Фанфіки українською мовою

    По- Тайджу.. я не впевнена, що Хаккай повинен знати про те, що я тепер у «Чорних Драконах»

    – Якщо ти вважаєш це за потрібне.

    – Дякую… – не встигла договорити дівчина, як вікно автомобіля загородило обличчя старшого Шиби.
    Повернувшись у будинок рудоволоса одразу ж вирушила до своєї кімнати, вона почала вибирати одяг на вечірку , що пройде через декілька днів в одному із ресторанів старшого. Вона має виглядати на всі сто ,дівчина заступник голови, і до того ж обличчя банди. Вибір був великий, ще кілька місяців тому Тайджу змусив її накупити одягу, бажано чорного. На ньому легко приховати кров. Ні ,він більше року не чіпав її і Хаккая ,адже довіряє їй, все ж таки вона погодилася вступити в банду, і , що б дістатися до верхівки їй довелося довго пробиватися ,це зайняло більше пів року. Найімовірніше, саме так випробовував на міцність її старший. Прокладений шлях був недаремний. Прибутку з банди було більше, брат не бив Хаккая і її, чим вона дуже пишалася, адже все ж таки змогла захистити молодшого, як і обіцяла загиблій матері. Вибір сукні затягнувся через дзвінок Коко.
    К: Пробач, що відволікаю, але в нас неприємності, а з Главою зв’язатися зараз не можна.
    Ю : Які проблеми?
    К: “Античні Вбивці” розгромили три загони.
    Ю: Блядь! Так і знала. Чекайте я зараз буду.
    Натягнувши форму “Чорних Драконів” та рукавички. Дівчина вилетіла з дому, осідлавши байк старшого брата, Юзуха попрямувала в лігво банди. Там на неї вже чекали «Кіт і Собака»

    – А ви швидко.

    – Ще б пак.- кинула дівчина .- Як взагалі ситуація зараз?

    – Поки, що все спокійно, але довго ми не простоїмо.

    – Зрозуміло, ваші загони готові?

    – Загін Інуї вже там, а мій готується. Але їх набагато більше.

    – Наскільки більше?

    – В нас зараз 7 загонів, а в них 15.- долучився до розмови Інуї

    – Пф… Налякали. Викликайте ще чотири. А я спробую зв’язатись з Тайджу.-

    – Добре! – промовив Коко та розтанув у темряві коридору , що вів далі в приміщення .

    Шиба швидко набрала номер старшого, минуло кілька десятків секунд і з того боку дроту почувся голос.

    :Так.
    :На нас напали «Античні Вбивці» вже три загони розгромлені, зараз ситуація стабільніша, але це не надовго.
    :Чекайте, я зараз, а ти клич терміновий загін.
    :Ти впевнений?
    :Так.
    На цьому їхня розмова закінчилася. І не затримуючись, Юзуха викликала терміновий загін.
    Вона б і сама вступила в бій, але Тайджу заборонив їй це робити, поки його немає. Хоча їхні стосунки набагато покращилися, але все ж таки вона боялася його гніву і божевілля. Бій був у самому розпалі коли приїхав старший Шиба. Його сила була настільки вражаючою , що винести три/чотири загони «Античних Вбивць» було для нього раз плюнути. До того ж від його запалу , сил набирались усі в «Чорних Драконах» і навіть завжди холодна Юзуха , що зараз билась з братом пліч опліч , прикриваючи його спину була наповнена емоціями. Ще півтори години бою і «Античні Вбивці» були в щент розбиті , а у банди нові тереторії.

    ***
    Голоси на першому поверсі розбудили рудоволосу діву. З просоння вона не змогла визначити кому вони належать. Спустившись на низ її зустрів Хаккай і Міцуя , що вже у всю грали в приставку.

    -Доброго ранку..- хриплим від сну голосом промовила та, потираючи очі.

    -Доброго..- не відриваючись від гри промовив молодший Шиба

    -Тайджу не має ? – заварючи чай запитала діва

    -Він і не повертався , тебе лиш привезли увечері Коко із Інуї.

    -Ясно. Ви чай пити будете?

    -Ти ще питаєш. Звісно будемо.

    За увесь час Міцуя не промовив і слова, але його погляд час від часу переслідував старшу Шибу . Поставивши чайник , вона пішла до ваної.

    -Коли там збори «Свастонів»?

    -В кінці місяця, залишився тиждень.

    -Я впевнений , що першому загону влетить від глави.
    -За їх тріумф на останній стрілі?

    -Ага. Ну все ти програв)

    -Та як ?! – кидаючи джойстик на підлогу крикнув синьволосий.

    -Думаєш є така гра в , якій я тебе не переможу.? – з радісною посмішкою говорив Міцуя.

    Поки хлопці з’ясовували стосунки Юзуха повернулась на кухню доброблювати чай.

    -Можете йти! – пролунав голос Юзухи позаду них , не чекаючи вони одразу ж приєднались до неї.
    – Як там костюм, для конкурсу? – після дрвгої паузи запитав Хаккай

    -Майже готовий, але навряд чи в мене знайдеться модель. Ніхто із дівчат з шкільного клубу не хоче,тим паче в більшості не підходять параметри , і дефілювати в них не вийде.

    -Я впевнена ,що вона скоро з’явиться.- влилася до розмови Юзуха .

    -Якби ж то . До конкурсу залишилось менше трьох днів. І навіть , якщо хтось би із них погодився не було б часу підготуватись.

    -Ох… Я співчуваю-

    -Слухай, Юзу може ти підеш? Ріст в тебе підходить, і фігура просто бомба – прогорлав Хаккай, допиваючи вмістиме чашки.

    -Справді… Юзуха , ти не проти? – промовив Такаши дивлячись їй прямо в очі.

    -… Я не знаю , що саказати, але ж в мене не має досвіду, і дефілювати я не вмію. – почала виправдовуватись Шиба.

    -Як це ти не вмієш! Ти тільки но поглянь на свою ходу! Ідеально рівна спина , ноги прямують впевнено одна за одною, навіть по самій розбитій дорозі в підборах. Стегна рухаються гармонічно , в такт плечам.- продовжив вихваляти сестру молодший Шиба.

    -Якщо , Міцуя дозволить.

    -Звичайно, ти ще питаєш. Тоді нам потрібно розпочинати , прямо зараз!- вистрибуючи за столу промовив юнак.

    -Ей, а приставка? – розгублено запитав Хаккай.

    -Не має часу. – кинув Міцуя натягубчи кросівки.

    -Тоді я піду збиратись.- просовила Юзу встаючи за столу .

    -Угу, я чекатиму на дворі.

    Швидко зібравшись , рудоволоса вибігла із дому , там її чекав Такаши.

    -Поїдемо на байку, так буде швидше.-

    Нічого не сказавши дівчина
    приземлилась біля хлопця, тримаючись за нього. Через декілька хвилин вони розганяли вітер по вулицях Токіо. За півгодини вони були на місці. В квартирі їх зустріли молодші сестри хлопця. Вони одразу ж запитали чи пограється із ними в ляльки старша Шиба , але Міцуя попросив їх зачекати.

    -Ти пробач їх, я просто з ними не граю в доньки та матері через це вони…

    -Не переймайся, я би з радістью.- з усмішкою говорила Шиба

    -Ну тоді приступимо. – юнак підійшов до манекена і стягнув із нього простирадло , яке накривало сукню.

    Вона була сіро-бірюзового кольору,її корсет був вкритий ручною вишивкою. Н а світлі , що пробивалось через жалюзі, срібні ниточки переливались різними кольорами, різноманітне мереживо , що складочками розлягалось на сукні , виглядало дуже гарно і сама сукня нагадувала сукні із Вікторіанської єпохи.
    -Міцуя, воно неймовірне.-

    -Дякую, ще гарнішим воно стане коли ти його одягнеш.Тож давай зробимо це.- промовив Міцуя.

    Юнак почав знімати сукню із маникена, поки дівчина розглядала його старіші роботи.

    -Тримай. – протягуючи сукню дівчині промовив хлопець. І покинув кімнату.

    Вона майже одягнула її , але не впоралась із шнурівкою на спині. Шиба вийшла із кімнати і одразу ж напоролась на Міцую.

    -Ти закінчила? – запитав він розглядаючи сукню на тендітному дівочому тілі.

    -Майже , я не впоралась із шнурівкою, допоможеш ? – говорила вона забираючи волося зі спини .

    -Звичайно. – кинув Такаши .

    Дівчина обернулась до хлопця спиною, щоб він міг зав’язати сукню. Холодні пальці час від часу доторкатися блідої дівочої шкіри, від чого у Шиби пробігались мурашки.

    -Вибач , у мене завжди холодні руки.-

    -Нічого. – відповіла вона , їй навіть в деякіі мірі подобалось , як прохолодні пальці ковзають по гарячій спині ,ще декілька вмілих рухів і сукня ідеально сіла.

    -Продефілюй будь ласка.- пролунав голос Міцуї позаду дівчини . Що вона одразу ж і зробила.

    -Чудово, думаю з підборами буде краще. – хлопець дістав коробку із взуттям, та протягнув їй , Юзуха одразу ж відкрила її ,на неї дивилась пара туфлів на невисокому каблуці. Вони були ідентичні із сукнею , один колір і одне вишиване срібними нитками мереживо.

    -Це також ти робив ?-заптала вона.

    – Майже ,мені допомагали. -кинув Такаши , розглядаючи свою роботу .

    -Тобто , сукню ти сам з нуля зшив?!-

    -Угу.- кинув Міцуя .

    Від слів хлопця дівчина була шокована. Одягнувши підбори вона ще довго дефілювала і позувала для нього, на , що він лиш посміхався і вносив свої корективи, вони навіть встигли зробити декілька фото.

    -Думаю пора закруглятись. – пролунав голос хлопця позаду діви , що розглядала фото.
    -Ти правий. – одразу ж відреагувала та.

    ***

    Плакасива дорама і трохи снеків, що купив Міцуя по дорозі до дому Шиба. Поки Юзуха відпочивала , знизу у весь голос кричав Хаккай програвши Міцуї в черговій тупій грі. Додивившись серіал юна діва , давно вже б лягла спати , але крики хлопців не давали спокою. Сон не йшов , справ не було. Дівчина уже спускалась до них , але в будинку не стало світла. Тому замість того , щоб спуститись по сходах , вона полетіла з них прямо в коридор.

    -О , Юзуха.! – тримаючи в руках підсвічник промовив молодший. – Ти чого на підлозі ?

    -Вирішила прилягти , хіба не видно?- прошипіла дівчина розпластавшись на підлозі.

    -А, ну добре !

    Поки синьоволосий клеїв із себе дурня , Міцуя допоміг піднятись Юзу.

    -Слухайте, світла , ще довго не буде , давайте зіграємо в щось ? – запропонувала Юзуха.

    -Давайте , тільки в , що ? – запитав Міцуя.

    -В нас є карти і шахи. – промовив молодший.

    -Тоді неси!- скомандувала Шиба

    -Добре, ви посидіть трохи без світла. – промовив Хаккай та розтанув у темряві будинку .

    Поки молодший Шиба шукав карти і шахи. Міцуя із рудоволосою наосліп добирались до дивана.

    -Ти взагалі , як ?- пролунав голос хлопця недалеко від Юзухи.

    -В сенсі ? Якщо ти про сходи, то все впорядку. – кинула вона

    -Зрозуміло… –

    Повисла тиша , яку ніхто не смів порушувати. Через десять хвилин почувся грохіт.На шум одразу ж прибігла Юзуха. На підлозі валявся Хаккай , в його руках були стиснуті карти , а навколо були розкидані шахи.

    -Здається вони прилетіли йому на голову. – уточнив сіроокий. Від падіння свічки на свічнику потухли. Дівчина присіла біля брата і поміряла його пульс .

    -Живий. – констатувала вона , перевертаючи його обличчям до стелі , та відкрила його повіки. Очі були повністью білі .

    -Міцуя, посвіти будь ласка. – попрохала Шиба , на , що хлопець одразу ж дістав телефон із кишені і увімкнувши фонарик посвітив в очі другу. Реакіції не має.

    -Втратив свідомість . Може викликати швидку ? – запитав хлопець

    -Ні, не треба, для нього не вперше, краще допоможи дотягнути його до ліжка. – кинула дівчина , шукаючи в темряві очі Міцуї .

    -На вигляд він не такий важкий.- кидаючи Шибу на ліжко в його кімнаті промовив Міцуя.

    -Угу. Ти залишишся ? – невідомо чому навіть для себе самої запитала рудоволоса.

    -Якщо , ти пропонуєш.? – пролунав голос хлопця неподалік , хоч вона не бачила його обличчя , знала , що він усміхається.

    -Не знаю, просто… – промовила вона , підтягуючи брата вище на ліжко .

    -Навряд чи. Ми хотіли з Хаккаєм покататись, може ти хочеш ? – запитав Міцуя , шукаючи очі дівчини в темряві.

    -Я мабуть відмовлюсь. – видала Шиба .

    -Як знаєш , я тоді піду. – хлопець попрямував до виходу. За ним і Юзуха – До зустрічі. – кинув Міцуя виході з будинку .

    -Бувай.- зачиняючи двері за гостем мовила Шиба , та повернулась др кімнати.

    Дивний ком змішався в середині , таке відчуття , що це був її останній шанс , але на , що ? Чого в грудях так неприємно тисне, і як цього позбутись? З цими думками дівчина поринула в сон. Ранок видався не самим приємним , бо було холодно , і подзвонив Тайджу із новим завданням. Юзуха ненавиділа ранні підйоми, до того ж говорити із нею зранку не найкраща ідея. Через силу, але вона все ж таки піднялась із ліжка , швидко зібравшись вона уже летіла по ранковому Токіо на таксі , що викликала як тільки дізналась про завдання . Звичайно вона потрапила в пробку, місто завжди тонуло в них , не говорячи вже й про годину пік. В решті решт рудоволоса прибула на місце вчасно. Дівчина зайшла в приміщення де її одразу ж зустріли. Дивним було те , що старший брат відіслав саме її, за звичай він їхав на подібні зустрічі сам , і до цього всього із Коконойом. Її провели до зали очікування , де вона одразу зустріла Хаджиме.

    -Я думав Босс приїде сам. – видав одразу той.

    -Його не буде.- кинула Юзуха сідаючи в крісло навпроти Хаджиме.

    Нічого не сказавши у відповідь , юнак продовжив гортати глянцивий журнал. Дівчина одразу ж зрозуміла , що він хоче там знайти , і для кого. Його стосунки із Інуї завжди здавались їй дивними. Хоча це вже не її справа. Через деякий час їм принесли каву. Яку замовив Коко перед приїздом Юзухи. На телефон юної діви прийшло повідомлення від Міцуї.
    *міцуя «конкурс завтра о 18:00»
    *юзуха «тоді за дві години я буду в тебе»
    *міцуя «добре»
    На цьому їх розмова закінчилась. Можливо дівчина і хотіла б продовжити , але не було бажжаня навязуватись. Це зовсім не пасує її холодному характері, хоча поряд з ним вона забуває про все,а лід тане лиш від його усмішки. Відкинувши усі думки про хлопця, рудоволоса взяла одну із книг , що лежала на журнальному столику перед її кріслом. Як тільки вона пачала читати вступ, їх потурбувала одна із працівниць офісу.

    -Пробачте за очікування, шеф готовий вас прийняти.- промовила жінка на вигляд років 27

    -Добре. – відрізав Коконой, після чого одразу ж попрямував за жінкою. Шиба повторила його дії .

    Менше ніж за хвилину вони сиділи перед товстим чоловіком років за п’ятдесят. Їх розмову одразу задалась , і вже через п’ятнадцять хвилин , Юзуха тиснула руку чоловікові у знак згоди із його пропозицією. Вийшовши із кабінету одразу ж пролунав голос Хаджиме.

    -Треба було більше із нього здерти. –

    -Навряд чи він тоді погодився би.- промовила Шиба

    -Ну тоді бувай!- кинув Коко , стрімко покидаючи коридор , та зникаючи за дверями ліфта.

    -Угу. – єдине , що витиснула із себе Шиба.

    Одразу , як дівчина покинула будівлю вона набрала старшого Шибу.
    Ю: ми закінчили, усе пройшло успішно, Коко навіть натягнув оплату ще на 50 тисяч.
    Т:чудово, в нас завтра увечері буде типу «вечірка» в мому ресторані. Тому будь готова і візьми когось із собою, бажанно впливового.
    Ю:добре , о котрій?
    Т:я подзвоню коли ти знадобишся.
    Дзвінок одразу ж закінчився. В Тайджу була дивна заичка не прощатись із нею. Спочатку це дратувало , але згодом вона звикла. Тільки зараз до неї дійшло , що завтра конкурс , і вона може не встигнути, підводити Міцую було дуже не гарно, після тієї підтримки , що дав їй юнак. Це був справді важкий для неї час, батько багато працював і зовсім не з’являвся вдома , а Тайджу як з ланцюга зірвався, усю свою ненавість він викладав на Юзуху, а потім інцидент на Різдво. Вона не розуміє і досі , як змогла пробачити його, мабуть це було вірне рішення , бо тепер рудоволоса не уявляла своє життя без банди , хоча навряд чи це можна назвати бандою гопників-байкерів ,по троху це переростає у мафію, ще декілька рокітакого стрімкого розвитку і як казав Коко : «Скоро і Якудзу перевершимо».Юзуха викликала таксі , та поки чекала його , вирішила написати Такаши.
    *міцуя «добре , що ти попередила»
    *юзуха «я сподіваюсь ми встигнемо»
    *міцуя «так, ми в середині списку,тому ти просто продефілюєш,і одразу звільнишся»
    *юзуха «тоді до завтра»
    *міцуя «бувай!» Дочекавшись таксі , дівчина поїхала до дому. Прибувши , вона одразу зрозуміла , що Хаккая не має . Тому швидко заїхала до найближчого супермаркету закупивши себе смаколиками. На справді їй часто було нудно. Школу вона закінчила, навчатись далі не стала, бо ще до закінчення школи Тайджу допоміг їй із вишом, в який вона навіть не ходила , але числилась бо вкладала туди гроші. Навчання не було таким принциповим для неї , але по проханню брата вона зробила це. Друзів вона не мала , більшість однокласників захоплювались нею , але боялись ,і вважали одиначкою. Тому вільний час вона проводила за переглядом фільмів , і читанням книг, від чого в неї зібралась не погана колекція. Переодягнувшись вона почала додивлятись серіал , що не закінчила вчора. Так пройшов день , Хаккай так і не з’явився. Від чого рудоволоса почала нервувати. Набравши молодшого , вона дізналась , що той допомагає Пе-яну і Па-чіну, і , що вона може не чекати на нього. Не дочекавшись закінчення серії Шиба заснула на дивані у вітальні.

    ***

    Вивів із сна діву її молодший брат , що уже у всю щебетав із кимось по телефону попиваючи каву.

    -Доброго ранку… – пробурмотала дівчина хриплим від сну голосо.

    -Доброго. Хаххах, Юзу , що із твоєю зачіскою? – відкладаючи телефон в моторошну промовив Хакккай.

    -Мм? А що не так? –

    -Подивись в дзеркало. –

    -Потім , налий і мені кави.-

    -Зараз. – кинув Хаккай наливаючи в чашку гарячий напій .

    Повільно сьорбаючи каву ,дівчина розчісувала своє волосся , що після сну стирчало у різні сторони , яке вже 17 років під ряд , кожного ранку смішило молодшого . Проте з недавніх пір , Юзу також жартує з нього на рахунок його ранкової зачіски.

    -Прогуляємося ? – пролунав голос молодшого за спиною діви.

    -Куди ? – невторопала Шиба.

    -Ще не знаю, просто ми відалились за останній час один від одного, ти мені нічого не кажеш і зникаєш на довго. –

    -Тобі не сподобається відповідь. –

    -З чого ти взяла? Просто скажи я прийму будь яку відповідь. –

    -Ти ж досі в «Свастонах» ?

    -Так ..-

    -Я тепер також в банді. –

    -Так ось чому будуть збори!

    -Ні , я не в «Тосві» я в «Чорних Драконах» уже більше року.. –

    -А… з Тайджу?-

    -Угу…-

    -Але ж. Ну добре, це ж нічого не міняє ?-

    -Звісно. –

    -Тоді все добре , то як ? Прогуляємося ?-

    -Звичайно. –

    -Давай на пляж? –

    -Хіба не занадто холодно , кінець жовтня. –

    -Ми просто прогуляємося. –

    -Як у дитинстві ? –

    -Угу .- з сумною посмішкою говорив молодший . –

    -Давай візьмемо фотик. –

    -А давай . – щиро усміхнувшись мовила Юзуха .

    Холодний морський вітер віяв у лице роздуваючи волосся в різні сторони. Кеди були усі в мокрому піску, від чого йти було неприємно. Діва дістала фотоапарат і почала фотографувати брата. Помітивши це він одразу ж повернувся до неї обличчям і усміхнувся на усі тридцять два. Зробивши ще декілька знімків, юнак вихопив фотик із полону холодних тонких пальців дівчини.

    -Тепер моя черга. – від дій хлопця дівчина посміхнулась.

    Він майстерно почав фотографувати рудоволосу. Повернувшись до моря обличчям, в лице одразу подув вітер від чого вона ще більше поринула у шарф.

    -Сьогодні десять років як не стало мами.-почав синьоволосий. –

    -Я навіть не можу повірити , що пройшло вже стільки часу. –

    -Думаю Тайджу цього навіть і не помітив. –

    -Ти не правий Хаккай . На відміну від нас, він саме більше цінував сім’ю. –

    -Ага , і через це вирішив її знищити? Мені здається чи ти його зараз хочеш виправдати ? –

    -Ні я не хочу , я ненавиджу той час так само , як і ти, але вмій жити. –

    -Давай закриємо цю тему , і підемо вип’ємо кави. –

    -Ти читаєш мої думки ? –

    -Звичайно , за 16 років життя із тобою здобув не аби який ціний навик. –

    -Похвально .- обіймаючи брата промовила Шиба.

    Вони ще довго розмовляли по дорозі до кав’ярні. Вже сидячи в кафе їх діалог перервав дзвінок.
    М:привіт!
    Х:привіт, якщо ти щодо конкурсу , то ми будемо через пів години.
    М:чудово , тоді чекаю.
    Х:бувай.

    -Таканчик дзвонив, казав , щоб ти збиралась. –

    -Тоді допиваємо і їдемо ? –

    -Ага, я тільки викличу таксі . –

    Менше ніж за пів години Юзуха сиділа в гримерці , а біля неї кружляли візажисти.

    -Ще довго ? – прогарчав Хаккай , позаду неї.

    -Останні штрихи. – люб’язно відповіла дівчина на декілька років старша рудоволосої.

    -Ми закінчили! – пролунав голос дівчини десь зі сторони виходу з гримерки.

    -Ми також.- візажистки відійшли від юної діви і покинули кімнату.

    Розплющивши очі Юзуха одразу зустрілась зі своїм відображенням. Її новий макіяж не сильно відрізнявся від того , що вона робила кожного дня. Стрілки були трохи іншої форми , вії стали довшими, на пухкеньких губах виблискував блиск для губ. Тут до кімнати заходить Міцуя.

    -Вихід через 10 хвилин. –

    -Де сукня ? –

    -В примірочній . –

    -Ну тоді, я пішов у залу. – сказав Шиба молодший і покинув приміщення.

    Юзуха зайшла до примірочної та почала одягати сукню , але більшу частину часу забрала спроба зав’язати сукню.

    -Допомогти?! – пролунав голос Міцуї десь позаду неї.

    -Так , будь ласка… –

    Юнак зайшов до Юзухи. Його холодні руки знову проскользнули по спині діви , від чого по її тілу пробігли мурашки. Ще декілька швидких рухів і мережево ідеально сіло на тендітне тіло. Руки юнака пройшлись по талії дівчини і попрямували вниз здовж сукні, після чого одразу ж приземлились навколо її талії, голова Міцуї лягла на плече Шиби.

    -Тобі так пасує.- шовковим голосом промовив той.

    -Міцуя … конкурс скоро. –

    -Ти права.-

    Юнак відсторонився і одразу ж стало пусто , навколо тіла не встачало його рук. Лише від однієї цієї думки на її обличчі розлився румянць, але швидко заспокоївшись вона декілька разів продефілювала. І ось уже гордо прямує по подіуму. Її однозначно подобались погляди людей , які були спрямовані лише на неї. Це тривало зовсім не довго від сили хвилину. Повернувшись закуліси , з її лиця не сповзала усмішка, а ще більша була в Такаши.

    -Найскладніше ми пройшли. Дякую тобі , ти мене врятувала. – на видосі протараторив Міцуя.

    -Я думала , це все буде довше. –

    -Забагато хочеш.- скрізь зуби процідила одна із помічниць юнака.

    -Ацуко , яка муха тебе сьогодні вкусила ? – звернувся Міцуя до дівчини.

    -Не звертай уваги , краще допоможеш мені зняти сукню.- промовила рудоволоса і тільки зараз зрозуміла , що схоже ревнує хлопця до Ацуко, бо чого б її дратувало те , що та постійно біля нього крутилась, розмовляла і взагалі підтримувала Міцую.

    -Добре , ходімо. –

    Зайшовши до пустої гримерки дівчина одразу ж попрямувада до примірочної.

    -Розв’яжи будь ласка шнурівку. –

    Нічого не сказавши юнак підійшов до неї , його завжди холодні руки знову майже невідчутно доторкались ніжної шкіри. Завершивши , Такаши швидко вийшов із гримерки , це було чутно по гуркоту вхідних дверей. Швидко переодягнувшись Шиба вилетіла до закулісся . Там її одразу зустрів Хаккай зі своїм ліпшим другом.

    -Ти була просто неймовірна ! – почав передостанній.

    -Дякую) –

    -Згоден із Хаккаєм. –

    -Доречі коли будуть результати ? –

    -Поки ще не знаємо. –

    Їх розмову перервав голос дного із адміністраторів. : «Номера від 53 по 82 не прибули , тому їх автоматично дискваліфіковано. Фінал відбудеться через годину.

    -Нічого собі, майже 30 учасників немає. – проговорив ніби сам до себе Хаккай.

    -Така, я можу попросити тебе про одну послугу ? – просовила дівчина , в голові промайнуло «Відколи я почала називати його по імені , до того ж в скороченому варіанті»

    -Так, звичайно. –

    -Сьогодні увечері буде проходити вечірка, і не міг би ти скласти компанію на цей вечір ? – продовжила вона.

    -Я залюбки. – ротабчи в посмішка відповів Міцуя .

    Пройшло уже 40 хвилин після їхньої розмови , і ось голос адміністратора оголосив фінал. Усі модельєри зібрались у глядацькій залі і чекали коли вже журі назве переможця конкурсу: «Одже , фіналістом конкурсу модельєрів Токіо стає… ним стає… номер 48 Такаши Міцуя! Будь ласка підійміться до нас.» Зіниці хлопця заполонили усю райдужку його очей, навіть при поганому освітлені це було помітно, він піднявся зі свого місця і попрямував на сцену, до ведучого та журі. Вони почали розмову , але її дівчина пропустила через дзвінок старшого Шиби.
    Т: Через пів години маєш бути на місці.
    Ю: Добре.
    Це могло б забрати менше часу , якби дівчина не так далеко відійшла від сцени та залу взагалі. Як тільки вона почала повертатись її зустріли молодший брат та Міцуя.

    -А тепер по пиву.-як завжди голосно промовив Хаккай.

    -Вибач , але мабуть не сьогодні , в мене плани на вечір.- перебив його Такаши.

    -Таканчик, як так? Ми з тобою і так рідко бачимося , а в такий день гріх не випити… Якщо ти хочеш , я і Юзуху покличу , я ж не дурний і бачу , що ти не рівно дихаєш до моєї сестрички) –

    -Закрий рота , Хаккай!- процідив Міцуя

    -Признайся хоча б сам собі.- з посмішкою говорив наймолодший Шиба.

    -Йди до біса!- уже гарчав Такаши.

    -Така, в нас мало часу , пора збиратись.- промовила дівчина підходячи до хлопців.

    -Куди збиратись? Я чогось на знаю ? – стурбовоно запитав синьоволосий .

    -Я тобі усе потім розповім, бувай!-перебила його сестра хапаючи Міцую за руку потягнула його до виходу.

    -А..е , ну добре.- відповів Хаккай вже в пустоту.

    -Куди ми так поспішаємо? – заводячи «Імпульс» запитав лілововолосий.

    -У Тайджу псевдо «вечірка» з кримінальною елітою Токіо, а я як замісник глави маю бутии там одна із перших, але по єтикету я залишаюсь дамою, тому не можу прийти одна на такі заходи. Тим паче пара має підходити за статусом, ти звичайно трохи недотягуєш , але зійде. – на одному дихані протараторила вона .

    -А Хаккай? –

    -Він не зможе , він досі у сварці з Тайджу, а той не знає ,що Хаккай знає.-

    -Як все заплутано..- на видові протягнув хлопець.- Сідай, доречі скільки в нас часу? –

    -Менше 30 хвилин.-

    -Тоді їдьмо до мене. –

    -Чого це раптом ? –

    -Ми маємо зібратись, і я хочу щоб ти одягла одну із моїх робіт.) –

    -А… в тебе є косметика? –

    -Звичайно. –

    Розганяти вітер по напівпорожніх вулицях нічного мегаполісу довелось не довго. Такаши стояв біля дзеркала в коридорі та поправляв краватку-метелик.

    -В нас обмаль часу. –

    На його слова не було ніякої реакції тому юнак попрямував до кімнати в якій переодягалась Шиба.

    -Ти скоро…? –

    -Я все.- промовила Шиба повертаючись до Міцуї обличчям.

    -Вау, тобі пасує більше , аніж та сукня із конкурсу. –

    -Дякую, але це все твоя заслуга. – від слів дівчини юнак опустив погляд в підлогу. – Поїхали. Нас чекає Коко із Інупі. –

    Пара сиділа в салоні дорогого автомобіля і поки Коко із Такаши говорили про усяку маячню. Сейшу з Юзухою обговорювали останні писки моди. Взагалі Шиба не дуже слідкує за високою модою, але разом із Інуї їй просто доводиться слухати його розмови про це все, особливо про дорогі підбори, усі вже давно знали про його кохання до люксових брендів взуття, особливо жіночих на високих підборах, якими Хаджиме частенько його балував. Давно було зрозуміло , що між ними двома , щось більше ніж просто дружба. Час в дорозі пролетів непомітно за цікавими розмовами. Першими вийшли Міцуя і Хаджиме, після чого одразу ж попрямували відкривати двері Юзухі та Інуї. Такаши галантно простягнув руку Шибі , що б допомогти її встати, дівчина як і полягає пристойній леді прийняла його допомогу, і вже менше як за хвилину вони підруку йшли до Тайджу , що розмовляв із якимось чоловіком.

    -Добрий вечір. – пролунав голос Такаши поряд із дівчиною.

    -Добрий, яка приємна зустріч , Міцуя, не чекав тебе побачити тут.- одразу ж відповів йому старший Шиба. – Масао, знайомся це моя молодша сестра і права рука , Юзуха. Хлопця поряд я думаю ти знаєш. –

    -Дуже приємно, Масао Рекуро.- грубим голосом прогарчав чоловік і простягнув руку дівчині.

    -Взаємно, але можна будь ласка без доторків.- впевнено промовила та.

    -Як побажаєте. –

    -Будьте ласкаві ,ми покинемо вас наодинці.- процідив Міцуя швидко покидаючи чоловіків.
    Відійшовши до швецького столу він зупинився та обвів поглядом увесь зал.

    -Ти знаєш цих людей ? – пошепки продовжив він.

    -Ну так, це люди з якими співпрацюють «Чорні Дракони» –

    -А.. Ти ж розумієш , що це вже не просто банда , а ціла мафія.- слова хлопця почали дратувати Шибу.

    -Так, і що? Це тебе стосуватись не повинно, те, що я виручила тебе , а зараз ти допомагаєш мені, ніяк не вплине на нашу взаємодію.-

    -Взаємодію?! Ти настільки боїшся слова «стосунки» я думав Хаккай один такий, а виявляється , що його сестричка також боїться. Хах, я не здивований.-

    -Така, тобі причепитись не має до чого? Не псуй мій вечір.- прошипіла Юзуха складаючи руки під грудьми.

    -Пх.. поводиш себе , як маленьке стерво.- гарчав Міцуя у відповідь .

    -Так значить? Як тільки усе це закінчиться ти в мене дістанеш , гівнюк малий.-

    -Ну ми це побачимо.-

    -Ей , голубки, вибачте , що пририваємо вашу сварку, але вас кликав той чоловік.- пролунав голос Сейшу позаду них.

    -Ми не голубки.- відрізав Міцуя

    -Яка різниця.- хмикнув Інуї .

    -Так який чоловік? – втрутилась Шиба.

    -Той , що зараз крутиться біля глави 5 загону. Хотів поговорити з вами наодинці. –

    Нічого не сказавши рудоволоса покинула хлопців і рушила до чоловіка з яким вона учора була на співбесіді.

    -Не проти моєї компанії?- промовила Шиба беручи бокал шампанського із рук офіціанта , що проходив повз.

    -Я тільки за, думаю нам треба обговорити деякі деталі. –

    -Звісно. – посміхнувся він скорочуючи дистанцію з дівчиною .

    Поки вона відійшла ,між Міцуєю і Інуї завязалась розмова.

    -Ей, Інуї.- кинув Міцуя .

    -М? –

    -Що ти скажеш про «Чорних Драконів» ? –

    -В якому сенсі? Хочеш рознюхати обстановку Свастон? – прогарчав Сейшу

    -До чого тут «Тосва» ? –

    -Усі розуміють , що ти не просто так тут. Думаєш чого усі так палять на вас із замом увесь вечір.

    -Хочеш сказати , що я прийшов в якості щура ? –

    -Скоріше в ролі мисливської собаки, яка тільки чекає коли відчує запах здобичі. –

    -Інуї ти п’яний? Несеш якусь туфту. –

    -Можливо) –

    -Що тут можна шукати , коли усе і так видно, що Чорні дракони це більше не банда гопників ,а кримінальна організація, простіше мафія.

    -Хочеш затягнути Юзуху в ліжко і випитати у неї інфу? – тягнучи напій з свого бокалу промовив блондин .

    -Ти думаєш , про що ти говориш?! –

    -Тихо. Не кричи так, нас почують. Я зрозумів, що ти з миром прийшов, не кіпішуй .- підіймаючи руки до гори говорив Інупі. – По правді скажи , а Юзу в ліжко затягнути хочеш? –

    -Інуї, в тебе дашок поїхав? –

    -Хахах, то все ж таки хочеш почути , як стогне наша холодна місс.-

    -Чого ти хочеш від мене ?-

    -Правди , по тобі так видно , що ти сохнеш по нашій дівчинці) –

    -Інуї відвали, сам нічим не кращий, сидиш на шиї Коко і мрієш про старих «Чорних Драконів» які не повернуться більше ніколи, і про новенькі туфельки. За таке і лягти під когось не шкода. –

    -Ти починаєш мене харити. – гарчав Інуї.

    -Підеш до Коко відсмокчеш декілька разів гарненько і він за тебе порве.-

    -Свастон, не біси мене. –

    -Не сваріться, а з останнім я згоден.- пролунав вже трохи п’яний Коко позаду Такаши.

    -Про бісячого Свастона? –

    -Про відсос, якось нагну тебе.)- розпливабчись у своїй фірмовій посмішці говорив Хаджиме .

    -Охуїв , підар ? –

    -Угу, так само як і ти) –

    -Ух, ну я залишу вас наодинці, не хочу дивитись як трахаються два мужики. –
    Міцуя залишив Інуї із Хаджиме , і пішов до туалету, проте дістатись туди йому не вдалося.

    -О, Таканчик, а я тебе шукала.- вже на веселі говорила Шиба.

    -Юзуха, що з тобою? –

    -Зі мною усе в порядку, просто мені здається , що той бакал вина був лишнім. –

    -Точно. Де ти була? –

    -Спочатку пішла до того чувака із якими я з Коко заключила контракт, потім пішла до Коко, ми з ним випили вина, а далі мене знайшов Тайджу і познайомив із якоюсь дівчиною, як її… ммм, здається Сенджу Каварагі. А потім я знайшла тебе.-

    -Чудесно, може відвезти тебе до дому?-

    -Давай залишимось тут! –

    -Якщо ми залишимось то ти не зможеш стояти на ногах. –

    -Погрожуєш? Точно, ти ж малий гівнюк і я помщусь тобі) –

    -Ну і як саме ? –

    -Ходімо) тільки но зачекай секунду.-

    -Чекаю тебе тут. –

    Це зайняло декілька секунд , і дівчина знову повернулась до Міцуї.

    -Можемо йти.-

    -Куди? –

    -Зараз побачиш.- мовила дівчина хапаючи Такаши за руку, вона потягнула його кудись на сходи , що вели на другий поверх закладу, там був розташований кабінет Тайджу , і ще декілька невеликих кімнат, але її вони не бентежили. Відкривши двері вони зайшли у велику як для кабінету кімнату. Тут був камін , який в очевидь розпалили лише за для декору. Звичайно ж стіл, диван і парочку крісел. Все було виконано в стилі усього закладу.

    -Для чого ми тут? –

    -Я вирішила тебе все ж таки провчити.)-

    -В сенсі ? Що ти хочеш зробити?- нерощзумів юнак .

    Шиба нічого не відповіла і посміхнувшись підійшла ближче до Міцуї. Її руки плавно пробіглись по тілу хлопця, а губи накрили його. Помада на її устах розфарбували обличя і подекуди шию та горловину сорочки Такаши. Відсторонившись він раптово промовив.

    -Хочеш мене звабити , а потім шантажувати .-

    -Оу… ти викрив мій план..)- поки вони відволіклись на розмову , тонкі дівочі пальчики почали розщібати ґудзики на сорочці хлопця, але він перехопив їх.

    -Не сьогодні. Ти п’яна і будеш шкодувати про це згодом ..- промовив Міцуя та відштовхнувши руку дівчини від себе почав защібати сорочку назад.

    Миттєво закінчивши він вхопив її за руку та повів на вихід із кімнати , а згодом із самого ресторану . Викликавши таксі вони рушили до дому Шиби , по дорозі до якого вона заснула на його плечі …
    ***
    З того часу пройшло два місяці чи навіть три , піся цього Юзуха не бачилась із Такаши , він навіть не приходив до Хаккая грати в приставку , перестав виходити на зв’язок , і небачив його ніхто останніх два місяці точно . Тиждень до нового року , усі в святкових клопотах , зокрема і Шиба разом із молодшим вони прикрашали будинок , та ставили ялинку у вітальні , до них долучився і старший і начебто цього року він зміг би відсвяткувати із ними. Залишилась три дні до свята і треба було підібрати подаруноки для сім’ї. Проходячи повз дитячу зону вона помітила знайомі лілові маківки, які радісно бігли їй на зустріч зі словами « Юзуха – чан! Пограй із нами! » побачивши дівчаток вона присіла навпочіпки , щоб бути із ними на одному рівні.

    -Юзуха – чан, ти пограєш із нами? – промовила Луна.

    -Вибачте дівчатка , в мене навряд чи вийде , але можете приходити до нас із Хаккаєм разом із братиком , доречі де він? –

    -Він поїхав..- проговорилась Мана.

    -Ей ! Він просив нікому не казати.- одразу ж прогарчала Луна сварячи молодшу.

    -А ви із ким тут ? –

    -З мамою, вона пішла по покупки , а нас залишила гратись.-

    -Ти зайнята , як і всі , тому не пограєш із нами ? – сумно промовила Луна.

    -Думаю , що годинка в мене знайдеться. –

    -Ура! – пропищали дівчатка в унісон , і вхопивши рудоволосу за руки потягнули її в ігроленд.

    Вони добре проводили час складали конструктор , скакали на батутах, і тому подібне , під кінець таких активних ігор вони важко дихаючи , але з задоволеними посмішками їли солодку вату. Пройшло хвилин п’ять як вони сиділи і розмовляли , як їх перервала Міцуя – сама.

    -Привіт Юзухо. –

    -Міцуя – сан , добрий вечір.-

    -Якими долями тут ? –

    -Ходила за подарунками для братів , а тут дівчатка вмовили мене пограти із ними, а як їм можна відмовити.-

    -Ти вибач , що вони тебе так заморили , але дуже вдячна , що ти все таки з ними залишилась , хоч тут є охорона , але залишати їх самих в торговому центрі не дуже безпечно.-

    -Нічого . Як тільки Така дає їм раду , тут за півтори години дашок їде , а для нього це так легко.-

    -І не говори , я сама впоратись із ними не можу , а як він витримує взагалі не розумію. Не думала , що без нього буде так важко.-

    -Оу , а де він ? –

    -Поїхав на конкурс дизайнерів в Корею , ще в кінці жовтня , а зараз проходить фінал.-

    -Напевно дуже зайнятий тому і не пише.-

    -Ще й як , мені відповідає через день не кажучи вже й про інших. Я говорила йому кидай , якщо ти так страждаєш , він сказав , що там занадто вигідна пропозиція і до того як він закінчить навчання то вже буде професіальним модельєром. –

    -Передайте , що я бажаю йому успіху , і нехай скоріше повертається, за ним усі скучили.-

    -Звичайно.-

    -Я вже піду , ще повно роботи . З наступаючим.-

    -Тебе також.-

    День перед новим роком. Місто відходить від сна і знову поринає у роботу , навряд чи сьогодні хтось працює окрім магазинів. Поки за вікном йшов лапатий сніг , на кухні Тайджу із Хаккаєм готували , щось смачненьке судячи по запаху. Дівчина спустилась до них і була приємно здивована.

    -Ніби кажуть , що на Різдво трапляються дива, а тут під кінець місяця. – з усмішкою та іронією говорила рудоволоса.

    -Не випинайся , а їж , ми по твоєму дарма старались. – гиркнув Тайджу поливаючи свої оладки сиропом.

    -Мовчу мовчу. – все так само із усмішкою говорила вона , все ж таки було приємно , що хлопці зробили сніданок самі.

    День пройшов чудово не зважаючи на втому , Тайджу поїхав перевірити як там ресторан , а Юзуха із Хаккаєм закінчували із приготуваням їжі.

    -Все , залишилось тільки допекти курку , а поки ідемо викидати мотлох із кімнат. Зокрема і в твоїй.-

    -Ооох, ти хочеш мене добити ? Я не прибирав у ній з того року.-

    -Ну тоді доведеться трохи попотіти.-дістаючи мішки для сміття із ящика промовила дівчина.

    Прибирання було доволі веселе , окрім так званого мотлоху вони знайшли дитячі фотографії , які були за шафою , чи футбольного м’яча із підписом якогось футболіста по якому фанатів малий Хаккай. Це зайняло ще три години часу, згодом до них приєднався Тайджу який сміявся з того який його брат роздовбай, і нечупара.

    -Це не смішно ! – прошипів молодший Шиба .

    -Ти просто малий тому не розумієш…)- хіхікнула Юзуха.

    -Ти мабуть ще дівчачат не мацав , настільки малий)- підтримав сестру старший Шиба.

    -Усе я мацав…- промямлив Хаккай , відводячи погляд. Від чого Юзу і Тай залилась сміхом ще більше.

    Ще годинка і увесь будинок блистів , а біля дверей лежало два великих пакета зі сміття.

    -Ми із Хаккаєм поїдемо як відсвяткуємо. – видав Тайджу туплячи в екран телефона.

    -А я ? –

    -Я хочу дещо провернути, поки не скажу.-

    -Добре .- навіть якось сумно промовила рудоволоса. Хоча хто знає може після цієї поїздки їх стосунки покращаться.

    Ось уже залишалось 10 хвилин до нового року, Тай розливав ігристе по бокалам паралельно розмовляючи із Хаккаєм , що ліниво наче кіт розвалився на дивані перед теликом . Юзуха доводила до порядку волосся , та домальовувала губи червоною помадою в колір сукні. Залишалось п’ять хвилин по телику рахували кожну секунду , до кінця року під новорічну ненав’язливу мелодію, усі вже збирались сідати за стіл , як в двері подзвонили. Уся сім’я переглянулися між собою із одним питанням «Хтось когось запрошував?» Не довго чекаючи старший Шиба , відкрив , перед ним стояв Міцуя, обличя бліде і з чорними синцями під очима, але із радісною усмішкою.

    -З наступаючим! – з усмішкою на усі 32 говорив юнак.

    -ТАКАНЧИК ! – прокричав Хаккай підстрибуючи із дивана перечіплючись через нього, зі сльозами на очах біжить до друга. – Де ти був ? Ми скучали. – продовжив наймолодший Шиба заключаючи того в найміцніші обійми у всьому житті.

    -Ей , відпусти , а то більше ніколи на побачиш. – стукаючи синьоволосого по плечу говорив Міцуя.

    -Вибач .- відстороняючись від Міцуї промовив Хаккай.

    -Я теж за вами скучав) –

    -Якби скучав то пояснив куди зник. –

    -Пізніше .-

    -Поясниш в наступному році , проходь.-промовив Тайджу.

    За увесь час Юзуха не промовила ні слова , а румянець на її лиці розцвів від лише одного погляду в сторону Такаши. Нічого не пояснивши вона просто підійшла і заключила того в обійми. На які він із радістью відповів. Голова дівчини розташувалась між його шиєю і плечем , які були дуже холодні через довге перебування на морозі.

    -У нас тут хвилина до нового року взагалі , годі обійматись!- шипів Хаккай.

    -Ревнуєш ? – з посмішкою говорив Міцуя.

    -Ще б пак. –

    Секунд п’ять і вони відсторонились один від одного. Юзуха швидко взяла столові прибори для гостя.

    -Десять! – почав Тайджу, підіймаючи бокал із шампанським.

    -Дев’ять – підхопив молодший .

    -Вісім – продовжив Такаши.

    -Сім – доповнила Юзуха.

    Далі рахували усі в один голос. «Шість» « П’ять» «Чотири» «Три» «Дві» «Один!» прокричала уся компанія в один голос , в унісон цокаючись бокалами одразу ж відпиваючи по ковтку , а хто більше. Тайджу почав говорити тост за тостом , усі його підтримували , та також штовхали промову. Так святкували вони до трьох ночі , поки не випили увесь алкоголь , за часту більше усіх пили брати Шиба. Поки Юзуха із Міцуєю сміялись із них, вони були дуже смішні в особливості , Хаккай який ніс якусь маячню, Тайджу в цей час просто смішно кривився із щойно випитої чарки Саке, якому років більше ніж йому самому.

    -Ну ми поїхали , до ранку не чекай сестричко) – промовив Тайджу сідаючи в авто , разом із молодшим Шибою.

    -Ви за мене також не переймайтесь , я знайду чим себе розвеселити в новорічну ніч)-

    -Ми й не сумнівались. Все бувайте! –

    -Я мабуть також вже поїду. – промовив Міцуя потираючи потилицю. –

    -Залишся . Я скучила за тобою…- промовила дівчина дивлячись йому прямо в очі.

    -Я за тобою також сумував.-

    -Щось не видно. Як за звичай все сама.- нетерпеливо промовила юна леді, і прижилась устами до уст хлопця, м’яко зминаючи їх по черзі, її тонкі пальці охопили його змарніле лице.

    Декілька секунд і вона відлипла він юнака із задоволеною усмішкою.
    Від дій діви Такаши мягко сказати був у шоці, того разу він звалив усе на алкоголь в її крові , але зараз вона була набагато трезвіша. Не довго думаючи він затягнув її в новий поцілунок , більш пристрасніший , мокріший та доросліший. Їх язики танцювали в дикому танці доки повітря у легенях вистачало.

    -Це типу продовження того , що було на вечірці декілька місяців тому ?

    -Типу , але тепер так просто я не виплутаюсь. Не думаю , що зможу втекти від почуттів..-

    Від почутого очі дівчини округлились, невже не вона одна відчувала , щось.

    -Хочеш , розповім таємницю?-

    -Так , давай. –

    -Я закохана в одного хлопця. – після почутого Такаши змінився на лиці , яскрава посмішка , що прикрашала , його гарне втомлене лице зникла , а блискіт в очах потух. – Він на голову вищий мене. У нього дуже гарні сіро – лілові очі , завжди холодні руки…-

    -Хочеш мене добити цим ? –

    -Я не закінчила , дурнику, так от , він чудесний брат , і хороший друг , в нього коротке волосся ,сережка у лівому вусі, а його ім’я починається на «Т» він хлопець моєї мрії . Відгадаєш хто ? –

    -Хлопець твоєї мрії .. це я.-

    -А хто ж ще ,думаєш , є хтось кращий на цю роль ?-

    -Поки , що не знаю , тому станеш моєю дівчиною ? –

    -Авжеж.-

    Після цих слів вони злились у ніжному поцілунку , руки дівчини повільно огладжували торс хлопця, повільно заповзаючи під худі, як завжди холодні руки Такаши розмістились на талії дівчни стискаючи її у своїх широких лодонях , від таких дій дівчина тихо простогнала в губи Міцуї. Напруга все більше розливалась по тілу, приємним струмом, по волі обличя стало замало. Уста та язик хлопця вимальовували лише йому відомі візерунку на шиї на ключицях за вушком діви , залишаючи непристойно червоні плями.

    -Така.. не треба, потім плями будуть.-

    -Це для того , щоб усі знали , що ти моя дівчинка. – важким гарячим диханням говорив Міцуя , обпалюючи ним тонку – бліду дівочу шкіру, на якій було видно , кожну вену.

    Міцні руки підняли дівчину та понесли на диван у вітальні. Зручно розмістившись на дивані , хлопець посадив Шибу до себе на коліна, та знову припав до її ключиць. Поки Міцуя виціловував бажане тіло , прудкі пальчики дічни вимкнути світло та увімкнули блакитну підсвітку, та гірлянду на ялинці. Тихий звук розщібаючоїся блискавки , і сукня дівчни тихо спадає із неї, вона дає змогу Такаши забрати подалі лишню зараз річ. І перед ним його дівчина мрії в одній лиш білизні , чорне атласне бандо , в комплекті із такого ж кольору стрингами, які так чудово давили розгледіти нічогенькі форми дівчни. Долоні Такаши плавно розташувались на них , легенько зминаючи, уста Юзухи розфарбовували шию юнака , де тільки дозволяв одяг. Її тонкі пальчики легко позбавили хлоця його одягу, по крайній мірі худі.

    -В тебе є захист ? – запитала рудоволоса діва, оціловуючи шию Міцуї.

    -Навряд чи.. я не ношу їх із собою. Облом.-

    -Зачекай , секундочку. – сказала Шиба і швидко зникла із поля зору Такаши.

    На місці де вона сиділа з’явилась мокра пляма. Навіть і без презиків він залюбки злизав усі соки дівчини. Через хвилину вона з’явилась із невеличкою коробочкою в руках.

    -Де ти їх взяла ?-

    -Прихопила в братика, вони у нього завжди є хоча він ніколине мав дівчини.-

    Міцуя лиш усміхнувся і потягнувся до неї, що зараз так звабливо стояла перед ним в одній лиш білизні , яка промокла її соками. Легкі рухи ласкали дівоче тіло, поки юнак вдихав запах дівчини своєї мрії, прохододне дихання лоскотало животик Юзухи, її пальчики грали із волоссям Такаши.

    -Чуваче , я уся твоя , годі вже ходите навколо.-

    -Хахахах. Я знав , що ти прямолінійна , але не настільки.-

    -Щось , не влаштовує?) –

    -Ні усе підходить , беру. )-

    -Ну так бери.) –

    Легкі поцілунки біля низу живота , кожного разу відчувались , як приємний потік струму , що з кожним разом набирає сили. Чіпкі пальці проникли під трусики , і легко наче внезначай почали масажувати клітор, погляд Юзухи упав на Міцую , що і досі виціловував животик , а його пальці розмістились на її солодких складках, помітивши її погляд на собі він зустрівся із нею очима, нагло посміхнувся і грубо проник одразу двома пальцями, не перестаючи масажувати вузлик нервів , від такого кожна дівчина би розтанула в своєму ж стогоні.

    -Ти така тісна.. навряд чи я зможу без змазки.-

    -Спочатку перевіримо на практиці. )-

    -Ну як знаєш. –

    Доля секунди і дівчина уже під Такаши , що зручно розташувався між її ніг.
    Розкатавши тонкий латекс по вже стоявшому члені ,Міцуя почав дразнити Шибу, проходячи ним по складках через мокру білизну. Чіпкі палці в момент зірвали їх. Легкими рухами юнак увійшов у Юзуху, не даваючи часу на звикання почав активно рухатись , вибиваючи із легень стогін , що лунав в унісон із нього самого.

    -А ти говорив … Що затісно.. – важко дихаючи говорила Шиба , приглушаючи стогін.

    -Я… Був … Не .. Правий. – говорив це юнак в унісон своїх поштовхів , грубих, та глибоких.

    Від чого стогін зривався з уст обох, без контролю. Ще пів години такого «відпочинку» і обоє закінчили в унісон , із протяжним стогоном – видохом. Обезсилений Міцуя упав на груди Шибі.

    -Я їх навіть не торкався .. – важко дихаючи говорив він.

    -Ще встигнеш.)-

    -Обов’язково.. –

    -А тепер відпочинемо і у ванну з молоком.-

    -І пелюстками.-

    -Угу…
    ***

     

    0 Коментарів