Іntermezzo

Я ховався від людей,

Не хотів їх ані бачити, ні чути.

Рятувало мене від вашого горя —

Тільки пісню природи нічну слухати.

Я утомився,

На самоті добре —

Я чую себе, а не вас.

Мелодії птахів, що грають небесною струною

Лікують мені душу в той же час.

Струни душі наладжені,

Інтермеццо досягає кінця.

Уже може грати на ній чуже горе

І город, залізною рукою

Забирає мене назад.

Я готовий, чекайте люди,

Готовий слухати вас.