the end? happy end

“Намалюю знову, напишу I love you
Однієї долі два шляхи, різний погляд однієї гри”*

“Спартачок, сьогодні я лечу. Можливо зустрінемось перед відльотом у нашому кафе, в ЦУМі, пообідаємо?”

“Вибач, не можу. У мене сьогодні лекція. Маю підготуватись”

“Ок. Успіхів на лекції”

“Дякую. Гарного польоту.”

Поклавши телефон на столик, Женя продовжив складати свою сумку для ручної покладі. Вже сьогодні він вирушає в Америку на декілька місяців щоб знятись у фільмі.

Коли минулого місяця йому зателефонували і запропонували роль, Янович був неймовірно щасливий. Але зараз, перевіряючи чи всі речі на місці, йому стало трішки сумно. Декілька місяців він не зможе зніматись у подкасті. Не сидітиме на кухні зі Спартаком і не обговорюватиме цікаві теми.

Не буде поруч.

Весь тиждень Янович був занятий збором, і сьогодні йому хотілось побачитись зі своїм другом. Але, на жаль, у Спартака були свої плани сьогодні, у які Женя не входив. Хлопець не ображався. Він все розумів. Для Спартака його лекції були такими ж важливими як для Жені  – зйомки.

Поставивши валізи й сумку в коридор, Женя зібрався на обід сам. Не хотілось летіти стільки часу голодним.

***

“Знаєш усе врятувати можна, помилку виправити кожну
Перезняти сцени, монологи, на спокій замінити всі тривоги”*

Лекція почнеться через 10 хвилин. Перевіривши чи все готово, Спартак спостерігав як люди заходять в аудиторію. Коли всі місця були заняті, психотерапевт усміхнувся і почав лекцію. Йому подобалось, що його аудиторія була пунктуальною і йому не доводилось відволікатись на людей, які б запінювались і заважали його розповіді.

Спартак дуже хотів побачитись сьогодні з Женею, але не міг скасувати усе. Янович  важлива для нього людина, але у Спартака була відповідальність перед аудиторією. Врешті-решт, він зателефонує йому по відео зв’язку коли той прибуде в США.

Він усміхнувся, згадавши як Женя влетів у його квартиру з радісними криками, що йому запропонували роль. Хоч кінематограф не сильно цікавив Субботу, але розуміючи як для Жені це важливо, весь вечір слухав розповідь про майбутній фільм, про роль.

Спартак важко видихнув. Вечори без Жені уже не будуть такими веселими. Ні з ким буде в приставку зіграти чи сходити у якесь цікаве місце. Але ж Женя не жити туди їде. Всього лиш декілька місяців. Він почекає.

Лекція пройшла успішно. Спартак розповів тему і тепер відповідав на запитання аудиторії.

– Декілька днів тому одна важлива для мене людина поїхала вчитись за кордон, але я не змогла її провести, бо мала важливу зустріч. Між нами виник конфлікт і тепер ця людина вважає, що вона для мене не цінна. Почуваюсь незручно. Як виправити ситуацію?

Запитання поставило Спартака в ступор. Зараз у нього приблизно така ж ситуація. Невже Женя також вважатиме себе не важливим для нього?

Глянувши на годинник, Спартак вибачившись перед аудиторією, вибіг з лекторію.

У нього була година.

На щастя, таксі не змусило себе довго чекати.

Їдучи по трасі Суббота потрапив у великий затор. До відльоту залишалось менше півгодини, а вони ще й половини дороги не проїхали. Спартак сподівався що рейс затримають і він встигне побачитись з Женею.

Нарешті прибувши в аеропорт, Спартак швидкими кроками направився до входу. Оглянувши навкруги, він побачив табло.

Ще не полетів.

Добігши до стійки реєстрації, він побачив нарешті знайому фігуру.

– Женя!

Почувши як знайомий голос вигукнув його ім’я, хлопець оглянувся. Побачивши Спартака, Янович, здивований, підійшов до нього.

– Що ти тут робиш? У тебе ж ніби лекція.
– Уже закінчилась, – важко дихаючи після біганини по аеропорту, відповів Суббота, – я не… не міг не прийти. Тебе ж декілька місяців не буде. Я… сумуватиму.
– Спартак, – на очах Яновича з’явилися сльози. Він кинувся обіймати свого друга.
– Успіхів тобі там на зйомках, – Спартак міцно обійняв його у відповідь, – і… бережи себе.
Женя кивнув, витираючи рукавом своє зарюмсане обличчя, під тихий сміх Спартака.

“Не пиши the end, я придумаю happy end
Поверну все так, щоб два серця знову бились в такт”*

*ARKUSH – Happy End (UA cover)