босі ноги

         кімната наповнювалася прохолодним зимовим ароматом, огортаючи босі ноги в холод , а голова приємно паморочилася від удару свіжості з нотками самотності. парубок стояв обличчям до відкритого вікна , склавши руки в закриту позу і спостерігав як за вікном, почав падати маленький кришталевий сніг. одразу на душі ставало радісно і навіть тепло не дивлячись на вже змерзлі пальці рук та ніг. він закриває вікно і продовжує спостерігати за білими опадами, якою зачарувала того природа.

з самого дитинства, хлопець обожнював різноманітні новорічні свята, коли він із друзями вибігали на вулицю : грали в сніжки, щоки червоні , руки холодні та мокрі від снігу. дитячий сміх охоплював пів села, всі весело грали надворі , піднімаючи настрій всім перехожим, а ті в свою чергу залишалися не надовго по спостерігати за тими, щоб саме цей спогад залишився якнайдовше в їх пам‘яті. сидячи біля каміну в колі приємної компанії, обов‘язково буде що згадати. на думку спаде ця історія , спогади нахлинуть з неймовірним трепетом в серці і приємним розтікаючим теплом в душі.

простоявши під вікном ще десять хвилин, не довго думаючи, євген натягнув на себе новорічні шкарпетки які одразу піднімають настрій, філіжанка кави, що стояла на столі , вже точно охолола, тому вона залишається стояти там далі. хазяїн натягує на себе довгий шарф, шапку та куртку з доволі міцною блискавкою. телефон спритно опиняється в одній з кишень куртки, ключі через хвилину також лежать поруч , а хлопець вже прямує на одну зі зйомок.

з кожним кроком, снігу під ногами ставало все більше і через час, характерний звук хрумтіння створював приємну атмосферу. дітлахи вже активно катались на санях , голосно сміючись, батьки дітей грали в сніжки ніби повертаючись назад в дитинство як і раніше. женю від цього посміхнуло, він був такий щасливий, що може за цим всім спостерігати, але попереду його чекала робота.

перед обличчям вже була багатоповерхівка і десь там на 7 поверсі його вже чекав спартак з яким по плану сьогодні мав бути запис подкасту. піднявшись по ліфту, янович подзвонив у двері і через секунд 10 перед ним стояв чоловік в чорній футболці та штанах, що вже чекав на нього. антон вже налагоджував світло, мікрофони та камери , щоб все було ідеально.

спартак стояв на кухні , роблячи жені каву, бо той дуже її любить і вже не питаючи , молодший просто вмикає кавову машину і через хвилини 2 , кухня наповнюється пряним ароматом кави та кориці.

– дуже дякую тобі, спартачок , за те що піклуєшся про мене. – євген весь цей час стояв біля вікна його кімнати і дивився як сніг продовжував падати. він був майже не говірким сьогодні, просто хотілося провести максимальну кількість часу біля світлого та затишного вікна.

– ти сьогодні такий задумливий, щось сталося? – спартак підходить ближче , обіймаючи того сзаду за талію.

євген не відповідає , бо не чує те що йому каже спартак , а продовжує зачаровано спостерігати за маленьким сніжинками, що так сильно нагадувати про приємні спогади.

– сонечко? – спартак заглядає на нього повернувшись трохи боком.

євген оговтується в мить і повертається обличчям до спартака опиняючись буквально в пасці. – «так, зі мною все добре». – з ноткою смутку каже хлопець, не дивлячись в очі навпроти.

– ти не вмієш брехати, розповідай. – спартак бере за руки женю , але обережно бо гаряча чашка все ще була його в руках.

– сніг такий гарний… я згадав як в дитинстві проводив час зі своїми друзями в житомирі бувши ще малим. ми збиралися потім ввечері в когось в хаті, їли багато різноманітної та смачної їжі і зустрічали різдво. – женя після цього повільно піднімає очі на чоловіка що стояв навпроти нього все ще тримаючи того руки в своїх.

спартак в свою чергу забрав з рук євгена чашку з кавою, поставивши її на підвіконня, а сам припав до того, обіймаючи з великою любов‘ю , щоб тому стало трохи легше. він знав , що тактильність для жені замість пігулок, тому найкращим способом в данній ситуації були саме вони.

– хлопці, я все налагодив, можемо починати. – антон заходить в спальню спостерігаючи за чоловіками, але нічого не каже бо звик до цього.

– добре, вже йдемо. – спартак відходить від жені, але бере того за руку і веде за собою на кухню, де було все готово для того, щоб почати знімати новий подкаст.

янович сідає на свою сторону де зазвичай сидить, спартак сідає навпроти , відкриваючи свій чорний блокнот. камера вмикається і починається процес зйомки. після півтори години розмов, хлопці з доволі гарним настроєм видихають і ще сидять з хвилин п‘ять , щоб прийти в повну свідомість. антон збирає всі камери, штативи та стабілізатори , складаючи їх всі по сумках. спартак з женєю допомагають з деякими речами , а після всі одягаються і виходять вже на досить засніжену вулицю.

наступав вечір. через декілька днів має бути різдво, вулиці вже прикрашені різноманітними гірляндами, вогниками, відкриваються ярмарки, а з маленьких домівок пахне запашним глінтвейном та шашликом. проходячи повз, женя усміхається дивлячись на діточок що бігали біля батьків, атмосфера була дивовижна. спартак не розумів все це, але побачивши ці сяючі очі, ніби зірочки , закохується як вперше. женя був по-справжньому комфортною та неймовірно дивовижною людиною, ніби прості речі, а скільки любові в цих очах. скільки доброти та бажання.

спартак бере ручку старшого та стиснувши як можно міцніше руку жені, поглажував її тильну сторону великим пальцем, женя в цей момент відчув мурахи по тілу і повернувшись до того обличчям , зупинився.

– щось сталося? – женя із занепокоєнням подивився в небесно-блакитні очі, які світилися прямо зараз через вогники.

– а щось мало статися? – спартак м’яко посміхається хлопцю навпроти і залишає скороминущий поцілунок на щоці того.

– ти що на людях… – женя трохи зніяковів, бо зазвичай вони на людях не трималися за руки і тим паче не цілувалися. тільки вдома , де були тільки вони і ніхто не міг порушити цю атмосферу.

– і що люди? ніхто навіть не звернув уваги. – спартак задоволено посміхається і тягне того за собою.

спартак не пам‘ятає коли в останній раз він відчував себе так добре, коли не треба надягати маску холодного та непідступного, а просто радіти життю. завдяки жені, той відчуває себе ніби в казці. за ці пів року , суббота згадав що таке радіти життю, жартувати , триматися з руки та пристрасно цілуватися на кухні о 3 годині ночі, коли все місто вже давно спить, але точно не вони.

підходячи до ресторану в якому вони завжди їли з женєю, чоловіки стояли на перехідному переході щоб перейти дорогу на іншу сторону та опинитися біля такого знайомого та вже до болі рідного закладу. інтер‘єр був в мінімалістичому стилі, дерево та чорно-білі меблі між собою дуже гарно поєднувалися. зелені квіти та різноманітна зелень доповнювала всю цю картину , тому при вході в приміщення, одразу ставало спокійно і по-своєму затишно. на кожному столику завжди стояла ароматична свічка з приємним ароматом деревини та графін який був завжди наповнений водою та шматочками лимону.

сівши біля вікна як завжди, чоловіки одразу замовили по порції стейку з овочами , женя келих вина , а спартак просто воду. взагалі спартак був противником алкоголю , але женя не міг без нього , тому в них була домовленість, женя зменшує дозу алкоголю та цигарок , а в обмін отримує обійми холодними ночами та поцілунки в лоб, бо старший це дуже любить. це йому нагадує маму, яка в дитинстві завжди обіймала та цілувала того перед сном. чекаючи своє замовлення, женя повертається до вікна і спостерігає за людьми що проходили повз , як падає сніг і як нічне місто перетворюється на дивовижну казку.

через деякий час , до столу підходить офіціант зі стравами на розносі , обережно розклавши всі прибори і їжу, чоловіки мовчки примостилися їсти. м‘ясо було бездоганним як завжди, а овочі доповнювали страву , тому після того як обидва вони закінчили з цим, відкинулися на спинку стільця і 5 хвилин просто відпочивали. спартак почав розмову першим.

– жень… не хочеш сьогодні залишитися в мене? – спартак уважно спостерігає за емоціями та реакцією жені на це запрошення. – ми давно не проводили ось так разом час, тому чому б сьогодні не зробити це ?

женя трохи думає, чи немає в нього ніяких запланованих дзвінків чи зустрічей.

– можна. я як раз сьогодні вільний, от якби ти сказав про це завтра, то довелось би відмовити. – женя робить ще ковток червоного напів сухого , спустошуючи келих та м’яко посміхається чоловікові навпроти.

– тоді збирайся. – спартак швиденько оплачує їхню вечерю піднімаючись , надягає куртку і виходить разом з женєю на вже достатньо засніжену вулицю. було прохолодно , тому треба було скоріше бігти додому.

цього разу женя бере ініціативу в свої руки, беручи спартака за руку переплітаючи пальці. спартак спочатку опустив очі на їх сплетені руки , а потім підняв очі на яновича , який чи то від морозу покрився рум’янцем, чи то від сором‘язливості. але виглядав він доволі комфортно , хотілося зменшити того в декілька разів, помістити в кишеню і ходити завжди з ним, щоб був поруч.

прийшовши додому, спартак дістає різноманітні снеки до фільму який вони б мали разом дивитися. женя сидів поруч , гортаючи стрічку інстаграму та передивляючись сторіз в яких його відмітили фанати. перемістившись на диван у вітальню, чоловіки спочатку просто сиділи мовчки, а через декілька хвилин , женя опускає свою голову на плече спартака та продовжує як ні в чому не бувало дивитися фільм. пізніше, женя задумується і починає собі під ніс співати :

– хочеш, я твоїм кольором буду? восьмим кольором, восьмим чудом.

– білим, я буду білим, як сніг… – спартак продовжує, а потім дивиться на женю який був здивований тому , що суббота знає взагалі слова, які для нього були досить значимими.

женя піднімається трохи та продовжує дивитися в небесно-блакитні очі навпроти. і як тут не закохатися? спартак приближається до обличчя жені ближче і між ними залишаються міліметри які він порушує накриваючи повністю своїми губами, губи яновича.

якщо вам сподобався фанфік , можете залишити вподобайку , а також приєднатися до мого телеграм каналу , де я дуже часто розповідаю про спарженят. тримай жабу !! 🤍

дякую яні та насті за виправлення помилок та оцінку перед публікацією.