Кришталевий граніт

Темно.

Темно в кімнаті, темно на вулиці, темно в голові Євгена.

Ранок тільки прокинувся, за сусіднім рогом лає собака, яку, далебі, він хотів би застрелити. Зішкрібши залишки волі зо дна, Женя встає з ліжка і одразу тягнеться до пачки сигарет. Вікно відчинене, дим повільно просочується крізь кватирку, точно як думки проникають у свідомість. Недопалок чоловік кинув прямо біля ліжка, притоптавши його ногою, встаючи.

П’ята тридцять, біла сорочка, чорний костюм, чорні шкарпетки і чорні кола під очима, що неначе виблискують своїм дном на лаковій поверхні черевиків. Чоловік зачиняє двері квартири не поснідавши. Сусідка, стара жіночка, яка любить термобігуді, котів та теревені, знову бажає йому гарного дня та відразу починає жалітись на постійний запах сигаретного диму з квартири чоловіка. На це Женя навіть ніяк не реагує, його думки зайняті тільки однією людиною: він думає про нього коли прокидається, чистить зуби, вдягається, йде на роботу, працює, повертається додому, навіть, коли говорить з мамою. Ця людина перетворилась на центр Всесвіту, центр Всесвіту молодого детектива, хоча по його зарослій щетині й не скажеш.

Дорогою до офісу чоловік викурює ще одну сигарету, встигши пхнути якусь пересічну плечем, але той, мабуть, чоловік, навіть не почав до нього докопуватись, бо чорні очі Жені з’їдали не тільки його самого.

Срібний шпиль, який здається чорним, майже сягає хмар, які затягнули небо. Осточортіло. Детектив заходить в прозоре приміщення і поспішає до підсобки, де він зможе закритись від надокучливих колег і вкотре переглядати цілі купи знімків місць злочинів та жертв.

– Янович! А я прийшов раніше за тебе. Не така вже ти й рання пташка, – Женя пропускає це повз вуха, але на шляху до своєї мети — темної тихої підсобки, все-таки задумується: “Якого біса, Вова, кому це цікаво?!”.

Нарешті він втік. Ця темна кімнатка — місце його спокою. Тут він розставляє всі свої та не зовсім думки по поличках, а ще заливається кавою та іноді спить. Потилиця чоловіка притулилась до холодних залізних дверей, тож запашілий червоний потроху спадає з його щік. Старий стіл і папери на ньому підсвічуються лише чорною лампою, яка опускає жовте світло, і детектив сідає за роботу.