Фанфіки українською мовою

          відкриваючи двері в нове приміщення , чоловік вдихає аромат легкої деревини впереміж із свіжим повітрям, весняне сонце теж пахло. уявляєте , у сонця також є запах ? пройшовши далі , чоловік ставить коробки, що були в руках, на підлогу і йде ближче до панорамного вікна, крізь яке проходили сонячні промені та можна було побачити частину міста просто через вікно.

    -ти допомагати йдеш ? – спартак підходить ближче до чоловіка , опускаючи руку на його плече.

    -… так. – женя повертається до спартака , беручи того за руку й веде до виходу, де стояли антон і коля.

    сьогодні стався той самий день , коли пара вирішила переїхати на нове місце проживання і їм вдалося урвати чудову квартиру,  в якій завжди буде сонячно, тепло, затишно , а головне щасливо.

    розбираючи коробки з речами, женя дійшов до тієї де були складені всі книжки , журнали , зошити , блокноти і щоденник. щоденник, який женя вів спочатку , просто щоб записувати якісь свої думки , що приходили до нього , а потім він почав писати туди вірші, описував дні , коли він по-справжньому почував себе чарівно і щоб запам’ятати це , робив це саме таким способом. от так відкривши його,  він натрапив на записи які він почав робити, коли вони із спартаком стали зустрічатися та будувати стосунки. прогорнувши декілька сторінок, євгена посміхнуло і він видав смішок, на який обернувся спартак.

    -що там трапилося? – спартак розбирав коробку з одягом і складав все це в шафу.

    -знайшов, річ яка нагадала мені про приємні спогади… – женя проводив витонченими пальцями сторінки і швидко читав слово за словом які були написані чорною пастою на білих листах паперу.

    -фотографії ? – спартак не бачив , що саме женя тримав в руках , тому залишалося тільки вгадувати.

    -краще…щоденник… – він перелистував сторінки і на його обличчі була широченна усмішка від слів які він колись писав, але потім якось і часу не було, тому в цьому записнику залишилося чимало пустих сторінок.

    -і що там, в тому щоденнику ? ти так світишся, мені а ж стало цікаво. – спартак закінчує з речами і підходить ближче до свого чоловіка.

    -давай я почитаю тобі ввечері , коли ми закінчимо розбирати всі-всі речі? – женя піднімає погляд на субботу і той киває.

    через декілька годин кропіткої роботи, чоловіки закінчили з розбиранням коробок з великою кількістю речей. велика книжкова шафа була заповнена різноманітними книжками по психології , психіатрії , анатомії , просто література , книжки що дарували колись друзі, книжки з віршами і ще купу різних жанрів та стилів. тепер вся ця шафа була спільною і в будь-який момент кожен з них міг взяти будь-яку книжку на свій смак. спартак колись сказав, що хоче в старості прочитати купу книжок , тому з часом він почав купляти ті , що б хотів прочитати,  і їх стала незліченна кількість, тому багато поличок незабаром наповнилися різнокольоровими обкладинками книжок.

    з початком вечора, кімната наповнилася трохи рожевим кольором впереміш із сонячними променями, захід сонця був неймовірно гарним, тепле жовте світло від ламп кухні створювали приємну атмосферу затишку, хотілося залишилися в цьому моменті якнайдовше. в двері подзвонили і на порозі квартири з’явився кур‘єр з їжею , який побажав приємного вечора і пішов далі розносити замовлення.

    в пакетах були коробочки в яких була паста , в інших м‘ясо в соусі , салати , пляшка пива для жені та звичайна вода для спартака. на кухні була приємна атмосфера комфорту, пахло смачно їжею та улюбленим гелем для душа, від спартака. не вистачало ароматичних свічок і фото такого комфортного субботи який судячи з всього явно не звертав уваги на всі рухи тіла жені, який намагався гарно все сфотографувати, бо єдине чого він зараз хотів, це поїсти і сісти грати в скайрім.

    після того як обидва наїлися дійсно смачної їжі, вляглися разом на велике ліжко і згадавши про щоденник, женя підірвався, підходячи до полиці, шукаючи той самий записник. все ж таки знайшовши його та сівши на край ліжка , почав гортати сторінки , шукаючи перший запис із спартаком.

    « запис 1. сьогодні після запису подкасту, ми зустріли наших із спартаком друзів які мали собаку, і після цього мені дуже захотілося мати свого австралійського лабрадудля. він був такий самий кучерявий як я , коричневе забарвлення і приємна на дотик тваринка, яку господарі назвали томмі. спартаку томмі теж сподобався і колись ми теж заведемо свого пса… колись… » – женя читав в голос написане і після того як дочитав, перевів погляд на чоловіка , який здавалося його і не чув.

    -спартак…пам‘ятаєш томмі? можливо роздивимося варіант з собакою? – женя уважно дивиться на спартака.

    -я колись говорив про те, що якщо заводити тварину, то скоріш за все за нею будеш дивитися ти. – не відводячи погляду з екрану телефона, проговорив той.

    -пам’ятаю…

    « запис 2. спартак привів мене пограти в шахмати. точніше, навчити в них грати , хоч я і не сильно того хотів, було цікаво і один раз я навіть його переміг.» – женя сміється з цього і згадує , що тепер це їх спільна улюблена гра і хоча б раз на тиждень на вихідних , вони грають в неї , і хто програв миє посуд.

    « запис 3. перший поцілунок. ми сиділи до самісінької ночі в бібліотеці, спартак шукав інформацію , а я читав поруч книжку про обійми та їх користь для нашого організму. спартак постійно ходив туди сюди , брав велику кількість книжок, вичитував текст , щось виписував і складав до іншої купи , відносив і приходив назад з такою самою купою книжок. вийшовши в туалет, я повернувся до приміщення де була тиша , м‘яке світло та порожнє місце де до цього сидів спартак. »

    далі, женя почав пригадувати той день як підходячи ближче , він не встиг сісти , як його спіймали за руку і затягли в один із книжкових рядів.

    женя дивився на спартака трохи зляканими очима і не розумів , що відбувається. чому спартак міцно тримає його за зап‘ястя і не відпускає, дивлячись на того дивним поглядом.

    -спартачок , з тобою все добре ? мені трохи боляче… – женя почав скиглити і намагався вибратися з міцної хватки, але погано виходило.

    -зі мною все чудово, а ось з тобою щось не так.. – спартак почав роздивлятися обличчя навпроти. – не вистачає тільки … – спартак на декілька секунд замовчав, спостерігаючи за женєю в якого очі були більше 2 рази точно.

    спартак наближається ближче до обличчя яновича , скорочуючи між ними відстань , накриваючи губи партнера своїми. женя спочатку не розуміє , що відбувається, можливо він спить, але через мить прикриває очі і відповідає на поцілунок, який був трохи необережним і швидким, тому що спартак відсунувся , заглядаючи в очі жені, але через секунду той взяв вже ініціативу на себе , торкнувся м‘яких губ спартака, вкладаючи руки на його шиї.

    *наш час*

    -ти чому замовчав? – голос спартака змусив повернутися в реальність.

    в роті пересохло, серце вилітало від згаданих спогадів і женя ніби повернувся на час назад.

    -згадав про наш перший поцілунок, тоді в бібліотеці. нас ще потім хотіли вигнати за те , що ми шуміли. – женька чухає потилицю і сміється, а спартак опускає телефон на стегна і дивиться на того здивовано.

    -ти навіть таке пам‘ятаєш ?

    -якби не цей щоденник, я б можливо і не згадав. – женя піднімає щоденник з ліжка і показує сторінки спартаку, який з цього моменту був дуже зацікавлений.

    -тоді продовжуй, мені цікаво, що там далі було, бо я вже нічого не пам’ятаю. – спартак сідає зручніше і уважно слухає чоловіка.

    « запис 4. сьогодні ми із спартаком їздили до моєї мами і та перед нашим приїздом спекла м‘ясний пиріг з грибочками та броколі. спартаку так сподобалося , що він попросив добавки і ще із собою мама нам дала по шматочку. ці очі наповнені щастям треба було бачити.»  – женя переводить очі на спартака який намагається згадати , що то був за пиріг, а потім згадує.

    -боже мій той пиріг був неперевершеним. – спартак згадує той смак пирога і трохи облизується. – а олена володимирівна , може нам знову його приготувати ?

    женя сміється і повертається до спартака. – я можу попросити її, скажу , що спартак дуже просить. – хіхікає та дивиться на обличчя спартака який змінює емоції на більш суворі.

    -а може без слів , що я попросив ? – той трохи усміхається.

    -чого ти як не свій? – женя продовжує сміятися та переходить до наступного запису свого щоденника.

    « запис 5. м‘ята постіль. ми спимо в обіймах один одного, з вікна віє прохолодний вітер , який змушує пригорнутися до людини міцніше і він це робить. цілує в скроню і ніжно обіймаючи, знаходить однією рукою край ковдри натягуючи її на них обох з головою. »

    -ти тоді мені здавався таким домашнім і комфортним. – женя дивиться на текст із натяками смутку говорячи це.

    -а зараз , що ні ? – спартак відбирає в жені щоденник, вкладаючи того на подушку , а сам підсувається ближче, взявши того за теплі руки.

    спартак дуже полюбляв руки жені, тому намагався частіше їх тримати в своїх. можливо він навіть так каву сильно не любив, як женю та його горіхові очі. спартак цілує того в ніс , таким чином нагадуючи , що він поруч, що він в безпеці.

    -пам‘ятаєш, ти колись казав про безпечного злочинця, так от можливо то був ти, бо я кожен раз коли дивлюся на тебе, моє серце стискається сильніше, в середині приємне почуття комфорту і затишку. женька, що ти наробив зі мною ? – спартак усміхається і дивиться як женя робить те саме.

    -я нічого і не робив… це ти , моє безпечне місце, куди хочеться повертатися, розчинятися в твоїх міцних обіймах.. – женя притягує до себе субботу і міцно обіймає того , ніби дійсно розчиняється, бо спартак обіймав душею. обіймав міцно, але не боляче. обіймав ніби в останній раз, обіймав ніби малу дитинку, обіймав з любов‘ю.

    в їх новій квартирі завжди пахло легким цитрусом, кавою, затишком, сонячними променями ( так так сонечко теж пахне ) , хвоєю, свіжістю… вони разом створили те , про що мріяв кожен з них на початку стосунків. вони змогли досягти досконалості в усьому до чого прагнули.

     

    якщо вам сподобався фанфік , можете залишити вподобайку , а також приєднатися до мого телеграм каналу , де я дуже часто розповідаю про спарженят. тримай жабу !! 🤍

     

    1 Коментар

    1. Feb 23, '23 at 23:11

      Дякую автору за цей фанфік, він дуже милий та особливо комфортний.
      З плюсів: гарно описана атмосфера сімейного затишку автором; легко читається, текст не перевантажений.
      З мінусів: оформлення (чи то, навіть, стилізація) тексту тро
      и
      ромає; не розумію, чому імена головни
      героїв (та інши
      дійови
      осіб) з маленької літери, та після крапки (так само маленькі літератури); +, чому пунктуація (розміщення ком) не «слово, слово, …», а «слово , слово , слово…».
      Проте, все одно, ще раз дякую автору <3! Якщо вас не дуже турбують помилки, зазначені вище, то рекомендую до прочитання!