Фанфіки українською мовою

    Привіт сонечка! Недавно у Спартачка був День Народження і мені дуже захотілося написати флафну роботу по цій темі! Вкінці буде трохи гаряче) Про свій основний фанфік я не забула, все добре! розділ вийде завтра чи післязавтра^^ Приємного читання

    Зимовий ранок. Як би сильно не хотілось вставати з ліжка, проте незакінчені справи так і давили на сонну голову Євгена. Сьогодні день Народження у його найкращого друга – Спартака Субботи. Йому виповнюється 31 рік. Женя знав і добре пам’ятав, що Спартак не любить святкувати, проте він же ж не міг залишити цей день без особливостей? Звичайно не міг. Саме тому у припіднятому настрої Женя піднявся з ліжка і почимчикував на кухню, відразу ставлячи чайник з водою на плиту. Поки вода кип’ятилась, хлопець раз-два зробив собі сніданок, який складався з омлета і салатику, після чого поплівся у ванну кімнату чистити зуби. Як би мило це не було, але Женя користувався обідком для волосся, щоб воно не заважало вмиватись. Якщо в такому вигляді його побачив би Спартак… простими підколами тут не обійшлось. Музика, неначе рівчачок води, розливалась по всій квартирі, налаштовуючи власника на гарний день. А смачно приготовленний сніданок лише тому підтвердження. Хіба щось може піти не так?

    Звичайно ж не може, адже Женя все давно спланував. Спартак сьогодні цілий день буде працювати, тому часу до вечора у нього море. Першою справою, що сьогодні мав зробити Женя, це було прибирання в квартирі товариша. Частіше саме Євген робив вологе прибирання у Спартака через, цитата: « Чому я повинен тратити свій час на те, що можна не робити? Женька, я в змозі оплатити собі прибирання квартири». Сам «Женька» з цим був не згоден. Декілька годин роботи не такий великий час, щоб заплатити ту суму, яку Спартак платить.

    Декілька годин і Женя вже стояв біля дверей свого товариша, у нього звичайно були ключі від його квартири, оскільки Женька там частенько зависав та і міг підвезти Спартаку потрібні речі, які той міг забути. Така собі подружня парочка.

    Квартира світла, на поличці гарно знаходяться  перспіранти(чи шо там гарно в Спартака стяло..) , посуду немає, лише той, що приніс йому сам Женя.

    – Так, ось і час прибирання. – зазвичай це займало близько двох годин, тому час починати! Прибирання під улюблену музику робить чудеса. Все пролетіло настільки швидко, що навіть не встиг замучитись. Тепер саме головне.. це приготування подарунку. Женя справді сподівається, що Спартаку сподобається.

    ***

    Декілька годин роботи і Спартак вже під’їзжає до своєї квартири. Піднімаючи погляд на своє вікно, він відразу зрозумів, що дома його хтось чекає. І скоріше за все, це його кудрява голова. Усмішка непомітно засяяла на обличчі молодика, а рука захлопнула машину. Перший поверх, другий… і ось вже сьомий. На порозі його зустрічає радісне обличчя із тортиком у руках. Звичайно ж, назва торта була « Спартак».

    – Хеппі бьоздей ту юю.. хеппі бьоздей ту ююю.. хеппі бьоздей діар Спартааак.. хеппі бьоздей туууу ююююю. Загадуй бажання і задмухуй свічки! – це було настільки раптово, що Спартак завмер у коридорі не ступивши ні кроку. Хлопець не святкував свої Дні народження, оскільки вважав це пустою тратою часу, але він був більше ніж переконаний, що його хлопчик обов’язково зробить щось схоже.

    – Дай я хоча б роззуюсь, Женька. – легкий сміх, неначе тепла ковдра огорнув Яновича. Йому було настільки радісно, що Спартак все таки прийняв його привітання, а не виставив за двері.

    – Давай скоріше, а то вечеря охолоне!

    – Її можна підігріти

    – Але це вже буде зовсім не те! Давай скоріше до столу

    Спартак послухався товариша і, вдягнувши капці, повісив своє чорне пальто на вішак, після чого обережно закрив у шафі. Атмосфера у квартирі зовсім відрізнялась від тієї, що Суббота звик відчувати під час самотнього проживання. Його ніхто не зустрічав з роботи і не співав звичайну, дитячу пісеньку. Та і він сам такого не робив. Надавав перевагу просто скинути гроші на карту як подарунок, якщо людина звичайна знайома або подарувати щось практичне для хорошого знайомого чи товариша. З Женькою все стало зовсім по-іншому… Він показав йому життя із зовсім іншого ракурсу, який до цього зовсім не помічав. Не сказати, що він почне поводити себе так само.. але тепер він може оцінювати ситуацію і від «Жениного», тобто емоційного, обличчя. Йому подобалось проводити з ним час, постійно спілкуватись, мати спільні звички, спільні традиції. Ну і на сам перед, спільний подкаст.

    Вечір справді пройшов чудесно. Смачна їжа, веселі розмови і непогане вино. Спартак не любитель випити, проте один бокал за компанію і через те, як Женя сказав «Ну в тебе ж День Народження!» випив.

    Женя поставив тарілки у раковину і, закотивши рукави, прийнявся мити. Рельєф спини Яновича Спартак міг розглядати вічно. Сильні руки, проте у той самий час дуже ніжні, крепкі плечі і підкачані сідниці. Так і хотілось спробувати їхню пружність.

    – Спартачок, подай, будь ласка, тарілку біля себе. – репліка товариша( чи вже ні..?) вивела Субботу з мрій. Він неначе не в цьому світі знаходився.. це зовсім не в’яжеться із його особистістю.

    – Так, тримай. – Піднявшись, хлопець підійшов і протягнув Жені тарілку. Той подякував і продовжив мити. Аж раптом, він відчув чужий подих у себе на шиї, а сильні руки обступили його з двох сторін, не даючи нікуди втекти.

    – Спартачок?

    – Можливо тобі допомогти? – гаряче повітря, що видихав Спартак ласкало шию Жені. Хлопчина трохи засоромився, сильніше стисткаючи у руці мочалку.

    – А ти хочеш?

    Руки молодшого опустились на бедра Євгена, трішки стискаючи їх.

    – Я сьогодні так замучився на роботі… Можливо мені потрібен відпочинок. — Губи Спартака легко доторкнулись до шиї старшого, неначе питаючи дозволу. Не зустрівши опору, хлопець підняв погляд на губи Яновича і повільно наблизився накриваючи їх своїми. Суббота ніжно підминав нижню губу своїми. Виявилось, що Женя такий самий солодкий на смак, як і виглядає. Яновичу також все подобалось, тому його руки піднялися і обійняли молодшого за шию. Здалось, що тепер їхні відносини точно не можна назвати “товариші”. Скоріше коханці чи пара.. Обидва вже давно були закохані але ж хто признається? Правильно, ніхто..

    Спартак легко підняв Яновича по під стегна і поніс у спальню. Там точно було простіше і комфортніше. Двері закрились, а за ними двоє закоханих нарешті змогли отримати бажане.

     

    Сподіваюсь вам сподобалась така невеличка замальовочка! Дайте мені знати в коментарях♡

    Приєднуйтесь до мого тг каналу по посиланню :

    https://t.me/kaominee

    або по назві: ” kaomine ” Буду чекати кожного!

     

     

    2 Коментаря

    1. Feb 15, '23 at 20:42

      Добрий день! Історія дуже цікава, але орфографічні, пунктуаційні помилки та тавтологія тро
      и заважають читати. Якщо вам цікаво, я можу бути Вашою «бетою», тобто редагувати текст. Звісно, повністю безкоштовно, адже мені самій це подобається. Якщо Вас зацікавила пропозиція, мій телеграм – @mashkazzz

       
      1. @Maria FilimonovaFeb 18, '23 at 14:44

        Добрий день! Дякую Вам велике за пропозицію, проте вимушена відмовити( На разі маю вже редакторку, тому якщо бачите помилки, то виправляйте із за допомогою фанфік ін юа) Ми з моїм редактором виправимо помилку і постараємось більше ї
        не допускати^^ Цю замальовку писала сама, бо редакторка не встигла перевірити… ( тому всі тапки кидайте в мене
        а
        а).Буду вдячна побачити де саме я помилилась і на що треба звернути увагу! Дякую, що читаєте мої роботи^^