Фанфіки українською мовою
    Попередження щодо вмісту: Ч/Ч

    -Дідько нарешті цей день закінчився, і я можу знати це з себе. І як дівчата їх носять? Із цими словами Спартак дивився на себе у зеркало ванної кімнати. На ньому була лише чорна футболка, що прикривала такий збоченський вид, а саме: чорні стрінги що так сильно облягали його член, і це призводило до дискомфорту. Але чомусь це подобалось психотерапевту, сідниці були виставлені на показ, хоча кому? Це все одно ні хто б не побачив, але йому хотілось лише ловити один погляд, а би цей погляд пожирав його, а би сам хазяїн цього погляду пожирав його.

    Цього хазяїна звали Євгеном, який зараз сидить поза межами цієї кімнати, і навіть не підозрює що тут відбувається.

    Але не встиг Спартак про щось подумати, як двері відчинились і перед ним показався Женя, в одніх тільки шортах і рушником у руці. Вони у двох витріщілись один на одного, із питанням -Що ти тут робиш? Відповіли вони у двох водночас.

    -Я збирався прийняти душ. Відповів старший і знову витріщівся  вже трохи нижче, погляд його зупинився на задраній  футболці, яка більше не ховала під собою маленький секрет. Суббота помітив це й швидко поправив одежину на собі, ховаючи вже побачене.

    -Спартакчку, це що, стрінги?

    -Ні, ти просто увірвався тоді, коли я збирався вже знімати останню на собі футболку. Я без білизни. Казати це було соромно, як і перебувати у цій ситуації, але треба було якось викручуватись.

    -Спартачку, ти це серйозно? -Я начебто не сліпий. Обурився Женя, і підійшов ближче до товариша. Спартак не оцінив такого й зробив крок назад й відчув спиною холодну стіну.

    -Женя, не міг би ти вийти? Я хотів би прийняти душ на одинці. Намагався якось заспокоїтися Суббота. Але Женя не спішив виходити і підійшов впритул до молодшого, обпершись руками об стіну, тим самим перекрив ходи блондину, аби відступити.

    -Спартачку, ти що забув? Брехати не має сенсу, ты сам так казав. Розплився в переможній усмішцв Янович.

    -Так! Так! То й що? Це мій вибір. Розлючений й присоромлений Спартак вже почав здаватися.

    Женя піджав губи, аби не усміхнутися же бульше. -Так, це твій вибір, і мені він подобается. Останні слова він прошептав прамо на вушко Субботі, що той зашарівся остаточно.

    -Подобаєтся? Переспросив психотерапевт, йому це почулося?

    -Так, я б хотів подивитися на твій вибір, можна? Запитав Євген. Дивлячись на блондина, він зрозумів без слів “йому можна все”. Його руки плавно проникли під все ту ж чорну футболку, яка вже почала набридати, актор повільно але впевненно гладив шкіру покритою татуюванням, і так же повільно опустив долоні на сідниці Спартака і легко зжав їх. Суббота припав до шкіри Євгена губами, ледве торкаючись такої бажаної шиї. Тим часом пальці курерявого брюнета вже проникли під трусики, від такого блондин голосно видихнув і заплющив очі, поки Суббота намагався прийти до тями, Євген не утруждався і спустив заважаючий елемен одягу. Навіть вставший член Спартака не втримав тканину на собі, Янович відчував уретру товариша  своїм стегном, тому одна його рука опустилася на орган психотерапевта, а інша утримувала його за талію, не даючи впасти бо ноги Спартак вже не тримали. Женя повільно взяв у руку вже затверділий,  міцний член і провів знизу вверх, навмисно торкаючись уретри затикая її великим пальцем та розмазуючи еякулят по всій довжині пеніса. Суббота потягнувся руками руками до шеї Євгена, хапаючись за кучеряве волосся і притягуючи до себе власника цієї шевелюри, але не встиг блондин доторкнутися до губ товариша, як Женя перший затягнув його у поцілунок, такий власний, але такий ніжний, блондин відповідав тим же, сминаючи солодкі губи, які пропахли терпким тютюном та віддавали гірким присмаком кави. Не зволікаючи ні хвилини Женя взявся за останню річ, яка була на тілі його приятеля й одним тільки рухом зняв її, залишивши власника футболки без одягу. Спартак притиснувся до Яновича що сили, намагаючись злитися з ним в одне ціле, Євген знову зятягнув молодшого у поцілунок й підхопив того під стегна, притискаючи до себе.

    -Ще не передумав з приводу приймати душ на самоті? Запитав Женя, сподіваючись на позитивну відповіть.

    -Ти не проти сходити зі мною?

    Янович тільки уміхнувся і поніс Спартачка до душевої кабінки.

    ***

    Стоючи разом під напором падаючих крапель води їх язики сплітались у страсному танці, намагаючись приборкати один одного. Розчипившись один від одного Суббота припав до шиї любовника, розціловуючи та всмоктуючи шкіру губами залишаючи засоси, та намагався як умога сильніше притиснутись до сильних грудей Євгена. Тим часом Женя насолоджувався часом проведенним разом, розгладжуючи крапли води на шкірі психотерапевта та притискав його до себе, відчувая як гаряче йому стає від цих піцілунків. Розвернувши Спартака спиною до себе тим самим вдавив його лицем до стінки душевої кабінки, Женя припав до спини блондина, розціловуючи та кусаючи, тим самим залишаючи сліди від зубів. Торкнувшись пальцями сосків товариша, актор узявся васажувати їх, робивши цим твердими рожеві бусини.

    Стогін*

    іще, іще, шипіння…

    -Тобі подобається? Запитав Женя.

    -Хаа…Тільки й було чутни від Спартака

    -Не чую! Вимовив Янович й надавив сильніше на низ живота, що визвало ще гучніший стогін блаженств

    -Т..та..к.. Спартак спробував розвернутися , але Женька його перехопив його та підхопив на руки, вимкнувши воду вийшов з душевої кабінки.

    ***

    -Йди сюди, витру тебе. Тримаючи рушник у руках Спартак підзиває до себе Євгена. Той підходить й тулится покрою головою до лиця Субботи, і той накриває їх обох великим білим рушником та цілує губи актора злегка посмоктуючи, притулившись лбом до іншого, дивлячись у такі гарні, горіхові очі, вони дивилися на нього з любов’ю та ніжністю.

    -Спартачку…

    -Що?.Пошепки запитує блондин.

    -Ти такий гарний….особливо..очі..Женя дивится на нього мов зачарований, розглядаючи його обличчя, цепляючись за кожну частину лиця вже так давно коханого чоловіка, зараз його доля в його руках й зараз час наважитись на цей  вчинок.

    -Спартак…Знову пошепки говорить Женя.

    -Що? Також пошепки запитує Спартак притискаючись губами до носикакучерявого брюнета.

    -Я кохаю тебе. Вимовляю Янович на одному подиху.

    Хвилина мовчання , яка триває цілу вічність, і Женька закриває очі й вже відсуваєтся від Субботи, але той різко хапає того за шию й валить на постіль. Сідаючи тому наживіт й нахиляється до лиця Жені та накриває його губи своїми.

    -Я сильніше…

     

     

     

    Я надіюсь що  вамсподобалося читати цей фф, я дуже старанно писала його. Будь-ласка, якщо є помарки, пишіть їх у коментарях. Щиро дякую.

    Потрібна прода?

     

    0 Коментарів

    Note