі, а Техьон досі крутиться і намагається заснути. Його вже починає дратувати ця людина, завдяки якій він позбавлений сну. І це аж ніяк не через його гордість, яка забороняє писати цій людині.
— Усе, начхати. Якщо хочеться написати, то чому, чорт би його взяв, я не можу це зробити?
Техьон тягнеться до телефона та заходить в інстаграм, відразу згадуючи, що папірець, на якому записаний нік, валяється десь у вітальні. Незадоволено стогнучи, він підіймається та чимчикує у вітальню на пошуки папірця. Пошукавши з ліхтариком хвилин п’ять, його сонний мозок генерує чудово ідею увімкнути світло у кімнаті. Завдяки цьому він бачить шматочок паперу під журнальним столиком на килимі. Він бере той папірець, переконуючись, що це той, що потрібен, і повертається у ліжко. У пошуку набирає нік, натискає на профіль і бачить абсолютно порожній акаунт. Як несподівано, саркастично думає Техьон. Натискаючи надіслати повідомлення, він трохи зависає.
— А що писати то?
Перебравши кілька варіантів, він зупинився на думці, що яка різниця, що писати, головне швидше щось надіслати та піти спати. Все ж організм на противагу мозку, який занадто забитий думками, хоче спати.
thv
Оригінальний спосіб познайомитися.
Техьон навіть не встигає відкласти телефон, щоб лягти спати, як чує сповіщення і бачить повідомлення від цього акаунта:
user300397
Я хотів тебе вразити. Сподіваюся, тобі сподобалася картина?
thv
Вона дійсно красива. Твоя робота?
user300397
Звісно. Який сенс надсилати чужу роботу?
Техьон подумав точно так само, але все ж запитати вирішив. Залишивши питання без відповіді, Техьон вирішує написати одне з того, що у нього крутиться в голові цілий день.
thv
Я звісно не експерт, але намальована вона досить… Професійно.
user300397
Справді? Буду вважати це компліментом.
thv
Де ти взяв мою адресу?
user300397
Допоміг один знайомий, який хотів би залишитися анонімним).
thv
І як мені дізнатися хто ти? Я так розумію, ти мені все на тарілочку не викладеш.
user300397
Як би все було так просто, я б відразу написав свою сторінку в інсті, а не створював би фейк.
Але давай все завтра, гадаю ти також хочеш спати.
Добраніч
*Вийшов з мережі*
Чудово. Заінтригував, нічого не розповів про себе і ще й добраніч побажав. Так, цей чоловік Техьону вже подобається. А зараз дійсно краще піти спати.

Техьон прокинувся о восьмій ранку. У нього на десяту фотосесія, тому потрібно сходити в душ, перекусити, зібратися і вийти. У душі, коли він уже прокинувся, а мозок може нормально функціонувати, думки знову повертається до нічної короткої переписки і загалом до цієї людини, імені якої він не знає. Можливо сьогодні щось виясниться.
Повністю зібравшись, він виходить з квартири та бачить повідомлення від Джина, свого менеджера, що той уже біля його будинку. Він коротко відповідає “Виходжу” та прямує до ліфта. Спустившись, він бачить звичний чорний Хюндай і йде до нього. Техьон завжди сідає біля водія, хоча мав би сідати позаду, але не бачить у цьому потреби, тим більше розмовляти з Джином з переднього місця якось зручніше.
Річ у тім, що Джин не тільки його менеджер, а й друг. Коли Джина назначили менеджером Техьона, не сказати, що вони обоє були сильно задоволені таким розвитком подій. Так склалося, що у їх агентстві багато людей, які люблять пліткувати. От і Сокджин попав у цю павутину, коли слухав, як говорили про Техьона, ніби той зверхньо ставиться до інших співробітників, завжди всім незадоволений і ще багато всякої маячні, яка не відповідає реальності від слова зовсім. Так само і Техьон наслухався нісенітниць про Джина. Не те щоб вони вірили цим пліткам, але коли ти практично кожен день чуєш одне й те саме, то у тебе складається невірний портрет людини, яку ти навіть не знаєш. Зате тепер, після трьох років спільної роботи, вони не тільки незамінні один для одного у плані роботи, а ще й хороші друзі.
— Доброго ранку, Джине-хьоне, — Техьон вітається, пристібаючись паском безпеки. — Що в нас сьогодні за планом?
— Доброго. Сьогодні тільки одна фотосесія, далі ти вільний.
— Чудово. Взагалі зараз не до роботи, — Техьон трохи дивно усміхається, знову згадуючи свого таємного прихильника.
Джин здивовано дивиться на друга і поглядом натякає на продовження.
— Коротше, мені вчора кур’єр привіз картину, точніше подарунок у вигляді картини з моїм портретом, — Техьон дістає телефон з кишені й заходить у галерею, щоб показати цю саму картину, яку він сфотографував.
Він простягає телефон і Джин бере його у руку, відразу приглядаючись до світлини на телефоні. Картина дійсно гарна, художник вміло відобразив Техьона на полотні.
— Що ж, картина дійсно гарна, я б сказав, що вона намальована професіоналом, — Сокджин повертає телефон Техьону і заводить машину, щоб рушити до агентства.
— Та ось і я так подумав. Найцікавіше, що я не знаю, хто автор. З цією картиною була записка з ніком інсти, але то лише фейк. Немає жодного натяку, хто це може бути, — Техьон замислено дивиться на світлину у телефоні, а потім ховає його назад у кишеню.
— А це він намалював картину? — Техьон легенько киває. — Виходить, що ця людина художник і, дивлячись на якість роботи, можна припустити, що досить відомий художник. Але це, звісно, не факт.
— Пропонуєш мені переглянути роботи всіх художників Кореї і таким чином визначити, хто він? — Техьон підіймає одну брову у питальній манері.
— Ідея непогана, звісно, але я пропоную просто не паритися і забити. Тим більш, він рано чи пізно сам скаже, хто він. Навіщо йому приховуватися вічність? Правильно? Правильно. — Джин злегка кивнув головою, погодившись сам з собою.
— Взагалі-то, є можливість, що сьогодні щось проясниться, — Техьон злегка всміхнувся і перевів погляд на дорогу.
— От і чудово. А зараз краще сконцентруватися на роботі. — Джин глушить машину і відстібає пасок безпеки. — Ми приїхали.

Закінчивши картину, Чонґук полегшено зітхає і направляється на кухню трохи перекусити. Через бажання швидше закінчити свою роботу, він навіть не відволікався на їжу, хоча провів за картиною щонайменше чотири години. Але весь витрачений час і сили були того варті. Картина вийшла неймовірною. Навіть можна сказати, що це одна з найкращих його робіт.
Ідея намалювати портрет Техьона прийшла раптово. Варто було побачити новий журнал з Техьоном на обкладинці, як натхнення налетіло шаленим ураганом, і Чонґук лише встигав слідкувати за прогресом роботи. Кожна лінія лягала ідеально, кожен мазок вписувався у загальну картину. Картина малювалася легко і швидко, певна річ, були складні моменти, але варто було трохи більше докласти зусиль, як робота продовжувалася без зупинок.
У квартирі лунає дверний дзвінок, що сповіщає про те, що якась людина вирішила потурбувати ваш спокій. Чонґук прямує до дверей та дивиться у домофон, бачачи знайоме обличчя хьона. Він швидко відчиняє, відразу ж ловлячи осліплюючу усмішку старшого.
Джин-хьон для Чонґука найближча людина. Вони знайомі практично все життя, починаючи від моменту як трохи не побилися на пісочниці біля будинку, у якому жили. Через що була суперечка ніхто не пам’ятає, але у Чонґука характер такий… запальний, що і не дивно, як саме вони познайомилися. Одного разу, по словах батьків, старший заступився за Чонґука, коли у нього хотіли забрати машинку. Поліцейську машинку, на хвилинку! Після того вони були не розлий вода. Куди хьон, туди й Чонґук хвостиком.
— Йой, ти чого такий задоволений? — Чонґук повертається до кухні, щоб швидше поїсти.
— У мене є дві гарні новини. Перша, у мене післязавтра вихідний, нарешті. Друга, ми повинні, — він наголосив на останньому слові, — разом щось придумати на цей вихідний, — старший не соромлячись залізає у холодильник у пошуку смачненького.
— Там нічого немає, хьон, я з цією картиною зовсім забув у магазин сходити, — Чонґук знизує плечима, дивлячись на невдоволену моську перед собою.
— Ти мене розчаровуєш, Чонґукі, — бурчить старший, сідаючи за стіл.
— Зате я закінчив картину, — Чонґук задоволено кинув погляд на кабінет, у якому розташовувалася та сама картина.
— О, я повинен побачити її перший, — він підскакує і поспішає в іншу кімнату, щоб оцінити нову роботу Чонґука.
З іншої кімнати Чонґук чує слова подиву і захоплення, які розливаються по тілу приємним теплом. Напевно, це єдина людина, думка якої йому дійсно важлива.
Розуміючи, що їсти він буде хіба що мишку, яка повісилася у холодильнику від голоду, Чонґук замовляє піцу. Він навіть не запитує хьона, чи він буде і яку саме. Перше питання швидше для галочки, адже так, буде. Його хьон занадто любить їсти, а піца так взагалі його любов. Яка саме? О, це Чонґук ніколи в житті не забуде. Вистачило йому одного разу, як він замовляв піцу і трохи переплутав піцу пепероні з томатами з просто пепероні. Шуму, образи і крику тоді було багато. Тепер він на все життя запам’ятав, яку піцу любить старший.
— Я в захваті. Мені всі твої роботи подобаються, але ця перевершила всі мої очікування, — старший активно жестикулює, показуючи своє захоплення. — І що ти з нею будеш робити?
— Думав залишити собі, але вона вийшла такою красивою, тому в мене є одна ідея, а ти допоможеш мені з реалізацією, — Чонґук хитро посміхається, а Джин знає цю посмішку — він влип і йому вже варто боятися фантазії Чонґука.

Після фотосесії Техьон відправляється в улюблену кав’ярню випити кави. Джин відмовився піти за компанію, спершись на незакінчені справи в агентстві. При виході з будівлі його погляд падає на чоловіка з довгим чорнявим волоссям, міцною статурою та з тату на руці, які, більш усього, продовжуються далі по передпліччю. Він підіймає погляд та зустрічається з чужим вивчаючим. “Як же хочеться, щоб цей чоловік виявився моїм таємним прихильником” пролітає у голові Техьона, але він просто відкидає цю думку і прямує до місця призначення.
У кав’ярні атмосфера затишку, аромати випічки та смачної кави. Людей не так багато, хоча і знайти вільні місця важко. Трохи подумавши, Техьон вирішує взяти свою улюблену каву та своїми ніжками піти додому. Заодно і прогуляється.
Він підходить до баристи та робить замовлення, сідаючи за стійку. Хосок, як він прочитав на бейджику, усміхається та говорить, що кава буде зроблена через п’ять хвилин. Тим часом Техьон заходить на сайт одного ресторану та замовляє собі обід. Поки він добереться додому, кур’єр якраз привезе їжу, чудово ж. Він довго вагається, що саме замовити, але, врешті-решт робить свій вибір та блокує телефон. Його кава вже готова, тому він розплачується та встає зі стільчика, аби відправитися додому.
Вийшовши на вулицю, сильний порив вітру продуває до кісток, даючи зрозуміти, що надворі вже пізня осінь. На ньому тепле пальто, але навіть воно належним чином не зігріває, саме тому Техьону вже не дуже і хочеться прогулятися. Але руки гріє гарячий напій, а приємне осіннє повітря, хоч і прохолодне, на противагу вселяє у душу якесь тепле почуття.
Через деякий час телефон Техьона вібрує у кишені пальта, сповіщаючи про дзвінок. На екрані висвітлюється Джин і він відповідає на дзвінок.
— Привіт. Вибач і пробач мені. Ну і не злись сильно.
— Мені вже страшно.
— Ти просив мене допомогти повісити картину сьогодні. Так от, я це… Зайнятий, мене в агентстві запрягли до ночі.
— Ну дивись, мої прибиті пальці будуть на твоїй совісті.
— Я хочу, щоб моя совість залишалася чистою, тому до тебе приїде мій друг і допоможе тобі.
— Та жартую я, це не терміно…
Не встиг Техьон договорити, як зі слухавки лунає пікання і дзвінок завершується. Ні, ну дослухати ніяк не можна було? Щось перспектива чужої людини у своїй фортеці взагалі не приваблює, і Джин чудово це знає. І це злегка дивно, відправляти когось незнайомого до нього, коли це зовсім не обов’язково. Але, якщо ж все-таки Джин це зробив, значить він цій людині довіряє.
До його будинку залишилося приблизно десять хвилин, і тут його думки знову повертаються до таємного прихильника, який, до речі, досі не написав. Техьон намагається уявити, який вигляд міг би мати він, які питання слід поставити йому, ким він може працювати. Можливо це хтось з агентства, тоді б питання з адресою не таке й складне. Та ні, він більш всього художник і з адресою допоміг знайомий, так що варіант відпадає.
Поки Техьон літав у хмарах здогадок щодо свого прихильника, він зовсім не помітив, що вже був біля свого будинку, тому пройшов його. Зробивши буквально декілька зайвих кроків, він повертається думками на землю, усвідомлюючи, що минув свій будинок, тому Техьон розвернувся і зайшов у під’їзд.
Переодягнувшись, Техьон чує дзвінок у двері, тож прямує до них та відчиняє. За дверима кур’єр з його обідом. Він забирає та заносить усе на кухню, сідаючи швидше їсти, згадуючи, що їв останній раз приблизно пів дня тому.
Наповнивши шлунок такою необхідною їжею, він знімає блокування телефону та заходить, щоб написати Джину та уточнити в скільки прийде його друг. Кумедно, скільки вони вже працюють разом, а Техьон досі не знає жодного друга старшого, тільки їх спільних друзів. Тому він навіть радий, що Джин не зміг допомогти, хоч при таких обставинах познайомиться з його другом.
thv
Так в скільки твій друг прийде?
jin
Скоро повинен бути.
Тільки Техьон отримує це повідомлення, як у двері знову дзвонять. Він відчиняє та відразу впізнає ці очі. Це чоловік, якого він бачив перед агентством. Напевно він прийшов тоді до Джина.
— Привіт. Я Чонґук, друг Джина. Можна пройти? — він дружньо усміхається, а Техьону вже подобається цей чоловік.
— Так, звісно. Я Техьон, — Техьон відходить, пропускаючи гостя у квартиру. — Може чай, каву?
— Ні, дякую. Так що і куди потрібно повісити? — Чонґук оглядає квартиру, відзначаючи, що все стоїть на своїх місцях і гармонує між собою.
Сказати чесно, Чонґук до останнього не хотів їхати, але, як виявляється, дивні ідеї приходять не тільки у голову Чонґука, а ще й у Джинову, який практично насильно витовк його до Техьона. До такої швидкої зустрічі він не був готовий, але що маємо, те маємо.
— Ходімо, — вони заходять у спальню і Техьон показує на величезну картину, яка повернута лицевою стороною до стіни. — Її потрібно повісити над ліжком.
Чонґук відразу береться до справи. Вішати картини для нього не в новинку, тому і жодних складнощів немає. Він акуратно кріпить картину та відходить назад, подивитися чи нормально та висить.
— Красива картина. На замовлення робив? — Чонґук переводить погляд на Техьона, який явно задоволений результатом. Зблизька Техьона ще красивіший, ніж на фото чи здалека. Від нього неможливо відвести погляду, хочеться дивитися і дивитися, насичуватися чужою красою.
— Подарунок. Мені теж вона до божевілля подобається, — Техьон дивиться на картину, відчуваючи чужий пильний погляд.
— Що ж, на цю картину, я гадаю, витратили купу часу та сил, але вона того дійсно варта, — “як і ти цього вартий” залишається неозвученим. — Гаразд, мені пора.
— Ходімо я тебе проведу.
— Приємно було познайомитися, Техьоне, — Чонґук щиро усміхається.
— Мені також, сподіваюся ми ще побачимося, — і Чонґук сподівається, дуже на це сподівається.
Спускаючись на ліфті, Чонґук заходить на свою фейкову сторінку та відкриває один єдиний чат. Насправді після цієї зустрічі він уже не впевнений, чи це дійсно потрібно. По суті, вони могли б познайомитися і так, завдяки Джину, але закінчувати все зненацька буде зовсім недоречно. Тому він набирає повідомлення, знаючи, що відповідь прийде найближчим часом.

Техьон повертається до спальні та дивиться на картину. Вона його зачаровує, не дає можливості відвести погляду, ніби гіпнотизуючи свого власника. З цього солодкого полону вириває звук сповіщення з інстаграму. Він бере телефон та бачить довгоочікуване повідомлення.
user300397
Ти мав сьогодні прекрасний вигляд. Як завжди, власне.
Техьон не ласий на компліменти, він і без них знає, що красивий. Але від цього компліменту по тілу розливається тепло та дивне почуття. Ніби слова мають значення тільки від цієї людини. Техьон не може визначити, що це таке, але йому безперечно це подобається.
thv
І де ж ми встигли зустрітися?
user300397
На вулиці.
Техьон дивиться на це повідомлення і воно викликає у нього різні емоції, але переважає явно злість.
thv
Дякую хоч не сказав, що в Кореї.
Я тебе ще не знаю, але ти мене вже починаєш бісити.
user300397
Я ще навіть не старався, але мені приємно, що я викликаю у тебе емоції, нехай вони й негативні.
Це вже значить, що я тобі не байдужий.
thv
Ти дуже догадливий, коли захочеш.
user300397
У мене є пропозиція. У п’ятницю буде вечірка. Але є одна вимога: кожен відвідувач повинен бути в масці.
Бажаєш піти? Завтра тобі прийде твоє запрошення. Усі деталі там.
thv
Це щось на кшталт риторичного запитання й у мене фактично немає вибору?
user300397
Чому ж? Вибір є завжди. Ти можеш піти та зустрітися зі мною. Не знаю, чи варто називати це таким гучним словом, як побачення.
Або ж викинути це запрошення, спалити, віддати комусь. Це вже твоя справа. Це запрошення належить тільки тобі, Техьоне.
“Це запрошення належить тільки тобі, Техьоне”. Це приємно. Це лише для нього, це все лише для нього.
Техьон збрехав би, якби сказав, що не піде чи подумає. Занадто ця гра цікава, щоб її зупинити. А ще цікавіше, що йому від неї очікувати? Як після цієї зустрічі вони будуть спілкуватися? Це все вселяє у кров інтригу та азарт. І Техьон визнає свою поразку у боротьбі з цими почуттями.
thv
Як я тебе впізнаю?
user300397
Я сам тебе знайду.
Звучить ця пропозиція досить цікаво, а головне до біса інтригуюче. Все продумано. Не дивлячись на те, що вони побачаться, Техьон, більш всього, не зможе ідентифікувати свого прихильника. Хіба що, якщо їх вечір продовжиться наодинці, наприклад, в номері готелю. Пригадуючи свій останній секс, який був так давно, що вже й не згадати, Техьон був би не проти такого продовження.
Вранці Техьон отримує своє запрошення, а саме бордовий конверт, з оксамитовим запрошенням всередині. Текст написаний золотими літерами, немає нічого зайвого. Написано правила, дрес-коду ніякого немає: одягай, що забажаєш. Головне маска. Без неї навіть із запрошенням не пустять. Також вказано адресу, дату та час.
П’ятниця, 18:00

До вечірки залишається буквально кілька годин. Сьогодні графік майже вільний, лише потрібно заскочити в агентство, щоб узгодити деякі деталі стосовно нової зйомки в рекламі відомого бренду. Чесно говорячи, Техьону взагалі не до роботи. Думки забиті майбутньою вечіркою та одним таємничим чоловіком.
Усі ці дні, починаючи від дня отримання запрошення, вони багато спілкуються. Багато настільки, наскільки це можливо, оскільки ще потрібно працювати та спати. Здавалося б, що спілкуватися в інтернеті це незручно, зовсім не те, як в житті. Приміром ти не знаєш, що відчуває інша людина, лише можеш здогадуватися. Але це не так важливо, коли тобі цікава людина, її погляди на життя, думки, мрії.
Не дивлячись на всю їх переписку, Техьон нічого не дізнався про чоловіка. Абсолютно нічого із зовнішності, що допомогло б розгадати таємну особистість чоловіка. На всі питання, навіть неявні, чоловік не відповідав. То змінював тему, то відповідав занадто змазано, то ще щось. Хоча одне Техьон все-таки дізнався: йому 25 років. Трясця, дуже допомогло.
На годиннику вже четверта година дня, тому Техьон вирішив почати збиратися. Не те щоб він довго збирається, але він нічого не може робити, поки думки забиті майбутньою зустріччю. Він уже й не згадає, коли відчував таке нестерпне бажання з кимось зустрітися. Техьону здається, що він скоро збожеволіє від очікування. І якщо раніше він був не проти сексу на одну ніч, то зараз цього замало. Ця людина зацікавила його, як особистість, а це вже серйозно. Хоча і від сексу він, звісно, не відмовиться.
Після душу він вибирає одяг для вечірки. Його вибір зупиняється на чорному костюмі в лінію. У цьому костюмі він фотографувався для журналу Vogue, після чого йому віддали його, як подарунок. З аксесуарів він надягнув золотий наручний годинник та кулон у вигляді морди тигра. Поглянувши на себе в дзеркало, він залишився задоволеним своїм вибором. До вечірки залишається 30 хвилин, тому він викликає таксі та одягає наверх пальто. Він повинен приїхати якраз вчасно і, отримавши повідомлення, що таксі біля його будинку, Техьон виходить на вулицю, не забувши взяти запрошення та приготовлену раніше маску. Він відразу ховається в таксі та називає потрібну адресу водієві.
Приїхавши до місця призначення, Техьон розраховується з таксі та прямує до входу, але спочатку ховає обличчя під чорною маскою. Підійшовши до входу, де стоять два величезних охоронці, Техьон протягує своє запрошення. Один охоронець бере до рук запрошення і, швидко оглянувши його, пропускає Техьона всередину.
Його зустрічає коридор з темно-червоними стінами та чорною підлогою. На стінах різноманітні картини, деякі з них він впізнає, а деякі перший раз бачить. Коридор закінчується і він виходить у головний зал. По периметру стоять столики з випивкою та їжею. Скатертини на них чорні, як і підлога, що відбиває світло ламп. У залі лунає ненав’язлива класична музика, всі у різноманітних масках, офіціантів немає, тільки гості. Ніхто навіть не помітив, що він зайшов, усі зайняті спілкуванням один з одним чи оглядом приміщення та пошуком своєї жертви. Людей хоч і багато, але ніякої тісноти немає коштом великого простору. Впізнати когось абсолютно неможливо через маски й тьмяне світло у залі. Абсолютна анонімність вам гарантується, як було написано в листі. Його прихильник обрав чудове місце для зустрічі, щоб його не розкрили. Браво.
Він хоче випити червоного вина і, оглянувши столики на наявність цього напою, прямує до невеликого столика. Поїв він удома, тому їсти не хочеться зовсім, а от випити дуже навіть. Техьон не пив уже майже місяць, а це знаєте, важко. Він, як поціновувач вина, звик вечорами випивати трохи вина, щоб насолодитися неповторним смаком цього алкогольного напою. Але останнім часом довелося відмовитися від алкоголю через роботу. От і ще один мінус знайшовся.
Тільки він бере бокал з червоним вином, як збоку з’являється людина, рука якого лягає на талію Техьона. Він думає, що чоловік його знайшов, як і обіцяв. Але той раптом наближається до його вуха та шепоче:
— Не бажаєш чудово провести час, ти не пошкодуєш.
Не треба бути генієм, щоб зрозуміти, що це зовсім не його прихильник, а лівий чоловік, якому сподобався Техьон. Тільки він хоче ввічливо відповісти, як інша людина підходить до них та звертається до трохи нахабного незнайомця:
— У нього вже є компанія на цей вечір, — чоловік промовляє це з легкою посмішкою на вустах.
Незнайомець нічого не відповідає, а просто випаровується звідси. Техьон і радий подивитися куди він попрямував, але зараз уся його увага привернута до чоловіка біля нього. Він у чорній сорочці, що заправлена у такі ж чорні штани. У нього чорне волосся, що ледь вкладене назад, у чорних очах можна побачити віддзеркалення себе, міцна шия, яку не приховує жоден елемент одягу. І це він навіть не опустив погляду вниз, а вже в захваті від чоловіка.
— Я сподіваюся, що не даремно відшив його і ти дійсно проведеш вечір зі мною, — не дивлячись на брутальний вигляд чоловіка, усмішка у нього занадто мила, і, що головне, пірсинг на губі. О боги, душа, у якої так багато кінків, скоро відлетить від господаря.
— Із задоволенням проведу з тобою цей вечір, — Техьон підіймає кутики губ та переводить погляд вниз, оскільки того разу його перервали. Широкі плечі, два ґудзики розстібнуті та відкривають ділянку тіла (до божевілля сексуального тіла), міцні стегна (які так гарно будуть втрахувати його в матрац), тонкі довгі пальці (що зможуть так чудово попадати кожного разу по простаті). Так, стоп. У когось явно недотрах, або ж цей чоловік зібрав у собі всі кінки. Правильний варіант — це поєднання попередніх двох. Так, безперечно.
— Ти маєш прекрасний вигляд, я зачарований, — вимовляє чоловік та бере зі столу віскі.
— Дякую, ти також надзвичайно красивий.
Вони розмовляють про все потроху, хоча довідатися щось про чоловіка Техьону не вдається. Та і йому якось це не так цікаво, як спілкуватися з цією людиною. Бачити всі живі емоції, що він проявляє. Чути різний тембр голосу залежно від інтонації, бачити легку усмішку чоловіка, чути сміх. Техьон ніколи не вірив у кохання з першого погляду, та і зараз не вірить. Але те, що йому безперечно подобається ця людина, він заперечувати не посміє.
Вони багато говорили, пили алкоголь, але не так багато, щоб не контролювати себе, насолоджувалися тихою музикою. Напевно, це один з найкращих вечорів за останні кілька місяців. Також Техьон встигає пускати слинку на цього гарячого чоловіка, який, судячи зі спостережень, роздягає його поглядом.
— Я зараз повернуся, — Техьон розвертається, та згадуючи де він бачив туалет при вході, направляється туди. Зайшовши всередину, відчувається легкий аромат якогось освіжувача повітря, кімната освічується повністю червоним світлом, а великі дзеркала дають змогу розгледіти себе краще.
Техьон витирає мокрі руки та збирається виходити із вбиральні, як двері відчиняються і заходить його прихильник, імені якого він досі не знає. Його очі ніби палають, а цей погляд… Він приковує ноги до підлоги, не даючи зрушити з місця, жар поступово клубком збирається внизу живота, і Техьон мимоволі облизує свої, на жаль, свої губи. Він хоче щось сказати, але думка ніяк не може сформуватися, тому лише прикушує губу. І цього достатньо, щоб чоловік зірвався з місця. Притиснувши Техьона до стіни позаду, прихильник бурхливо пестить своїми губами чужі. Він цілує, кусає, облизує. Згодом додає язик, якого Техьон легко пропускає всередину. Руки притискають Техьона до чужого тіла, паралельно досліджуючи його. Свої ж руки Техьон поклав на чужі плечі, охопивши ними шию. Міцну шию, на якій видніються вени, тому не бажаючи стримувати себе, Техьон неохоче розриває поцілунок і проводить язиком по чужій шиї. Він несильно, але відчутно кусає, відразу ж цілуючи місце укусу. Тим часом його руки вже проводять по твердих м’язах спини, посилаючи тисячі мурашок навіть через одяг. Техьон повертається до солодких губ та з силою впивається в них, ніби це єдина насолода всього його життя. Він трохи відхиляється, чуючи чуже важке дихання та стук серця, хоча й у самого таке ж саме.
— До тебе чи до мене? Чи в готель? — у готель Техьону зараз хочеться найменше.
— До тебе.
Як тільки чоловік вимовляє ці слова, його телефон вібрує у кишені штанів, сповіщаючи про дзвінок. Прихильник дістає телефон, та трохи напружившись, оскільки так пізно йому зазвичай не дзвонять, відповідає.
— Так, що таке?… Значить так? Ніяк без мене не вирішити?… А до завтра не почекає?… Гаразд, я зараз буду.
Чуючи ці уривки чужої розмови, у Техьона з’являється лише одна думка: чорт, тільки не зараз.
— Вибач, мені потрібно їхати, — він покриває чужу шию ніжними поцілунками, ніби вибачаючись. — Я сподіваюся ми зможемо зустрітися ще раз?
— Хм, треба подумати. Негарно кидати мене, коли у мене з’явилася така серйоозна проблема, — на цих словах Техьон кладе чужу долонь собі на пах, де член вже стояв по стійці струнко.
— Як я можу виправитися, крихітка? — він дарує ніжний поцілунок, який зовсім відрізняється від попередніх нетерплячих, палких, гарячих.
— Завтра у мене о восьмій вечора, з вином, у цьому ж одязі. І з маскою.
У якості згоди Техьон отримує ще один наполегливий, але водночас лагідний поцілунок.
Після цього чоловік іде, а Техьон єдине, що зараз хоче це додому. І чим швидше, тим краще. Після такого він заснути не зможе, поки гарненько не подрочить на спогади про цього гарячого чоловіка.
Він викликає таксі та поки воно не приїхало випиває ще один бокал червоного напівсолодкого. Сівши у таксі, він розуміє, що давно не був у такому стані. Губи розпухли від поцілунків, на шиї досі відчуваються чужі поцілунки, а талія пам’ятає, як її стискали чужі пальці. Крім того, голова затуманена від вина, а думки кружляють, не даючи схопити себе за хвіст. У салоні грає тиха музика, що допомагає краще розслабитися.
Коли він добирається до своєї квартири, він роззувається, скидає верхній одяг та прямує в спальню. Не дивлячись на те, що вже пройшла година після того пікантного моменту у вбиральні, збудження не спало. Можливо, тому що він у таксі лише трохи згадував це все, а уява домальовувала зовсім нові картинки в голові. Так, скоріше всього саме тому. Техьон дістає з тумбочки змазку та скидає з себе весь зайвий одяг, який летить кудись у сторону. До чорта, потім поскладає. Зараз хочеться просто насолодитися спогадами та фантазіями, які згодом будуть реальністю. І від усвідомлення цього, збудження накочує з новою силою.
Він лягає на ліжко абсолютно голим і йому не потрібне жодне порно, адже він просто пірнає з головою у свої сексуальні фантазії з не менш сексуальним чоловіком. Рука опускається на збуджений член, починаючи повільно рухатися вверх-вниз. Спочатку пам’ять відтворює образ чоловіка: його тіло, очі наповнені пристрастю, руки, які досліджують тіло Техьона. По тілу розливається збудження, яке заповнює кожну клітину його тіла. Техьон дістає змазку, яку перед цим кинув на ліжко біля себе, та вичавлює рідину собі на пальці. Він підносить їх до сфінктера, дражнячи себе і не проникаючи всередину. Вирішивши, що вже досить, він проникає одним пальцем всередину. Відчуття не дуже приємне, оскільки останній раз, коли він розтягував себе, був доволі давно, не кажучи вже про секс. Щоб трохи зменшити ці відчуття він іншою рукою стимулює член, розмазуючи природну змазку по стовбуру. Паралельно він додає другий палець, розводячи їх на манеру ножиць. Фантазія починає створювати нову реальність, де його пальці — це пальці того чоловіка. Він уявляє, як ці пальці стискають його стегна, при цьому бурхливо трахаючи, а губи з пристрастю цілують, заглушаючи солодкі стогони. Ось уже всередині нього три пальці, які швидко рухаються, поки він знаходиться в полоні своїх фантазій. Рука переміщається на один з сосків, ніжно стискаючи, поки уява малює чоловіка, який своїм спритним язиком пестить його сосок.
Знаходячи потрібний кут, Техьон потрапляє прямо в простату, від чого прогинається в спині, а з губ вилітає перший гучний стогін. Рухаючи всередині пальцями, Техьон відчуває як внизу живота збирається до купи все збудження. У цю саму мить йому приходить хтива ідея, яку до божевілля хочеться втілити в життя. Саме тому він бере телефон та заходить у знайомий чат. Він вмикає запис голосового повідомлення і кладе телефон біля себе. Рука повертається до члена, надрочуючи, а пальці знову починають рухатися, з кожним поштовхом попадаючи в грудку нервів, від чого тремтіння проходить по всьому тілу. З нього безперестанку вилітають хрипкі стогони, які записує телефон. І ось Техьон відчуває як наближається оргазм, тому збільшує швидкість рухів рукою на члені. Через кілька секунд він рясно кінчає у свою руку, а з губ виривається стогін, що, здається, лунає у всій його квартирі. Він зупиняє запис та надсилає голосове, а на обличчі з’являється хтива посмішка від усвідомлення, що на це голосове буде дрочити один до жаху сексуальний чоловік.
thv
Не хочу один страждати від збудження.
Йому не потрібна відповідь, знаючи, що просто лягти спати чоловік тепер точно не зможе. Він відкидає телефон та прямує у душ, після чого із задоволенням поринає у сонне царство.

Сідаючи у свою машину після вечірки, з якої Чонґука витягли по справі, яку аж ніяк не можна відкласти на завтра, він проклинає все і вся.
— Чорт, йобана робота, — злість накочує хвилею на нього і він б’є руками по керму.
Він заводить машину та відправляється до своєї галереї. Не сказати, що він там багато працює і часто з’являється, оскільки практично всіма питаннями займається адміністраторка галереї, яку він найняв уже доволі давно. Вона гарно виконує свої обов’язки та має високу зарплату. Вона ще жодного разу його не підвела, тому вибудувана довіра має міцне підґрунтя.
Галерею подарував Чонґуку його батько, який мав надію, що син буде займатися нею і забуде про своє безглузде хобі малювати. Що поробиш, якщо Чонґуку до лампочки та галерея, зважаючи на те, що він майже не займається її діяльністю. Йому до душі створювати картини й батько змирився, хоча умова, щоб він хоч якось керував галереєю залишилася.
Питання зазвичай вирішуються без нього, але є винятки. Саме тому він зараз їде до галереї, можливо порушуючи обмеження швидкості, але його це не турбує. Точно не зараз.
Як виявилося, потрібен був його підпис на декількох паперах, які потрібно чим швидше відправити. Чонґук уже трохи заспокоївся та повертається до машини, щоб відправитися додому. Цього разу він не порушує правила, а просто насолоджується дорогою та водінням машини, не забувши увімкнути музику під настрій. І як би він не намагався розслабитися та ні про що не думати (точніше не думати про Техьона), його образ заполонив думки Чонґука. Здається, він досі відчуває його губи на своїх, його дотики, важке дихання та пришвидшений стук серця. На ці спогади член встає, навіть не вагаючись. Чонґук невдоволено застогнав, але змирився, що сьогодні у душі він буде не тільки митися.
Заходячи у свою квартиру, його зустрічає тотальна тиша, власне, як і завжди. Він проходить на кухню та п’є прохолодну воду. Поглянувши на телефон, що лежить на стільниці, він згадує, що його варто поставити на зарядку. Екран засвічується і він бачить сповіщення з інстаграму. Він його б проігнорував зараз, якби це повідомлення було не від Техьона. Він заходить у чат та бачить незвичне для їх переписки голосове повідомлення. Знизу коротке повідомлення, і мозок не встигає надати відповідь, що воно означає, як палець тисне на відтворення голосового. Усе в цей момент перестає мати сенс. Єдине, що зараз важливо — це солодкі стогони, що лунають з динаміків телефона. Свідомість знову заповнюють думки про Техьона, а стогони допомагають фантазії відобразити продовження вечора. Тепер ясно, що мав на увазі Техьон. Але він упустив одну деталь: він і без цього голосового дрочив би.
Він поспіхом скидає з себе весь одяг та прямує до ванної, не забувши захопити телефон. Зайшовши у кабінку душу, Чонґук кладе телефон на полицю, знову вмикаючи голосове, що працює краще за афродизіак. Рука водить по кам’яному члені, стимулюючи його, стогони Техьона лунають у ванній, а у фантазіях Чонґук трахнув Техьона вже у всіх можливих і неможливих місцях.
Уява малює прекрасний образ Техьона, що звивається, ніби змія, під ним, стогнучи його ім’я при кожному жорсткому поштовху. Або як Техьон закидає голову назад, активно стрибаючи на члені Чонґука. А від того, як Техьон смокче його член, при цьому дивлячись прямо в очі, взагалі збожеволіти можна. Саме на цій фантазії Чонґук кінчає з тихим стогоном.
Він приймає душ, після чого відправляється у широке, холодне ліжко. Скільки б він не намагався заснути, у голові думки кружляють, перебиваючи одна одну. Одне їх поєднує — все пов’язано з Техьоном. Передчуття перед їх зустріччю, де він нарешті відкриє свою особистість. З самооцінкою у Чонґука все добре, але чомусь у голову лізуть думки щось на кшталт: “А якщо він більше не захоче мати щось зі мною спільне?” чи “Можливо він мене вижене відразу після того, як дізнається хто я”. Він і досі не знає, яке враження Техьона від їх першої зустрічі, тоді, у квартирі Техьона.
Врешті-решт після цих мук свідомості він засинає, щоб завтра прокинутися аж об одинадцятій ранку, що на нього зовсім не схоже.

Цілий день Техьон не міг сконцентруватися хоча б на чомусь. Серйозно, всі думки оберталися навколо того чоловіка. Хто ж він насправді, чи вони знайомі, лице без маски, а про спільний вечір уява взагалі розігралася не на жарт. Він тинявся по квартирі, намагаючись придумати хоч щось, що могло б його відволікти від цих нав’язливих думок.
Не дивлячись на те, що йому до божевілля цікаво дізнатися особистість чоловіка, Техьону ще більше подобається ця інтрига, яка не дає нормально жити. Хоча, кого він обманює, не дає жити якраз його фантазія, яка такою активною не була ніколи. Поки він ходив по квартирі, Техьон уже уявив де б його трахнув чоловік і в якій позі. Ось, наприклад, у нього завжди було бажання бути відтраханим біля його панорамних вікон. Це своєрідний екстрим, адже ніколи не знаєш, чи дивиться на тебе хтось з протилежної багатоповерхівки.
Сексу йому, звісно, хочеться нестерпно, але також він думав про те, що буде далі? Йому подобається не тільки тіло чоловіка, а й він, як особистість. Техьону вперше за великий проміжок часу цікаво спілкуватися з людиною, яка розуміє його, а головне цій людині взагалі не важливий статус Техьона. Зазвичай люди, які спілкувалися з Техьоном, мали суто свою корисливу ціль. Особливо багато жінок, які хочуть застрибнути в ліжко до Техьона тільки через його популярність. Правда спочатку такі підозри були й до цього чоловіка, але, якщо він ще сумнівався в ньому під час переписки, то побачивши цей погляд у житті, Техьон побачив тільки симпатію і бажання. Він уже занадто багато спілкувався з людьми, у яких були приховані мотиви, тому й досвід мається, щоб розпізнавати таких людей.
Уже сьома година вечора, що означає залишилася година до зустрічі. Техьон зголоднів, тому замовив суші та перекусив. Після вечері душ, а після душу ненависне очікування. Щоб скоротити час, Техьон заходить в тікток.
Лунає дверний дзвінок і Техьон направляється до дверей. Він відчиняє двері, а перед ним стоїть той самий прекрасний чоловік, у тому ж одязі та масці, а в руці пакет з пляшкою вина. У голові пролітають флешбеки, а в роті слини накопичилося більше, ніж повинно бути.
— Тепер маска не приховує всієї твоєї краси, — чоловік буквально з’їдає поглядом Техьона. — Можна увійти?
Техьон мовчки пропускає чоловіка, злегка всміхаючись на комплімент. Вони проходять на кухню та наливають вино у заздалегідь приготовлені бокали, не відводячи погляду один від одного. Обоє розуміють, що бажання виривається з них, але їм так подобається відтягувати момент.
— Чесно, я був здивований, що ти сказав прийти в масці, — грайлива усмішка з’являється на чужому обличчі.
— Мені до чортиків подобається інтрига, — Техьон дивиться прямо в очі навпроти, бачачи там полум’я, яке розгорається з кожним його словом усе сильніше.
— Але ж тобі цікаво хто я, — чоловік штовхає язиком у внутрішню частину щоки.
— Так, цікаво, — Техьон раптом встає зі стільчика та обходить стіл, щоб підійти до чоловіка ззаду. — А знаєш, що ще мені цікаво? Наскільки добре ти мене відтрахаєш, — Техьон шепоче біля самого вуха, після чого легенько кусає за нього.
Чоловік не рухається, а от член в штанах уже встав, від одного лише шепоту Техьона. Техьон не чекає відповіді, а цілує чужу шию. Він проводить язиком по шкірі, після чого різко, але ніжно кусає, від чого з чоловіка виривається видих. Рука Техьона повільно спускається до паху чоловіка, ніжно гладячи, а потім долонею стискаючи твердий член. Чоловік трохи відсовується на стільці, повертаючись до Техьона, а долонь лягає на чужу шию, легенько натискаючи на неї та притягуючи до себе. Цей жест змушує Техьона нахилитися і їхні губи зливаються у пристрасному поцілунку.
Руки чоловіка лягають на тонку талію, стискаючи її. Він притягує Техьона до себе, змушуючи сісти на свої стегна. Внаслідок цього Техьон охоплює міцну шию руками та знову тягнеться за таким потрібним поцілунком. Вони сплітаються язиками, борючись за домінантність, і чорт, від цього Техьон збуджується ще більше, хоча здається, що більше вже нікуди. Їхній поцілунок схожий на битву двох потужних сторін, які не уступають одна одній у силі. Вони обоє це розуміють і їм обом це до бісиків подобається. Рука чоловіка підіймається до шиї Техьона, стискаючи її у міру, від чого з його губ виривається низький стогін. Можна помітити, що рукав чорної сорочки на чужій руці трохи задерся, показуючи знайомі малюнки, виведені чорною фарбою на засмаглій шкірі. Але Техьону зараз відверто не до цього, тому це пролітає повз його увагу.
Хтивість, збудження, пристрасть — це все, здається, вилилося у кров двох чоловік у квартирі на 30-му поверсі. Вони дражнять один одного, продовжуючи настільки прекрасний момент. Руки чоловіка досліджують чуже витончене тіло навпроти, іноді притискаючи його до себе сильніше. А Техьон божеволіє від такої бажаної близькості. В один момент він відсторонюється і бачить навпроти чорні від збудження очі, які буквально поїдають його. І в голові з’являється лише одна думка, яку він одразу каже вголос:
— Зніми маску, я хочу бачити твоє обличчя повністю.
— А як же інтрига? — глузлива посмішка з’являється на обличчі чоловіка.
— До чорта цю інтригу.
Чоловік пускає смішок, але виконує прохання, чи скоріш наказ, розв’язуючи позаду маску та знімаючи її. Через збудження його хвилювання відійшло на другий план, що надає більше впевненості.
Техьон спостерігає, як чужі руки знімають маску, а серце ніби завмерло у цей момент. У голові порожньо, всі думки покинули його і лише одне зараз важливо: вони, просто тут і зараз. Техьону стало байдуже, хто насправді цей чоловік ще у момент їхньої зустрічі на вечірці. Він уже тоді зрозумів, що хоче бути з цим чоловіком. Маска злітає і відкриває обличчя чоловіка, яке має знайомий вигляд для Техьона.
— Чо-онгуку? — скоріш риторичне запитання вилітає з вуст Техьона.
— Розчарований? — ніби грайливо, але й серйозно запитує Чонґук.
Техьон, згадавши про тату, відразу переводить погляд на руку Чонґука і бачить малюнки, що злегка видніються з-під рукава сорочки. Чорт, як можна було не помітити. “Просто ти був зайнятий трохи іншим” — відповідає свідомість Техьону. І він з нею погоджується.
— Шокований, але задоволений, — у той же момент він лізе за новою порцією поцілунків, відчуваючи, як Чонґук усміхається у поцілунок.
— Де спальня?
Техьон показує напрямок, а Чонґук встає разом з Техьоном та прямує до вказаної кімнати. Їх зустрічає широке ліжко з червоним атласним покривалом. Чонґук кладе його на ліжко, нависаючи зверху, та дивиться на тіло під ним, на якому до біса багато зайвого одягу. Він рукою тягнеться до ґудзиків на білосніжній сорочці та спритно розстібає всі до одного, милуючись прекрасним видом перед собою.
— Ти мене зараз очима трахнеш, а я хотів би членом.
Чонґук нахиляється до обличчя Техьона, майже торкаючись губ, але неочікувано кусає за шию, від чого Техьон легко здригається.
— Почекай трохи і я трахну тебе, що ти будеш просити мене не зупинятися.
З Техьона злітає сорочка і він тремтячими пальцями розстібає чужу, хоч і виходить це відверто погано. Чонґук допомагає з ґудзиками, відразу відправляючи сорочку приблизно у тому ж напрямку, куди й попередню. І дідько, Техьон бачить перед собою міцне, накачане тіло. Здається, душа Техьона тільки що покинула його тіло. Він стогне лише від одного вигляду Чонґука, який задоволено хмикає. Невдовзі з Техьона знімають штани з боксерами. Чонґук перевертає однією рукою Техьона на живіт та тягнеться за змазкою, що лежить на тумбочці біля ліжка.
Чонґук бачить гарячу картину перед собою: Техьон лежить на животі, стегна трохи підняті, а вигляд у нього занадто податливий. Чонґук цілує лопатки, спускаючись все нижче і нижче. Губи торкаються однієї сідниці, а слідом іншої, після чого він добирається до кружечка м’язів і невагомо проводить язиком, ніби пробуючи. З Техьона вилітає слабкий стогін, тому Чонґук, усміхнувшись, продовжує проводити язиком по входу, що стискається. Він руками роздвигає половинки, аби отримати більше доступу, і проникає язиком всередину. Потім він повторює дію і вже через лічені секунди трахає Техьона язиком. Той тільки і встигає, що стогнати на весь голос.
— Бу-удь ласка, більше-е, — Техьон стримується, щоб не торкатися свого члена, який просить уваги. Він знає, що тільки торкнеться — відразу кінчить.
Чонґук слухається та бере пляшечку змазки, видавлюючи на пальці її вміст. Він торкається одним пальцем входу, але не штовхає вперед. Дражнить. Техьон не витримує та сам рухає стегнами, насаджуючись на палець. Палець ковзає досить легко, а з Техьона лунають лише стогони насолоди, тому Чонґук додає другий палець. Він рухає не кваплячись, хоча власний член, здається, зараз порве тканину боксерів і штанів. Згодом додається третій палець, поштовхи стали сильніші та швидші. В один момент Чонґук змінює кут та попадає по простаті. Техьон вигинається в попереку, ніби кішечка, а з його губ вириваються солодкі стогони, що зводять Чонґука з розуму.
— Чонґук, встав ти в мене свій клятий член, інакше я тебе зараз сам трахну.
Не те щоб Чонґуку страшні погрози Техьона, але терпіти йому також набридло, тому він знімає з себе штани та боксери, дістає з тієї ж тумбочки презерватив та розкочує його по члені. Він підставляє член до дірочки та легенько водить по ній. Чонґук зараз вмре від очікування, але дражнити Техьона занадто прекрасно, тому його смерть буде виправдана. Усе ж пожалівши і його, і себе, він входить на половину, даючи Техьону час звикнути. Техьон штовхається назад, показуючи, що він може продовжувати і Чонґук штовхається до кінця. Через хвилину він пробує рухатися і чуючи чужі стогони, він робить впевненіші поштовхи.
У Техьона потроху їде дах від задоволення. Йому до чортиків перед очима подобається, як його трахають. Йому так добре, що він не уявляє, як жив без сексу і без цього гарячого чоловіка. В одну мить по тілу ніби проходить електричний заряд. Чонґук попав прямо в простату. Стогони, що були і до цього, стали ще гучнішими. У Техьона є відчуття, що він може зірвати голос, але зараз йому на це начхати. Насправді зараз йому начхати буквально на все, крім чоловіка, що так гарно влучає в простату. Член, що треться об постіль, випускає природну змазку, забруднюючи червоний атлас, але приносячи Техьону просто фантастичного задоволення. Через хвилину він не витримує і кінчає, ще більше забруднюючи постіль.
Чонґук, відчуваючи, як кільце м’язів почало стискатися від оргазму, кінчає слідом в презерватив. Він виходить та цілує його спину.
Чонґук лягає поруч з Техьоном, тягнучи його до себе. Техьон у своєю чергою обіймає рукою талію чоловіка та кладе голову на міцні груди, чуючи стук серця Чонґука. Він майже засинає, як чує голос Чонґука, але не розбираючи, що він сказав, перепитує.
— Кажу, я сподіваюся, що це не на одну ніч, адже я хочу бути з тобою, — Чонґуку лячно почути щось на кшталт “це лише секс”, але краще це почути зараз, ніж потім.
— Ти знущаєшся? Я тебе тепер нікуди не відпущу, — обурюється Техьон, відразу прокидаючись, та цілує чоловіка в губи. Ніжно, з надією, рукою гладячи щоку.
— Я від тебе божеволію, Кім Техьоне, — каже Чонґук та отримує у відповідь щиру усмішку.
Вони засинають, навіть не сходивши в душ, про що, ймовірно, пожалкують завтра вранці. Але це буде завтра.

У Техьона сьогодні був важкий робочий день. Тому, сидячи в агентстві й обговорюючи важливі питання з Джином, він мріє лише про гарячий душ і м’яке ліжко. І, звісно, це в комплекті з Чонґуком.
Двері відчиняються і заходить Чонґук. Техьон підіймає погляд і ловить усмішку, на яку сам усміхається, але трохи втомлено. Техьон підводиться і йде до Чонґука, відразу обіймаючи руками за шию і цілуючи. Чонґук миттєво відповідає, а власні руки кладе на талію, приховану під теплим светром.
Вони до божевілля сумували один за одним. Їм настільки комфортно разом, що кожна хвилина окремо здається днем в пеклі. А тут Чонґуку потрібно було поїхати по роботі в Італію на тиждень. Як би Техьон не хотів тоді поїхати з ним, але робота не дозволяла. Тиждень тільки дзвінки, відеозв’язок і холодне ліжко без коханої людини.
Джин, звернувши увагу на Чонґука, хотів привітатися і запитати, що той тут робить, але, здається, усі питання відпали самі собою, коли Техьон поцілував Чонґука. Джин лише трохи (ні, не трохи) здивувався. Після вечірки у масках Чонґук нічого не розповідав про Техьона, а Джин не наполягав. Він подумав, що у них не склалося, тому і не діставав питаннями. Зараз же він здивований, але дуже радий за своїх друзів.
— Джине, я не пробачу тобі того, що ти ховав від мене такого чоловіка, — Техьон раптом повертається до Джина і схрещує руки на грудях у знак обурення.
— А що я? Я пропонував цьому бовдуру познайомити вас, а він “ні, треба його здивувати”, — Джин перекривляє Чонґука та активно жестикулює.
— Навіть так? — Техьон дивується і повертається до Чонґука, а потім, нахиляючись до його вуха, каже: — Я тебе сьогодні ввечері покараю за таке, зайчику.
Попрощавшись з Джином, вони їдуть додому, де Чонґука чекає солодке покарання, від якого жоден дурень не відмовиться.

У нашому світі важко зустріти рідну людину, але, якщо тобі пощастило зустріти — потрібно її не втратити. Чонґук із Техьоном це прекрасно розуміють і будуть будувати стосунки, у яких кожному з них буде комфортно.
Їхнє кохання — величезне вогнище, яке буде горіти вічність, а їх пристрасть буде додавати іскри до цього вогнища.