А зі мною хотів би?

Привіт, сонечка! Мене досить великий проміжок часу не було .. У мене є причина! Я хворіла і готувалась до захисту наукової! Проте, тепер я повна сил знову давати вам нову дозу дофаміну, якщо вам справді подобається моя робота)
Приємного прочитання і не забуваємо про мій тг канал! У скорому часі там буде багато чого цікавого)

І що ж вдягнути?
   Першою на очі натрапила сорочка, яку той недавно придбав. Вона була з приємної тканини блакитного, наче небесного кольору, такого ж, як і очі у нового товариша. Хоча… ні. Очі у його знайомого набагато гарніші! Але так формально вдягатись на звичайну зустріч перекусити… та ну, ще замурзає. Настрій був хорошим, Женя любив гуляти і проводити час з людьми, особливо, якщо вони цікаві особистості. Спартак вразив Женьку своїм інтелектом і жартами, що ніяк не пов’язувались у якийсь спільний образ. Психотерапевт, що здобув купу освіт, працює в своє задоволення і чорний гумор про смерть. Він до такого навряд чи ходив би… Але робота це є робота, а особисті вподобання ніхто не може відмінити.
Отже, повернемось до вибору одягу.  На думку Жені, білосніжне, неначе сніг, що тільки що випав, худі і чорні, неначе крило ворона, джинси були ідеальним виходом для цього. Вони досить гарно комбінувались у легкий і звичайний повсякденний образ. На самому худі був напис «Kiss me, i`m from Ukraine», що в перекладі на українську «Поцілуй мене, я з України». Євгену це худі подарував хороший друг, з яким зараз вони, на жаль, не спілкуються, проте все закінчилось на хорошій ноті. Хлопець не любив бути з кимось у поганий відносинах. Це гнітило його і не давало розслабитись у компанії, де була присутня ця людина. Нерви, неначе нафта поглинала його, не даючи вдихнути свіжого повітря і подивитись на небо. На жаль для Євгена, у нього була така особа, з якою розірвання відносин залишило великий слід. Проте хвилюватись не має потреби, ця людина зараз за тисячі кілометрів від Києва і з нею пересіктись неможливо. А ось із Спартаком ще й як можливо. І пересіктись вони мали через 40 хвилин, 20 з яких Женя мав витратити на дорогу. Йому слід було б поспішити!

***

Не дивлячись на це, Женька майже встиг! Всього лише запізнився на декілька хвилин, оскільки водій все ніяк не міг знайти місце, де можна припаркуватись. Кумедна шапка відразу налізла на голову, а рукавички на руки. На вулиці було холодно, чорт забирай! Хоч дорога до самого закладу багато часу тепер не займе, не сильно хотілось мерзнути. Хлопець відразу заплатив водієві за свою поїздку і поплівся до «Шоті». У голові відразу виплив жарт, який дуже хотілось озвучити! Але без потрібного моменту, цьому не бувати.. Ноги швиденько перебирали по землі, щоб донести господаря до місця зустрічі. Цікаво, Спартак вже приїхав? Скоріше за все так, оскільки хлопець вже отримав декілька повідомлень від знайомого у дусі «Ти де і чи скоро будеш». Було б дивно, якщо він запізниться. А можливо.. він так обережно хоче дізнатись через скільки Женя буде, через те, що сам все ще лежить і ніжиться у ліжечку? Та бути такого не може.
Увійшовши у заклад, Женя обвів його очима у пошуках знайомого обличчя. Щось не видно.. Невже справді запізниться? Ну добре, Женя перший вибере гарний столик і буде чекати Спартака.
Вибір молодика впав на двомісний столик біля вікна, з якого був гарний пейзаж за Київ. Люди, що кудись поспішають. У кожного своє життя і свої переживання, проте, деколи вони перетинаються у схожості і так люди знайомляться. Час від часу проблеми об’єднують. Проте, проблеми також мають здібність і роз’єднувати. Що взагалі ми розуміємо під поняттям « проблема»? Це дія, яка заважає нам нормально існувати чи це перешкода, через яку ми повинні переступити задля комфортного життя? Чи всі проблеми можна вирішити? Чи є якась шкала « проблемності» життя у людей? Частенько ми знаходимо своє «Я» у словах пісні, передачі по тв, книгах чи навіть відео в Тіктоці або пості в Інстаграмі? Чи це не означає, що проблеми у всіх схожі? Тоді чому б не винайти схему, за допомогою якої вони вирішуються? Це все риторичні питання, відповідь на які зовсім не мають значення. Кожен на них відповість по своєму і правильної відповіді тут немає…

Із роздумів Женю вивів дотик до плеча. Він був настільки неочікуваним, що табун мурашок пробігло по тілу. Він повернув голову у сторону і помітив захеканого Спартака.

– Извини, задержался… Никак не мог припарковаться.( Вибач, затримався…Ніяк не міг припаркуватись) – Це був Спартак. Він і справді виглядав трохи захеканим. Видно, що спішив.

– Нічого страшного. Я сам щойно прийшов. – з усмішкою проговорив Женя, запрошуючи Спартака сісти за столик.
Говорили вони довго, як говориться про все і ні про що. Спартак періодично розповідав факти про психологію людини, а Женя вкидав смішні жарти. Він відчував, що саме цей чоловік точно повинен бути йому другом. Таких крутих, розумних і цікавих людей хлопець давно не зустрічав. Час для нього пролетів дуже непомітно. Проводячи аналогію, це можна зрівняти із молоком на плиті. Як тільки ти відвернешся, воно вже збігло і тепер тобі потрібно відмивати все..
– Знаєш, я б ніколи не подумав, що спілкування з психотерапевтом може бути таким цікавим.

– Поверь, я так же не ожидал увидеть в тебе интересную личность. ( Повір, я також не очікував побачити в тобі цікаву особистість)

– Це прозвучало грубо, хаха.

– Я не хотел, если что, тебя обидеть. Говорю как есть. ( Я не хотів, якщо що, тебе образити)

– А як пити? – між ними повисла дивна тиша, аж поки Спартак не догнав жарт, що кинув Женька. Після усвідомлення, вони двоє похіхікали і продовжили їсти.
А їжа тут і справді була непогана. Треба буде наступний раз зводити Спартака у «Пузату хату», а то не їв в ній – життя не бачив. Цей заклад, неначе щось рідне для Жені вже. Там і смачно накормлять і все якось по- домашньому… (Ні, це не рекламна інтеграція! Мені за це не платили)

Заклад був дуже гарним, проте, народу було дуже мало. Лише де-не-де сиділи парочки, друзі чи сім’ї. На кожній із коричневих стін висіли картини видатних людей. Якщо б не столики, можна було б подумати, що вони у музеї. Насправді саме такі дрібнички створювали атмосферу у цілому приміщені. Адже, якщо гарне кафе, то і їжа буде здаватись смачнішою. Так Женя прочитав у якійсь із статтей. Вона знаходилась десь біля статтей про «Всі коти ліниві» і «Які фрази дівчата говорять, коли натякають на інтим».  Не дивлячись на всю абсурдність, можливо, Женя і погодився б. Він справді відчував себе зараз краще, ніж би їв дома і дивився футбол. Чи можливо діло не в кафе, а компанії?
Проте, час закруглятись. Завтра важкий день зйомок, тому треба добре виспатись. Спартаку завтра також потрібно бути на висоті. Провести декілька лекцій в один день.. це напевно дуже важко.
Спартак оплатив всю їхню вечерю, не слухаючи всі пручання Женьки та вийшов разом з ним із кафе, притримуючи двері. Справжній джентльмен, ха-ха. Євген так само робить, коли зустрічається із жінками. Звичайна милість, а приємно.

– Добре, Спартачку. Мені час їхати, робота чекати не..! – кляті сходи! Янович вже хотів прощатись із своїм гарним лицем і думав, як же завтра на нього будуть сваритись візажисти, але раптом сильна рука схопила того за талію і притягнула до себе, не даючи поцілуватись із землею. Женя ніколи не подумав би, що його будуть так ловити. В більшості випадків, це саме Женя ловив так своїх дівчат, а потім мило затягував із ними розмову. Деколи навіть доходило і до інтиму. Проте зараз сам Женя опинився у такій ж ситуації. Карі очі із здивуванням споглядали у спокійні блакитні. Серце билось так, неначе воно зараз вистрибне із грудей і почне танцювати танго.

– Ты не ушибся? Все впорядке? ( Ти не забився? Все добре?) – голос Спартака вивів Женю із трансу.

-Так так, дякую, що зловив, а то я не хочу цілуватись із землею…

– А со мной хотел бы? ( А зі мною хотів би?) – Женя заступорився і дивився у очі Субботи. Він це серйозно?..

Сонечка! Мені дуже приємно спостерігати вашу віддачу! Кожен з вас став мені цінним.. Дякую, що ви все ще зі мною) Не забуваємо про мій тг канал !
  Приєднуйтесь
https://t.me/spodivaysvamspodobaetsya
Або по назві ” kaomine ” Буду вас чекати)