Соукоку (Дазай + Чуя)

Дазай і Чуя 

Чуя забіг до кімнати, з усієї сили відкривши двері ногою. 

— Скумбія, ти чого знову не реагуєш ні на що?! 

Він підійшов до хлопця, що закривав усім видом, що він робить. Чуя нахилився і заглянув, він побачив ніж, що тримав Дазай, порізавши руку. 

— Виродок! Ти знову займаєшся селфхармом! Я тебе кохаю! А ти таке твориш?! 

Він вихопив ніж у нього. 

— Не дозволю! 

Він всівся на руки. 

— Кажи, що сталося! Ти ріжешся, бо вчора місію завалив?! 

Дазай кивнув. Чуя притягнув його до себе і поцілував в засос. 

— Йобаний, ти, мазохіст! Якщо ти здохнеш, то я тебе в могилі знайду і вб’ю ще раз! Ти мене зрозумів?! 

Чуя повалив хлопця і почав його заціловувати. Дазай дивився спочатку на нього, як неживий потім він посміхнувся і відповів на поцілунок.  

— Дякую, що ти в мене є. Без тебе я б помер. 

Він гладив його обличчя. Чуя посміхнувся і гладив по обличчю і цілував Дазая. 

— Ти мене почув?! Не смій себе різати! 

Дазай прижався і вкусив коханого, він лишав засоси на шиї. 

Чуя посміхнувся. 

— Як мені облегшити твій стан? 

Дазай обійняв його і поцілував. 

— Побудь зі мною, можна ти декілька днів не відходитимеш від мене, без необхідності. 

— Так! Песику мій. 

Чуя зітхнув.