Прощавай

Ледве розплющивши очі, він підняв слухавку та сонним голосом сказав:
-Ало,- це був Спартак.
-Привіт сонечко,- сказав Женя
В секунді Спартак встав з ліжка, протер очі та побачив на годиннику 09.27 і відповів:
-Кхм, так що, а ой привіт.
-О котрій ми сьогодні зустрінемось? Ти казав що попередиш вранці,- запитав Женя удававши що він не помітив сонний голос Спартака
-О 12.00 там де і минулого разу,- сказав Спартак.
-Чи можемо ми зустрітись раніше?,- запитав Женя.
Спартак стоячи перед дзеркалом в одних трусах коротко відповів:
-Ні, до зустрічі.
*Гудки в телефоні Жені…*

Так, це було зовсім не схоже на Спартака, адже він пунктуальний та тактовний. Така розгубленість була дуже зрозуміла, бо на передодні Спартаку довелось прийняти дуже важливе рішення яке скажеться на усьому його подальшому житті. Тим часом Спартак прийняв душ та вже був готовий. Спочатку йому треба було поїхати на роботу, а потім зустрітись з Женеою та його командою.

10.40
Спартак сидить в кафе зі своєю подругою Сонею в них був дуже активний діалог саме на тему того рішення яке прийняв Спартак. Схоже це було якось пов’язано із Сонею.

12.00

Цього разу Спартак був вчасно хоч досі був стривожений через останні події та прийняте рішення.

-Привіт,- привітався  Женя сідаючи за стіл.
-Привіт, зараз має бути Коля та Антон,- сказав Спартак.
-Щось трапилось?,- запитав Женя.
-Та ніби нічого, а що?,- відповів Спартак розуміючи що на них чекає дуже важка розмова.
-Зранку ти поводився дуже не типово, тому я вирішив запитати,- відповів Женя
-Нічого особливого, все добре,- відповів Спартак.
-Що ти думаєш з приводу туру?, запитав Женя.
-Може знімемо один подкаст у якомусь
місці без глядачів? Щось типу того коли
ми були на відпочинку, я вже говорив що хотів би щоб наш подкаст перейшов у комфортний формат на фоні каміна чи якоїсь гарної картини, – сказав Спартак.
-Дуже хороша ідея, але потрібно порадитись з Колею, а ось і він,- встаючи сказав Женя.

Через дві години:

-Все, залишилось тільки домовитись з готелем у Вінниці,- підбив підсумок Коля
– Можна я цим займусь?,- сказав Спартак.
Всі підняли погляд на Спартака.     В очах кожного читалось нерозуміння та здивування.
-Я б хотів зняти щось типу того що було коли ми відпочивали, тому потрібно підлаштоване місце,- пояснив Спартак.
-Добре, але потрібно вкластись у бюджет,- сказав Коля.
-Я плачу,- сказав Спартак.

Всі погодились та ніхто не сперечався.
Було дуже несподівано почути таке від Спартака, останні події дуже сильно сказались на його рішеннях. Він дивував кожного разу.
Наступні два дні Спартак провів у роздумах. Він розумів, що це його останній шанс поговорити з Женею про те що між ними та вирішити це питання остаточно.

І знову новий тур, але цього разу Спартак хотів провести більше часу із Женею. Щоб хто не говорив Женя для нього за ці півтора року став дуже важливою та значущою людиною в житті. Протягом усього туру Спартак постійно хотів гуляти та робити якісь примітивно веселі та яскраві речі. Він подарував Жені новий дуже гарний костюм у білому кольорі та дуже милі іграшки ручної роботи (міні Спартака та Женю). Інші учасники команди подкаст терапії дивились на Спартака як на інопланетянина. Він поводився дуже дивно та не так як зазвичай.

Насправді Женя та Спартак були дуже близькі. Вони любили проводити час разом, любили випадкові дотики одне одного, обійми одне одного, а ще Женя любив коли у дорозі Спартак засинав та спирався на його плече. Вони не були впевнені що хочуть чогось дуже серйозного їм достатньо було цих дрібниць чи все ж таки ні?

* Останнє місто яке завершувало тур *
-А ось ми й у Вінниці,- радісно сказав Антон(який з двох вирішувати вам).
-Куди нам Спартак?,- запитав Коля.
Спартак з невеликою ухмилкою ввів адресу в навігатор та відвів погляд у вікно. Здавалось що так сильно стримує свою радість він тому, що хоче вивести їх у ліс та по черзі убити, а що? у психопатів теж відсутня емпатія.
-Приїхали,- сказав Антон.
-Коли всі вийшли з машини то побачили великий цегляний будинок.
-Ми будемо тут жити?,- запитав Женя.
-Так, запишемо один подкаст з глядачами, а другий тут,- усміхнено відповів Спартак.

Будинок був дуже просторий.  Мав два поверхи, чотири кімнати, терасу яка йшла з кухні, бісетку з мангалом, гарним садом, гостьову кімнату з гарний цегляним каміном та картиною на ньому.

Чоловіки приїхали в цей будинок пізно, тому десь о 12 речі були розкладені та з кухні почувся дуже дивний смачний аромат.

-Ти готуєш?,- запитав Женя зайшовши на кухню.

-Так, на такій затишній кухні буде гріх не повечеряти,- відповів Спартак.

Спартак приготував пасту карбонара.

-Ммм, хіба ти колись готував,- запитав Коля.

-Тільки що,- сказав Спартак.

Звісно ж у нього вийшло смачно, адже перед туром він зіпсував стільки посуду та їжі що плакала уся Італія..

-Зачекай, а звідки у тебе продукти?,- запитав Антон.

-І як ти зняв будинок знаходячись в іншому місті,- додав Женя.

-Річ у тому, що у мене тут є знайомий і він мені із цим допоміг і продукти він привіз коли нас тут ще не було,- пояснив Спартак.

Наступного дня хлопці відправились на подкаст.Прийшли вони дуже втомлені, а Спартак ближче до вечора був дуже напружений та зосереджений на своїх думках. Протягом усього туру йому хтось дзвонив і він подовгу розмовляв з цією людиною повертаючись дуже схвильованим та зосередженим на чомусь своєму. Коли цього разу йому зателефонували Женя помітив що це була його подруга Соня, та з якою Спартак навчався. Коли Женя це помітив він почав ревнувати та злитись на те що Спартак постійно відволікається на неї, він не розумів що відбувається і що за важливі справи у Спартака з Сонею кожного дня.

На наступний день хлопці вирішили відіспатись та десь о 14.00 хлопці сіли записати останній подкаст у цьому турі.

Ще одна цікава тема і два цікавих парубки.

-Що думаєш з цього приводу?,- запитав Женя

-…

Схоже хтось захопився спостеріганням за Женею на стільки що не помітив як підвис у хмарах. І знову Спартак поводитися дуже не типово.

-Спартааак, не додавай Антону роботи,- знову сказав Женя.

-Що ж в мене колись був подібний кейс, зараз розповім,- відповів Спартак

Діалог між хлопцями знову зав’язався. Спілкуватись було на стільки комфортно що не хотілось закінчувати та можливо навіть просто сидіти поряд мовчки цього було б достатньо.

Коли подкаст відзняли Женя зі Спартаком вирішили завершити цей тур пікніком у тій гарній бесідці у дворі.

У машині:

-Знаєш Спартак, якщо ти постійно будеш так червоніти у кадрі, то нас не врятує цей чорно білий фільтр на відео,- сказав Женя.

Спартак мовчки та з трохи піднятими кінчиками губ поклав свою руку поверх Женіної. Тепер чорно- білий фільтр потрібен був Жені.

-Поки ми у двох я б хотів з тобою про де що поговорити,- сказав Спартак.

-Знаєш, ти увесь тур по вечорах спілкуєшся з кимось. Я випадково помітив що це була Соня. Щось у вас за справи?,- запитав Женя.

-Річ у тому… що… мені потрібно поїхати в іншу країну,- не дуже поспішно говорив Спартак.

-І що у цьому такого? Ти ж не на довго?,- не дуже спокійним голосом запитав Женя.

-Це буде один проєкт та навчання, я поїду в Ірландію це буде як мінімум 4 чи 5 років,- сказав Спартак.

-Але, ти впевнений?Ти справді цього хочеш?,- запитав Женя.

-Мені треба покращити кваліфікацію, тому у мене немає вибору.

-А що з роботою?,- запитав Женя

– Я вже про все домовився,- відповів Спартак.

-Антон та Коля знають про це?,- запитав Женя.

-Так я їх вже попередив,- відповів Спартак.

Зненацька Женя розвернувся проїхав декілька метрів та завернув у якісь хащі.

Думки Спартака: Я думав я більше схожий на маньяка.

У ту ж секунду коли зупинилась машина Женя поцілував Спартака. Це було несподівано навіть для самого Жені. Здавалося що у цій машині стає спекотно з кожною секундою. Але вони не зупинялись та продовжували насолоджуватись одне одним. Цей момент перервав дзвінок. Це була Соня.

-Вибач, я маю відповісти,-сказав Спартак ще знаходячись у невеликому шоці.

-Ало,- сказав Спартак.

-Привіт я хотіла в тебе ще дещо уточнити,- сказала Соня.

Через деякий час:

Команда вже сиділа у бесідці та їла смачний стейк. Дуже дивно, але цього вечору Женя не вживав алкоголь. Обстановка була не напружена. Всі відчували себе комфортно та просто розмовляли.

У вечері хлопці розійшлись по кімнатах.

*Стук у двері*

-Так, заходьте,- сказав Спартак.

-Можемо поговорити?,- запитав Женя заходячи у кімнату.

-Так, звісно,- відповів Спартак.

-А що нам робити із подкастом,- запитав Женя.

-Не знаю,- відповів Спартак.

-А як же я?,- запитав Женя ставлячи Спартака у глухий кут.

Коли Женя сів на ліжко Спартак трохи підсунувся, щоб обійняти Женю. Довго сидячи в обіймах вони так і заснули.

Наступного дня після 15.00 вони вже були у Києві. До від’їзду залишилось декілька днів, тому Спартак був заклопотаний своїми справами.

Останній вечір Спартака в Україні:

Ключ у дверях квартири Спартака повернувся а за ним відкрились двері. Він зайшов поклав речі та пройшов у кухню. Раптом коли Спартак ввімкнув світло, він побачив перед собою купу його знайомих облич і Женю з тортом у руках. Вибухнули хлопушки та всі викрикнули:

-Сюрприз!!!!

Це була прощальна вечірка, яку влаштував Женя.

Усі смакували смачним тортом та згадували усі моменти пов’язані зі Спартаком.

*Через деякий час*

Всі вже розійшлись, залишився тільки Женя та Спартак. Зав’язалась не примітивна розмова, Спартак з Женею знову сиділи поряд та отримували від одне одного насолоду та спокій. Разом їм було дуже комфортно і вони заряджались від одне одного. Знову Спартак сперся на Женю, але тепер він не спав.

-О котрій у тебе завтра виліт?- запитав Женя.

-О 07.00,- відповів Спартак.

-Я прийду,- Сказав Женя встаючи з дивану.

Далі Спартак просто спостерігав за тим як Женя узяв речі та зачинив за собою двері. Спартак закінчив збирати речі та пішов спати.

Наступний день 06.00:

Спартак вже чекав таксі,сидячи у себе на кухні.

06.40:

Спартак вже був у аеропорті.А ось і Женя, його Спартак впізнає всюди. Він просто підійшов та мовчки обійняв його, так вони простояли декілька хвилин.Коли озвучили рейс Спартака їм довелось відсторонитися від одне одного. Ще секунду Женя не відпускав руку Спартака. Коли Спартаку все ж таки довелось відірвати свою руку від Женіної він не розвертаючись пішов у бік літака. Жені залишилось тільки спостерігати за тим як він втрачає кохану людину. Собі під носа він пробурмотів “прощавай”.