Сон

Жень, Жень проснись Женька!!!

Крики і неприємне трусіння заставили мене прокинутись.

Голова розколювалась, очі сльозились, горло першіло, а тіло ніби було залите свинцем.

Голос перестав кликати, коли я відкрив очі та намагався сфокусувати свій зір хоч на чомусь.

• Котику прокинся  це лише жар у тебе жар.

Розфокусований зір бачив лише розмиті картинки, а до вух доходив такий колись приємний голос коханого.

• Забирайся до своєї лярви покидьку.

Чи то проричав чи то прокричав хриплим від ангіни голосом Женя.

• Жень ти чого яка лярва? – збентежено питав Спартак шукаючи одяг в який можна переодягнути спітнілого товариша.

Знайшовши потрібне вбрання він підійшов то хворого, змученого та злого Яновича і якомога лагіднішим голосом промовив.

• Сонечко тобі потрібно переодягнутись у тебе жар, ти простив під час катання на сноуборді. Зараз тобі стане краще я чаю тобі зварив поп’єш, ліки приймеш тобі стане краще золотко.

• Лярва на яку ти мене проміняв в Рівному.

Женя був злим, але занадто втомленим, щоб опиратись Спартаку, що почав з нього знімати светра та допомагати одягати нового.

У цей момент коханий здавався Спартакові маленьким голодним котиком, який образився на господаря.

• Ми в Буковелі до Рівного ще не встигли доїхати, щоб я тебе проміняв на когось. Це був лише сон не переживай, – ніжний поцілунок та втома зробили свою справу Женя знову заснув встигнувши лише проковтнути таблетку. Горло нестерпно боліло.

Спартак змучено усміхнувся та згадував їхній перший раз декілька годин тому.

«Головне, щоб я теж не захворів» – подумав Спартак забираючись назад у постіль.

Все ж таки Буковель чудовий.