Пролог

Осінній Гоґвортс. Гаррі завжди полюбляв його найбільше саме в цьому сезоні. В дитинстві це значило, що він нарешті залишає своїх «родичів» на цілі дев’ять місяців, вирушаючи на зустріч друзям і пригодам. Цього року, року додаткового сьомого курсу, який створило Міністерство, задля того щоб наздогнати пропущений матеріал, все змінилось. Гаррі вже був не по рокам дорослим, втомленним і розбитим хлопцем, який не знаходив нічого романтичного в опалому листі, шумі дощу і вічно пасмурному небі. І він був такий не один. Першокурсники цього року майже не галділи у коридорах, поле для Квідича незвично пустувало, кількість студентів помітно зменшилася, а ті, що залишилися – рідко посміхались, горюючи по родичам, друзям, наставникам та багатьом іншим. Знайти тут когось, хто не втратив або майже не втратив близьку для себе людину – було складно. Менше або більше, війна торкнулась кожного.

Гаррі Поттер, авторитет якого в магічному світі піднявся на рівень майже міністра магії Великобратанії, не отримував задоволення від постійної уваги до себе і зламаних друзів, але його нинішня позиція в суспільстві не дозволяла йому «залягти на дно» і сховатися від докучливих чаклунів хоча б на літо. Тією людиною, ім’я якої не згадували у чутках, а колдографії повністю зникли з газет, неочікувано став Драко Мелфой. Майже одразу після війни, на першому засіданні Візенгамоту щодо справи Мелфоїв, виявилось що молодший син, Смертежер, який ще влітку дев’яносто шостого прийняв мітку від Воландеморта, — подвійний агент. Але навіть цей, здавалось би, дивуючий факт довго не розголошували. Натомість, його швидко звільнили з камери тимчасового ув’язнення, визнавши повністю невинним і дозволивши виїзд із країни. Батьків Мелфоя чекало ще багато засідань, однако за порятунок Гаррі Поттера, Нарциссі Мелфой стовідсотково зменшили покарання, Люциус Мелфой – залишався під питанням, відвовідь на яке Гаррі і не думав шукати. Це все, що про шкільного недруга і його родину знав Поттер. Він ні в якому разі не намагався дізнатися більше, в той час йому було точно не до Мелфоя, тому він зробив простий висновок: «втік у Францію». І до початку навчального року не згадував про білявого тхіра.

— Гаррі! — з думок його витягнув дівочий голос, і за секунду перед очима з’явилася радісна Джіні Уізлі. — Як ти? Я шукала тебе в гостинній… — вона присіла неподалік, обійнявши хлопця і очікуючи зазираючи в його очі.

Джіні змінилася ззовні, ластовиння втратили яскравість, вогняне волосся ледве торкалося її плечей, карі очі помітно потемнішали, а здорова фігура тепер здавалась занадто хрупкою і тонкою. Але внутрішньо… Вона була єдиною, хто незважаючи на обставини, раніше за всіх почала посміхатися. Вона послугувала опорою для своїх рідних, які переживали втрату брата та сина, хоча сама була недалеко від нервового зриву. Вона підтримувала Гаррі, допомагаючи контролювати ємоції і втішаючи його кожного разу, коли вони разом поверталися в дім Блєків. Вона чесно була найкращою дівчиною в світі, і Поттер цінував кожен день проведений з нею, намагаючись не звертати уваги на свої охололі почуття, відганяти неприємні думки і підтримувати дівчину у відповідь, зберігаючи їх теплі відносини.

— Зі мною все добре. — автоматично посміхнувся Поттер і погладив гостре плече дівчини. — Просто знаєш, це все так дивн.. — хлопець відсмикнув себе. Досить показувати свою слабкість дівчині. І хай це Джіні, вона сама багато натерпілася, і Гаррі точно слід припинити звалювати всі свої переживання і проблеми на неї. — Нічого, просто я встиг забути, що в цьому місті може бути так спокійно.

Візлі у відповідь лише коротко погодилась, і поклавши голову на плече Гаррі, прикрила очі, тихо зітхаючи. Вона добре розуміла Гаррі. Але ніхто крім Воландеморта не міг залізти йому в голову, де зараз непокоїлись різні думки, які змушували легку нудоту підкочувати до горла від тривоги. Зелені очі героя були напрямлені на внутрішній двір, де на одній лавці сидів самотній хлопець. Його волосся майже повністю приховував капюшон чорної мантії, але Поттер швидко розгледів зміїний герб і відрослу платинову гривку, що спадала на майже нездорово біле обличчя. Драко Мелфой.