II

II

— Що тут відбувається? — голос Помони Спраут звучав приглушено, наче лунав з іншого кінця замку. — Поттере, Мелфой, негайно вставайте!

Підштовхнутий до дії наказом, Поттер завозився, звиваючись на Драко та намагаючись підвестися, та в результаті лише сильніше штовхаючи свою руку Драко в промежину.

Драко зойкнув і гаркнув:

— Припини мене мацати, Поттере!

Від його слів вибухнув сміх і щоки Драко почервоніли.

— Каже ідіот, який мацає мою дупу! — люто прошепотів Поттер у відповідь.

Збентежений Драко спробував вивільнити руку, але все, що йому вдалося зробити, це сильніше схопити Поттера за сідниці. Настала черга Поттера волати, що він і зробив: голосно, дригаючись і звиваючись, і, безсумнівно, намагаючись скинути з себе руку Драко. Якби Драко не був настільки пригнічений, він би вирішив, що у Поттера істерика. Поттер лише погіршував ситуацію, звиваючись; зі сторони вони, мабуть, виглядали жахливо неправильно. Драко застогнав і вдарився потилицею об підлогу, сподіваючись, що йому вдасться втратити свідомість.

— Та ви знущаєтесь! — сказала явно обурена Спраут.

Поттер почав пручатися ще сильніше і Драко знову застогнав:

— Припини це, Поттере. Тебе що, це заводить? Іди, знайди когось іншого, щоб приставати!

Поттер перестав вириватися і замість цього гнівно подивився на Драко.

— Це твоя провина, — заявив Поттер, примруживши очі.

Здивований Драко зауважив, що у Поттера немає окулярів; мабуть, вони впали, коли Поттер приземлився на нього. Поттер без них виглядав дивно, його короткозорий погляд не був таким загрозливим і рішучим, як зазвичай. Він був схожий на побитого цуценя, а мотузка, зав’язана на його шиї, лише посилювала схожість.

Драко підняв голову й подивився на тугий вузол.

— Б’юся об заклад, що якщо я правильно потягну її, то зможу задушити тебе до смерті, — сказав він, замислившись.

— Б’юся об заклад, якщо я стисну кулак досить сильно, то зможу розчавити твої причандали, — відповів Поттер і перемістив ліву руку трохи вище.

З рота Драко вирвався абсолютно жалюгідний писк, і, не знаючи, що ще зробити, він швидко помстився, жорстоко ущипнувши Поттерову дупу. Поттер не вимовив жодного звуку, але міцно заплющив очі, його голова впала на вигин шиї Драко. У наступну секунду вони відсахнулися один від одного, важко дихаючи від жаху і відчайдушно намагаючись звільнитися.

— Реласіо! — вигукнула Спраут.

Драко мало не закричав із полегшенням, очікуючи, що вони моментально звільняться, але цього не сталося. Краєм ока він побачив, як Спраут потрясла чарівною паличкою й відкашлялася, перш ніж спробувати знову.

— Реласіо! — твердо сказала вона, але мотузки не зрушили з місця.

Драко заплющив очі від жалю до себе. Мерлін, він помре тут, роздавлений до смерті тролівською вагою Гаррі Поттера.

— Дайте мені спробувати, — сказав жвавий голосок.

Драко різко відкрив очі.

— Ні, тільки не вона! — скрикнув він. — Не направляй на мене чарівну паличку, Ґрейнджер!

Ґрейнджер здивовано кліпнула на нього й трохи опустила чарівну паличку.

— Ой, вибач, я не знала, що ти добре проводиш час. Тоді я повинна залишити вас на самоті?

— Ні! — закричав Поттер, явно у відчаї. — Будь ласка, Герміоно, спробуй.

Драко закотив очі. Поттер благав дівку так, ніби вона була відповіддю на всі його молитви.

— О, мені дуже весело, хіба не видно? — саркастично сказав Драко.

Куточок губ Ґрейнджер затремтів.

— Я бачу. Я припускаю, що інакше ти б прибрав руку від дупи Гаррі.

— Я не можу, ти, тупа бруд… аргх… людино, — прохрипів Драко, коли рука Поттера знову стисла його яйця.

— Ти впевнений, Мелфой? — запитала Ґрейнджер, усміхаючись.

— Так, я, блять, впевнений! — огризнувся Драко, — Бачиш? — Він різко смикнув руку і мотузки зненацька випустили її.

Драко вражено подивився на свою звільнену руку.

— Е-е, заклинання професорки Спраут, певно, спрацювало частково. Гарна робота, професоре, — він усміхнувся Спраут, уникаючи підозрілого погляду Поттера й веселого — Ґрейнджер. Студенти навколо них, не приховуючись, безперервно реготали. Драко помітив доріжки сліз на обличчі червоного від реготу Візлі.

— Може, вам варто спробувати ще раз? — тихо запитав Драко. — Не ти! — скрикнув він, коли Ґрейнджер знову направила на них чарівну паличку.

Проте закляття вже мчалося до них і його пронизливий свист електризував повітря. Заклинання було настільки потужним, наскільки воно взагалі могло, але мотузки залишилися непорушними.

— Хм, — прокоментувала Ґрейнджер.

— Невіле, любий, — сказала Спраут. — Іди і приведи сюди професора Флитвіка, будь ласка. Він має бути в кабінеті.

Посміхнувшись, Лонгботом кивнув і пішов, перед виходом підморгнувши Драко.

Драко невдоволено скривився, дивлячись на його спину, потім перевів погляд на Поттера й знову скривився.

— Забирайся з мене, Поттере!

Поттер комічно розширив очі і Драко закричав:

—Відчепись від мене!

Він рвонувся вгору, а Поттер, навпаки, вниз, і вони покотилися разом, поки Поттер не приземлився на спину, а рот Драко вдарився Поттерові в груди зі здивованим «Омф!»

Використовуючи вільну руку, Драко швидко відсахнувся, але далеко відсунутись йому не вдалось. Поттер усе ще стискав Драко за стегно, а права рука Драко застрягла під Поттеровою спиною. Драко був змушений лягти на бік, намагаючись утримати голову піднятою та не дати їй схилитися на плече Поттера, як їй, очевидно, хотілося.

— Вставайте, ви двоє! — роздратовано скомандувала Спраут, поки весь коридор реготав.

— Може, спробуємо перерізати мотузки ножем? — голос Пенсі піднісся над шумом.

Драко сподівався, що її ніхто не почув.

— А це ідея, — моментально відізвався Поттер з єхидною посмішкою, поглядом вказуючи на свою руку між стегнами Драко.

Драко витріщився на свою промежину, нажаханий думкою, що хтось підійде до неї з ножем. На диво, Грейнджер прийшла йому на допомогу.

— Простий ніж не спрацює, — сказала вона, — Але, можливо, допоможе потужний магічний меч. Знаю! Ми могли б спробувати використати Меч Ґрифіндору!

Драко зблід від жаху.

— Це не спрацює, міс Ґрейнджер, — сказала Спраут, здивована тим, що Ґрейнджер цього не знала. — Закляття  “Інкарцеро” може бути зняте лише чарами “Реласіо”.

Ґрейнджер, бридка дівка, розреготалася.

— Я знаю! О, Мелфой, бачив  би ти своє обличчя.

— Я вас усіх ненавиджу, — пробурчав Драко, відчуваючи себе жалюгідно.

— Ну, мене-то точно ні, — глузливо сказав Поттер. — Враховуючи, наскільки міцно ти мене обіймаєш і все таке.

Драко гостро подивився на нього, поведінка Поттера заставляла його відчувати себе дивним чином зрадженим. Чесно кажучи, Поттер мав би бути таким же засмученим, як і Драко, а не готовим сміятися разом з іншими.

Спраут зненацька з’явилася прямо біля них і направила свою чарівну паличку на ніс Драко.

— Вгору. Ви обидва. Зараз! — різко сказала вона з нехарактерним для неї роздратованим виразом обличчя.

Поттер перестав посміхатися і вони обоє спробували підвестися, несподіваний гнів Спраут виявився достатньо мотивуючим. Ґрейнджер стояла біля них, кусаючи губи, через що виглядала стурбовано, але Драко підозрював, що вона просто намагалася не засміятися.

— Дати тобі руку, Гаррі? — запитала вона.

— Тобі потрібна рука, Поттере? — пробурчав Драко. — Ти міг би помацати мене ще в багатьох інших місцях.

Поттер зиркнув на нього, потім подивився на Ґрейнджер і похитав головою.

— Ми впораємося, — сказав він твердо, але це було цілковитою дурістю, бо Драко вважав, що вони не впораються без сторонньої допомоги. Він крадькома глянув на Пенсі, але вона швидко відвернулася й удала, що не помічає його. Хоча, її поведінка не була несподіваною — Драко знав, що вона не наважувалася наближатися до Поттера.

Ґрейнджер відмовилася здаватися.

— Можливо, я могла б левітувати… — від неприємного погляду Поттера вона замовкла.

— Ну ж бо, давай! — здавлено прогарчав Поттер, намагаючись підтягнути Драко вгору.

Однак єдиний для них спосіб піднятися полягав у тому, щоб Драко спершу сів і після підтягнув Поттера за собою. Він зробив це максимально неохоче і в результаті Поттер ледь не опинився у нього на колінах.

Поттер відсахнувся від нього й мало не подавився.

— Поганий песик, — Драко хихикнув.

Поттер мав погляд вбивці — можливо, психопата — і, боячись помсти, Драко подвоїв свої зусилля, щоб підвестися.

Це був нелегкий подвиг. Вони тягли один одного за мотузки, Поттер задихався, а Драко скиглив, але зрештою вони незграбно підвелися. Права рука Драко все ще міцно обіймала Поттера за талію, а рука Поттера на той час вже відчувалася звичною на стегні Драко.

Їхнє становище було вже не таким поганим, як коли вони лежали, принаймні доти, доки ноги Драко не заплуталися в мотузках. Він змахнув руками й схопив Поттера за стегно, але зрештою втратив рівновагу й почав падати вперед головою.

Поттер здивовано скрикнув, коли Драко врізався в нього, але не впав; замість цього він використав вільну руку, щоб схопити Драко за талію, не даючи йому впасти на землю. Чоло Драко притиснулося до плеча Поттера, а їхні руки міцно обійняли тіла один одного; стіни коридору дрижали від свисту та вибухів сміху.

Драко заховав своє обличчя в сорочку Поттера й побажав, щоб підлога під ногами розверзлася й поглинула їх.