Бордовий подарунок
від An_GoraДо голови прийшла ідея щось подарувати Субботі, просто так, і саме не щось а парфум. Щоб ходив і від нього пахло саме його адеколоном. Кошти були та й не мало, майже усі затрати робив Спартак тому Женя просто відкладав. Він не раз пропонував платити порівну але Суббота завжди заперечував і платив усюди де міг.
*І так зараз до 18:00 я посиджу підготуюсь до подкасту та допоможу з статтею психологу, потім поїду та виберу. У спартака лекція як раз закінчується о 18:00 ще час десь повинен бути з фанатами і тільки о 20:00 буде у дома, я все встигну*
Час плив швидко, Спартак вдало допомагав людям, почав лекцію, та міцно стояв три години. Женя о 18:00 майже не встигає та вибігає на вулицю вже до таксі і їде у ТЦ.
Йому пощастило та сирени не було, яскраве світло, тепле повітря, йому подобалась ця атмосфера. Поки йшов до потрібного магазину згадував як Спартак це ненавиде. Дізнавшись до пункту призначення де майже усе було скляне, він з посмішкою до консультантів пішов до відділу чоловічих парфумів. Його майже одразу наздогнав консультант майже такої статури як він самий, і почав питати якісь улюблені аромати. Женя вже знав і намагався не загубити чогось із списку
- Хвоя, Кедр – зробив паузу щоб підібрати ще
- Що ж такому гарному чоловіку – приємно посміхнувся консультант – можу ось такі запропонувати
Женя був здивований такими словами та навіть не посміхнувся як завжди, тільки взяв у руки флакон з папірцем. Пшикнув пару разів та помахав, почувся через плече рідний голос який вже поклав руку на талію.
- Приємний але трішки б‘є у ніс – з кам’яним лицем промовив Суббота дивлячись на Женю та тримаючи іншу руку за спиною.
А ось кучерявий не зміг стримати посмішку від неочікуваної зустрічі та дотика
- Добре тоді можно щось пом‘ягче та можливо з лавандою
- Зараз пошукаю
Ще раз подивившись на Спартака, Женя помітив що той уважно слідкує за продавцем.
- Ось спробуйте – передав гарний, матовий та багровий флакон
На цей раз аромат видався дивовижним та навіть якусь мить задоволення Женя побачив і на обличчі Субботи
- Дякую)
Взявши за руку психолога він попрямував до каси та зробив покупку. Тоді він помітив що рука за спиною Спартака тримає якийсь пакет який по кольору не відрізнявся від одяга власника. І так питання два, що у пакеті і чому Спартак тут. З цими думками Женя з ним відійшов від каси та попрямував до виходу
- я вже замовив таксі нам, сьогодні гуляти не будемо, ще й простудишся у такий холод.
Тут знов Женя усміхнувся, це і смішно і занад то приємно чути від господаря сталі та холоду. Хватка рук слабішала, Спартак хотів відпустити але Женя засунув їх руки у карман свого пальто. Це здивувало іншого та він вже не з таким лицем дивився уперед і притулився до Жені більше, сильніше стиснув їх руки.
Спартак вів їх до таксі та вони оба сіли на задні місця, один біля одного вікна інший біля іншого. Темний володар вже хотів володарювати губами коханого прямо у таксі але терпіння і тільки воно.
Щось тепле торкнулось пальців і взяло у свою руку його. Навіть у таку прохолоду можно було зігрітися одними дотиками сонечка. Спартаку цього було мало, хочеться його більше. Тому рука яка була у Жені перемістилась йому нижче стегна, та трішки стисла переміщаючись між ногами. Його сонечко вже не знало куди себе діти, це до біса приємно. Силует обличчя Яновича чітко було видно завдяки темряві та світлу від вікна. Спартак спостерігає за тим як підборіття нахилилось, вуста розкрились та гучно потекла слина по горлу. Стиснув сильніше але товста тканина не давала у повній мірі відчути напір, проте Женя вже мимоволі звів ноги та облизав вуста. І тут стихія володаря змінилась на вогонь.
Він часто думав про Женю, про те які ємоції в нього викликають всього лиш секундні торкання, про те який він чутливий. Спартак хоче його всього і повністю. Йому подобаються думки про те що Женя повністю йому належить, як він не любив такі висловлювання у психології але ці відносини відкидають усе на другий план. Не має вже не єдиної пози в якій Спартак не уявляв Женю. Проте він ніяк не діяв, він розумів що коханий красніє від одних обіймів за талію, та можливо не готовий до чогось більшого, поки що, тому терпляче ждав, але це до болі спокусливо. Він думав про самоконтроль, але кожну ніч у одній постілі це тільки і звучить.
Тут на руку у тату кладется зовсім світла. Може вона хоче зупинити це? Цей секундний страх стихає коли вона веде ближче до стегна та гладить зап‘ястя проводячи по венам. Це заставило глибоко вдихнути та відвернути голову від підходячого збудження.
- Приїхали
- Допобачення – сказали разом
Руки швидко повернулись по місцях, кожен взяв свій пакетик. Спартак відкрив їм двері у під’їзді, і вони попрямували до ліфту, відключень світла не планувалось.
Тільки автоматичні двері закрились Суббота і слова не дав сказати Жені, притягнув його обличчя за шию та накрив вуста. Це вже не був милий поцілунок, кучерявому тільки зрідка давали краплину повітря і вторгались у рот як тільки могли, голова трішки паморочилась, ноги ставали м‘якими, міцний та збуджений вузол вже давно зав‘язався трішки нижче преса.
Двері ліфта відчинились та Спартак впевнено попрямував до двері щоб швидше з нею розібратись. Походка Жені не була такою ж твердою. Нарешті опинившись у квартирі, зачинивши за собою двері та знявши верхній одяг, Суббота просто став обличчям до Жені. Він хотів спостерігати за його діями після таких доторканнь. Хлопця це ввело у легкий шок але бистро зібравшись з думками він повів свого чоловіка на кухню де хотів вручити подарунок який нажаль вже не буде сюрпризом
- А як це ти опинився у ТЦ?
- Тобі подарунок купляв – легка посмішка у обох чоловіків
- І я
- Ну давай показуй, я ж не бачив
- ех
Діставши вже знайомий флакон протягнув його Субботі і той одразу попшикав піджак, щоб довго був цей запах
- дякую, мій хлопчик
Вираз обличчя Жені не описати. Він знов гучно глотнув слину, легка посмішка знов торкнулась губ Спартака
- Взагалі то я домінант
- Та ти що, а чому я не знав
- Я просто соромлюсь, трішки
- Соромишся значить, чого? Називаєш мене тільки Спартак, а може я хочу почути від тебе щось більше, хочу щоб ти торкався мене вночі, відчувати тебе всього.
Хвилина мовчання порізь столу.
- Ходімо на диван, коханий – задумчиво мовив Женя. Спартак трішки зашарівся.
коли продовження??
Завтра у ввечорі
Вже є)
З не терпіням чекаю продовження