Зоровий контакт

Сонечки вибачте, що так довго. Вдома проблеми з інтернетом. Фанф в чернетках на телефоні, а пишу цього разу з ноута. Трохи не зручно, але митцю нічого не завадить творити! О, а ще я не зовсім впевнена стосовно кольору очей хлопців. Так, що в Спартака вони сіро-сині, а в Жені – карі. Якщо, що виправте в коментах.  Приємного читання!

Ключ проникнув в замкову шпарину, повернувся і відкрив двері. Спартак мимохідь глянув на Женю. Каштанові кучері, що трохи необережно падали на чоло, зачіску ж бо йому робили візажисти і тільки перед концетром. Одяг на хлопцеві був простий – чорна куртка поверх блакитного светру, картаті брюки і кеди. Легко й просто.

Карі очі глянули у відповідь. Суббота в останнє глянув на товариша і відчинив двері. Женя зробив крок уперед. На вигляд такий самий люкс, як і ті в яких вони зупинялися раніше. Але було одне “але”. Раніше вони знімали або два номери або один з двома ліжками.

–  Ти спиш на дивані.

– З якого це дива, Спартак?

– Бо цього разу я розмовляв з персоналом.

Дійсно. Знаючи Спартака, це був залізний аргумент. І Женя змирився з тим фактом, що його спальне місце на наступну добу це клятий темно синій диван, що так практично і гарненько влаштувався посеред вітальні. До концерту лишалось кілька годин, тож хлопці розпакували валізи, пообідали, навіть встигли прогулятися містом і поїхали на концерт. Таксист якось дивно дивився на них буквально всю поїздку. Нарешті прибули.

*Гримерка*

Візажистка робила останні штрихи на обличчі Жені коли увійшов Спартак. Чорні брюки, які він відмовлявся знімати навіть влітку, були ідеально випрасувані. Поверх , цього разу, білої сорочки, з чорною краваткою був одягнутий чорний жилет. Начищені до блиску туфлі блистіли в світлі ламп на туалетному столику гримерки.

– Маєш гарний вигляд.

– На відміну від тебе, так.

На Жені був той самий одяг, що й по приїзду.

– Ви вже закінчили? В нас скоро початок.

Цього разу Суббота звертався до візажистки. Та в свою чергу, лише кивнула і вийшла за двері.

– Переодягайся, чого сидиш як вкопаний?

– В тебе зачіска трохи розтріпалася. Секунду.

Женя підвівся і підійшов до товариша, настільки близько, що в легені Спартака пробрався легкий аромат його парфумів. Тонкі пальці Яновича легко поправили світлі пасма в обережну зачіску. Спартак міцно вдихнув аромат, що витав так близько в повітрі і тихенько підняв руки догори. До таких коротких обіймів він звик, це було все, що він міг собі дозволити. Женя легенько поплескав товариша по спині і відійшов. Сірі й карі очі на секунду зіткнулися в мовчазних питаннях.

– Після подкасту підемо в зал. Одягайся швидше, в тебе десять хвилин лишилось.

На подкасті хлопці тільки те й робили, що встановлювали зоровий контакт. Щоразу коли Женя зачитував питання з ноута, Спартак непомітно переводив на нього погляд. Часто їхні погляди перетинались. І навіть розмовляючи вони невідривно дивились один на одного. Люди в залі робили вигляд, що нічого не відбувається.

Подкаст закінчився Хлопці побули з фанатами, роздали автографи, пообіцяли приїхати ще і зникли за кулісами.

– Ти навмисно це робив, так?!

Сонечки, пишіть коментарях, як Вам. Якщо Ви раптом побачилипомилку чи русизм, не соромтеся і пишіть в коментарі, я постараюся все виправити.