Тепло

День видався складним і тяжким. Хлопці записали черговий випуск який нарешті вже був на кухні у Спартака. Ці поїздки трохи виснажували, але вони дома, ну хоча б психотерапевт.

Наступав вечір. Женька засидівся в Спартака задля того щоб грати з ним на приставці, терапевт вправно керував своїм персонажем в тей час як комік помирав буквально на кожному кроці. Час летів так швидко для Женькі як він не помітив що прийшла вже комендантська година.

-От трясця- подивився той на телефон- Спартак, схоже мені доведеться зостатися в тебе сьогодні…

-Так звичайно, в цьому нема проблем. Ти ж тут вже як вдома. Але не забувай основні правила, так нагадую.

-Так-так пам’ятаю: не курити на балконі, нічого не переставляти і вразі чого кликати.

-Спиш на дивані тут- в цей момент він якось лукаво подивився на кучерявого.

-Ага, «як вдома», так? А ми з тобою навіть не друзі щоб ділити постіль- одразу ж почувся гогіт від обох.

Спартак розклав і постелив диван Жені як турботлива мамуся від чого знову отримав кілкий жарт в свій адрес, але то не чіпляло його бо якщо комік посміхався то було достатньо для того що б його простити.

23:45

Кудлатий вложився, а психотерапевт пішов в свою кімнату, але замість того що б лягати спати увімкнув чергову серію аніме на телефоні.

02:21

Повідомлення повітряної тривоги перебив звук на відео, Спартак тільки відмітив для себе час, але з сусідньої кімнати почулось досить голосно повідомлення з чужого мобільного. Цікаво він прокинувся? Звук стих.

Пройшло ще 20 хвилин до кінця серії. Очі трохи пекли і хотілося пити. Терапевт перевірив повідомлення. Ще повітряна тривога. Поки від вийшов до кухні відкрив карту тривог. Вся країна була червона.

Зайшовши до зали де був диван і де був його Женя, Спартаку стало цікаво чи той спить. Через відсутність хоч якогось світла хоча ш би з вулиці він не міг подивитися на його повіки, які в разі швидкої фази рухались. Тому він вирішує підійти де точно знаходилось обличчя. Перевірити за ритмікой дихання. В свою чергу той не спав, але старався не подавати вигляду що б не чути нову лекцію про гігієну сну і про те як той самий сон є корисний. Тиші шаги відголошувалися дивним відчуттям в животі, наче його зараз як малу дитину піймають з «поличним». Чуже неочікуване дихання пробудило пілоерекцію яка пройшлася усім тілом. Через це Женя почав дихати частіше. Він розумів наскільки близько знаходився його знайомий Спартачок, це як на його думку, не було схоже на тактичного терапевта. Почувся шепіт здавалося над самим вухом.

-Я знаю що ти не спиш бешкетнику– той відсторонився і всівся на край дивану.

-Невже це так очевидно?- шепотом продовжував Женя.

-Звичайно- він зробив малу паузу-  За батьків бентежишся?

Таке болісне але просте питання. Якийсь час актору не вистачає духу і сили що б хоч щось вимовити і не дати той компрометуючий схлип. Тяжко видохнувши він все ж відповів.

-так- це було настількі тихо що якщо б Спартак не тримав на тому увагу то й не почув би.

Рука психотерапевта легко почала розтерати спину лежачому. Він знав що для того фізичний контакт був дуже важливий, так він нагадував про якийсь їх особливий зв’язок. Женя лежав і отримував від такої підтримки задоволення, але водночас було відчуття суму яке наростало і яке хотілось замінити на щось більше. Щось блище. Щось схоже на… обійми?

-Спартачок…

-Мм?

-Можна дещо попросити?

-Давай.

-Можеш мене обійняти?

Слова в цей момент звучали дивно. На погляд коміка в повітрі миттєво піднялась напруга.

-Так Женя– посміхнувся- тількі якщо пообіцяєш заснути

-Угу..

Ковдра піднялася впускаюси нового користувача. Женя не очікував що це буде відбуватися «так». Сильні руки обхопили хлопця і той спочатку не знав куди подіти ту кляту голову, але було дуже відчутно як терапевт підлаштовується під любий його рух і врешті решт Женя обіймає його спину, а щока впирається в чужу грудну клітку. Миттєво всередині Жені почало розпливатися людське тепло. Людина тварина любляча. І ця любов доставалася зараз він не дуже емоційної людини. Тей від кого такого навіть не очікуєш. Великі пальці погладжували спину коміка. Так тепло… Так на диво затишно… Теж мені не друг…

Дякую усім хто прочитав мій цей крінж хаха намагався написати хоть щось тому це прям дуууже криво. Шукаю людей які б могли допомогти з пунктуаціями і взагалі редагувати мої тексти. Будемо покращувати український контент разом)