Нищівна перемога

– Я не зможу без нього. Аби з ним усе було гаразд. Ця паскуда ніколи не заспокоїться. Та скільки можна? (пробка в місті не дає проїхати в місце де ймовірно знаходиться Техьон)

– Заспокойтесь, Чонгуку. Ми встигнемо. Я думаю, що Техьон боротиметься до останнього.

– Я теж сподіваюся. Він такий сильний, що нам і не снилося. Поліція вже їде. Ми їх надали вже багато доказів, що Юнгі знущався з Техьона вже довгий час. Блять, я за себе так не хвилювався як за нього.

– Чонгук, заспокойтесь. А то з такими тремтячими руками ми точно нікуди не доїдемо. Докази вони повинні враховувати обов’язково. Молюся щоб з Техьоном і дитиною все було гаразд?

– З якою дитиною?

– Із вашою, ви не знали?

– Ні, чорт забирай. Що за хуйня. Коли він дізнався? Чому не сказав? Як я вже втомився від його таємниць. Чому він мені не вірить? невже я такий ненадійний? (Чонгука охоплює паніка і він реально не розуміє, що йому робити)

– Не засмучуйтесь, пане Чон. Він не спеціально. Просто Техьон завжди боявся саме такої реакції на нього. Він боїться бути зайвим у чийомусь житті. Тому завжди йде. Але якщо ви його врятуєте, думаю це все скаже саме за себе і він вам повністю довіриться.

Вони зупиняються біля під’їзду, де було виявлено сигнал. Чонгук вилітає з машини і біжить бігом у квартиру і бачить на підлозі Техьона непритомного і всього у синцях. А Юнгі виводять у наручниках і з кляпом у роті. Він виривається як може. Чонгук просить дати йому наодинці з ним і поліція погоджується.

Чонгук не може вже тримати себе в руках і насамперед він б’є його в ніс, потім у живіт і вже повністю збиває з ніг. Бере тремтячи руками його за шкірку і шепоче:

– Це тобі все за мого Техьона. Ти до нього більше ніколи не наблизишся. Я тобі це обіцяю. І не дай Боже щось трапиться з дитиною, тобі тоді точно навіть поліція не допоможе. Запам’ятай мої слова.

Юнгі нічого не може відповісти, але обдаровує Чонгука важким поглядом. І його відводять у ділянку.

– Чонгуку, підійдіть сюди, будь ласка.

– Техьон, Техьон, прокинься… докторе, що з ним? Чому він не реагує?

– Техьон отримав багато травм та й вагітність дає свої ускладнення. Не знаю точно, що з ним робив його брат, але нам потрібно стабілізувати його стан у лікарні.

– Добре, я можу поїхати з вами? Так?!Чудово. Чимін, переженеш мою машину до лікарні? Прошу.

– Так, звичайно.

– Спасибі.

Вони їдуть до лікарні. Чонгук тримає омегу за руку і про себе молитися, щоб з ним і дитиною все було гаразд. У голові повна каша. З одного боку, у них з Техьоном дуже незрілі стосунки. Вони не так довго разом. Та й довіряти один одному ще не навчилися, але їхні почуття це щось неймовірне і найкраще, що з Чоном траплялося. Він не хоче це упускати і тим більше він давно замислювався про майбутнє та сім’ю. Але як же вселити впевненість та довіру у їхні стосунки.Що зробити для того, щоб його не боявся і був з ним відвертий. Раптом Чонгука осяяла просто неймовірна ідея. Він встиг за пару хвилин зважити всі за і проти і готовий до рішучих дій. Він не готовий втратити свій лікерчик. І тут його зі ступору виводить дзвінок від сестри:

– Чонгук, привіт, рідний. Я так сумую за тобою.

– Пробач, люба. Я знаю, що не часто приїжджаю. Просто мені зараз складно розриватися між роботою, тобою та турботою про мого істинного.

– Серйозно? Ти маєш істинного? І я ще нічого про це не знаю. АХ ТИ ГАД ТАКИЙ. Чому не сказав?

– Так. Він чудовий, його звуть Техен і він уже носить мою дитину. Ми маємо складну ситуацію. Я потім тобі обов’язково розповім.

– Звичайно милий. І я маю для тебе новини з приводу моєї операції і перспектив піднятися на ноги. Вона буде дуже скоро і я сподіваюся до моменту народження твого сина я вже зможу ходити і няньчитися з ним.

– Я дуже радий за тебе, сестричка. Я все сплачу. Сподіваюся, крихітко, ти будеш сильною пройшовши все це і дуже скоро зможеш ходити. До речі, коли вона? Напиши мені після операції, я хочу знати, що з тобою все гаразд.

– Звичайно. Але тобі треба ще турбуватися про Техьона так що не хвилюйся за мене. Як ваші стосунки складалося, що навіть я виявилася не в курсі.

– Ти знаєш, я не знаю. Спочатку між нами був тільки пристрасть і бажання, але потім усі інстинкти та мої мізки вказали мені на те, що я хочу бути з ним назавжди. Але він мені не завжди довіряв тому ми опинилися в таких складних відносинах.

– ОХх, мій братику. Я така рада, що ти знайшов свою долю. Сподіваюся ти знайдеш спосіб переконати його у твоїй вірності та любові.

– Звісно, ​​не сумнівайся. Думаю цей спосіб нам подарувати один із найкращих днів і дасть шанс побудувати сім’ю разом.

– Тримаю за тебе кулачки. Так, Чонгук, я поїхала на процедури, а ти йди вже до Техьона.

– Добре, люблю тебе, сестричка.

– І я тебе.

Чонгук поклав слухавк і повернувся до палати. Його одразу накриває зовсім незнайомий аромат. Аромат карамелі. Невже…. Не може бути.

Техен розплющує очі потихеньку і злегка посміхаючись тихим і слабким голосом вимовляє:

– Це у нашого сина карамель.

– Техьон, рідний, як ти? — тараторя Чонгук підбігає до Техьона.

– Не знаю, відчуваю слабкість, але мабуть з дитиною все ок, якщо мені ще не стало гірше.

– Так,з ним все гаразд. Але ти лежав непритомний кілька годин.

– Що з Юнгі?

– Я не хочу про нього говорити. Як він посмів торкнутися тебе. І мало не вбив мою дитину. Як я мушу до нього ставитися.

-Я знаю, на жаль, я не міг тобі сказати про це, я так боявся, що ми тобі не будемо потрібні. Тим більше, мій брат мені погрожував.

– Маля, ну як ти можеш таке говорити? Я тебе дуже люблю. Ти хоч уявляєш, наскільки я щасливий з тобою. А потім коли мені сказали що ти носиш мою дитину, я думав, що просто помру від щастя. Але ця ситуація з твоїм братом мене дуже підкосила. Я не знаю щоб я якщо б вас загубив. Тому, сонце, прошу тебе, довірься мені, я дуже хочу дбати про тебе та про нашого малюка.

– Чонгук. (Крізь сльози говорив Техьон) ти не уявляєш яке це полегшення для мене розуміти що ти будеш зі мною. Я так тебе люблю. Ах. Твої обійми мені зараз так потрібні. Підійти до мене ще ближче.

І тут вони поєднуються в дуже тендітному та ніжному поцілунку. Їхні губи торкаються і це божевільна парочка не може надихатися ароматами один одного. Їхні тіла дуже сильно тремтять від надлишку емоцій та збудження. Але їм потрібно зупинитися поки що, адже Техьон ще не прийшов до тями і потрібно перевірити стан дитини.

– давай зупинимося … – тремтячим голосом каже Техен.

– Аааах, звичайно, але продовжує його так мокро цілувати і закушувати його губу. — Солодкий мій, я тебе тепер ніколи не відпущу. Довірся мені, сонце. Це мені так потрібно, ведмежа, ти не уявляєш наскільки.

І Чонгук мукає йому в шию і робить поступальні рухи, що просто хочеться кричати від збудження та напруги.

– Чонгук, рідний. До мене зараз прийде лікар, а я не хочу зараз з’явитися перед ним із таким животом та стояком. Прошу, рідний, зупинись. Я обіцяю, що невдовзі ми це повторимо вже без переривання.

– Гаразд, дорогий. Але я так завівся що тепер мені потрібно буде скинути напругу десь на роботі, що зайняв мій проект, а то за останні місяці я працював нормально лише кілька днів. Тим більше мені треба заїхати до сестри та відвідати її перед операцією.

– От і добре. Як вона? Я знаю про неї зовсім небагато.

– Я думаю ми це надолужємо і скоро ви зможете нормально познайомитися та потоваришувати. Вона вже хоче няньчитися з моїм сином.

– Тільки з твоїм? От, власник.

-З нашим.

Чонгук іде. А Техьон чекає лікаря і вердикт, що з ним сталося і що буде далі. Лікар сказав, що Техьон був сильно ослаблений і побитий. Його стан повністю стабілізували. Прописали багато вітамінів, повноцінне харчування та постільний режим. Сексом дозволили займатися без жодних сильних навантажень. Техьон усьому радий. Та й синці вже потихеньку минають. Він відчуває, що тепер у його житті потихеньку настає стабільність і гармонія, навіть попри наслідки, які до нього привели. Ох, Чонгуку. Цей альфа просто заповнив тепер все його життя. Кожну її клітинку. Він відчуває, що вже не може без альфи нормально дихати.

– Рідний. Моя операція пройшла добре. Невже я маю надію на одужання і тепер я зможу ходити і грати з твоїм малюком.

– Сонце моє, це щастя. Я так хочу тебе обійняти і нарешті вийти з тобою погуляти до парку, як ми раніше робили.

– Обов’язково зробимо. Але зараз я хочу трохи поспати і тому вали до свого Техьона.

– Ах, ти така шкода. Але я тебе так люблю. Ти знаєш, що мені зараз треба. Без нього я вже не уявляю свого життя.

– Давай давай! — і лупцює свого братика по його апетитній дупці.

Реабілітація Ліси тривала рік. За цей час вона дуже потоваришувала з Те. Вони допомагали одне одному чим могли. Те доглядав її коли Ліза займалася своїми ніжками. А Ліза йому булочки приносила колись Те і маленька карамелька вимагали їжі.Те відчував себе реально щасливою людиною. Єдине, що не відпускав його думки про погане це Юнгі. Він все одно переживав про нього. Це його брат, і це ніколи не зміниться. Але Юнгі не визнавав своєї провини і тепер як належить сидить свій термін. Те дуже оберігають і навряд чи тепер Чонгук допустить щоб Юнгі дістався до Те.

Звичайно іноді Техьону снилися жахи на ґрунті стресу що він зазнав. Але попрацювавши з психологом, омега зміг вирішити і позбавитися цих проблем повністю

Що з Чонгуком? З ним все чудово. Великий проект з реклами виявився дуже прибутковим. Чонгуку пощастило вчасно виправити всі проблеми, нарощені через його відсутність. Він міг спокійно видихнути. Звичайно, йому довелося звільнити пару щурів, які й створювали проблеми з дедлайнами проекту. Але це дрібниця.

Головне, що з ним зараз Техьон. І їхні почуття взаємні.

Після виписки з лікарні Техен повертається вже до Чонгука додому і на нього чекає великий сюрприз.

– Як я втомився перебувати в палаті.

– Любий, сподіваюся тут зі мною тобі буде дуже комфортно. Тигреня, давай перекусимо.

– Ох! Я з’їв би суші. Але мені не можна.

– А мене можна? Чонгук бере, масажує його шию, притягує до себе і дуже ніжно торкається губ, відразу прикусуючи одну а потім іншу губу.

– Аааах, Чонгуку, ну що ти робиш? Ти ж знаєш, що я не можу встояти перед твоїм натиском.

– Ох, лікерчику, ти ще не до кінця впізнав мій натиск. Але сподіваюся сьогодні дізнаєшся.

– Тільки в це вірю. Аааааах який же ти смачний.

– Ти теж, я хочу тебе всього собі назавжди.

– Ох як я цього хочу.

Вони так сильно тиснуться до один одного, незважаючи на те, що животик вже їм заважає насолоджуватися всім по повній програмі, їхні руки сплітаються, губи пожирають кожен сантиметр один одного, їх члени вже знемагають змазкою і чекають повної розрядки, торкаючись таких гарячих і улюблених тіл.

– Чонгуку, я більше не можу витримати такого. Трахни мене, сильно, будь ласка.

– Будь-яка примха, милий. Будь-яку примху виконаю.

Кожен поштовх супроводжувався таким глибоким стогоном Техьона, що Чонгук вже не хотів чекати і прошепотів:

Тееєхьон, я так люблю тебе і вже нашу дитину, малюк. Виходь за мене.

І в цей момент Чонгук з Техьоном доходять до піку і омега вигукує на всю квартиру слово “Так” і вони розпливаються у щастя, ледве дихаючи.

-Ти маніпулятор. Ти ж знав, що я не скажу ні

– Звичайно. Але я такий щасливий бути з тобою та нашим малюком.

– Я теж, мій безмежний шоколад.