Нагорода

Кирішима вже третю годину намагається знайти рішення рівняння. На очі майже навертаються сльози від безвихідності і втоми, в кімнаті спекотно, а над душею стоїть дуже злющий і дуже жахливий Бакуго.

— Ге-ей, Бакубро, — почав було пленний, але почувши нерозбірливе шипіння тут ж прикрив рота і знову навис над «царицею всіх наук». І Кирішима розумів, що поки він не напише відповідь, то навіть просто в туалет його ніхто не відпустить. Тому було прийняте рішення максимально прискорити розумовий процес. Переглянувши той приклад ще декілька разів в Ейджиро ніби розплющилось третє око і він з особливим натхненням почав виписувати трохи криві цифри. Дописавши останню рисочку, Кирішима урочисто закричав, наче тільки що склав найважливий тест у своєму житті.

Бакуго задумливо вдивлявся в написаний текст, схвально і трохи роздратовано мимохіть поглядав на неймовірно щасливого хлопця. Відчувалося сильне почуття гордості і вже не вперше воно було спрямоване не на себе, а на сторонню людину. Він і раніше відчував подібне за «мужні», як любила висловлюватися сама причина захоплення Бакуго, вчинки та вміння швидко налаштовувати контакт з людьми. Ейджиро ж світився найкращою усмішкою зі свого арсеналу так яскраво, ніби був зіркою на нічному небі і Кацукі справді не хотів, щоб ця зіронька колись згасла.

— Ти забув поставити мінус тут, йолоп, — тицьнув мазолистим пальцем у нещасний зошит він. — а так нормально.

Червоноокий змучено завив. Можливо, його рев був чутний на іншому кінці гуртожитку, а, може, й академії.

— Але якщо ти дійсно зміг зрозуміти суть завдання, то думаю, тебе можна нагородити. Йолоп, — Ейджиро, почувши ті самі заповітні слов, що зрідка видавлював з себе занадто збентежений Бакуго, радісно усміхнувся.

Кірішима сидів у передчутті солодкої нагороди. Це змушувало серця обох битись з шаленою швидкістю. Одна лише мить і він відчуває м’які губи на своїх, а швидкі та жорсткі рухи створювали неймовірний контраст. Під натиском Кірішима танув і розтікався в безформну калюжку, Кацукі ж давно забув про збентеження та вже на всю досліджував шию друга. Його долоні огладжували рельєфне тіло та сильні руки. Чуже збудження, як і своє було неможливо приховати. Кірішима з почуттям і на всю притискався до тіла хлопця, руками закопуючись у «колючі» пасма. Він буквально квилить, неначе маленька дитина, але йому так добре. Руки Бакуго хаотично блукають тілом Ейджиро. Проходять уздовж грудної клітки, стискають крізь тонку тканину футболки, зачіпають тверді соски і повільно, проте впевнено спускаються на сідниці.