Малюнки Субботи

Думаю кожен з нас дивлячись подкасти бачив, що Спартак постійно щось записує в блокноті. Іноді дивлячись на цей процес мені здається, що він малює. Женю. Щось малює, переводить погляд на Яновича, ніби запам‘ятовує якісь деталі, і знову повертається до малювання товариша слухаючи його бурмотіння на фоні. Завчасно перепрошую за помилки.

Фанфік йде від лиця Жені.

Приємного читання.

– Ось так виходить чи якось по іншому? Спартак?

– М-м, так Жень?

– Щось записував?

– Так, частоту розмахувать твоїх рук. Вираховував на скільки відсотків ти можеш бути психопатом.

– І що там?

– Ти не психопат. Про що ми говорили? Прослухав.

– О так, точно!

***

– Жень, я в душ! Замов щось поїсти, будь ласка.

– Добре, Спартачку, йди з Богом.

Так десь тут був мій телефон. Блокнот Спартачка, моя кава, ноут, блокнот Спартачка, ручка, олівець, блокнот Спартачка. А-а-а, до дідька.

– Спартачок!

– Що таке, Жень?

– Мені соромно про це питати… але, можна я погляну на твої записи в блокноті?

– Добре. Але коли я вийду з ванної не задавай мені ніяких питань, домовились?

– Дякую, Спартачку!!

Блокнотик-блокнотик, погляну я блокнотик. Так! Медицинські розумні записи в яких я ані краплі не тямлю, ще трохи записів. Малюнок. Смішний і милий. Записи, записи, які списки і графіки. Дата початку запису подкастів впала у очі. З цього моменту суворі таблиці, списки, випадки та діагнози почали частіше розбавлятися малюнками. Іноді це була тонка кисть власником якої була людина, яку знав тільки автор. Далі йшли краватки, м‘ячі і повітряні кульки. Комин, шахи і фініки, чай, ліжко, іноді траплялись якісь елементи одягу чи коментарі до подкастів. Ближчі дати були наповнені портретами. Портретами Жені. Можливо ніхто просто не потрапляв в-віччі. Можливо. Але ж ось позавчорашній малюнок, де Женя в кафе. Але ж там були ще Коля і Тоха.

І сьогоднішній запис. Білий гольф і руки над головою. Чиї цікаво? Трошки пригледівшись можна побачити легкий, ледь видимий малюнок(не знаю як українською буде набросок) корони.

Двері клацнули і з ванної вийшов грецький Бог.

– Спартак, це точно ти? Бо мені здається переді мною Бог, а не людина.

– Ти вважаєш мене богом? Це приємно чути, особливо від мого хлопчика.

– Це ти намалював?

– Так, вибач, що так нерівно. Вже так виходить перемальовувати не завжди хочеться.

– Це дуже гарно, Спартачку!

– Не так вже це й гарно, с-сонечку. Ти їсти замовив?

– Вибач, захопився розгляданням цієї краси. Що замовимо?

Я вирішила, зробити щось миленьке, але за основний фанфік я не забула, не переживайте) 

Також хочу аби Ви зайшли на мій тг канал, кому цікаво. Там я ділюся анонсами фанфіків, рецептиками різної смакоти та музикою. Ось тут: https://t.me/ligwo

Або нижче в коментарях)