Я ТЕБЕ КОХАЮ…

16 березня 

Був звичайний весняний ранок, за вікном де-не-де співають пташки, проміння сонця зазирають у вікна, по дорозі їдуть галасно машини, бо деяким людям потрібно на роботу. На ліжку спить Саллі, сонце світить прямо у лице, на якому купа шрамів, десь біля ліжку ходить гарний котик, який дарує посмішку з самого ранку. Синьоокий тільки прокинувся та відразу схватив свій телефон, щоб написати кращому другу, аби зустрітись сьогодні: «Привіт, Ларрі, як прикинешся, йди до мене.».

Повідомлення відправлено, можна йти снідати. Фішер не любив їсти зранку, але у цей раз шлунок молив, щоб хлопець з‘їв хоча б маленький шматочок хліба. Сал зробив 2 бутерброди з сиром, бо після інценденту у школі він та Джонсон не переносять ковбасу. Також заварив чай з вишневим смаком і прийнявся їсти. Шматок за шматком і бутербродів немає. На телефон прийшло повідомлення:  «Бля, сорі, братан, я вже у будинку на дереві, йди до мене.». Саллі не хотів виходити зі своєї квартири, але що поробиш, заради друга, хоч на край світу.

Сал вдягнуся не по погоді, але хлопці всеодно будуть у будиночку на дереві, де досить тепло, тому нічого страшного не станеться. Джинси і чорне худі як раз підійде.
Зараз у синьоокого погане передчуття, наче він йде не до друга, а на екзамен по математиці. Всередині все тремтіло і серце билося з неймовірною швидкістю:

—Невже я закохався? Ні ні ні, ми хлопці, бути такого не може. А хоча… —подумав про себе Фішер. —Пофіг, що хлопці, або зараз, або ніколи. — Так, Саллі хотів розповісти про це Ларрі. Хлопець був давно закоханий у свого друга, але ніколи не сприймав це в серйоз.

Ось він вже підійшов до будиночку, залишилось тільки піднятись. Майже піднявшись, у ніс вдарив сильний аромат цигарок та чогось спиртного. Це не сподобалось Фішеру, бо він знав, що Ларрі може зробити щось жахливе. Як тільки Сал ступив на підлогу будинку, то побачив перед собою купу пляшок від віскі та декілька пачок цигарок. На ліжку лежав патлатих у якого в зубах була цигарка з вишнею. Улюбленні цигарки синявого. Саллі підійшов до друга, приліг поруч, взяв цигарку з рота Джонсона і допалив її. Нічого не запитавши, Саллі сказав відразу:

—Ларрі, я люблю тебе. —розуміючи, що Лар нічого не згадає.

—І я тебе, бро. —з теплою усмішкою на обличчі сказав шатен.

—Я тебе люблю не як друга, розумієш? —з тремтінням в голосі сказав синьоокий.

—Та блять, я тебе теж не як друга. —явно неочікувано від себе самого сказав Ларрі і відвернувся від друга.

—Але братан, розумієш… Я помру скоро, тобто я помру через місяць, але хочу зробити це раніше, тобто сьогодні. —спокійно казав кароокий, наче розказує про двійку у школі.

—В сенсі? —не розуміючи нічого запитав Саллі.

—Та в прямому, чувак. —доказав Ларрі і показав ліву руку. Вся вена вздовж була перерізана і з неї текла кров. Настільки багато, що Фішеру стало погано. Але не зважаючи на своє самопочуття він зняв із себе ремінь, та перетягнув руку. Але це не допомогло, крові ставало все більше і більше, а лице патлатого бліднішало.

Ларрі притягнув Салла до себе з останніх сил та ніжно поцілував його. Як тільки Фішер хотів поглибити поцілунок, так відчув, що Джонсон перестав ворушитись, а серце перестало битись. Міцна рука шатена впала на ліжко. На очах Салла проступили сльози і він закричав настільки голосно, наскільки міг:

—Я ТЕБЕ КОХАЮ…