Погано без нього….

Люди, що проходять повз, дивилися на цю “пару”, ззаду почувся вискітіння якихось двох дівчат, але за кілька секунд Кирило відштовхнув свого недавнього знайомого.
-ЩО ТИ, БЛЯТИ, РОБИШ? ЯКЩО ТИ ПІДОР, ТО НЕ ЗНАЧИТЬ, ЩО ВСЕ ПІДОРИ У ВСЬОМУ СВІТІ!
-Але я … Я … вибачення …
-Ти! Ти! Ти егоїстичний підор!
-Я думав ти теж любиш мене…
-Іди нахуй!-З цими словами Кирило встав з лави і побігла бік виходу з парку
-Стій! Я тебе підвезу!
–НЕ ТРЕБА! Я пішки!-кричав на весь парк хлопець, коли його “кумир” тільки дивився йому слідом намагаючись не заплакати. А Кирило все віддалявся і віддалявся, і незабаром зник за поворотом.
Вдома його зустріла мама, спитала, мовляв, де він був, але той зморозив, що захотілося морозиво і пішов у магазин, а дорогою сів на лаву і милувався природою. Маячня? Маячня! Але мама Кирила повірила. Що ж, Кирило пройшов у свою кімнату і вмостився у крісло за комп’ютерний стіл. Щоб якось відволіктися, він увімкнув комп’ютер, доту і знову воював чи чо там треба робити у тій доті. Він намагався не думати про минуле, але забути не виходило! Весь час спливали картинки поцілунку, чути вискочили ті дівчатка. Фу! Який жах! Ні, ну він звичайно не гомофоб, сам колись закохався в одного хлопця з його школи, але так йому і не зізнався, бо це нібито “ненормально”. З дитинства нам вбивають у голову, що одностатеві стосунки-це погано! Але якщо так подумати це марення! Ну, любить людина! Ну і що? Яка різниця? Це якось шкодить здоров’ю? Навколишнім? – Ні! Так в чому проблема? Ну ні, Кирило швидше не гей, а бі, адже у нього були стосунки у 8 класі з однією дівчинкою, але якось не склалося… Інтереси не зійшлися чи що? Ну гаразд, не про це. Кирило досі думає про поцілунок з Ігорем. Хоч і не гомофоб, але досі не може визнати, що він не тільки може любити дівчат.
-Ну немає! Це маячня! Господи! Що відбувається! Це НАСІЛЬКИ БРЕДОВО! Домовик, блять! Який нахер домовик?!? І ще любить мене! І я його… Ні! Ні! Я натурал! Ні! Господи! Що це взагалі відбувається?
Минає день…два…три… Кирило досі думав про Ігоря… До речі, про Ігоря! Його Кирило не бачив з того самого незручного моменту в парку. Він намагався його шукати, заглядав під ліжко, але нікого не було. Він став невидимим? Ну він же домовик! Сам говорив, але у Кирила починалася голова паморочиться, як тільки він думав, що Ігор це не просто людина. Йому легше просто повірити, ніж у це все вникати (як говорилося). Невдовзі минув тиждень. З кожним днем ​​Кирило розумів, що не може без Ігоря. Він у нього …. Закохався?
-Ігорю, повернися! Будь ласка! Я тебе люблю! Вибач мене! Будь ласка!-Кирило репетував на весь будинок. Сусіди вже могли подумати, що це він уже якийсь ненормальний гей. Раптом уКирила з’явилась ідея! Він відкрив на комп’ютері блокнот і написав там текст
-Ігоре, якщо ти це читаєш, то вибач мені, будь ласка! Повернися! Прошу! Я не можу без тебе!-Написавши це в блокноті, хлопець зібрався і вийшов надвір. Пішов він до того ж парку, де вони були з Ігорем. Пішов він пішки. Він в принципі знаходиться близько-3 квартали. Гуляв він до 6, а потім прийшов додому. Коли хлопець хотів увійти до своєї кімнати, то його зупинила мама -Привіт, синочку!
-Привіт, мам!-Він уже хотів продовжити “подорож” у свою кімнату, але до них знову звернулася мама
-Почекай! Я хотіла щось у тебе спитати… – почувши це, Кирило дуже напружився, ніби мама дізналася якусь його таємницю, яку краще їй не знати. -Ч..ч..що?-Кирилл почав заїкатися. Він перебирав усе погане, що він зробив протягом свого життя. Може, вона побачила його тоді з Ігорем? Може, вона побачила його в нашій квартирі? Може, вона якось дізналася, що він читає яойну НЦу? Про що? Що вона хоче поговорити?
-Взагалі… Я зайшла сьогодні до тебе в кімнату. Ну… Мені була потрібна ручка, я на манікюр записувалася і хотіла записати час
-І?-Здається Кирило вже зрозумів що вона хоче йому сказати
-Ну … На твоєму комп’ютері був напис про якогось Ігоря. Можливо, ти хотів цьому “Ігореві” відправити потім повідомлення або лист. Ну так ось… Я подумала, що ти… Ну…
-Гей?!
-Ну так
-Що? Що за маячня? Ні… Ти не так зрозуміла!
-Ні я не проти! Особисто мені все одно яка у тебе орієнтація! Ти ж мій сину! -Ні! Мам… Це…це…це…я хотів відправити одній дівчинці…вона посварилася зі своїм хлопцем і…попросила мене допомогти скласти текст йому з вибачення…ну….
-Чому саме ти?
-Ну … я дуже добре пишу твори … і … і взагалі ти не так все зрозуміла! Маячня! Всі! Я пішов у Доту грати!
-Стій! Я вечерю приготувала! Поїси, а потім підеш
Після вечері хлопець пішов у свою кімнату. Підійшовши до комп’ютера, він сподівався побачити там … чи можливо відповідь? Але немає! Там нічого не було. У глибокому розчаруванні він вирішив, що Ігор більше не повернеться і більше ніколи його не побачить. Йому стало настільки сумно, що він не запустив свою улюблену доту чи якусь іншу гру, в яку грають усі хлопці, а вирішив подивитися якусь драму, серіал. Раніше він не дивився серіали, особливо драми, бо це “бабська справа над серіальчиками ридати”, але зараз йому було все одно, йому було сумно.
*00:07*
Час спати. Кирило вимкнув комп’ютер і плюхнувся в ліжко. Серіал його справді відволік. Щоправда, йому стало ще сумно, адже це була драма. Він уже заплющив очі і готовий був усипати, як його руку торкнулася чужа рука.