Лиходій
від Евеліна ПогорілецьГлава 3
Хлопці мирно спали один на одному, після бурхливого вечора обидва були втомлені. Але раптом Бакуго почав кричати від переляку, йому снився кошмар. Про те, що його знову викрали лиходії і змушують розповісти секрет Всесильного і Мідорії, питають про справжню здібність Ізуко.
— Ні я вам не розповім! Краще вбийте мене! Я не дам своєму коханому страждати і померти!
Мідорія від такого прокинувся і почав цілувати Бакуго.
— Коханий я поруч все добре.
Говорив він на вушко.
— Ні, Дабі, я тобі нічого не розповім, я вас ненавиджу, а не кохаю!
Мідорія почав бити Бакуго по щокам, але той далі спав і кричав уві сні.
— Ваше побиття не допоможе! Я захищу його ціною свого життя!
Мідорія зняв його зі своїх рук, взяв пляшку води, що була поруч і бризнув в лице Бакуго, той розплющив очі.
— Чортів Деко, навіщо ти мене облив?!
— Вибач, але тобі снився кошмар, і ти голосно кричав, я подумав, що тобі погано і треба тебе розбудити.
— Так, дякую це було жахливо. Вони вимагали розказати ваш секрет, і били мене. Я навіть відчув ці удари.
Мідорія зітхнув.
— Вввибач, це я пробував тебе розбудити.
Бакуго зітхнув.
— Іди на руці, мій телепень, далі будемо спати.
Мідорія кивнув, влігся на Бакуго і поцілував його в лобик. Тут він відчув, що лоб надто гарячий.
— Коханий, у тебе температура висока, як мені здається, лягай спатки і зранку, якщо не спаде, підеш у мед пункт.
— Все добре, це напевно піт після кошмару.
— Добре, тоді після сну воно пройде, якщо не пройде поведу.
Бакуго зітхнув, нічого не відповів, закрив очі і заснув. Мідорія невдовзі заснув поруч.
На ранок Бакуго прокинувся першим, він проснувся набагато раніше свого коханого, і навіть чомусь до будильника. Тому він просто лежав під ковдрою ,гладив і цілував Мідорію, так він лежав, поки Мідорія не прокинувся від будильника. Той одразу доторкнувся лоба Бакуго.
— Температури нібито нема.
— Так, це було від кошмарного сну, він доволі часто мені сниться.
— Хм, може тобі пропити якісь ліки?
— Ммммм, так сон з хлопцем, вважаю прекрасні ліки.
Мідорія посміхнувся і встав почав збиратися він вдягнувся.
— Я кажу серйозно, щоб легше стало.
— Та, давай якщо воно не пройде від того, що ми разом, тоді проп’ю.
Мідорія посміхнувся.
— Добре, що я для тебе ліки. Піду за речами до кімнати мій ти ж хлопчику.
Він обійняв Бакуго і пішов.
Зустрілися вони вже як йшли до школи, по дорозі зустріли ще Іду, який захекавшись біг до школи.
— Ти кудись вже бігав?
— Аааа, так, Тодорокі проводив, його сьогодні не буде.
— Щось сталося?
Занервував Мідорія.
— Мамі погано.
— Сподіваюся все буде добре.
Після школи Ідо набрав Тодорокі.
— Тодорокі, тебе забрати?
— Можеш.
— Добре, 5 хвилин і буду.
Через 5 хвилин він вже був біля лікарні, зайшов за Тодорокі. І вони вийшли з неї, тут з канцелярського магазину вибіг якийсь чоловік, і прокричав.
— Ураааааа, я знайшов ручку, що працює, тепер моя здібність працює!!!
З цими словами він намалював пістолет і направив на жінку.
— Всіх жінок потрібно знищити! Вони сміття!
Іда одразу це помітив і кинувся, схопив жінку, забравши її у сторону. Тодорокі кинувся, без вагань, льодом на чоловіка, і зробив велику стіну, але чоловік розвернувся і знайшов іншу ціль. Ідо одразу став перед ним.
— Навіщо ви вбиваєте жінок?! Тодорокі спали блокнот і ручку!
— Ти чоловік, який любить жінок, ти теж маєш померти!
З цими словами лиходій вистрелив прямо в Іду. Але тут Тодорокі швидко забрав Іду, але куля ненароком зачепила трохи руку Іди. Тодорокі направив вогонь і спалив блокнот, і ручку чоловіка. Від цього чоловік перелякався і побіг. Ідо зжав зуби і повз біль догнав чоловіка, схопив його, Тодорокі підбіг теж і затримав чоловіка льодом, допоки не приїхала поліція і не забрала. Потім Тодорокі взяв руку Ідо.
— Любий потерпи трохи я припало рану, якщо потрібно можеш вкусити за плече.
Ідо так і зробив, Тодорокі припалив рану. Він міцно кусав Тодорокі.
— Все більше тебе ніде не зачепило?
— Дддякую. Ні.
Ідо поклав руку на плече Тодорокі і вони пішли. Прийшовши в школу, він його відвів до Діви цілительки.
Та швидко залікувала рану, але попередила, що Ідо буде слабкий декілька днів.
— Любий, я поки побуду з тобою у кімнаті ці дні. Яка тобі більше до вподоби?
Спитав Тодорокі.
— Твоя більше, давай твою.
Тодорокі привів його і вклав.
— Тобі щось принести сюди потрібно?
Перепитав Тодорокі. Ідо кивнув і продиктував, що було необхідно.
— Зараз зберу і принесу, коханий.
Він погладив Іду по голові. І пішов, через хвилин 20 прийшов з рюкзаком, поставив перед Ідою.
— Перевіряй.
— Таааак, нас по новинам показали, зараз за мене тут переживають, я написав, що все добре. Ех, таааак, Камінарій написав, що вони зараз усі разом прийдуть.
— Може мені піти до них заспокоїти, що все добре?
— Так, знаєш, було б добре, бо голова сильно болить.
Тодорокі пішов, повернувся через 10 хвилин.
— У них там святкування. Тобі тортик передали.
— Оооой, точно у Камінарія сьогодні день народження, я маю сходити, його привітати я і забув.
— Ні, не треба тобі лишній раз ходити, я зараз принесу йому подарунок від тебе і від себе.
Іда, зітхнув. І піднявся, але стояти на ногах не зміг і сів на ліжко. Тодорокі погладив по голові.
— Любий, ляж, я все сам зроблю.
Іда ліг. Тодорокі пішов з подарунком і повернувся через годину десь.
— Коханий, ти тут як без мене?
Іда повернувся до Тодорокі і простягнув руки. Тодорокі ліг поруч і обійняв.
— Все, все я поруч.
Іда увіткнувся в груди і невдовзі заснув.
Бооооооже, це так мило. В мене від милоти серце зупиниться🤩🤩