Поцілунок за поцілунком

Майже мертву тишу квартири розбавляли звуки бігаючих по клавіатурі ноутбуку пальців. Спартак мружив очі. Ті вже пекли від декількох годин монотонного вдивляння в екран. Він випив вже не одну чашку кави, але кофеїн так і не починав діяти. Спартак перевів погляд в правий нижній кут екрану, годинник показував вже за одинадцяту.

Суббота натиснув кнопку “зберегти зміни” і кинув ноут на диван поруч з собою. Хлопець відкинув голову на спинку дивану і затулив обличчя долонями, піднімаючи пальцями окуляри. Голосно видихнув, зняв їх і поставив поряд з чашками на столику. Він закинув туди ноги, руки скріпив в замок і поклав на живіт. Груди піднімалися і опускалися з кожним його вдихом і видихом.

Спартак покрутив головую в сторони, розминаючи занімівшу, через довге напруження, шию і голосно позіхнув.

Тіло судомно трясаноло і волосся на руках піднялося. Спартак перевів погляд на прочинене вікно, яке він мав закрити ще години три тому. Тільки зараз він зрозумів наскільки холодно стало в кімнаті.

Знявши ноги зі столику, Суббота почапав босяка по паркету. Поклав руку на ручку і прислухався. Знизу долинали звуки пізнього міста. Десь під вікнами паркувалась машина, трохи далі він чув звуки рідко проїзджаючого транспорту, все готувалося до сну.

Спартак закрив вікно, зробив він це з тою силою, якої не потрібно було прикладати, але діло вже зроблене. Холод трохи підбадьорив його, тому думка про ще одну чашку кави і ще одну годину роботи вже здавалася дуже доречною.

Спартак підійшов до кухонної тумби, чайник виявився пустий, тому він знову набрав в нього води і поставив грітися. Хлопець клацнув вимикачем і кімнату залило трохи тьмяне світло маленьких світильників над мармуровою поверхнею гарнітуру. Відкрив дверцята підвісної шафи, Спартак взяв останню чисту чашку, потім витяг з шухляди чайну ложку. Дві до одної. Дві повні ложки кави і зовсім трохи цукру.

Вмостившись назад на дивин, він відкрив Інстаґрам і почав просто гортати стрічку не фіксуючи уваги на якихось фото чи картинках. Чайник клацнув, сповіщаючи про те що вода закипіла і майже в ту саму мить пролунав дзвінок в двері. На обличчі Спартака з’явилась емоція розгубленості. Що і кому потрібно від нього в такий час? Він нічого не замовляв і точно нікого не чекав.

Потім ще один і ще один дзвінок. Спартак підвівся і поспішив до дверей. Клацнув верхній, потім нижній замок і він відкрив двері. На порозі (чесно очікувано) стояв Женя.

– Привіт! – доволі бадьоро заявив він.

– Привіт. Ти бачив котра година? Ти ж не попереджував, що прийдеш.

Спартак не збирався сьогодні приймати когось у гості, навіть Женю, тому поки не запрошував його зайти в середину квартири. Він хотів вирішити проблему через поріг і піти спати.

– Спартачку, я подумав тобі варто це почути! – Суббота дивився з під лоба на товарища, що почав істерично хихотіти.

– Господи, ти п’яний… – через декілька секунд, протягнув Спартак.

Схопив Женю за рукав і заволік в коридор. Той продовжував сміятися. Хоч на вигляд він і не здавався сильно п’яним, але поводився він однозначно дивно. Це дратувало Субботу.

– Йой, це буквально найдотепніша ситуація в моєму житті! – ледь заспокоївшись та все ще важко дихаючи після сміху, сказав Янович. – Я зайду? – він направив палець на двері кухні.

– Ти вже зайшов. – по голосу можна було зрозуміти, що Спартак не задоволений таким станом свого товариша, проте було навіть цікаво, що ж там змусило Женю перервати гулянку і приїхати аж до нього додому.

Суббота розвернувся і пішов на кухню, доки в темному коридорі Женя розбирався зі шнурівкам на кросівках.

Хлопець забрав чашки зі столику і поклав в мийку. Він почув як Женя рухнув на диван і голосно видихнув.

– Я зроблю тобі чай. Має заспокоїти. – промовив Спартак з докором. – Я чекаю розповіді… Інакше їдь додому, ти в не дуже хорошій кондиції.

Спартак бігав поглядом по упаковках чаю на полицях. Знайшовши потрібний, витягнув один пакетик і кинув у чашку.

– Ой, короче, покликав мене сьогодні один друг в бар… – Спартак розвернувся до хлопця обличчям і склав руки на грудях. – Ми приїхали, п’ємо такі собі пиво, ну, і не тільки. Там така музика грала! Ну, то не в тому суть. Сидимо ми за столиком говоримо і до нас підходять дві дівчини. Питають: “Можна сісти?”. Ми ж добрі люди, чого ні? – він знову почав хихотіти, і через свій стан говорив помалу і часто повторювався. – Типу, Марія, то вона така біленька була. А друга – то Ліна. Впізнали вона мене. Ми сфотографувалися всі діла, а потім я… – Женя зробив акцент саме на “я”, здається хотів показати свою щедрість, чи що. – …Я замовив їм коктейлі. Ми так танцювали з Ліною. Вона така.. ну… Ух! Крута, короче. І фігура класна, і говорить вона так.. Не пам’ятаю слово. Блін…

Женя розповідав емоційно. Особливо про дівчат. Особливо про Ліну. Спартак час від часу стискав кулаки через неприязнь, але продовжував слухати, зрідка похитуючи головою, чи злегка усміхаючись тому, який ж все-таки Женя по дитячому нестримний і в цьому смішний.

– І вона мені каже: “Поїхали до мене”. – продовжує той. – А я шо, а я кажу – поїхали! Я викликав таксі, вона вже в таксі ногу мені гладить. Сам розумієш, я також, там ну цей, щось роблю. Ми заходимо в квартиру, вона цілує мене, з порогу роздягає. Я з неї блузку зняв. Пиздець вона гаряча… – Женя почав соватися на дивані. – Все ми вже в ліжку. Я вже в ній. Все прям вогонь. Ліна прям вигинається, круто їй. І щоб ти розумів… – Женя подивився прямо в очі Спартаку, – …вона хапається за мене і блять, чувак, каже: “Спартак ти такий чудовий. Я тебе люблю, Спартак. Мені так добре. Я зараз кінчу!”. Сука, вона назвала МЕНЕ тобою!

Всі думки, що роїлись в голові Спартака за мить сховалися кудись. На обличчі заграла нервова усмішка. Він прикрив рот рукою, але сміх все ж вирвався.

– Блін, вибач, це… – Суббота тепер також сміявся. – Я не знаю, що сказати. Це смішно… І дивно. Дідько, як це дивно. – він взяв чашки і переніс їх на столик перед диваном, а сам сів на вільне місце.

– Я витріщився на неї, вона на мене. Вийшов з неї, одягнувся і пішов. – в його голосі відчувалась доля смутку.

– Мені шкода, Жень. Боже, це якась маячня.

– Та як би ж то… Я ось думаю. Це до пизди образливо. Тебе завжди люблять більше. І ось, хочуть тебе теж більше! – він поглянув в очі Спартаку, поглянув майже вологим поглядом, який прямо таки показував його образу.

– Жень, це не так. Просто… Просто, так вийшло. І таке буває. – Спартак знизив плечима і жалісливо посміхнувся.

Женя почав соватися по дивану. Ліг спиною на нього і поклав голову Спартаку на коліна.

– Ото б показати всім тим, сучкам, шо ти мій.

– Що показати? – перепитав спантеличено Суббота.

– Ні, ну от уяви, як би то було, якщо б ми були разом, от як ми жартуємо. І всі б бачили що я твій, а ти мій. – Женя взяв друга за зап’ясток і поклав руку до себе на груди.

Спартак відчував як б’ється його серце і чув як б’ється власне. Він сподівався, що все це п’яні жарти. А ще в напівтемному приміщені, нарешті побачив, що Женя сидить зі стояком. Логічно, він буквально втік з самого процесу сексуального злиття. Спартак прикрив очі.

“Бляха, ні, Спартак, гони ці думки далеко” – але рука на чужих грудях, які він останнім часом уявляв зовсім не в одязі, як і решту тіла, не давала заспокоїтись. Женя прикрив очі, дихав вже повільніше, схоже засинав.

– Хочеш, можеш залишитися. Вже дуже пізно, щоб їхати додому і ти не в тому стані, а би це зробити. – Спартак говорив тихо і низько, боявся потривожити це кучеряве кошеня в себе на колінах. Від “кошеняти” трохи тхнуло пивом і потом, але чомусь це не було так неприємно як зазвичай.

– Дякую. – сонно прошепотів Женя.

– Тільки не засинай тут. Йди в душ. Я зараз принесу одяг.

Женя позіхнув і почав підводитися. Від гарячого чаю його розморило. Він сів на край дивану і потер очі руками, незадоволено мугикаючи.

Спартак зайшов в спальню і голосно зітхнув. Внизу живота ставало все більш тепло, а шлунок крутило від так званих “метеликів”. Між бровами з’явилися морщинки і він помахав головою, відганяючи всі думки, що крутилися в ній. Взяв якусь з домашніх футболок, спортивні штани, білизну і пішов в ванну кімнату. Двері були трохи прочинені, але він все ж постукав.

– Так, заходь, Спартачку. – почулося з-за дверей.

Хлопець помалу зайшов в кімнату. Женя стояв біля умивальника з мокрим обличчям і вже без худі. Поцятковані родимками руки були напруженими. Він поклав речі на пральну машинку і підійшов ближче до Жені.

– Все гаразд? Виглядаєш не дуже. – рука торкнулася голої і гарячої, певно від алкоголю, шкіри і поповзла нижче по передпліччі.

– Так, просто, бляха… Я якось подумав. А ну їх тих дівчат. Скільки у мене вже разів не виходило! – він говорив зі злобою, але більше розчаруванням. – В мене є ти. – тепер вже нервовий смішок. – Або не є, не важливо.

Він чекає декілька секунд, перхоплює руку Спартака і цілує того в губи. Легенько, не лізе зразу в душу так би мовити. Цілує просто притуляючись своїми губами до його губ. Більше схоже на питання чи пропозицію, аніж на владний або, бодай, справжній поцілунок.

Спартак хилиться назад розриваючи це, на перший погляд, непорозуміння. Дивиться декілька секунд, облизує губи, подумки кривиться він присмаку алкоголю та сигарет і сам цілує знов. Глибше, сильніше, притискаючи Женю за шию до себе. І знову відхиляється.

– Що я… Вибач. – вся буденна впевненість і зібраність Спартака, ніби зібрала речі і виїхала з його голови потягом до Одеси декілька секунд назад, а повертатися не збирається. Язик заплітається. Хочеться закрити рот і роздумувати над присмаком що залишився там, але а ж ніяк не говорити.

Щоки заливаються фарбою. Здавалося він так не червонів, коли уявляв Женю голим, але це вибило його з колії остаточно. Спартак підняв погляд на товариша, чи, Господи, як його вже назвати, і подивився в горіхові очі. Дивився і мовчав.

Знов притиснувся до нього цілуючи. На цей раз впевненіше. Десь в середині Спартак сподівався, що Женя настільки п’яний, що й не згадає завтра нічого. Але ж ні, знав, що це не так. Він не раз думав над цим. Вже певно місяці два, а то і більше. Але все це так спонтанно і здається не правильно. Спартак думав, чи часом не користується він не дуже свідомим положенням Жені. Але Янович сам поцілував і це давало надію і полегшення.

Та плювати вже. В обох в головах був страх, що буде завтра. Але те що буде завтра, можна відкласти на завтра. А сьогодні є вони, є шанс на щось більше і вже немає місця в штанах, і повітря в кімнаті.

– Чекай, я в душ. Зараз.

Женя говорить це прямо в губи Спартаку, бо бажання відриватися хоч на секунду не було. Цілує знов. Відчуває його руки в себе на спині, як пальці рухаються хребтом донизу і торкаються ребер через шкіру. Руки не слухаються і ґудзик на джинсах ніяк не піддається, він сіпає його. Спартак акуратно прибирає Женіну руку і сам справляється з ширінкою.

– Я в кімнаті… Буду. Чекати. – вдихає він гаряче повітря і цілує Яновича кудись в ключицю. Виходить з ванної, чує як джинси падають на плитку і прикриває двері, спираючись на них спиною.

Віддихується, йде в спальню і падає спиною на ліжко. В голові так пусто. Можна почути як котиться перекотиполе. Що буде далі? В нього є хвилин сім, щоб подумати. Він готовий на все і ні на що одночасно.

Здавалося він чекав цього. Місяці два назад він перший раз подрочив на Женю. Вийшло це якось так. – Янович гладив його спину і плечі. Він відчував себе тверезим. Ну майже. Можна сказати, Женя був хоч трохи спокійнішим з розумінням, що він не зовсім свідомий.

– Ти можеш зупинитися в будь-який момент, чуєш? – обійми заспокоювали, та Спартак все рівно чомусь тривожно посміювався.

Женя пахнув його шампунем і тому був для Спартака наче ще ріднішим, ще ближчим, ще жаданішим. Він відірвав голову від чужого плеча і поставив перший поцілунок на шиї. За ним ще один. Женя притиснув його за потилицю до себе, перебирав пальцями короткі пасма світлого волосся і одною рукою вивчав чужий поперек трохи задерши футболку.

Вони не розриваючи обіймів пересунулися до ліжка. Спартак вперся коліном в каркас і впав спиною на м’яке покривало. Женя перейняв ініціативу, трохи направив Субботу далі на ліжко і сів зверху йому на бедра. Легенько потягнув ніжну шкіру на шиї губами.

– Можна? – він запитував, бо боявся. Може Спартак не захоче цього пам’ятати, а тут він зі своїми засмоктами.

Спартак махає головою, закидаючи її назад, демонструє відкриту шию і гострий кадик. Відчуває вологий поцілунок і шумно вбирає повітря носом. Руки лізуть під чужу футболку і починає тягнути її в верх. “І навіщо він тільки одягався” – думає Спартак.

– Зніми. – голос хрипить від збудження і нервів, він тягне одяг далі. Женя відривається від шиї коханця і стягує з себе футболку. Він кинув її кудись в куток до шафи, навіть не згадавши про те як боявся зіпсувати педантичний порядок приміщення. – Так краще…

Спартак дивиться знизу вверх на сидячого на ньому Яновича. Дивитися як той спішить виконати його прохання, стягує одяг. Кладе долоні на теплі боки і проводить ними в низ, до самої резинки на спортивних штанах. Член вже боляче пульсує в штанях, та ще не час. Женя знову нахиляється до його обличчя і цілує. Покриває щоки і губи швидкими, незграбними поцілунками.

Спартак припіднімає його за підборіддя рукою, коли той знову спускається нижче до шиї. Ставить вологий поцілунок біля губ і бере його обличчя в свої долоні. Він заворожено дивиться в карі очі, в яких відбивається світло місяця і вікон з квартир напроти. Женя дивитися таким поглядом, якого Спартак не бачив ніколи. Там бушує торнадо в якому вертиться мільйон емоцій. Хлопець опускає погляд на губи і цілує, переплітаючи язики у гарячому танку.

Відчуває як стає жарко від того як чужий напружений прутень треться йому об пах. Спартак безмірно бажає цього хлопця, безмірно бажає відчути його в собі. Це перший раз, коли Спартак так сильно когось бажає. Він спав з десятками різних людей, але цей трохи незграбний і невмілий хлопчина, його хлопчик, настільки бажаний, що Спартак відчуває як буквально лусне з середини, якщо не отримає його.

– Спартачку,.. – Женя шепоче йому на вухо, – ..роздягнись, сонце. Я хочу бачити тебе без цього всього.

Женя сам заливається фарбою, чи то від сорому, чи від жару, але спостерігає як щоки Спартака також червоніють від цих слів. Він злазить з нього, сідає на ліжко. Спартак тягне чорну футболку вверх, оголює торс і також кидає її кудись на землю. Зараз однозначно не до порядку. Він припіднімається на колінах, тягне за шнурок на штанях, той піддається, ослаблюючи резинку на бедрах. Спортивки летять слідом за футболкою. Спартак залишається в одній білизні, що зовсім не приховує рівень його збудження.

Гарне, підтягнуте, татуйоване тіло прекрасно виглядає при світлі місяця, яке пробивалося крізь майже панорамні вікна спальні. На диво ніч дуже світла як для середини зими. Женя дивиться на майже оголеного Спартака, зачарованим поглядом, він бачив його майже голим і раніше. Але настільки інтимним це було вперше. Тягнеться руками до нього, змикає руки на талії і тягне на себе.

Спартак навалюється всім тілом на товариша(?), відчуває як чуже серце голосно б’ється. Впирається руками по боках біля гарячого тіла, вмостившись між його ногами. Спершу цілує шию, залишає вологі, липкі поцілунки на рясно всипаних веснянками плечах і ключицях. Женя гладить вкриту темними візерунками спину й щось тихо стогне. Спартак цілує лагідно і ніжно, зовсім по іншому ніж це робили інші. Янович закидає голову назад і гучно б’ється головою об ліжко, коли відчуває як Спартак залишає широкий слід язиком від впадини на грудній клітці і до самого вуха.

– Не занадто? – шепоче він на вухо. Женя не розуміє до чого тут взалі це питання, наче вони просто секс-партнери для яких існує правило: не переходити межу просто сексу і кохання. Але цей голос, хрипкий і тихий, ніби шовковий, який відбивається на чутливій шкірі біля шиї, викликає пілоерекцію по всьому тіло і тільки підсилює ерекцію в штанах.

– Ні… м-гх! – голосно видихає він коли відчуває нову череду поцілунків на шкірі. – Спартак, ти… знизу? – було б краще обговорити це до початку сексу, але сьогодні вони про це не подумали. Хто з них двох взагалі думав, що вони будуть трахатись?! – Ви-вибач… Просто хотів уточнити…

– Так. – маленькі чортинята танцювали в цих блакитно-сірих очах. Спартак дивиться так уважно, а ця посмішка на його обличчі, змушує Яновича сховати очі у згині власного ліктя. – Але якщо хочеш, можу і зверху. Мені без різниці. Просто хочу тебе. – він знову почав цілувати гарячі груди.

Женя припідняв хлопця за підборіддя і змусив поглянути на себе.

– І я тебе. – ще один поцілунок в губи.

Сором’язливість відійшла на другий план за декілька хвилин доки вони цілувалися. Тепер вже вони обоє добре знали, що це дійде до кінця. Женя здригався від кожного сліду, що залишав на його тілі Спартак. Дозволяв цілувати себе, обіймати, досліджувати власне тіло і активно блукав руками по чужому. Спартак ніби не міг відірватися від Яновича. Він так давно цього хотів, як наркоман, що не вживав декілька днів чи тижнів і нарешті добрався до омріяної голки. Хоча ще декілька днів тому просто дрочив на його фото навіть не мріючи про реальну близькість.

Спартак відтягнув резинку Женіних штанів в низ.

– Давай допоможу. – він відчув як чужі бедра підносяться і стягнув штани. – Тепер ми на рівних. – прошепотів він Жені і нахабно посміхнувся.

Хлопець відірвав спину від подушки, різко, але притримуючи Спартака, змусив самого лягти на спину. Навис зверху, кучері трохи впали на лоба і скуйовдились, що здавалося Спартаку ще привабливішим.

Женя перехопив зап’ястки хлопця в одну руку і завів їх тому за голову. Янович вмостившись між ногами коханця, навис над ним, притримуючи руки почав спускатися поцілунками вниз по шиї, плечах, грудях, ще нижче. Женя відпустив руки і потягнувся до резинки на білизні.

– Давно мріяв це зробити… – він поглянув на Спартака, що здається з цікавістю спостерігав за його діями. Не те щоб він прямо таки мріяв про це, просто, здається, кожен колись уявляв: як це переспати зі свої другом? Та почувши тихий сміх зверху, потягнув резинку вниз.

Відчув як чужі бедра піднялись, так само як він піднімав свої, коли Спартак знімав з нього штани, він потягнув останній елемент одягу ще нижче. Акуратно звільнив одну ногу, потім іншу. І ось Спартак повністю голий, закинув голову назад і вигнув спину. Женя відчув як чужі пальці стискають його волосся, не боляче, зовсім трохи натискаючи, коли він поцілував випираючу кістку бедра. Така близька присутність чужого збудженого органу була не дуже звичною для Яновича, але зараз єдине чого йому хотілося це принести задоволення цьому чоловіку, що дивився на нього поглядом, з суміші наказу і прохання зробити це з ним.

Спартак підняв ногу, трохи притиснув коліно і великим пальцем задів резинку на білизні Яновича.

Хлопець легенько взяв його за щиколотку і підняв ногу до обличчя. Трохи потерся об неї щокою і залишив поцілунок.

– Женьку, – жалібно(?) протягнув Спартак, – зніми це… – хлопець трохи відтягнув ногою білизну Жені .

Той швидко, трохи плутаючись в пледі який збився в клубок в його ногах, зтягнув з себе рештки одягу, які так само полетіли кудись вниз.

Тепер вони дійсно були на рівних, навіть не зважаючи на їх ролі на сьогоднішню ніч. Обоє голі, трохи збентежені, а головне обоє вже без тями і шансу вибратися, вплутані в це.

Женя знову схилився над грудною кліткою Спартака. Легенько втягнув шкіру трохи нижче ключиці, залишивши багряний слід. Висунув кінчик язика і провів тонку мокру доріжку по торсу до самого паху. Янович припідняв ногу коханця, знову провів щокою по теплій шкірі і вдихнув ледь помітний аромат того самого гелю для душу, яким зараз пах сам.

– Який ти, матір його, гарний, сонечко… – притулившись щокою до щиколотки шепотів Женя. Він робив це майже несвідомо, просто прагнучи показати наскільки він радий, можливості зараз бути разом.

Він провів рукою від ребер до сідниці, великим пальцем завмер на випираючій кісточці, а рештою погладжував м’яку шкіру.

– Женя, – вже на межі благання стогнав Спартак. Йому було приємно від дотиків і лестощів, але член також потребував уваги, бо змазка вже рясно стікала вниз і хлопець відчував ніби може кінчити і без стимуляції просто зараз, від слів і дотиків, – давай, будь ласка, я не можу більше… – дихання важке і уривчасте, серце знову почало стукати як божевільне. – Хочу тебе…

– Зараз, чекай, сонечко… – він опустився над ним, погладжуючи міцне плече. – Я зроблю це, скажи де змазка…

– На полиці в шафі, певно, з лівого боку.

Женя залишив поцілунок на трохи мокрому від поту лобі і швидко зіскочив з ліжка, підлога була холоднішою ніж він очікував і по тілу пробігла хвиля мурах. Він підійшов до великої шафи-купе і потягнув за дверцю. На ідеально впорядкованих полицях було складено багато речей, погляд бігав з одного місця на інше в пошуках потрібного.

– Вище поглянь. – почулося з заду. Женя поглянув в дзеркало, їх погляди зустрілися в ньому. Спартак лежав на ліжку майже так само як його залишив Янович. Він був схожий на античну статую в образі якогось грецького бога. Дужі татуйовані руки, а нижче біла, майже мармурова шкіра виблискували в тьмяному просторі кімнати.

Він перевів погляд від дзеркальної поверхні назад до полиць, встав навшпиньки і побачив те за чим прийшов сюди. Потягнувся рукою, взяв флакон і пачку презервативів.

Женя майже невагомо торкнувся Спартакового коліна. Той підвів уважний погляд повний очікування. Суббота скріпив їх долоні в замок.

– Не хвилюйся. – легко сказати, тяжко зробити. – Зроби це, я скажу якщо-що. – він лагідно посміхнувся і Женя зробив це у відповідь. Спартак продовжував заспокоювати хлопця навіть зараз.

Янович хвилювався, це його перший секс з чоловіком, тим більше з таким як Спартак. Це було щось типу іспиту, одна помилка і тебе з соромом виженуть з аудиторії. Він знову розсунув ноги Спартака і всівся між ними, легенько погладжуючи стегна. Женя протягнув коханцю подушку.

– Хочу тебе бачити. – так він це пояснив. Проковтнув в’язку слину і підсів трохи ближче. Відчув як власний член треться об чуже стегно залишаючи мокрі сліди. – Спартачку, скажи якщо щось не так, добре?

– Так, скажу. А тепер, будь ласка, засунь в мене, з біса, свої пальці, бо я зроблю це сам. – Женю дивувало як він різко змінював тон від майже благаючого до гіпердомінантного. Але не послухати його не міг.

– Потримай коліна, – він трохи натиснув підіймаючи їх, – ось так, дякую, сонечко.

Женя зупинив погляд на Спартаку. Чи думав він колись, що цей дуже розумний, стриманий, серйозний чоловік буде лежати перед ним голий і чекати доки він встромить в нього пальці? Однозначно ні. Але Женя зараз розумів, що сам хотів цього. Як кажуть: подумати – пів діла зробити.

Спартак гарний. Гарний в костюмі на лекції і ще більше гарний зараз. Янович дивувався його здібності перетікати з однієї полярної ролі до іншої. Він скоріше думав, що це його розложать десь на столі, аніж він буде нависати над Субботою. Хлопець взяв змазку, тряхнув флакон і видавив на руку холодну рідину. Шкіру приємно холодило, він розтер змазку між пальцями. Чистою рукою провів від внутрішньої сторони коліна до сідниці.

– Женьку, бляха… М-гх! – він відчув дотик до внутрішньої сторони бедра холодною рукою. – Господи…

– Розсласлабся, Спартачку, будь ласка. – шепоче хлопець відчувши як Суббота зжався всім тілом. Він приставив палець до м’якого отвору і легенько натиснув занурюючи тільки фалангу. – Ось так, молодець. – Женя доторкнувся губами місця трохи вище великого пальця на нозі і акуратно почав рухати рукою занурюючи палець трохи глибше.

Спартак відчував як в собі кожен бажаний рух. Хлопець старався заспокоїтись, проте, коли Женя настільки близько це було важко. Блять, просто дрочити було легше.

– Ах! – здригнувся він тільки-но палець просунувся далі. – Боже-е.. Женя. Мх!.. – Спартак відчував як по його тілу блукає чужа рука, було приємно як ззовні так і в середині.

“Гаряче, пиздець тут гаряче” – думав Женя помалу рухаючи пальцем туди і назад. М’які, шовковисті стінки стискали в середині, йому було цікаво як вони будуть стискати його член. Спартак так солодко промовляв його ім’я в перемішку зі стогонами і благаючим мугиканням, що Женя був ладен на що завгодно аби почути це ще хоч раз.

– Можеш.. більше. Одразу два. – прохрипів Спартак, хотілось ще більше, цілого Женю. І він його отримає, але трохи пізніше.

Янович витягнув палець, провів між сідницями трохи нижче, залишаючи вологий і трохи липкий слід. Підніс вже два пальці до піддатливого отвору і знову акуратно натиснув. І його знову прийняли без будь якого супротиву.

Спартак вигнув спину, скиглячи від задоволення. Він закинув голову назад на подушку, а руками стискав простирадло під собою. З горла лилася суміш благаючих і збуджених стогонів. Женя продовжував акуратно рухати пальцями, нікуди не поспішаючи і боячись зробити боляче. Спартакові бедра підскочили вверх, а з горла вирвалось голосне “Боже! Та-ак!”, коли Женя натрапив на клубочок нервів. Він завмер на мить, і почав шукати те місце знову.

– Твою ж матір!.. Так-так, Женя-я.. – Спартак кричав би, та сівший голос заважав це зробити. Янович з цікавістю спостерігав за реакцією хлопця, продовжуючи вже впевненіше рухатися в ньому.

Женя грався з ним деякий час то торкаючись і стимулюючи простату, то не торкаючись взагалі. Його заворожувало як Спартак вигинався, ніби його били струмом. Подобалося як той хрипів і просив більше. Йому хотілося дати більше.

Янович витягнув пальці, трохи витер їх об простирадло. Сам взяв Спартака за коліна, розсунув їх в сторони, наближаючись до його обличчя. Взявся знову цілувати. Він відчув як його щелепу обхопили руками і піддався. Суббота потягнув його вверх, аби бути очима на одному рівні, м’яко поцілував в губи. Жені безмежно хотілося сказати, що любить його. Та знаючи як Спартак відноситься до такого, майже насильно зупиняв себе, натомість просто цілував у відповідь.

– Женьку, – він припідняв голову аби торкнутися вуха і тихо шепотів, – це дуже добре. Дякую. – рука перебирала кучері, доки Женя лежав, притулившись до його ший. – Якщо хочеш можеш ввійти весь.

 

Хлопець махнув головою, починаючи спускатися вниз. Поцілунок за поцілунком, іноді залишаючи червоні сліди на широких грудях. Протягнув руку в сторону, взяв пачку презервативів. Женя відірвався від зацілованого тіла, руки тряслися і було складно відкрити йобану пачку. Нарешті витягши однин, він розпакував його і розкатав по напруженому органу.

– Ось так ногу. – Янович закинув ногу собі на плече в поцілував у вже улюблене місце і провів рукою низ по стегну. – Мій хороший…

Він направив член до входу. Головка вперлася в гарячу шкіра, жар від якої було відчутно навіть через латекс. Женя подався бедрами вперед проштовхуючись в середину. Спартак шумно набрав повітря в легені. Тілом пройшовся шквал мурах. Неприємні відчуття трохи пом’якшував ніжний шепіт Яновича, що линув зверху. Спартак посміхнувся, мружачи очі він відчуття проникнення.

– Все добре? – Женя зупинився залишаючись в середині, ніби даючи змогу трохи звикнутися з відчуттями.

– Так, Женя… Хх-а… Добре. Ти молодець. – сіро-блакинті очі заграли вогнями, він трохи піднявся на ліктях. – Змусиш кінчити – замовлю тобі бургер. – вони обоє почали трохи по дурному сміятися.

– Звучить як виклик. – Женя рухнув бедрами трохи далі, від чого Спартак знову впав спиною на ліжко.

З кожним поштовхом Женя рухався ще впевненіше. Він відчував щось дивне, щось, чого не відчував ні з одною (і ні в одній) жінкою. Всередині було гаряче і приємно. Спочатку трохи туго, але коли Спартак дозволив йому рухатися як він хоче стало настільки круто, що другою думкою було якби не кінчити через ще один поштовх.

На обличчі Спартака однозначно було задоволення. Фізично це далеко не кращий його секс, але морально відчуття близькості з такою близькою людиною затьмарювало всю невпевненість і всі недоліки.

Женя набирав темп, уважно вдивляючись Спартаку в обличчя. Той мружився і стогнав. Янович потягнув його трохи ближче до себе. Він старався знайти кут, під яким принесе якомога більше задоволення. Через декілька спроб хлопець попав прямо в ціль.

– Ах-х! Блять, Янович… Так! Мг-х-х! – майже пищав Суббота. – Так, будь ласка…

Крапелька поту скотилася по Жениній скроні. Він сильніше взявся за Спартакову ногу і пришвидшив темп. Стогони жахливо били по нервах. Він тяжко дихав ротом, старанно рухаючись туди і назад.

– Женя, Господи, ось так! Д-добре..!

Кімнату заповнили стогони і звуки ляскоту мокрих від поту тіл.

– Зараз, Женьку, я зараз… – кожен поштовх змушував член Спартака пульсувати все сильніше, забруднюючи власний живіт липкою змазкою.

– Сонечко, секунду. Зараз..

Женя також був на межі. Ще декілька поштовхів після сказаного Спартаком і він відчув як розтікається по тілу оргазм. Очі засліпило білими іскрами. Спартак під ним вигнувся так, що здавалося от-от і трісне хребет. Він міцно закрив очі, а пальці на ногах судомно тряслися.

Гаряча рідина бризнула Спартаку на живіт. Тіло повністю обм’якло. А душа ніби наповнилася теплим промінням. Він гучно випустив повітря з легень і відчув поцілунок на лобі.

Женя акуратно вийшов зі Спартака і нахилився аби поцілувати. Неспішно залишивши доторк на лобі він стягнув презерватив з члена, трохи зморшивши лоб, зав’язав його і кинув біля ліжка.

Спартак перевів погляд на голу спину, трохи нижче, піднявся і обійняв, сильно стискаючи плечі дужими руками. Вони були брудними і липкими від поту і не тільки. Якби це був хтось інший, він би буркнув щось нерозбірливе і пішов би змивати з себе весь цей бруд. Але з Женею, його Женькою, він хотів побути разом.

– Все добре? – стурбовано шепоче він, обпікаючи подихом вухо мовчки сидячого Жені. Відчуває руку на власному бедрі і усміхається.

Женя не бачить тої посмішки, проте відчуває і також піддається емоції.

– Однозначно, сонечко. Хотілось би спитати в тебе те саме. – він встає з ліжка і обертається обличчям до Спартака. Той стоїть на колінах на ліжку, дивлячись вгору на возвищеного над ним Яновича, впевнено хитає головою і обіймає, притягуючи того за талію до себе і тулячись обличчя в чужий живіт.

***

Женя сидить на дивані і потирає руками очі, що вже самі по собі злипаються. Вже трохи за першу ночі, але він покірно чекає доки Спартак повернеться з ванної. Він вважає це своєю місією, бо доки сам змивав з себе сьогоднішній вечір, Спартак встигнув прибрати і замінити постіль, та навіть заварити ще порцію чаю для Жені.

І ось він чує як клацає вимикач і як шурхотить тапочками Спартак йдучи коридором. Він позіхаючи заходить в кімнату. Женя відносить погляд і усміхається. Ще трохи вологе волосся тирчить в різні сторони, роблячи Спартака буквально великим і сонним котом.

– Ти спати будеш? – питає нарешті Суббота, склавши руки на грудях.

– А можна, я цей.. ну… – Жені не зовсім зручно питати про це, тож він підводиться з дивану і чухає потилицю рукою. – З тобою спати буду сьогодні?

– Ні. – Спартак підносить брову, наче каже: “А чого ти хотів?”.

Женя опускає засоромлений погляд кудись вниз. Чухає тепер вже плече.

– Ідіот. – починає сміятися Суббота. Підходить ближче, кладе долоню на талію. – Звісно можна.

В Жені знову міняється погляд. Карі очі з захватом дивляться в сірувату блакить навпроти. Спартак трохи піднімається на пальчиках, аби дотягнутися до губ і цілує. Поверхнево, тепер вже він не лізе в душу. Янович сміється йому прямо в уста, притискаючи ближче.

– Покидьок.

– Зараз взагалі з квартири вижену.

– Тільки спробуй, більше ніколи тебе не поцілую і нічого більше. – типу ображеним голосом промовляє Женя.

– Не смій погрожувати, на мене це не діє. – передражнює його Спартак.

– Добре, Спартачку. – він притискає хлопця за поясницю до себе і цілує, вже сильніше, наполегливіше. – А і цей, хотів спитати. То ми тепер друзі?

Спартак дивиться з під лоба і сміється, низько, але так по доброму, що у Жені зжимається серце.

– Ні, думаю ні. Ти просто той з ким я сплю. І заради кого готовий на все. – дурна відповідь, але ну як він може не пожартувати над цим курчавим хлопченям. – Цінуй це, я так матері рідній не казав ні разу.

– Не казав, що вона просто та з ким ти спиш?

– Заткнись. Ходи спати краще.

 

 

 

Привіт, сподіваюсь сподобалось. Бо можете привітати мене з моїм першим порнофанфіком)

Автор червоний як буряк…

Люблю, цілую, дякую за перегляд!!)