Всиновлення Шінсо
від Евеліна ПогорілецьГлава 4
Як всиновили Шінсо
Вчитель класу А підійшов до хлопця, що ледве не дотягнув, щоб перемогти Мідорію на спортивних змаганнях.
— Ти молодець, тобі б на геройський факультет.
— Слабий я для геройського і проти були…
На цьому тоді і завершилася їх розмова. Потім декілька раз Айзава помічав Шінсо недалеко від тренування свого класу, він пробував теж повторювати. Так він якось підійшов до хлопця і спитав.
— А не хочеш я тебе навчатиму, ти підтягнешся до класу А, а потім може і переведу?
Шінсо відвів очі.
— Я навряд чи матиму час, я подумаю…
Айзава посміхнувся.
— Добре, як надумаєш приходь.
Через деякий час. Айзава зайшов до туалету, вже давно закінчилися уроки, тому нікого з учнів не мало бути, але він побачив Шінсо, що сидів на підвіконні і тримав лезо, хлопчина не помітив Айзаву, він сидів плакав і різався. Він підійшов до хлопчини, і забрав з рук лезо.
— Що сталося? Як почуваєшся?
— Нічого.
Айзава заховав лезо погладив Шінсо по голові і присівши зітхнув.
— Чому не ідеш додому?
— Не хочу.
— А що вдома щось сталося?
— Нема у мене дому! Після смерті батьків нема!
Айзава зітхнув і простягнув руки до хлопця.
— Тебе обійняти?
— Ні.
— Добре, як скажеш. Вибач. Тобто ти живеш у родичів чи в дитячому будинку?
— В дитячому будинку.
— Зрозумів. А чому ти різався?
— Бо мені ніколи не бути героєм, моя здібність не для героїв. Та і героями народжуються.
Айзава зітхнув.
— Ти знаєш, яка у мене здібність?
— Ні…
— Я герой?
— Так. Але я вірю, що у вас дуже велика сила.
— Ні, хлопчику, я просто можу онульовувати здібності інших. Теж не геройська, але дякуючи, своїй праці я герой. Ти все зможеш.
— Але у дитячому будинку кажуть, що у вас не якісне навчання, і героєм бути марно.
— Вони просто згубили віру у героїв, ти все зможеш я вірю.
Айзава погладив Шінсо по голові, той потягнувся за обіймами. Айзава його обійняв.
— Ти хороший хлопець. Ти все зможеш, приходь на тренування.
— Добре, я подумаю, як це їм пояснити.
— Добре, поясни, я ще їм сам передзвоню, скажу, що це тобі необхідно.
Хлопець зрадів.
— Дякую, пане Айзаво!
— І не різатися, якщо якась проблема, або потрібна підтримка приходь.
Побуду твоїм психологом…
— Дякую пане Айзаво, просто не хочу іти назад до будинку, бо там деякі з мене сміються, а вихователі знущаються.
— Добре, дивись Шінсо, пішли одне місце покажу, де якщо схочеш можеш переночувати.
Шінсо погодився.
— Але я не буду ночувати, бо так можуть вас звинуватити у тому, що ви затримуєте дітей і звернутися до поліції.
— Як скажеш.
Айзава показав йому кімнатку. А на тижні почав з ним тренування, насправді вихователі дитячого будинку одразу погодилися. Але декілька раз Шінсо прийшов у школу з синцями, Айзава розпитував, але хлопчина нічого не розповів. І якось прийшов, а в нього посеред тренування зранку потемніло в очах і він ледве не згубив свідомість, потім Айзава дізнався, що той не снідав. Після школи Айзава вирішив поговорити з Шінсо.
— Як день пройшов?
— Та все добре, я люблю академію.
— Радий це чути.
— Добре почнемо тренування?
— Ні, після того, що сталося зранку я не буду ризикувати. Іди сядь поруч. Хочу з тобою поговорити.
Шінсо сів.
— Так пане, про що?
До цього, вчора, Айзава довго рився в документах Шінсо, він знайшов з якого він дитячого будинку, що цього декілька раз переводили, хоча він сирота всього лиш 3 роки, в 10 у нього загинули батьки, а роличі живуть далеко і не захотіли.
— Я хотів тебе запитати, про смерть батьків. Можеш не хвилюватися, тут нас ніхто не почує і не побачить, тримай водички якщо треба.
Він простягнув бутилку. Шінсо взяв, але не пив.
— Ммм, дякую, вони загинули в автокатастрофі на гірській дорозі, коли їхали з відрядження, вони працювали фокусниками, інколи на виїзд.
Шінсо зітхнув.
— Вони любили мене, і не хотіли б, щоб я помер, це мене тримає на світі.
Айзава його обійняв.
— А героєм вирішив стати щоб урятувати людей від таких ситуацій?
— Так.
— Думаю ти зможеш, Шінсо. Ти б хотів мати батьків?
— Їх можливо повернути?
Зрадів Шінсо на мить, а потім одумався.
— Ні, повернути їх неможливо, але можливо дешо інше.
Як ти дивишся на те щоб я з Гучномовцем, його звати Ямада, всиновили тебе?
Хлоп‘я зраділо, він кинувся обіймати Айзаву.
— Тобто, ви будете моїм татом? Таааак, я згоден! І Ямада? Зачекайте, ви заміжні? Два тата?
— Так, ми з Гучномовцем у шлюбі вже 3 роки, а зустрічаємося більше 15 з перервами. Тобі щось не подобається?
— Ніііі, просто нам чогось вихователі не казали, що хлопці можуть кохати і хлопців. І що, навіть можливо шлюб мати так. Але якщо у вас все добре і чудова сім’я, то чому б і ні. Я буду дуже радий, якщо ви станете моїми батьками, в будь якому разі батьки краще ніж дитячий будинок. Думаю з вас буде хороший тато. Я вам буду дуже вдячний. Добре, вже доволі пізно, мені пора!
Хлопець підвівся побіг, помахавши рукою.
0 Коментарів