океан. 3 дні.

океан – це прірва. якщо не вмієш плавати – утонеш. легені наповнить солона вода і тіло повністю опуститься на глибину кілька сотень метрів. останнє, що ти побачиш це прозоро-синю воду, маленьких рибок і кита, що проприватиме поруч.

відкривши очі, євген піднявся в ліжку повністю мокрий і холодний, очі були наповнені сльозами такими самими солоними як той океан. в думках каламбур, а поруч спить його щастя, згорнуте як маленьке кошенятко. спочатку безсоння, потім кошмари, янович втомився від такого життя. навіть сподівався, що поїздка на інший куточок світу змінить щось, але і тут його наздоганяють жахливі сни та важкість у грудях. дихати було важко, тому піднявшись повністю з ліжка , євген пройшов на кухню та відкрив вікно з якого йшов солоний прохолодний вітер. на годиннику 5 ранку, а сну майже не було. синці під очима вже треба замазувати консилером аби люди не жахалися його зовнішньому вигляду.

набравши чистої води з куллеру, чоловік натягнув на себе худі та вийшов на піддашшя де стояв столик і два стільця на одне з яких янович опустився і прийнявши більш-менш комфортне положення, став дивитися на океан який був безмежно великим і здавалося, що чим ближче він підійде до берега , тим більша буде вирогідність не повернутися назад,  бо втопиться. гідрофобії в євгена не було та батофобії ніби також, але чомусь наодинці він боявся наближуватися до водойми.

коли спартак сказав , що вони можуть поїхати до океану, женя дуже зрадів бо завжди мріяв про цю поїздку, але він відчував себе так , ніби його задушать зараз. поки той був в своїх думках, маленькі краплі дощу почали спускатися на землю , роблячи пісок мокрим і холодним. погода ніби відповідала настрою і робила все можливе для того , щоб він ще більш ставав клято нестерпним.

спартак прокидається і не відчуває біля себе теплої спини свого хлопця, місце на якому мав би бути женя було мокрим і м‘ятим , тому піднявшись , молодший накидує на себе теплий халат і мляво прямує на кухню , де на автоматі вмикає кавову машину і через хвилину в нього мається дві філіжанки запашної кави в які він додає молоко та цукор. тихо пройшовши до місця де 100% мав би бути женя , спартак опускає чашечки , підходить до того цілуючи в скроню і через секунду опиняється поруч на стільчику беручи в руки каву.

– знову погано спав ? – спартак робить ковток гарячого напою і переводить погляд на коханого.

– коротко кажучи, я взагалі не спав. о третій заплющив очі і через дві години прокинувся весь в холодному поту. – женя говорив це монотонно ,продовжуючи дивитися в далечінь.

– можемо разом піти до води якщо тобі так буде легше бо мені важко дивитися на твоє засмучене обличчя та червоні очі. – спартак взагалі не та людина яка буде робити щось накшталт цього, бо це марна втрата часу , але зараз людина яка є для нього дійсно важливою , потребує допомоги та уваги.

женя не відповідає , тільки очі прикриває бо наступає хвиля смутку, хочеться сильно плакати але він це зробить пізніше, щоб цього не бачив спартак.

сидять вони так ще пів години , а потім спартак йде на кухню готувати сніданок , бо так можна і з голоду вмерти. женя робить декілька ковтків вже майже холодної кави та ліниво майже без сил піднімається , збираючи чашки та склянку , прямуючи до молодшого.

***

тур за туром виснажив всю команду подкаст терапії , що довелося брати відпустку на тиждень і їхати на відпочинок. спартак ненавидів спеку і думав про те , щоб поїхати в гори і не далеко від україни , але потім по прогнозам було не так сильно і спекотно тому за обопільною згодою з женєю, було вирішено – «їдемо в португалію».

хто ж знав , що на женю це вплине в інший бік і його стан погіршиться настільки , що почнеться апатія. напружений ритм життя – організм застосував захисний механізм, аби захистити психіку та фізичний ресурс і таким чином все пішло по похилій. стан байдужості, відсутності сил і мотивації. втрата інтересу до хобі та речей, які раніше радували та здавалися важливими.

– дай мені 3 дні… – сказав женя на початку відпустки, давши зрозуміти , що допомога йому не потрібна і він спроможний сам вирішити свої проблеми. спартак авжеж настоював на тому , щоб провести хоча б консультацію та якось послабити цей стан, але той відмовився.

євген брав з собою ноутбук і записував свої думки та почуття в нотатки. таким чином він ніби відслідковував свій стан і міг проаналізувати його потім зі спартаком якщо щось піде не так, хоча той і так все знав і бачив, його просто попросили не втручатися. поки що.

***

чесно кажучи, женя через 2 дні переборов себе і підійшов ближче до берегу роздивляючи різні камінці і мушлі що були на узбережжі , і навіть вдалося побачити маленького краба , що кумедно пересувався вздовж берегу. женя встиг зробити декілька знімків , щоб потім обов‘язково показати їх спартаку.

навіть у відпустку він все одно працював і в той час поки женя гуляв та намагався побороти свою апатію , спартак активно мав дзвінки з клієнтами і пів дня був в будиночку який вони зняли на час відпочинку.

сьогодні було тепло. сонце плавно сідало за горизонт, залишаючи теплі відтінки помаранчевого та рожевого на хвилях самотнього океану. вітер був доволі м‘яким , ніби обіймав оголені плечі та обличчя, кудрі хаотично розкидані по всій голові , а очі сумно опущені вниз. блукаючи узбережжям , євген трохи згодом опинився біля валунів об які торкалися хвилі теплої солоної води. сівши на один із каменів , чоловік опустив ноги в воду і піднявши очі , дивився як сонце майже сіло , не помітивши як згодом ставало темніше , чоловік залишився на наодинці з місяцем та мільярдами зірок.

– ну змерзнеш же. – спартак пирхає накидаючи на женю свою теплу кофту. він закінчив роботу годину тому , приготував вечерю і чекав на женю, але той все не йшов , тому довелося йти самому.

тиша. доречні слова зникають вмить, навіть просте « дякую » важко промовити. спартак сідає поруч також опускаючи ноги в воду але дивиться не вдалечінь , а на обличчя поруч. « такий гарний » – думає. рука піднімається , автоматично змушуючи чоловіка навпроти повернуся. горіхові очі в яких спартак був готовий потонути скоріше ніж в океані, дивилися на нього з особливим хвилюванням.

– як ти себе почуваєш ? – спартак тикає пальчиком в ніс жені та опускає руку яка згодом опиняється на руці чоловіка що сидів навпроти. теплі пальці переплітаються між собою укладаючись в такий собі замок.

– мені трохи легше. – женя дістає телефон і повертає екраном до обличчя спартака. на фото був зображений краб якого старший бачив вдень і встиг це сфотографувати. – дивись який малюк. – женя повертає назад до себе фото і м‘яко посміхається. спартак бачучи це розпливається в посмішці,  бо так скучив за таким приємним і комфортним яновичем.

спартак піднімає голову до гори і бачить як одна за одною на небі з’являються зірочки. згодом їх стає незліченну кількість , а температура стає меншою тому було вирішено йти додому.

невідпускаючи руки яновича, суббота обережно злазить з каменю і слідом за ним йде старший. пісок був теплим , але холодний вітер створював контраст , шум океану доповнював картину і на душі був спокій.

***

знову те саме. чому саме я ? чому це відбувається саме зі мною? 4 ранку, питань повна голова , а сну ні в одному з очей. повна відсутність концентрації та відчуття реальності. ти ніби лежиш на глибині водойми , вода проникає у вуха заглушаючи їх. серце швидко стучить, ніби от-от зараз вистрибне з грудей. відкривши різко очі, женя бачить білу стелю , місячне сяйво яке проникало через вікно і штори в їх із спартаком кімнату, поруч сам спартак який мирно спав.

євген прибирає ковдру і підходить до вікна де глибокий туман спускається нижче та майже нічого не видно.

– океан чутно сьогодні краще ніж до цього. – женя каже це в голос та продовжує спостерігати за не дуже приємними явищами природи.

– женьок, ти чого не спиш ? – спартак підривається трохи, намагається розплющити очі і прочищає голос бо звучить він доволі хрипло.

– безсоння… знову. – женя повертається до спартака обличчям , шукаючи в темряві ті самі рідні очі.

– іди до мене. – спартак піднімає ковдру та чекає поки той ляже до нього.

женя не думаючи , підходить до ліжка і майже падає в обійми спартака який накриває обох теплою ковдрою. руки плавно опиняються на талії яновича ,поцілунок в лоб один , а потім ще один в щоку і ніс. женя із закритими очима піддавався ласці , намагався відігнати всі негативні думки подалі від себе і насолоджувався поцілунками від коханого. через декілька хвилин обидва заснули в обіймах один одного і проспали так до 10 ранку. сьогодні була субота , роботи немає, поруч кохана людина, що може бути краще ?

спартак розплющує очі першим і намагається встати , не розбудивши старшого. тихо пройшовши спочатку у ванну кімнату , потім на кухню, спартак дуже тихо пересувався по кімнатам. замовивши їжу , через годину суббота отримав замовлення, зробив каву для двох і попрямував в спальню де женя досі спав згорнувшись калачиком. спартак обережно торкається женю , трохи похитуючи того щоб розбудити.

– добрий раночок , сонечко… – женя повертається до спартака з посмішкою на обличчі, кучеряве волосся трохи розпатлане , а теплі руки тягнуться до людини поруч.

– добрий , женька. – спартак опускається ближче до обличчя жені та залишає на його губах легкий поцілунок. – я замовив нам їжу і зробив каву, будеш ?

– буду , авжеж буду. – женя сідає в ліжку і перед ним опиняється маленький столик для сніданків із смачною їжею.

спартак не може намилуватися хлопцем, розпливається в посмішці і думає як же йому пощастило з ним. женя підіймає очі з повним ротом їжі і дивиться на спартака не розуміючи , що відбувається.

– шось не так ..? – женя намагається як можна зрозуміліше промовити це, а спартак сміється бо це занадто мило.

– все так, я просто радий бачити тебе такого, кудлатого, в гарному настрої, такого домашнього з повним ротом їжі. – випалює спартак і береться за свою тарілку з м‘ясом. – післязавтра ми повертаємось, пам‘ятаєш ?

– післязавтра? – в жені очі по 10 гривень від здивування. – як ? вже пройшло 5 днів ?

– так, тому нічого не знаю, але ці два дні ми проводимо разом , можемо поїхати кудись в місто прогулятися, бо я бачу тобі вже краще , а ця поїздка так скажемо підкріпить це.

– я згоден. – сказав женя доволі різко але в його голосі було щастя.

– будеш на нашому весіллі так казати. – спартак підколов того, але по обличчю жені можна було зрозуміти що він був серйозним до цього питання.

– як скажеш, хазяїн. – янович розсміявся та продовжив їсти.

ось так іноді важливо мати поруч людину або людей які зможуть підтримати вас та бути поруч. завжди треба давати собі відпочинок та не дивлячись на всі перешкоди прагнути до кращого.

рекомендації :

якщо ви визнаєте, що знаходитесь у стані апатії, значить пора прийти до розуміння невідповідності реальності власним очікуванням: ваше життя рухається у неправильному напрямку. прийшов час щось змінювати, аби досягти фізичного, соціального та душевного комфорту.

почуйте цей сигнал та заклик до змін. запитайте себе, чого насправді ви хочете від життя і почніть рухатись у правильний бік невеликими кроками. змініть хід ваших думок, адже коли деструктивні думки керують вами, то так само вами керуватиме і апатія.

також в мене є телеграм канал по спарженятам – тримай жабу , можете доєднатися !!

з днем закоханих , любі !! 🤍🖤