Фанфіки українською мовою
    Мітки: Вбивства
    Попередження щодо вмісту: Ч/Ч

    Приглушене світло проникало в кімнату скрізь щелину під дверями,але сама вона була майже в повній темряві.Лише лед-стрічка підсвічувала кімнату фіолетовим та увімкнений комп’ютер тьмяно освітлював бліде обличчя перед ним.За вікном бушувала завірюха,вкриваючи землю ще товстішим шаром білої ковдри і розмітаючи її всюди.Завтра треба буде постаратись,аби дійти до університету.
    З навушників,котрі були зараз одягнені на Скарамуччу,доносились голоси,точніше сказати мати.Тонна матів.Скара теж не упускав моменту і вставляв міцне слово,але сперечався зараз не він,тому сильно не встрягав.На екрані комп’ютера по полю бігав персонаж.Раптом,з сильним поривом вітру,котрий було добре чути навіть в квартирі,погасло світло.Комп’ютер погас,не давши Скарамуччі закінчити гру і попрощатись з друзями.Скарамучча гучно виругався і стукнув по столу,чим налякав Казуху,котрий тільки зазирнув в кімнату.
    -Скар?-невпенено почав він.
    -А?
    -А ти зможеш полагодити світло чи?В мене там замовлення просто,а в темряві не дуже зручно.
    -Сумніваюсь,скоріш за все через завірюху,а я не електрик.Тому доведеться сидіти без світла.В тебе свічок немає випадково?
    -Повинні бути.А не краще ліхтарики?
    -Не знаю як в тебе,а в мене телефон не заряджений.Не хочу залишитись без нього,все таки невідомо коли з’явиться світло.
    -Ну та,логічно.Зараз пошукаю.Просто ліхтарика немає?
    -Є.Але немає батарейок.
    -Тоді свічки,зараз знайду.Пішли,підсвітиш мені.
    Скар кивнув і пішов вслід за ним,паралельно вмикаючи ліхтарик на телефоні.В кімнаті Казухи царив невеличкий безлад,в основному це були розкидані матеріали з його роботи.За час життя разом Скар навіть навчився трохи розрізняти їх.Поки він оглядав кімнату,Казуха вже підійшов до шафи і потягнувся на верхню полицю,але до коробки дотягнутись не вийшло.Тяжко зітхнувши,він пішов за стулом.Скар,спостергігаючий з ліхтариком як той небезпечно стояв на стільці з колесами,затаїв дихання і був готовий ловити сусіда.
    І не даремно готувався,в момент коли Казуха вже зняв коробку з полиці коліщатка поїхали вбік і Казуха захитався на стулі,готовий впасти і забитись.Скар зреагував швидко-ногою підсунув стілець ближче до стіни,аби той не рухався,а Казуху схопив за руки з коробкою і притиснув до стіни,зафіксувавши їх на місці.
    Карамелька,котрий спав на ліжку,підняв голову на хазяїв і розгублено мявкнув,ніби питаючи,що відбувається.Але вони не звернули на це увагу.Казуха стояв з замруженими очима,готовий впасти,і ще не дуже розуміючий ситуацію.Скар переляканиий стояв перед ним і обережно посмикав його за руку.Відкривши одне око і глянувши на те,що він все таки не впав,Каз з облегшенням зітхнув і посміхнувся,спускаючись зі стула.Скар все ще притримував його за руки,переживаючи,що інцидент повториться.
    -Дякую,врятував моє життя.
    Після цього він поставив коробку на ліжко і прийнявся копирсатись там.Скар підійшов ближче і зазирнув всередину.Там була купа різних речей.Наприклад було декілька блокнотів,котрі були обліплені різними наліпками.Скар простягнув руки до них і поглядом запитав дозвіл на перегляд.Казуха просто кивнув і продовжив шукати свічки.Блокноти виявились скетчбуками,при чому майже повністю розмальованими.Всі малюнки були в основному дуже гарними пейзажами.Було видно,що це все малював дуже хороший художник.Раптом,на одній зі сторінок він помітив портрет-гарний парубок зі світлим волоссям у хвостику сидів на березі річки і читав книжку.Портрет був явно намальований з любов’ю і старанням.Це проглядалось в кожному штриху олівця і в кожному мазку фарби.
    -А це?
    Казуха перевів погляд на малюнок і застиг.Рука простягнулась до Скара і обережно забрала скетчбук.Пальці ніби з трепетом і любов’ю погладили малюнок.
    -Це мій покійний друг.
    -Той самий?
    -Так.
    -Гарний.І малюнок теж.Ти вмієш малювати?
    -Так.Але я давно не малюю.З тих пір як переїздив сюди ще ні разу не брав кісточку у руки.
    -То ти це підлітком намалював?
    -Ага.Все це я намалював до 20 років.
    Казуха повернув в руки Скара скетчбук і продовжив шукати свічки.Тишу кімнати преривало тільки шурхотіння сторінок і звуки копирсання в коробці.

    Після того,як Скарамучча ще деякий час дивився малюнки він помітив невеличку коробочку.Зацікавившись нею,він дістав її.Казуха не це ніяк не відреагував,мовчки дозволяючи дивитись.В коробочці лежала ціла стопка фотографій.Серед них були як фотографії пейзажів,так і людей.Десь був той самий парубок з малюнка і молодий Казуха.На деяких була,судячи зі всього,його родина.Всі вони були темноволосими і один тільки Казуха світлою плямою виділявся посередині.Майже на всіх фото вони були в досить гарній і розкішній обстановці,гарно одягнені і щасливі.Попадались і фотографії Казухи самого-на них він в основному був в гарному саду і малював щось.
    Поринувши у споглядання фотографій він і не помітив,що в якийсь момент Казуха став зовсім поряд і дивився разом з ним.Не дивлячись на спокійний вираз обличчя в його очах стояли сльози,але на губах грала легка посмішка.В якийсь момент він зупинився на фотографії.На ній зовсім не було видно щасливих дітей з попередніх фотографій.Там вже були зоображені два підлітка в чорному.Вони сумно стояли біля якогось будинку і щось обговорювали.Поряд було ще декілька людей в чорному-похорони.Фотографія була трохи змазаною і не дуже чіткою,скоріш за все випадкова.Мало хто фотографується на похоронах.Але зачепило Скарамуччу в цій фотографії зовсім не її нечіткість.Зачепив його знайомий під’їзд,знайомий дім,знайома вулиці,знайома дворова кицька на лавочці на фоні.І знайомий власний силует в тіні будинку.Хлопчик на фотографії сумно сидів в кутку під будинком і плакав.
    Руки,котрі тримали фотографії,почали дрібно тремтіти.В горлі пересохло при згадці того дня.Казуха щвидко помітив ненормальність його стану і з німим запитанням подивися на нього.Палець Скарамуччі вказав на свою фігуру і він сказав:
    -Це я.Той день я пам’ятаю дуже розмито і погано,але я точно запам’ятав момент,коли я сидів там і плакав через смерть тієї бабусі.Тоді до мене ще хтось підійшов і спитав чому я сидів там сам.Він запропонував мені цукерку і допоміг піднятись.Деякий час ми сиділи на лавочці поряд,а потім всі поїхали на цвинтар,а я залишився.Занадто малим був.
    Деякий час в кімнаті було чутно лише звук вітру з-за вікна.Казуха шоковано дивився в підлогу і обдумував сказані тільки що слова.Він і уявити собі не міг,що маленький хлопчик,котрого він зустрів на похоронах єдиної родички його покійного друга,через роки стане його сусідом і близьким другом.
    -То був я.Я підійшов до тебе тоді.Не знаю чи пам’ятаєш ти це,але я потім ще приходив тебе знайти,аби запитати чи все в порядку.Я прийшов до вас в квартиру,але мені відчинила жінка.Вона явно була в наркотичному угарі.Вона сказала,що її син зараз спить і нам не слід його турбувати.За дверями ми бачили жахливі умови,але ломитись не мали права.Тато тоді звернувся у місцеві органи опіки,а далі я якщо чесно не знаю.Мені тоді десь 12 було,тому мене не дуже посвящали в деталі.
    -Я не пам’ятаю такого,але пам’ятаю,що тоді на нас звернули увагу органи.Але ці прихвостні корупції нічого не зробили.За взятку закрили очі і дозволили залишати все як є.
    -Мені шкода.Пізніше,коли мені було десь 16,я згадував це ще.Думав,що напевно треба було все таки вломитись і забрати дитину.Але на жаль.
    -Минуле не повернеш,тому нічого не зробити.
    Скарамучча тяжко зітхнув і повернув фотографії в коробку.Казуха кивнув і закрив коробку,після чого поставив її на підлогу.Потім поверне на місце.Свічки були в нього в руках,тому вони пішли у вітальню.
    -А сірники в нас є?
    -Десь були.Пошукай десь в шухлядах на кухні.
    Казуха швидко пішов на кухню,підсвічуючи шлях ліхтариком.Деякий час він копирсався в шухлядках,поки не знайшов коробку сірників.Повернувшись назад в кімнату,він побачив що Скар вже розставив свічки.Залишилось тільки підпалити-і ось вам світло.
    Казуха підпалив сірник і почав запалювати їх.Скар в той час лежав на дивані і спостерігав за ним.Коли свічки в кімнаті були запалені,в кімнаті з’явилась затишна атмосфера.Мерехкотіння полум’я,завірюха за вікном,декілька пледів і вони.Залишилось зробити какао і сидіти так весь вечір,розмовляти на якісь приємні,віддалені від проблем,теми.
    Казуха сів на диван і сперся на спинку,відкидуючи голову назад і прикриваючи очі.
    -Не хочеш якось на ковзанку сходити?-через деякий час першим голос подав Казуха,котрий до цього,здавалось,спав.
    -Я не вмію кататись.
    -Я навчу.Якщо хочеш.
    -Я не проти.А коли?
    -Можем на наступних вихідних.
    -Добре.
    Після цього в кімнаті повисла тиша,але через деякий час її порушив Скар:
    -На фотографіях часто з’являвся твій друг разом з родиною твоєю.Ну,я помітив що він був майже всюди.Він так часто бував в вас?
    -Не те щоб бував.Насправді,моя родина його всиновила.На тій фотогрфіїї,з похорон.То було поховання його єдиної родички.Я і тато поїхали з ним,на той момент він тільки декілька місяців жив з нами.Ми думали,що в нього нікого не залишилось,бо знайшли його на вулиці.Він втік з приюту.Потім дізнались,що в нього була двоюрідна бабуся.Але дізнались занадто пізно.
    -Оу.Ти не проти того,що я про це питаю?
    -Ні.Це минуле,я його вже майже відпустив.
    -Добре.А твоя родина?Я ні разу не бачив на світлинах твою маму.
    -Вона загинула коли мені було 2 роки.Її батьки не приймали її шлюб з батьком,а тому і мене не приймали.Вони після її смерті ні разу мене не бачили.І не побачать.Вони теж загинули.
    -Оу.А бабуся і дідусь по батьковій лінії?
    -Вони всі в один день загинули.Разом з батьком.Через тиждень після Томо.А потім я втік з міста.Насправді,те що про мене писали в новинах не дуже правда.Злочинець в перебігах?Насправді підозрюваним я був тільки на початку слідства.Потім розкрилось,що це все було не просто вбивство.В новинах завжди казали,що справа розкрита,а вбивця-простий найомник,котрого найняли політичні противники Томо.Але це не так.Насправді,під цим всим приховується величезна сіть злочинної організаціїї,членами котрої були і політики.Те,що там відбувалось…Не описати словами.Дитячий будинок в котрому був Томо теж був частиною цього всього.Дітей звідти продавали і це все покривала влада.Це все вдалось викрити,але без огласки публіці.Страшна справа.А я був одним з головних свідків,а тепер переховуюсь від залишків тієї організації.Якщо вони ще залишились.Я перестав отримувати новини по цій справі вже досить давно.Інформаторів звільнили і все,я без очей там.
    Після того,як Казуха замовчав,Скар продовжив шоковано дивитись на нього.В голові не вкладалось те,що спокійний продавець в магазині рукоділля був замішаний в таких складних справах.І,Скар впевнений,він ще не все розказав йому.Наприклад про родину.По фотографіям видно,що вони явно з вищого світу багатих людей.Але Казуха не схожий на простого хлопчика з золотою ложкою в роті.Виявляється,його сусід ще цікавіша людина ніж він думав.
    -В мене немає слів.
    -Я розумію.Складно таке переварити.Можеш питати ще щось,якщо хочеш.Я не проти розказати.Тяжко все роками тримати в собі.
    -Ти нікому не розповідав це?
    -Як сказати.Мої друзі знають стандартну історію про політичних супротивників.А правду-ні.Хоча це частоково правду,але все ж.
    -Чому я?
    -Що ти?
    -Чому саме мені ти вирішив розказати?-після цього Казуха замовчав і відвів погляд у бік,думаючи над питанням.Скар теж мовчав,очікуючи на відповідь.
    – Не знаю.Чомусь саме тобі захотілось розказати.Я..Я не впевнений чому.
    -Як будеш впевненим-скажеш.
    -Добре.Щось ще спитати хочеш?
    -Як ти познайомився з Сяо,Венті і Альбедо?
    -Ну з Венті і Сяо все просто,коли я тільки переїхав я часто зависав в барах аби відволіктись.Там і познайомився з ними.Венті в нас гітарист,виступав іноді.Одного разу якісь гості наклюкались і почали домагатись до нього.Сяо тоді як благородний принц спасати його вирішив,але огріб він гостя явно крупнішого за нього.А я по щасливій випадковості опинився поряд і розбив о голову того гостя свій бокал.Він і так вже в кондиції був,тому вирубився.Два інших ну дуже розізлились,тому довелось нам втрьох зматувати вудочки і тікати.Привів я їх до себе тоді,допоміг обробити рани і дозволив заночувати.Після цього і здружились.А Альбедо…З ним дещо складніше.Ми колись вчились разом,ще в дитинстві.Але він зник,разом з родиною.А потім з’явився раптом в мене на порозі через 10 років і попросив допомоги.Він досі не зізнався,як дізнався мою адресу.Але я допоміг.В нього від батька залишилось багато боргів-той наркоманом був.От його і діставали колектори.Попросив деякий час пожити.Я погодився і отак якось стали друзями.
    -Альбедо мутний тип.Не знаю як до тебе,а до мене різні плітки доходили.
    -Які?
    -Про те,що він ніякий не вчений в лабороторії,а наркодилер.Наркоту варить і постійно доводиться переховуватись.Але я не дуже вірю цим пліткам.Не дуже надійне в них джерело.
    -Хто?
    -Мона.Знаєш таку?Вона про всіх чутки пускає.І про тебе теж,до речі.Ми іноді в дс зависаєм,наслухався вже.
    -Про мене?
    -Так.Розповідала нібито таємні деталі тієї справи.Мов,насправді твій друг був твоїм коханим і ти вбив його через ревнощі.Коротше,теорія заговору.
    -Пх.Оце так.А мені не розказали такі деталі.Сумно.А про Альбедо…Не знаю.Він останнім часом дивний,весь на взводі.Ще й той випадок з тобою і Сяо.Сяо ніколи не був любителем пліток.
    -Можливо,до нього теж плітки доходили.Про те,що я насправді вбивця,котрий вбив своїх батьків,а Аякс допомагає мені переховуватись.Можливо,вони просто не довіряють мені.
    -Можливо.Дивно це все.
    -Згоден.
    Раптом стук в двері.Обидва хлопці підстрибнули на місці і застигли,дивлячись на коридор.Кіт піднявся і весь ощетинився.Стук повторився,але сильніший.Кого в таку погоду могло занести до них?Як цей хтось попав в під’їзд?Точно,світла немає,значить під’їзд відкритий.Стук повторився ще раз.Скарамучча вчепився в руку Казухи.Казуха з ним за руку швидко пройшов на кухню і дістав ніж.Той в його руках в момент з кухонного приладдя перетворився на зброю,настільки впевнено і вміло той вхопив його у захисній позі.Скарамучча відпустив його,аби не заважати і просто сховався за спину.Стук повторився і став таким сильним,ніби хтось хотів вибити двері.Вони так само швидко і тихо прийшли до коридору.В повній темряві під’їзду через вічко дверей не було видно нічого,лише темна фігура.
    -Хто там?!-гучно і серйозно спитав Казуха.Через його гучний голос Скар за його спиною здригнувся.
    За дверями почулось копирсання.Деякий час була тиша,а потім роздався ледве чутний голос:
    -Це я.Альбедо.
    -Альбедо?Що ти тут забув?
    -Я…В наш будинок вломились і я прибіг до вас,я не знаю,що робити..
    Казуха вже в паніці потягнувся відкрити,коли Скар позаду м’яко його спинив і спитав:
    -Ти сам?
    -Так.
    -Де Клі?
    За дверима повисла тиша.По рукам Казухи побігли мурахи і він міцніше схопив ніж в руках.
    -Вона з Каєю.
    Після цих слів Казуха різко відпрянув від дверей і впав спиною на Скара.Той обережно обійняв його і почав відходити від дверей.Голос за дверима,так схожий на Альбедо,зрозумів,що ніхто відкривати не буде і почав бити в двері,намагаючись вибити їх.З кожним ударом серце Казухи падало все нижче у п’яти.В голові все шуміло,вуха ніби заклало.Удари були немов по його голові,а не по вхідним дверям.
    Мозок Скара ж в той час активно думав,що робити.Поліцію не викликати-зв’язку немає.Чи витримають двері?Залишається вірити,що так.Людина по той бік дверей явно не чай пити хоче.І це явно не Альбедо.Той хоч і трохи пасивно-агресивний,але до такого не докотиться.Тоді хто це?Хтось зі схожим голосом?Тоді звідки знає подробиці його життя.Що,чорт його забирай,відбувається.
    Казуха повернувся зі свого закляклого стану вже коли вони сиділи в куту ванної.Скар міцно обіймав його і тримав в руках ніж,уважно спостергіаючи за дверями в ванну.З коридору все ще роздавалося гупання.Він обережно розвернувся обличчям до дверей і сперся Скару на груди.Зараз не було часу думати про те,як виглядала їх поза.Раптом з коридора почулись незрозумілі звуки-хтось з сусідів вийшов на гучні звуки.Роздались крики сусіда,щоб він звалюавав звідти.Потім роздався вскрик,щось тяжке впало на підлогу і все замовкло.Після деякого часу тиші роздались спокійні кроки в бік сходів.
    Все в їх квартирі завмерло.Казуха не міг поворухнутись-він точно знав що означають ті звуки.Скар закляк разом з ним.Страх з’їдав їх.Та людина пішла?Їх сусіда вбили?На його місці повинні були бути вони?Що робити?Поліцію не викликати.Їх сусід самотній,його ніхто не буде шукати до ранку.Інші сусіди,скоріш за все,теж не зможуть вийти зі страху.Але якщо він все ще живий?Що робити?
    В повній тиші роздався тихий схлип.На руку Скари впала сльоза.Обличчя Казухи являло собою смісь розгубленості,паніки і горя.Знову вбивтсво.Знову поліція.Знову допити.Він не хоче цього.Хай це буде просто черговим жахіттям.
    Але це не було сном.Це доказували руки Скара,котрі судорожно повернули його до себе і його голос,котрий щось казав і заспокоював.Він панікував не менше його,але все ще хотів допомогти.Через деякий час Скар піднявся і потягнув його за собою.Ніж з дзвоном впав на землю і вони обережно вийшли з ванної.Казуха все ще схлипував і сльози текли з його очей.Скар швидко повів його на кухню,де налив води обом.З полиці дістав аптечку,а звідти-заспокійливе.Одну таблетку випив сам,другу віддав сусіду.Після чого все так само судорожно повів його до себе в кімнату.
    Заспокійливе швидко подіяло і через деякий час вони вже спали неспокійним сном.Карамелька і Телевізор,відчуваючи тривогу хазяїв,спали десь в ногах.
    ***
    -То ви незнайомі з вбивцею?
    -Ні.Тобто..Він говорив голосом нашого друга і представився ним.Але то був не він.В нього є молодша сестра,але він прийшов сам.Коли ми запитали про це,він сказав,що залишив її зі своїм молодим чоловіком.Але він сам напередодні сказав про те,що Кая в нічну зміну і вони самі.Та і друг наш дуже спокійна людина,він би ніколи не докотився до такого.
    Поліцейський перед Скарою уважно слухав і записував його слова.Перед їх квартирою була ціла гурьба поліцейських,один з них зараз опитував його.Казуха сидів поряд ні живий,ні мертвий,вчепившись в рукав Скарамуччі.З тих пір,як вони прокинулись і визвали поліцію,той не відходив від нього ні на крок.Все ще перебував в седативному стані від таблеток.
    -Залиште свої контактні данні будь ласка і дайте нам знати,якщо станеться щось ще.І дайте адресу і контактні данні тієї людини,котрою представився вбивця.
    Скар кивнув головою і на листочку написав все,що знав про Альбедо.Поліцейський забрав папіпрець і,порощавшись,вийшов.
    -Каз?
    -Мм?
    -Ти як?
    -Норма.
    Скар кивнув і відкинувся на спинку дивану.Вони проходили по цій справі свідками і з самого ранку,а вже на хвилинку 3 година дня,їх допитували декілька поліцейських.Казуха,як тільки згадував події вчорашнього вечора,починав панікувати,тому довелось обпоїти його заспокійливим.Після цього він був спокійним,але відповідати на питання не зміг-просто сидів вчепившись в Скарамуччу,як за рятівну соломинку.Як і зараз,як тільки Скар відкинувся назад він одразу ліг поряд.Він явно був не в нормі,але хто буде в нормі після такого?Сам Скарамучча ледве тримався від істерики,стримувало лише те,що Казуха поряд і бачити йому таке не потрібно.
    Через півгодини спостережень за стелею в квартиру влетів рудий шторм.Він в паніці влетів в вітальню і,побачивши друзів в такому стані,тяжко зітхнув.За ним слідом в кімнату влетів Венті і Сяо.В очах троїх стояла паніка-напевно під’їзд їх налякав.Все в крові,побиті двері,кроваві сліди рук.Як з фільму жахів.
    -Господи…Ви в порядку.Якже ви налякали.Що сталось?Поліцейський який мене повідомив нічого не розказав.
    Казуха,котрий до цього був у стані овочу,вже трохи відомлів і зараз просто тихо лежав на плечі Скара.Той підняв погляд і сказав:
    -Роздягніться і сідайте.Зараз розкажу.Якщо Казуха не проти?-повернув погляд до сусіда.Той лише кивнув.
    Хлопці швидко скинули одяг у коридорі і сіли поряд,приготувавшись слухати.
    -Вчора в нас через завірюху вирубило світло.Ми запалили свічки і просто сиділи,балакали.Десь через годину почули стук в двері.Злякались.Хто міг в таку погоду вночі прийти до нас?Каз взяв ніж і ми пішли відкрити.Людина за дверями предствилась Альбедо.Голос його.-на цьому моменті всі здригнулись.-Попросив впустити,сказав що до них вломились і йому потрібна допомога.Каз хотів відчинити,але я вирішив преконатись.Спитав чи сам він.Я думав він з Клі.Але він був сам.Сказав,що вона з Каєю.Але напередодні вдень Каз переписувався з ним і він сказав,що Кая в нічну.А я з Каєю говорив.Тоді ми зрозуміли,що щось не так.Почали відходити,а він почав вибивати двері.Ми  сховались у ванній.Потім туди вийшов сусід.Ми почули його крики про те,щоб не заважали спати.Потім вскрик,звук ніби щось тяжке впало і тиша.А на ранок прибули поліцейські і сказали,що його вбили ножовим пораненням точно в серце.А вбивця спокійно залишив місце злочину.Ніяких слідів-все під чисту.Єдиний підозоюваний-сам Альбедо.
    Під час розповіді вже заспокоївшийся Казуха знову почав тяжко дихати і сховав обличчя десь в районі плеча Скара.Той на це лише приобійняв його і заспокійливо поглажував по спині.
    -В нього алібі.Вчора майже всю ніч я грав з ним по дс.Він не відходив і був з вебкою.Я маю дати показання?-в очах Сяо стояла паніка-він переживав за друзів.
    -Він скаже про це,і тебе визвуть на допит,не переживай.
    -Тоді…якщо це не Альбедо.То хто?Хто з таким самим голосом міг знати про його сестру і хлопця?В нас серед знайомих нікого схожого немає.-Венті тихо,незвично для нього,запитав.-І чому він прийшов сам до вас?Ваші двері…Декілька ударів і вони б злетіли з петель.-з цими словами Казуха в руках Скарамуччі затремтів ще сильніше і роздався схлип.Друзі схвильовано дивились на них-знали про його минуле і звісно переживали.
    -Венті.Давай потім.Він не в тому стані.Тільки заспокоївся.
    Всі мовчки погодились з цим і Тарталья визвався поставити чайник і заварити їм чаю ромашкового-заспокоїтись.Сяо тим часом попросив в Скара джойстики і прийнявся вмикати щось,аби прибрати задушливу атмосферу горя.Венті накрив хлопців кодврою і сам сів поряд.Скоро на телевізорі увімкналась програма про туризм,а на столику стояли чашки з гарячим чаєм.Венті щось тихо і заспокійливо розказував,а Казуха тихо посапував в обіймах Скара.
    -Спить?
    -Угу.Тихо,не будіть.
    -Добре.Ми залишимся в вас сьогодні.Хто це міг бути блять?Довести Казуху до такого стану-вбити ту мразину мало.-зло пошепки сказав Аякс.Венті і Скар мовчки кивнули.
    -В мене є підозри.Я розкажу про це слідчому потім.Останнім часом Альбедо дещо розповідав мені.Він казав.Що відчуття,ніби за ними хтось слідкує.Жодних доказів він не знайшов,але казав,що постійно відчував погляди.Треба подзвонити йому і сказати,щоб брав Клі і їхав до нас.На випадок,якщо вбивця добереться до нього.Дідько,що ж коїться…
    Сяо швидко схопив телефон і вибіг в сусідню кімнату.Хлопці мовчки продовжили слухати програму.Слів,щоб описати жах,не було.Через деякий час в кімнату повернувся Сяо:
    -Ал сказав,що його викликали на допит.Клі і Кая з ним.Мене теж викликали.Я поїду аби підтвертиди його алібі і ми разом повернемось до вас.Добре?
    -Добре.
    Сяо вийшов до коридору збиратись і Венті пішов проводити його.Через деякий час двері хлопнули і в кімнату повернувся Венті.Скар вже теж одним оком спав,тому вони прийняли рішення залишити хлопців самих.Венті і Чайльд пішли на кухню,аби приготувати щось поїсти.Все таки,Каз і Скар не їли нічого зі вчора.
    Скарамучча провів поглядом друзів і опустив очі на Казуху,котрий звернувся клубочком у нього під боком.Тяжке зітхання вирвалось в хлопця і він підняв руку,щоб обережно погладити Казу по голові.Той лише трохи поворушився і продовжив спати.Вчорашній вечір підтвердив його почуття до Казухи.Вчора всі його думки були зайняті Казухою.Все,про що він міг думати-як сильно він його любить і не хоче втратити від рук цього незваного гостя.Всі почуття,котрі він намагався приховати так довго,проявились в його турботі,в тому як судорожно він намагався заспокоїти його,як притискав до себе,коли вони забились в куток від страху.
    М’яке волосся під рукою заспокоювало його думки,коли раптом голова ворухнулась і піднялась на рівень його очей.Червоні очі в розгубленості дивились на нього,намагаючись зрозуміти,що відбувається і де він.
    -Скар?
    -Так?
    -Він..він пішов?
    -Звісно.Все вже в порядку.Аякс і Венті на кухні,скоро з допиту повернеться Сяо,Альбедо,Кая і Клі.
    -Скільки я спав..
    -Недовго,ти був під заспокійливими,тому напевно не дуже запам’ятав,що відбувалось.
    -Це ж був не Альбедо,правда?
    -Так.Сяо вчора всю ніч був з ним в дс,в нього алібі.
    Казуха з полегешнням зітхнув і впав головою на коліна Скара.Рука з його голови нікуди не зникла,вона продовжувала заспокійливо гладити волосся.Деякий час вони просто лежали в тиші,до того часу,поки Венті не вийшов з кухні.
    -Голубки,давайте їсти.Голодні напевно.Аякс борщу наготував.Сяо з іншими теж скоро будуть.
    Казуха підняв голову і вперше з того часу,як вони приїхали,глянув на Венті свідомим поглядом і навіть трохи посміхнувся.Піднявшись він потягнувся і пішов на кухню,слідом за ним пішов і Скар.
    Коли вони зайшли,на столі вже стояли тарілки з борщем,хлібом сметаною і салом.Краще заспокійливе після таких подій.
    -Смачного всім.-сказав Аякс,котрий вже сидів за столом і їв.
    Всі інші теж швидко приступили за їжу.Через 15 хвилин,коли вони вже поїли і бесідували на віддалену від всіх подій тему,телефон Венті подзвонив.Він вийшов до коридору і скоро в дверях кухні показались знесилені обличчя.Навіть Клі виглядала втомленою.
    -Всім привіт.-першим привітався Альбедо,зараз на його обличчі від минулої холодності і сліду не було-він схвильовано підійшов до Казухи і Скара.-Ви як?Не постраждали?
    -Привіт.Все в порядку.Фізично.-першим заговорив на здивування Казуха-всі думали,що йому буде тяжко чути Альебдо.
    -Я розумію.Скар?
    -Норма.
    Кая пропустив Клі і та швидко шмигнула спочатку до Скара і міцно обійняла його,а потім і до Казухи.Вона хоч і не знала всього,але вигляд під’їзду і допит брата дав зрозуміти,що сталось щось погане.Дуже погане.По прибуттю нових гостів квартира стала живішою.Аякс швидко прогнав тих,хто вже поїв і запросив за стіл інших.
    Коли всі поїли,вони зібрались в вітальні.Всі спільно прийняли рішення,що про інцидент балакати не будуть,тому просто грали в якусь настільну гру.Скар і Казуха виглядали стомленими,але на здивування грали з усіма.З Клі і Венті атмосфера стала живішою,тому всі на деякий час забули про ситуацію і просто веселились.Веселились до того моменту,поки в двері не постукали.Всі насторожились і подивились в коридор.В двері постукали ще раз.Аякс піднявся,а Казуха вчепився в руку Скара.
    Аякс нахилився і з –під брюк дістав кинжал.На це всі підняли брову,але питати не стали.Він швидко пройшов у коридор,за ним прослідував Сяо і Кая.Всі інші ж залишились спостерігати з вітальні.Глянувши у вічко,Аякс полегшено зітхнув.
    -Ви замовляли щось?Тут кур’єр.
    Всі переглянулись і похитали головами у знак заперечення.Аякс знову напружився і сховав ніж за спину,після чого відчинив двері.
    -Добрий день,кур’єрська доставка на цю адресу на ім’я Альбедо Рейндоттір.Це ви?
    -Добрий день..Ні,не я.Зараз підійде.
    Всі переглянулись в котрий раз,а Альбедо насторожено піднявся зі свого місця і пішов до кур’єра.
    -Добрий день.Я Альбедо,а від кого доставка?
    -Клієнт попросив залишити його особистість анонімною.
    -А якщо я скажу,що це може стати речовим доказом?-від такої репліки Каї у кур’єра розширились очі,але він все таки похитав головою.
    -Про це ви будете говорити з моїм начальством.А зараз розпишіться тут і отримайте чи відмовляйтесь.
    Альбедо зітхнув і підписав документ.Кур’єр передав в його руки і пропрощався,швидко тікаючи від дивної компанії.Аякс зачинив вхідні двері і всі повернулись на свої місця.Альбедо швидко розірвав поштове пакування і дістав конверт.Печатка була з сургуча і на ній був зображений черепок.Всі в кімнаті були насторожені і уважно слідкували за конвертом,ніби звідти може вискочити вбивця.Альбедо розкрив конверт і дістав лист.На ньому було лише два слова: «Memento mori».
    -Що в перекладі з латині «Пам’ятай про смерть»..-прошепотів Скарамучча так,аби в кімнаті почули всі.

     

    6 Коментарів

    1. Mar 21, '23 at 10:41

      Пам’ятаю що почув від когось що проблема українського фанфікшину – що практично ні
      то не пише відгуки, тому мій відгук планується бути великим.
      Цей твір просто неймовірний! Знайшов його вночі і читав аж до другої. Але сил дочитати не було тому зоставив 9&10 розділ на ранок. Мені дуже сподобались опис героїв, як ви описували ї
      почуття, а особливо паралелі з лором ґеншину. Те що
      тось слідкує за Альбедо, що у Скари був друг який пов’язаний з Казу
      ою. Також приємно бачити що вони живуть в українськи
      реалія
      . Хоч без війни і виключення світла по графіку, але треба ж
      оч комусь жити нормальним життям в нас час. Звісно, побачивши в 10 розділі мітку “Вбивство” я подумав що будуть знову згадки, але вийшла реальне вбивство. Будь ласка, продовжуйте писати. Ваші твори як перлина що впала до мутного моря, що поблискує через промінь сонця який потрапив на неї. Також
      очу повідомити що десь в розділі 1-3 там є момент коли абзац повторюється. Хоч, моєливо це ваш
      ід, але виглядає не природньо в тому контексті(кажу це лише з ціллю вас повідомити! Бо можливо ви не знаєте). Я буду з нетерпінням чекати продовження. Дякую що написали цей шедевр.

       
      1. @_just.a.glitch_Mar 29, '23 at 22:30

        Боже, навчіть мене так писати відгуки, мені завжди важко підібрати слова, а ви так чисто виразилися (⁠ ⁠T⁠_⁠T⁠) Заздрю, по
        орошому

         
      2. @_just.a.glitch_Apr 3, '23 at 20:16

        Проблему з помилками намагатимусь виправити і все відредагувати,як тільки буде більше вільного часу.Велике дякую за відгук,дуже нади
        ає писати далі:)

         
        1. @qingxinJun 13, '23 at 23:50

          Дозволите допомогти вам з редагуванням? Мені дуже подобається ваш твір, незважаючи на помилки, буду дуже рада якщо погодитеся!

           
    2. Jan 27, '23 at 22:52

      Це неймовірно, з нетерпінням чекаю продовження! Я дуже люблю милі фф, але також люблю hurt/comfort й angst з детективом й те що ви пишете просто ідеальне поєднання. Дуже переживаю за персонажів, неймовірно цікаво як розгортатимуться події далі. Цей фанфік – найкраще що траплялося зі мною.

       
      1. @kotoneJan 29, '23 at 19:06

        Дякую за коментар,дуже приємно)