Фанфіки українською мовою

    В мене малий досвід в письмі, а тим більше українською. Тому в роботі можуть бути русизми, так сталося, що я тільки недавно почала опановувати рідну мову. Я не проти критики, а якщо вона буде жорстокою, мені буде тільки в кайф. Я нікого не хочу образити цією роботою. Деяких персонажів я буду вигадувати, так як я не хочу списувати більше, ніж декілька людей з реального життя. Роботу почала писати через вже прочитані фф, надихнулась. Не маю ніяких ідей, і не мала на початок цієї роботи, надіюсь хоча б комусь вона сподобається. Дякую за увагу. 🙂                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         На дворі осінь, вкрай не приємна погода, на погляд Жені. Але роботі начхати, як він собі вважає. Тому, не маючи ніякого бажання їхати на автобусі, а перед цим чекати його в холоді біля зупинки, Женя викликав таксі.

    Поснідав він на швидку руку, щоб встигнути привести себе в порядок. Вдягнувшись в гарний, облягаючий офісний костюм, Женя взяв з собою пальто та портфель. А тим часом на телефоні висвітилось, що таксі вже приїхало й чекає його понад 2 хвилини.

    Як зазвичай в офісі повний хаос. Люди бігають, кричать, а дехто байдики б’є. Женя зайняв своє робоче місце і почав тупитись то в екран монітора, то в документи.

    Близько 11-ої години помічниця боса передела брюнету, щоб той підійшов до кабінету через пів години, якесь важливе сповіщення. Не часто трудязі приходять “важливі сповіщення”, тому Женя вже напрягся й почав собі щось надумувати.

    Перед тим, як зайти в кабінет, брюнет постукав, після сигналу ” заходь”, натиснув на ручку двері.

    – Сідай. – сказав Коля. – У мене є для тебе деяке завдання. Потрібно провести лекцію з теми “Партнерські взаємовідносини між населенням і поліцією”. В Інституті, це так, формальність. Справишься?

    -Таак, звісно, це все? – ніби з полегшенням сказав Женя. – і можна адресу та назву інституту?

    – Це все, деталі скину на пошту.

    ~~~

    18:00

    Робочий день тільки закінчився. Виморений працею за одним столом, так ще й затримавшись на 2 години через ту грьобану лекцію, Женя вирішив, що кожен раз викликати таксі – дорого, отже піде на зупинку.

    На зупинці стояло декілька жінок похилого віку та гарний хлопець. Зловивши себе на думці, що хлопець досить гарний, з гарною фігурою та на вид молодий, Женя зніяковів.

    Відколи це він розглядає хлопців в ролі партнера? Хоча, єдиний партнер, який був у Жені останні декілька місяців, це робота.

    Від міркувань відволік під’їхавший автобус. Цьому хлопцю теж потрібно було на цей автобус.

    Доїхавши, практично, до своєї зупинки, Женя вийшов, вирішив зайти в магазин. Трішки скупивши продукти він вже пішки йшов додому. 10 хвилин і брюнет нарешті валиться на диван в одній, з зйомної двокімнатої квартири, кімнаті.

    – Коли я вийшов з автобусу, той хлопчина ще був в ньому. -прошептав той собі під ніс, після чого впав в приємні обійми втомленого сну.

     

    1 Коментар

    1. Jan 18, '23 at 15:47

      Цікаво, що буде далі)
      Дякую!

      І “– Це все, деталі скину на почту.” Пошту*