«лю»

– ..в твоєму тілі немає нічого твого. ти весь належиш мені.

женя навіть перестає думати над дотепним жартиком: спартак видав панчлайн. саме час звести цей розгін до рівня звичних гейських прикольчиків на подкасті.

не думати.

не смій думати.

вдих-видих.

– який ти власний..

– да, я. – кривить губи у саркастичній півусмішці. і подкаст йде далі. як завжди.

…

жені погано. йому дурно, душно і занадто. спартак пропускає пальці в кудрі і відтягує голову назад, щоб залишити поцілунок на скроні. шепче:

– не думав, що в тебе є такий фетиш. женьчик хоче мені належати?

на зціжену крізь зуби згоду бормоче щось самовдоволене. який же козел. але ж такому важко було не здатися у володіння. красивий чортяка. руками своїми сильними по тілу мурахи пускає. гладить, мне

в е д е.

і женю веде. він зі свистом виє чуже ім’я, благає бога – зараз це тотожні поняття. спартак залюбки відгукується на молитви, обласкуючи єство цього неймовірно чутливого чоловіка, що не просто терпить задушливого до нестерпності спартака, але повністю віддає себе. кохає всім своїм величезним серцем.

це викликає якщо не захоплення, то точно підкуповує. настільки, що перед сном, коли розморений женя загортається у ковдру по самий ніс, десь глибоко всередині знаходиться місце для невеличкого «лю».