….

Літо така чудова пора.. тепло, можна до ночі сидіти коло річки та дивитись на прекрасне сонце чи інших людей, їх поведінка часто буває кумедною, починаючи від падіння на рівному місці і закінчуючи агресією в абсолютно адекватній та нормальній ситуації.

На щастя, зараз навколо тиша, лише діти щось радісно викрикують граючи із м’ячем. Але думки світловолосого тримаються на дзюрчанні ріки.. цей звук.. приносить такий спокій. Це робить цей момент лише приємнішим, особливо коли лице ще обвіває теплий, літній вітерець.

Пензлик плавно бігає по холсту, зафарбовуючи частину білого простору. Посмішка на обличчі потягнулась вже сама по собі.. такий спокій, ніяких думок, душа повністю спокійна, без переживань та інших лишніх почуттів..

…..

Почувся злісний голос, який було тяжко розчути..

Кістляві руки легко зтягнули навушники на шию, а алий погляд взяв до уваги особу, що з тим ж нервуючим лицем присіла поряд.

— чого такий злий? Хто дзвонив?

Пензлик вже опинився на якомусь листку, на якому ще можна було явно прочитати уривки віршів. Його витерли об цей папір, та із його допомогою легко зкріпили волосся, зробивши таку цікаву зачіску. Тепер вже рука зплелась із чужою, та розслабляючи її гладила.

— та матір. Знову репіла через те що я не сказав нічого перед тим як піти сюди. Чесно, нервує, ніби я повинен перед нею відраховуватись.

Синьоокий юнак зітхнув, легенько положивши свою голову на плече першого хлопця.

— не сердись так на неї, розслабся. Це не вартує твого спорченого настрою. Хоча б зараз відпусти те що нервує та проведи зі мною трохи часу, ми ж заради цього сюди прийшли, хіба ні?

В відповідь почулось лише “хах, і справді.”, було видно що хоча б трохи, але темноволосий заспокоївся. Нічого іншого і не змогло б заспокоїти бідолаху так само, як спокійний голос Кадзухи.

Мольберт вже повністю відклали, пара розслаблено лягла між високої трави, починаючи розмовляти про щось своє, скоро вже було чути цікаві історії з подорожі Кайдахари в іншу країну, поки Скар лиш слухав, очима розглядаючи як червоне пасмо чужого волосся лагідно катається з допомогою вітру, вирвавшись з “зачіски” хлопця.

Пізніше двоє замовчали.. синьоволосий положив свою голову на чужі груди, вслуховуючись в рівномірний стук серця. В цей час другий лиш прикрив очі, погладжуючи свого коханого по голівці.

— .. трохи соромно зізнаватись, але я вже так чекаю вихідних, того часу коли зможу прийти до тебе на ночівлю.

— ахах, я також дуже чекаю цієї миті.. на цей раз тебе в моєму домі чекає подарунок).

Пара із щасливими посмішками злилась у поцілунку.

…..