Навушники з серцем

 Запис подкасту. Це юбілейний випуск тому, ще перед зйомкою хлопці договорилися піти в якийсь ресторанчик – відмітити їхні успіхи. Женя пропонував влаштувати якусь міні-вечірку лише для них, та суворі сірі очі дивились здається прямо в душу, і він готовий поклястись що Спартак якийсь відьмак, в цей момент читає всередині себе мантри. Після зйомок все ж таки вирішили піти в ресторан, який знаходився буквально за пару сотень метрів від залу. Час запису пролетів як за 15 хвилин, ось що значить бути з потрібними людьми, в потрібний час.

Все було як зазвичай, вони замовили декілька легких страв, вони не були голодні – їли перед записом. Ресторан сяяв гірляндами, а посеред залу стояла невиличка ялинка з голубим та сірим дощиками, царила новорічна атмосфера.  Стіни були високими, тому до люстр які звисали над столами було важко дістати, проте ніхто й не намагався. Пройшла година і Антон з Кольою мусили кудись йти, Спартак не сильно вдавався в подробиці – був занадто змучений, все що йому хотілось це зайти в квартиру, швидко в душ і спати. Женя це помітив, тому вирішив почати розмову

 – Все в порядку? Може й нам пора йти? Ти виглядаєш втомлений.

 – Все добре, проте ти правий, я хочу відпочити. Йдемо додому.

Спартак поглядом віднайшов офіціантку, та покликав її до столика, попросивши рахунок. Спартак як і завжди сам все оплачує, а коли хлопці запитують в нього «Скільки ми винні за вчорашні посиділки?» він просто ігнорує їх. Коли товариші вже виходили з приміщення, Спартак виглядав де їхнє таксі.

 – Ну будемо прощатись? – питає Женя, він не розуміє чи Спартак відтягує мить їхнього прощання до того як він сяде в машину, чи вони йдуть разом?

 – Якщо хочеш йти до себе то я тебе не тримаю, але я завжди тебе чекаю в себе.

 – Тоді я йду з тобою? – пряме запитання здається на мить вибиває з колії, але блондин не дивлячись на свою втомленість знає що відповісти.

 – Я вже сказав, хочеш йди зі мною, хочеш йди додому.

Поки вони говорили таксі приїхало, тому часу на роздуми у Жені не було, він просто сів в машину за Спартаком, ну бо чому б і ні, в нього майже завжди є світло, вода, їжу правда замовляти треба, але то таке. Вони їхали в тиші, слухаючи якусь пісню по радіо. Коли вони приїхали Спартак оживився, і говорить вже, і двері притримав, видно в ньому прокинувся джентельмен, хаха. Першу годину вони просто розмовляли, говорили про буденне і майбутнє, та коли вже начебто стало нудно, Спартак запропонував щось типу гри. Нещодавно він купив собі хороші навушники, вакуумні, такі що якщо звук на максимум то залишаєшся сам на сам з піснею, проте він не так часто слухає музику, і здавалось він «нарешті знайшов де їх задіяти». Правила гри простесенькі, один з них одягає навушники вмикає музику на максимум і намагається читати по губам що говорить їх опонент.

Вони приглушають в кімнаті світло, і сідають по різні сторони чорного дивану, Женя обіймає блакитне покривалко(приніс з собою щоб розбавити холод квартири товариша. Взагалі квартира Спартака не виглядала обжитою, на полицях завжди все прибрано, в холодильнику пусто, є лише одна тарілка і набір виделка-ложка-ніж, іноді складалось відчуття ніби він орендує цю квартиру лише на випадки коли Женька приходить до нбого додому, а десь в іншому районі є інша квартира де його розгублено чекає дівчина, але отримує повідомлення «Я сьогодні не прийду додому». Спартак навіть домом це ніколи не називав, завжди квартира, іноді Женька ловив себе на таких думках, але потім зтрушвав голову і озирався по сторонам, таке ніби хтось вміє читати думки.

Грати було весело, вони сміялись один з одного, коли хтось у відповідь говорив абсолютно безгузду річ. Женя в котрий раз одягає навушники, він пробує зрозуміти що говорить Спартак, це вже не одне слово як раніше, цілий вислів, пісня добігає кінця і Женя не встигший зрозуміти що починає чути Спартака розчуває що він говорить:

 – Ти мені подобаєшся – Женя не розуміє чи йому здалось, чи ні, Спартак ніколи не кидає слова на вітер, в усіх його словах завжди є сенс та правда. Він завдяки своїм акторським здібностям ще 30 секунд робить вид що не розуміє, а потім різко каже

 – Стоп! В мене музика закінчується, він бере гаджет в руки щоб швиденько перемотати цю пісню на початок.

 – Що Женька, як слова то ми розумієм, а як речення то все?) – Спартак по звичному підколює, а Женя думає як виграти час на обдумовування

– Ну я не настільки геніальний як ти, не одягай навушники, я в туалет і продовжимо.

Женя можна сказати залітає в ванну кімнату, дивиться в зеркало і щипає руки перевіряючи чи це не сон. За ці 3 хвилини стояння біля дзеркала, він переосмислив все своє відношення до Спартака і отримавши позитивну відповідь, тисне кнопку на унітазі, миє руки і виходить. Він придумав геніальний – на його думку, план і знає як його зробити. Виходячи в вітальню він бачить хлопця читаючого щось в телефоні.

 – Я тут, одягай навушники, я вже придумав що буду казати тобі.

 – Ой-ой уже страшно – він посміхається і одягає навушники, вмикаючи пісню.

Женя сідає навпроти нього і промовляє

 – Я знаю що ти мені говорив.

Спартак розуміє, і Женя бачить це по його виразу лиця, він то дивиться на очі, то на рот – перевіряючи чи правильно він все зрозумів, та знімає навушники.

 – Нам здається треба поговорити? – це було хвилювання? Він здається вперше чує настільки розгубленого Спартака.

 – Напевно – його голос стихається, від передчуттів і тривоги.

 – Що я тобі говорив? -Спартак питає з нотками надії що він зрозумів не те що було, і це все звести в жарт, Женя голосно видихає – де та його впевненість що була в тій кімнаті?

 – Що я тобі подобаюсь.

 – Ти молодець, почув правильно – Він не встигає договорити, як Женя випалює

 – Я тобі подобаюсь чи ти просто це сказав, ну просто так? – Очі Жені відблискують надією.

 – Ти мені подобаєшся.

Тепер є лише декілька варіантів розвитку подій: Женя скаже він не з тих і піде, Ми зведем це в жарт і забудем, або..

Спартак не встигає додумати продовження в голові як його обіймають здається з усієї сили, він стоїть в ступорі не розуміючи це те «або» про яке він не встиг доміркувати, чи це утіхи щоб не так швидко засмутився. Він обіймає його в відповідь, і дивиться йому прямо в очі

 – Ти мені теж подобаєшся, Спартак.