Частина четверта

Після того сну Тоні Старк став уважніше придивлятися до свого протеже. Його стала цікавити поведінка хлопця, його реакції на те, що говорив чоловік. Тому з того часу невинних, хоч трохи й хтивих, жартів ставало більше. Й реакція не змусила чекати: Пітер червонів і починав заїкатися, або й взагалі міг образитися на містера Старка за його слова. Іноді Старк навіть не розумів чому той ображається на нього.

 “Паркер ж не мала дитина і все ж розуміє. Скоріше всього в нього вже був певний досвід, ну, бо це нормально для його віку. Цікаво з ким? З тією дивною? Як там її звати? Мішель. Або з кимось іншим… Так, Тоні, куди це тебе несе? Навіщо тобі особисте життя Пітера, воно не повинно цікавити тебе. У тебе і без цього повно важливих справ. І, певно, варто буде відчепитися від хлопця з тими жартами. Він надто гостро на них реагує останнім часом.”

Того дня Пітер вів себе спокійніше ніж зазвичай і був трохи, навіть, відстороненим. У нього щось не сходилося в рівнянні з хімії і він переписував його вже втретє. Спочатку Тоні мовчки спостерігав за хлопцем, а потім вирішив все-таки допомогти. Підійшовши до нього зі спини, чоловік обома руками оперся на стіл, позаду хлопця.

– Давай я тобі трохи допоможу, – Паркер майже непомітно сіпнувся і голосно ковтнув слину. –  Хоча це більше спеціалізація доктора Беннера, але я в цьому теж трохи тямлю.

– Дякую, містере Старк. Нам пояснювали як це робити, але я сьогодні який надто втомлений.

– Коли вам це пояснювали – в березні? Навіщо ти цим займаєшся, якщо зараз канікули?  Хлопче, тобі зовсім немає чим зайнятися, чи я не достатньо завантажив роботою в майстерні? – Чоловік награно суворо подивився на Пітера. –  Може хочеш ще якісь завдання, ти тільки скажи!

– Ні, містере Старк, не потрібно. Я… я просто займаюся, щоб не втратити навички. І ви добре завантажили роботою, – чомусь шия Пітера порожевіла, – у майстерні.

Ніби раптом щось зрозумівши, Тоні відійшов від хлопця до іншого столу. Вони ж говорили про навчання, майстерню і відпочинок, чому той так зреагував. Можливо, через безпосередню близкість(якесь дивне формулювання), ну бо вони дійсно були дуже близько?

– Що з вами? Ви стомилися від роботи….чи, може, від мене. Останнім часом я забираю у вас занадто багато часу, певно, з вашим графіком, ви майже не відпочиваєте – компанія, місії, різні офіційні заходи і…я.  Якщо хочете, я не буду приходити до майстерні цілий місяць? Або…або, навіть більше? Я вже вам набрид своїми балачками. Я піду, Нед, напевне, зараз вільний і ми зможемо знову щось скласти з…

– Господи, ти вмієш говорити повільніше, чи це також побічний ефект від укусу?

– Чоловік обвів поглядом постать хлопця, який похапцем збирав свої речі в рюкзак, повернувшись до нього боком. –  Ти мені не набрид, а от справжнього відпочинку у мене вже давно не було.  Можливо, варто кудись гайнути, поки є пару вільних днів – на Мальдіви чи Балі, а може просто замкнутися у Вежі і наказати П’ятниці не відповідати ні на дзвінки, ні на листи, ні на особисті візити?

Пітер недовірливо поглянув на наставника. Чомусь йому здалося, що чоловік ще не дійшов до кінця цієї промови. І її подальший зміст може якось вплинути на хлопця. Він далі дивився Старку в очі, а той мовчав, ніби чекаючи на відповідний момент, щоб продовжити. Або, на відповідь Пітера.

– І ти, якщо дуже хочеш і впевнений у своєму бажанні, можеш залишитися зі мною на декілька днів.  З тіткою Мей я домовлюся, думаю, вона не відмовить такому чудовому чоловікові, як я. То як, хлопче, що ти про це думаєш?

– Ви…Я точно вам не набрид? – Все ще тримаючи у руках ту книгу, стискаючи, від хвилювання, її занадто сильно. – Тобто, так. Так, було б непогано провести з вами декілька днів. Я маю на увазі, саме відпочити. Думаю, це піде вам на користь. Я недавно читав про один фільм. Він про якісь там складні механічні штуки… Ну загалом, ми могли б подивитися і обговорити його. Замовимо шкідливої їжі і будемо дивитися фільми і говорити про все на світі. Є так багато речей, вашу думку про які я хотів би почути. І ще…

– Ну все, тепер ти точно втомив мене. – З, погано схованою, посмішкою перебив його містер Старк. –  Гайда додому, чи до Неда, на сьогодні ти вільний. А із завтрашнього дня щоб ти був тут, готовий говорити декілька днів підряд. Якщо це тобі так подобається.

Пітер кивнув і мовчки вибіг із майстерні залишивши чоловіка в повній тиші і розумінні, що цей незапланований відпочинок буде найважчим у його житті.