Будинковий

Шкільні іспити, а саме ДПА, вже позаду, а значить попереду 3 місяці канікул! 92 дні щастя! Ура!
Кирило приходить додому і кидає на ліжко рюкзак і сам стрибає туди.
-Бля, нарешті здав цю гребану історію!-Сам собі сказав хлопчик-Ех, піду порубати в доту-як тільки він почав вставати з ліжка, то почув, як хтось заскулив. Але Кирило не надав цьому сильного значення, мовляв, “почулося” і пішов до столу, де саме стояв комп’ютер. Було 3 години дня, тому він навіть не встиг увімкнути монітор, як його покликала їсти мама.
-Ну ма, я не хочу! Ще одну ковзанку зіграю і…
-Я тебе ща УКАТАЮ по перше число! Бігом сюди! Я такий борщ зварила-перебила жінка
-Добре, йду йду!
Після обіду і весь день Кирило грав у доту (звичайно ж з перервою на вечерю).
-Ти Чого ще не спиш? Початок 1-го! А ну швидко спати!-Мама Кирила зайшла в його кімнату, заставши його за грою в його улюблену гру
-Ой ой ой! Ти не під час! Ще 5 хвилин!
-Я ЗАРАДА ДАМ ТЕБІ “5 ХВИТОЧОК”! ШВИДКО СПАТИ-жінка підбирає до системного блоку та натискає на кнопку “викл”
-ЩО ТИ РОБИШ? Я Ж НЕ ЗБЕРІГСЯ!
-По-перше, не кричи на матір. По-друге, якщо не ляжеш спати, то точно не збережешся!
-Все все! Йду йду!
Мати вийшла з кімнати, зачинивши двері. Кирило почав готуватися до сну. Він уже ліг на ліжко і почав засинати, як раптом
-АПЧХІ!
Від цього звуку Кирило підстрибнув так, що впав з ліжка.
-Хто тут? Хто ти? Виходь!-лежачи на підлозі говорив він. Хлопчик повернув голову на бік і глянув на місце під ліжком. Він ніби скам’янів від страху, адже побачив там якусь лежачу людину. Але через пару секунд до нього дійшло, що відбувається, і він з криком підстрибнув прямо на ліжко
-Ай! Ти що! Досить стрибати! Ліжко прогинається і притискає мене! Боляче взагалі! А я то люблю тебе!-обурюється та істота з-під ліжка
-Це ти кричав? Що трапилося-до кімнати увійшла мама, почувши крик свого сина
-Мамо, у мене якийсь гей під ліжком! Він сказав, що любить мене!
-Кирилл, ти з глузду з’їхав!? Який гей під ліжком? Тобі 15 років! Це все твій компуктер!
-Ну маам
-Спати лягай! Все на добраніч! У всіх бабайки, а в тебе гей сказала жінка вимикаючи світло і виходячи з кімнати
-Що ж ти палиш мене? Ябеда!-Почувся шепіт
-Ти хто? Іди!
-Я, взагалі-то твій домовик. І між іншим закоханий у тебе!
-ЧОГО? Домовик? Закоханий? Що за маячня! Гей під ліжком, млинець, завівся у мене. Сорян, я з підорами не веду. Особливо з домовиками! Особливо, якщо вони вилазять з-під ліжка!
-Смислі марення?-Вже вилазить з-під ліжка і саджачись на неї говорить домовик-тобто, тебе не бентежить перебування сторонньої людини у тебе в кімнаті?
-У Смислі, БЛЯТИ, НЕ бентежить? Я, М’ЯККО ГОВОРИВ-ОХУЄВ!
-Просто ти не віриш, що я домовик
-Блять, та я не знаю, що й думати. Я не вірю! Я просто не розумію … нічого – Коротше, зараз поясню. Я-домовик. Мене звуть Ігор. Мені 14 років. Коли тобі виповнилося 14 років, мене прислали за тобою стежити і не давати тебе в небезпеку.
–У Смислі, БЛЯТИ, О 14? ТИ У МЕНЕ БУДИНКУ З 14 РОКІВ?? І ХТО ТЕБЕ ПРИСЛАВ? -Вищий світ будинкових. І так, я в тебе живу тут уже рік
– ЧОМУ Я ТЕБЕ НЕ БАЧИВ? ДЕ ТИ БУВ? Де ти ховався? – Кирило був не в собі, він кричав пошепки! Але справді, адже у нього в кімнаті жила стороння істота цілий рік! Від цього стає не по собі
-Я ховався під ліжком. І ще я можу стає невидимим, якщо раптом що, але це дуже складно, бо мої сили слабшають, якщо їх довго використовувати. Мені треба відпочивати, харчуватись, щоб їх поповнити. Ось ти мене і застукав-БЛЯЯЯЯ! Я не розумію! Домовик, підор, що відбувається? Я не можу повірити! ЯКИЙ БЛЯТИ ПІЗДЕЦНАХУЙ ВИЩЕ СВІТЛО ДОМОВИХ? ЩО ТИ НЕСЕШ?
-Так, юначе, можна без обзивань. У нас таких людей називають “гомосеками” чи просто “геями”. І можеш будь ласка тихіше! А то твоя мама прийде і побачить 2 хлопців, що сидять на ліжку. Зрозуміє неправильно…
-Та ти і так неправильний!
-А ти? Ти, взагалі-то, теж гей
-З чого ти це взяв?
-Історію браузера очищати треба з стебним смішком сказав Ігор
-ЩО? Ти ліз у мій комп’ютер?
-Ну … мені нудно було, коли ти був у школі, а твої батьки на роботі. До речі, я можу тобі яойний хентай порадити-знову стебнеться Ігор
-ТИ ОХУЄВ? Так! Гаразд! Допустимо ти домовик, допустим ти гей, допустим ти любиш мене … Ні! Ні ні ні! Домовиків не існує!
-Так, заспокойся! Тобі треба зараз виспатися, переварити все.
-ЩО? ЯК?! ЯК МЕНІ ТЕПЕР ПОСНУТИ ПІСЛЯ ЦЬОГО?!
-На добраніч!-Сказавши це, домовик зліз з ліжка і поліз під неї
-Але…
-На добраніч!-перебивши хлопчика голос з-під ліжка