Розділ 2 Запрошення/ Я не танцюю, Поттере

Розділ 2 Запрошення

Коли останні промені багряного сонця зникли за обрієм Снейп піднявся з-за столу й розправив закляклі плечі. Йому малодушно хотілось пропустити чергову нараду, та хто зна, що один конкретний грифіндорець може втнути за його відсутності. Ні, дзуськи! Йому вистачило уроків танців.

На шляху до вчительської зіллєвар вирішив перевірити як змінилися результати факультетів. Не хотілося визнавати, та Снейпа цікавило, чи покарав Поттер свого студента. Навряд. Заплющувати очі на будь-які вчинки своїх левенят було своєрідною традицією у грифіндорських деканів. Снейп згадав повні шаленої люті очі перевертня Люпина. Згадав Поттера та Блека. яким Дамблдор лиш підморгнув та погрозив пальчиком. Що ж, завдяки своїй посаді тепер він може захищати підопічних слизеринців. Та схоже, змії тепер і самі навчились непогано захищатись. Снейп гмикнув.

Біля великих скляних посудин з кольоровими камінцями він побачив знайому постать.

— Встигли отримати ще одне покарання, пані Томбтон?

Староста аж на місці підскочила. Шпигунська звичка Снейпа нечутно підкрадатися іноді добряче лякала як учнів, так і вчителів.

— Добрий вечір, професоре, — відсторонено відповіла слизеринка.

Снейп вже хотів було піти, та  розгублений і дещо ошелешений вигляд своєї студентки змусив його затриматись.

— Щось сталось, пані Томбтон? — флегматично поцікавився він.

Студентка кивнула.

— Розумієте, сер, як ви й сказали, я пішла до професора Поттера.

— І справедливий грифіндорський декан змусив вас і далі бути у парі з містером Ротінґером? — саркастично поцікавився Снейп.

— Ні, Ротінґера відсторонили, виявилося, це не перший випадок, коли він чіпляється до дівчат проти їх згоди, а я тепер танцюватиму з Елісент Грівз, — на щоках слизеринки проступив рум’янець. — Вона, як староста левів якраз була у кабінеті професора Поттера, коли я увійшла і сама запропонувала свою кандидатуру.

— Он як, — права брова Снейпа поповзла вгору. — Щось іще?

— Коли Елісент пішла професор Поттер нарахував слизерину п’ятнадцять очок. Сказав, що це за демонстрацію класного хука правою. Я спершу подумала може то такий жарт, але ні. Дивіться, — слизеринка вказала на скляну ємність з зеленими камінцями.

Камінців виявилось на десять більше, ніж було зранку.

Ліва брова Снейпа приєдналася до правої.

На Поттера всю нараду він витріщався з підозрою. Через що гриффіндорський декан не менш підозріло нюхав свій чай. Хоробрості та дурості Поттеру традиційно вистачало, тому його чашка врешті таки спорожніла.

— То що ти думаєш, Северусе? — вкотре запитала Мінерва.

— Що? — Снейп перестав пропалювати поглядом дірку у славнозвісному шрамі-блискавці Поттера і повернувся до директорки.

— Я спитала, що ти думаєш, з приводу спільного навчання танцям влаштованого Гаррі? Чула вранці стався неприємний інцидент? Може кращим для студентів буде скасувати все?

Гаррі втупився у стіл. Виглядав він мов маленький ніфлер, якого насварили за поцуплені коштовності.

— Я думаю, пані директорко, що ініціатива професора Поттера матиме наслідки. Як позитивні, так і негативні. У чому ми й пересвідчились сьогодні вранці. Та попри все справляється професор Поттер цілком пристойно. Можливо у нього дійсно вдасться згуртувати студентів. Та ми ніколи не дізнаємось цього, якщо зупинимо зараз цей… Експеримент.

Поттер аж засяяв. Снейпа прошиб холодний піт. На мить здалося, що грифіндорець зараз полізе до нього через стіл з обіймами. Чи як там ще ці леви демонструють радість?

Коли директорка відволіклась, професор Флітвік гмикнув і швидко передав Мадам Хуч кілька срібних серпиків. Та переможно вишкірилась.

Снейп втомлено потер пальцями перенісся. Схоже, на чудернацькі авантюри Поттера вже встигли влаштувати тоталізатор. Нечуване свинство! Навіть “у долю” не покликали…

Ну і грець з ними!

— Професор Снейп, зачекайте, — нагнав його “головний авантюрист” після наради.

— Мені здається, Поттере, що вам в інший бік, — буркнув Снейп.

Професори, що не встигли ще розбрестись по своїм покоям з цікавістю розвісили вуха.

— Я знаю, та нам треба поговорити. Це з приводу нашого походу на танц…

— Не тут, — перебив його Снейп. — За мною!

Вони мовчки спускалися униз пліч опліч. Зачаровані сходи хотіли кілька разів повернути не туди, та під лютим поглядом Снейпа швидко забували цю затію.

Плентатися аж до кабінету зіллєваріння було відверто лінь, тож Поттера довелось впустити у особисті покої.

— Кажіть, що ви там хотіли і вимітайтеся, буркнув Снейп розпалюючи камін.

Не дочекавшись запрошення наглючий Поттер плюхнувся у вільне крісло. Через це Снейпу довелося розвантажувати сусіднє від кипи звалених на нього книг, сувоїв та обламків пер.

— Ти мене сьогодні дуже виручив, — почав Поттер. — Дякую тобі!

Снейп нарешті всівся навпроти свого гостя. Вічно пряма спина нила і відчайдушно натякала, що було б добре відкинутись на зручну м’яку оббивку, та робити цього при сторонніх зіллєвар не збирався. За деякі звички він тримався так, ніби ті були єдиним способом продовжувати існувати.

— Пусте. Пропоную перейти до суті та не гаяти мій час, — буркнув Снейп.

— Ой, та не соромся. Я дійсно ціную те, що ти й досі за можливості виручаєш мою дупу. Тож я б хотів зробити дещо у відповідь.

— Не знаю, що ти там собі навигадував.., — звився Снейп.

Гаррі примирливо підняв руки.

— Це щодо решток Василіска, які я тобі пообіцяв. Я тут подумав… Та не кривися ти так, Северусе! Так от, я подумав, що через деяку ее… недостачу знань можу випадково напартачити. От принесу тобі луску з хвоста зміюки, а виявиться, що треба було з голови, наприклад.

Тож я хотів з тобою все обговорити.

— Ти так намагаєшся розірвати нашу угоду, Поттере, — Снейп підібрався.

— Ні, що ти! — грифіндорець скочив на ноги. — Я лише хотів спитати, можливо ти бажаєш піти туди зі мною?

Снейп окинув гостя недовірливим поглядом.

— Тобто ти зараз питаєш, чи не хочу я відправитись у лігво Василіска? Якщо це такий жарт…

— Пробач-пробач! — Поттер замахав руками.  — Я дійсно ідіот. Пропонувати тобі спуститись до тіла величезної змії після того як… Словом, після Нагайни, це дуже нетактовно з мого боку. Просто я думав, може ти захочеш сам зібрати інгредієнти… Все, забули. Я піду!

— Ану стояти, Поттер! Звісно я хочу! — вигукнув Снейп. — Це ж альма-матер самого Салазара Слизерина — найвеличнішого з засновників!

Чорні очі горіли мов сухе дерево у яке вдарила блискавка. Щелепа Поттера швидко поповзла вниз і зникла десь під кріслом.  Сховалась, не інакше.

— Кхм, — Снейп вирішив, що дозволив собі зайвого і відвернувся. Щоб зайняти голову і руки він несподівано згадав про гостинність. — Бажаєте чаю, професоре Поттер. Чи може бренді?

— Ее… На твій смак, Сев… Северусе, — Гаррі оторопіло закліпав очима.

Поки зіллєвар розливав на двох темний напій грифіндорець задивився на попечені варивом руки з довгими пошрамованими пальцями. Йому здалося, що десь далеко на півночі почав танути кремезний білий льодовик.

Вони засиділися допізна обговорюючи деталі майбутнього походу у Таємну кімнату. Виявилося, зі Снейпом можливо поговорити довше десяти хвилин і не повбивати один одного. Ба більше, у кріслі біля вогню було так тепло й добре, що йти до власних покоїв зовсім не хотілося.