:)

Це переклад! Оригінал можете знайти тут https://archiveofourown.org/works/16887270

Ларі купує Салу укулеле. Зайве говорити, що він вчиться грати спеціальну пісню, щоб зізнатися його другу.

– Якщо ти справді хочеш навчитися грати на гітарі, я вважаю, що тобі потрібно навчитися грати спочатку на цьому, – слова застрягли в його голові, як тільки він бренькнув по знайомим струнам на маленькій укулеле. Ларі запропонував йому грати на ній та перевірити, чи сподобається йому, перед тим як витратити сотні доларів на хорошу гітару. На справді, Сал не міг ображатися на нього, тим більше, що його друг був досить добрим, щоб купити інструмент для нього. Після цього він практикувався без перестанку, коли мав час. Замість того, щоб потусуватися зі своїми друзями та робити необхідні справи по квартирі, Саллі б займався на своєму інструменті. І в кінці це все зводилося до однієї цілі –

Звук його рації, яка кахкаючи подавала всі ознаки на життя, привернула увагу маленького хлопчика. Сині очі тільки знайшли об’єкт, як голос Ларі прорізався:

-Хей, Сал! Ти сказав твій батько сьогодні не вдома, так? Не хочеш прийти на вечерю та позависати? – Це було просте запитання з простою відповіддю, але підліток не міг зупинити пурхаючих нервових метеликів в його шлунку, як тільки він зрозумів, що може відтворити свій план у дію. Його рука потягнулася до приладу на його тумбочці. Він притягнув їх ближче до обличчя та сказав в неї:

-Звісно, чувак. Я буду внизу за хвилину.

Хлопець встав з ліжка. Зриваючи його протез з матраца та закріплює його з відпрацьованою легкістю, перш ніж схопити укулеле. Він вийшов після швидкого жесту “бувай” до Гізмо та закрив за собою двері у квартиру. М’які кроки Сала пролунали у тихому холі. Його сині кіски волосся помахувались поки його маленькі ніжки несли його в ліфт. Він сунув ключ-карту в отвір і чекав поки ліфт повільно спускав його до підвалу.

– Доброго дня, Саллі! Як пройшов твій день? – запитала мама Ларі, допитливо та щиро як завжди.

-Він швидко промайнув і я навіть не помітив. А як Ваш? Не занадто зайняті, сподіваюсь?

-Ну що ти. Я ніколи не можу бути занадто зайнятою. Вечеря буде готова за пів години, гаразд? Ларі у своїй кімнаті. – Вона повернулася аби продовжити приготування їжі.

-Добре, дякую.

Він повернувся та пішов до Лариної кімнати, зупиняючись назовні та вагаючись.

-Давай, Сал! Я вірю в тебе, ти це зробиш. Ти полюєш на привидів! А це як згори котитися! – синьоволосий хлопчик спробував переконати себе, провертаючи ручку дверей та заглядаючи. Звук одної з груп тяжкого металу, яка грала через стерео Ларі, відразу заповнювали його вуха.

Ніби здивований тим, що Саллі вже там, хлопець сів на ліжко, кліпаючи очима на друга.

-Ох, привіт Саллі Фейс.

-Привіт Ларі Фейс. – Якусь мить двоє сиділи тихо, хихикаючи, коли зрештою Саллі підійшов до хлопця, поклав укулеле на ліжко, та сів біля Ларі.

-Га? Твоя укулеле? Прийшов аби серенаду мені заспівати?

Настала тиша.

-Взагалі-то так, – Саллі нарешті заговорив після паузи, відводячи погляд, бо явно розгубився.

– Ох.. – Ларі виглядав винним, розтираючи зад своєї шиї.

-Вибач, я не хотів засоромити тебе, чувак. Просто починай коли будеш готовим. Я впевнений у тебе все вийде.

Його друг посміхнувся великою заспокійливою усмішкою, яка додала впевненості Саллі.

-Ох, окей! – Він посміхнувся під своїм протезом, нахилившись вперед аби дотягнутися до свого інструменту який був у кейсі. Витягнувши його, йому знадобилося пару хвилин аби випробувати струни та впевнитися що все було у тоні.

Коли Саллі перевіряв свій інструмент, Ларрі приліг на спину та змостився так, щоб його голова була навпроти Салліного стегна.

Знову запанувала тиша коли синьоволосий хлопець зібрав всю свою мужність, щоб заспівати та бренькнув першу ноту на укулеле, зупиняючись аби заспівати:

     -“Знову“, – інший бреньк, його пальці почали награвали мелодію разом зі співом.

     -“Ніч на самоті, як і раніше,

Але прийшов ти, і стало світліше, ”

Настала велика пауза. Хлопець злякався вимовляти наступні слова перед тим, як проговорити їх, але майже відразу відчув приплив полегшення.

-“Ось так приходить кохання частіше. 

Більше не будемо самотніми знов, 

Пішли в нескінченність з тобою разом. 

Будь ласка, ніколи не закохуйся знов, 

Ох, будь ласка, ніколи не закохуйся знов.”

Саллі продовжує грати, тепер коли слова самостійно випливали з його грудей.

-” І якщо… Друга любов… 

Знайдеться з інших умов… 

Просто напиши мені “агов”. 

Як плачу, я чудовисько немов. 

Поглянь на мене ти іще разок

Та…. Поведи мене з собою у танок… !”

Він взяв невеличку паузу коли почув, що Ларрі почав сміятися з останнього рядка. Не в змозі зупинити хохіт хлопця він почав перебирати ноти на інструменті, аби знову заграти.

-” Будь ласка, ніколи не закохуйся знов… 

Ох, будь ласка, ніколи не закохуйся… знов.”

Настала тиша, Саллі злякався дивитися донизу, де розлігся підліток, чия голова комфортно відпочивала на колінах іншого. Тиша була така ж страшна, як і бути відмовленим. Але чого він не очікував, так це того, що Ларрі підведеться та потягнеться до Салліної маски, аби зняти її. Вищий хлопець довго вагався, але зараз він був таким тихим, ніби все було гаразд. Коли Саллі заспокоїв його та взявши край маски стягнув її вниз від свого обличчя, Ларрі зрозумів і повністю зняв її.

Після цього їм знадобилось меньше хвилини аби їх губи зустрілися у ніжному та солодкому поцілунку. Прийняття. Це заставило маленького хлопця відчути себе, ніби він плаває, такий захват від того, що його почуття повернулися. Їхній ніжний поцілунок було порушено Ларрі, найбільшою, найдурнішою усмішкою яка поширювалась упоперек його губ, як тільки він вимовив слова, які Саллі прагнув почути у відповідь:

-“Будь ласка, ніколи не закохуйся знов…”

В цій роботі я переклала вже існуючу пісню але зрозуміла я це тільки після її написання. Тому я її залишу тут 🙂