Спекотна розмова

Женя оговтався від спогадів лише тоді, коли зрозумів, що і в реальному житті також кінчає від таких гарячих картинок.

Опустивши голову, він побачив, як його рука жила своїм життям. Впевнено пестила стоячий член, з якого стрімко вибігала сперма, забризкуючи йому живіт, та стікаючи по ньому вниз.

– Трясця! Як добре-е, – тремтячою рукою актор відкрив воду.

Намагаючись ні про що не думати, він почав далі намилювати власне тіло.

* * * *

“Женьку, вибач, сьогодні лишаюся на роботі. Вношу правки в останню статтю, яку писав, бо завтра її публікують на сайті. А завтра о 8 вже перший клієнт. Я зовсім не відпочину, якщо повернуся сьогодні.”

Гарний настрій як рукою зняло, бо Янович звик засинати коли, поруч сопить такий теплий Спартак. І він не хотів згадувати, як це, коли велике ліжко доводиться гріти самому.

Женька вже заліз під ковдру, та роздумував над тим, щоб подзвонити Субботі, та якщо в того дедлайн горить, то він лише відволіче і роздратує коханця. Тому вирішив трохи почекати. Спати ще не хотілося, та й він не був впевнений, що засне.

Повернувшись на бік, він підгріб під себе подушку психолога, та почав марнувати час за допомогою соціальних мереж в телефоні.

Відкрив Instagram, погортав сторіз колег, подивився скільки людей відмітили його у своїх історіях. Деякі навіть перепостив собі.

Зайшов в TikTok, там було на що подивитися: і нарізки з їхніх випусків Подкаст терапії, і відео, де їх обіймають люди, які прийшли послухати розмову двох друзів.

Та серед цих відео йому попалося одне, яке прикувало всю увагу до екрана. Хтось дуже добре монтує, і за допомогою фотошопа був створений майже фільм, в якому висвітлювався ступінь їхніх близьких стосунків.

Ух, яка в людей жвава фантазія. Це ж треба, знайти відповідні відрізки з якихось фільмів, потім це все нарізати, підібрати музику, склеїти.

– Ш-ш, дідько!

Відчувши, що йому стає дискомфортно лежати на боку, через збільшуючусь ерекцію, актор ліг на спину. Ще раз поглянув на екран, де вже по третьому колу відбувалося одне й те саме дійство.

Поглянув на циферблат годинника на телефоні. Звісно, вже було доволі пізно. Але він вирішив випробувати долю, і подзвонити Спартаку. Попередити, що зараз знаходиться в збудженому стані через кляте відео, і сказати, що йому немає з ким зняти напругу.

Слухавку підняли майже відразу. Не спав, це добре.

– Так, слухаю, – на тому кінці слухавки був дуже зібраний, але втомлений голос.

– Привіт. . . – комік зам’явся, – Відволікаю? – невпевнено.

– Вже ні. Я щойно закінчив вносити останні правки, – зітхнув цей трудяжка в слухавку. – Ти не можеш заснути, так? – запитав.

– Так, без тебе зовсім не спиться. Ліжко холодне. Надто тихо у квартирі, – зітхнув співрозмовник.

– Обіцяю, завтра спробую навіть раніше втекти з роботи, і компенсувати сьогоднішню ніч.

– Щодо компенсації, до речі, – Женя пограв бровами, уявляючи реакцію Спартака, і продовжив, – Я тут натрапив на одне відео в тік тоці. . . – замовчав, – Наші шанувальники дуже талановиті, і це добре. Але добре тільки тоді, коли ти поруч, і ми можемо відтворити те, що відбувається на екрані.

– Хм, і що ти пропонуєш мені зробити? – голос психолога став трохи тихішим.

– Ну, оскільки ти чорт знає де зараз, а я лежу зі стояком, який не дає мені заснути, то я навіть не знаю, – Женя провів рукою по тілу, на якому була футболка Спартака.

Спустився до низу живота, і трохи стиснув пальцями вже налитий кров’ю орган, який знову потребував уваги.

– К-х-м, і що ж зображено на тому віде-о-о? – хрипко, протягуючи останнє слово.

Спартак сидів у себе в кабінеті, оформленому в такий самий чорний колір, як і його нескінченні сорочки. Відхилившись на спинку зручного крісла, він заплющив очі, уявляючи зараз Женьку, який так сильно його хоче, і не має змоги отримати бажане.

– Там, – хрипкий видих, – Ти мене зв’язав мотузкою, – пауза.

Спартак ковтнув слину, яка за мить стала в’язкою, кадик боляче перекотився під шкірою. По тілу побігли табуни мурах. Коротенькі волоски на руках наелектризувалися.

– О-о, – протягнув психолог, – І що було далі? – рука мимоволі потягнулася вниз, шукаючи ту частину себе, яка за секунду вже потребувала уваги.

Стиснувши член через штани, він тихо зашипів від приємних відчуттів.

– Далі. . . Мотузка була чорного кольору. Довга. І ти запропонував випробувати в сексі щось нове, – було чутно, як співрозмовник важко ковтає слину, – І-і я, тобто та людина, яка була на відео, погодилася, – судомний видих.

Спартак сильніше стиснув член, пестячі його через тканину класичних штанів. Це щось новеньке.

– А далі? – суворо, – Я чекаю подробиці.

– Т-и посадив мене на ліжко, і показуючи мотузку, почав розповідати, як ти будеш мене зв’язувати, і як мені буде приємно, – тихий стогін.

– І що ти відчув в цей момент? – рука потягнулася до змійки, розстібнула ґудзик.

Трохи піднявшись з крісла, Спартак стягнув штани та спідню білизну так, щоб вони впали до ніг.

– М-м, збудження від того, що я не міг здогадатися про твій наступний крок.

Женька не втрачає час даремно. Зняв одним рухом руки зайвий предмет гардероба. Трохи підняв футболку, щоб не забруднити її краплею, яка вже виблискувала на кінчику члена.

Розсунув ноги в сторони, наче запрошуючи Спартака приєднатися до дійства, хоч той цього і не бачить.

– Ти почав обмотувати мої груди тугою мотузкою, проте не затягував сильно, від цього я ще більше збуджувався, – Женя з силою провів по ерегованому члену, відірвавши сідниці від м’якого ліжка.

– А потім? Я залишив тебе безпорадним і зв’язаним? – низький голос наче притягував до себе, збуджуючи актора ще сильніше, ніж це було можливо.

Женька відклав телефон поруч з вухом, але додав трохи гучності.

– Н-і, – провівши вільною рукою вгору по тілу, комік поклав руку собі на груди, – Зв’язавши, ти штовхнув мене на ліжко, змусивши притулитися обличчям до подушки . . . – стогін, швидкий рух рукою по збудженому органу.

– Продовжуй, – грубий наказ.

Тишу в кабінеті порушували лише тяжке дихання та протяжні видихи. Фантазія швидко малювала картину, яку описував Женька, і Субботі це дуже подобалося і ще більше збуджувало.

– Я не сперечався, такий покірний був. Ти завів руки мені за спину, не залишаючи можливості пошевелитися, – природна змазка з органу почала виділятися швидше, рухи рукою стали прискорюватися.

– А п-о-отім . . . ? – Спартак замовчав, втягнувши повітря носом.

– А потім, ставши позаду на коліна, ти підняв мої стегна, підлаштовуючи їх так, щоб тобі було зручн-о-о.

– М-м-м, ці-ка-во, – кожен склад, на який психолог поділив останнє слово, підкріплювався швидким поштовхом члена в міцну долоню.

– Мені так до-обре-е, Спартачо-ок! – рухи прискорюються, – І ти, все ще тримаючи мої руки однією рукою, іншою тримаєш стегно, і та-а-а-к повільн-о-о заповнюєш мене всередин-і!

– Трясця! Я це уявляю. Як же в тобі тісно, Женьк-а-а, – до оргазму лишаються секунди.

– А мені добре з тобою, – хрипло, грубо, – Ти рухаєшся в мені різко, швидко, не даючи можливості навіть поворухнутися. А потім відпускаєш руки, і тягнешся до мого члена, допомагаючи мені швидше досягнути задоволенн-я-я.

– Трясця! – гучно, грубо. Сім’я різко вистрілює, потрапляючи психологу на стегна, та на таку ідеально чорну сорочку.

Він не сповільнюється, ще декілька разів проводить по члену, допомагаючи собі звільнити все збудження. До біса ідеальну чистоту сорочки! Йому так добре зараз!

– Спартачо-ок, – Женька відлетів від того, як неочікувано його наздогнав оргазм. Навіть не зміг контролювати повною мірою своє тіло, і його п’ятки відірвалися від простирадла.

Коханці тримають телефони біля вух, і слухають важке дихання один одного. Їм так добре, що навіть слів немає, щоб описати свої почуття.

– Женька, – тихенько, наче боячись злякати, – Це було неймовірно, сонечко.

– І мені дуже сподобалося. Але не лишай мене більше на ніч одного, бо наступного разу я поїду до тебе в офіс, – в голосі звучала пряма погроза.

Це змусило Субботу примружити очі, й мрійливо посміхнутися. Він вже уявив всі подробиці такого візиту.

– Добре, але сподіваюся, що мені не доведеться часто ночувати на роботі, – Спартак потягнувся до ящика столу, в якому була пачка вологих серветок, – Дідько, Янович, в мене весь кабінет пропах сексом! – це звучало самовпевнено та надто задоволено, тому Янович навіть бровою не повів на таке зауваження.

– Угу, – це все, на що його вистачило.

– Привезеш мені на сьому тридцять ранку чисті речі, – розпорядження, – І дивись не переплутай наші краватки. – Суббота усміхнувся і замовчав.

– Угу, – тихе сопіння.

– Добраніч, сонечко, – лагідно і пошепки, щоб не сполохати сон.

Женька вже зовсім розслабився. Чуючи таке знайоме дихання поруч, хай і через динамік телефону, він почав провалюватися в дрімоту.