Розділ 1 / Новий рік у Гоґвортсі або “Я не танцюю, Поттере!”

Новорічні свята Снейп не любить. Навіть більше — він їх ненавидить!
Навкруги купа безглуздої метушні, Маги та магли бігають і метушаться мов навіжені клобкопухи у період спарювання. Навіть профессори Гоґвортсу щороку перед Святковим балом втрачають останні клепки. Коли до свят лишилося всього кілька тижнів і директорка Міневра Макгонаґел поклика його у свій кабінет профессор Снейп відчував — новини гарними не будуть.

— Северусе як твоє здоров’я? — запитала гриффіндорська левиця після формальної чайної паузи.

— Задовільно, — Снейп машинально потер ще свіжі рубці. — Через п’ятнадцять хвилин мені потрібно перемішати бодроперцеве, тож давайте облишимо зайві церемонії і одразу перейдемо до справ.

— Як бажаєш, Северусе, — Мінерва підсунула до нього тацю з фірмовим шотландським печивом.

Снейп насупився. Це печиво він обожнював. Хоч його обличчя і не виказувало емоцій, коли він їв, та стара кішка надто добре його знала. Знала і почала з підкупу, отже він у серйозній халепі!

— Як ти знаєш, Северусе, скоро Святковий бал і кожен студент чекає його з нетерпінням.

Снейп скривився і потягся за печивом.

— Учора на нараді, яку ти, до речі, пропустив, Гаррі запропонував зробити щорічні уроки танців змішаними для усіх факультетів.

Снейп красномовно підняв праву брову і відправив до рота друге печиво. Катастрофа наближалась.

— Думаю, що Гаррі знадобиться твоя допомога, аби впоратися з такою кількістю учнів. Ти все-таки декан…

— У Гафелпафу та Рейвенкло теж є декани, Мінерво. Чому б не долучити їх?

Печиво у вазочці притягувало поглялд мов хрусткий шоколадний імперіус.

— Помона зараз має чимало клопоту у теплицях. Зима в цьому році рання, треба щоб всі саджанці Мандрагори її пережили. Щодо Філіуса… На ньому шкільний хор. Та якщо бажаєш, я можу вас обміняти обов’язками.

Северус Снейп відчув краплю ностальгії за пазурами Волдемортової змії.

— Що завгодно, тільки не хор.

— От і добре, я передам Гаррі, що ти погодився, — очі директорки хитро блиснули.

— Що? Я не…

Вазочка з печивом раптом відростила лапки і почала відповзати подалі від Снейпа.
Довелося визнати поразку.

— Мерлін з тобою, Міневро. Та у мене є умова.

— Яка, Северусе?

— Через виконання забаганок обраного кількість вільних годин відведених на перевірку робіт студентів та виготовлення зіль для Поппі суттєво зменшиться. Тож буде цілком справедливо відмінити мої нічні чергування десь до канікул.

— Я спробую розділити години твоїх чергувань між професорами, та гарантувати тобі їх повне скасування не зможу. Пробач, Северусе. Гоґвортсу дійсно не вистачає зайвих рук. Візьмеш печиво з собою?

Снейп похмуро кивнув та підвівся.
Поттер йому за це ще заплатить!

***

На уроки танців Снейп прийшов хвилина до хвилини.

— Нічого собі, Северусе! По тобі можна годинника звіряти! — враженно вигукнув профессор Поттер.
Снейп поморщився. Гриффіндорець як завжди був надто галасливий! Ще й ця традиція серед вчителів, звертатися один до одного на ім’я добряче бісила.

— Тобі б не завадило завести хоч один. Кажуть, ти часто запізнюєшся на власні лекції. Неприпустима халатність.

Поттер почервонів мов кипляча амортенція.

— Розумієш, після того як… Ну ти знаєш. Волдеморт і все таке… Поряд зі мною вся маглівська електроніка і навіть механічні годинники виходять з ладу.

Снейп неоднозначно гмикнув.
Ця невеличка дрібниця, на його думку, була незначною платою за силу яка тепер струменіла жилами Поттера.

До Великої зали тим часом сходились учні шостих та сьомих курсів. Всі вони широко посміхались і махали професору Поттеру. Усі, окрім слизеринців. Ті тримались на відстані від решти учнів. Освоївшись вони згрудились біля свого декана. Та нагадували скоріше не заляканих клобкопухів, а поранених змій, готових до атаки.

Поттер відкашлявся і поліз на один зі столів, що були сьогодні відсунуті до стін аби не заважати тренуванням. Підсилювати голос заклинаннями він не став і просто собі волав зі свого постаменту.

— Привіт всім! Як ви вже знаєте, сьогодні розпочнуться наші підготовчі уроки танців до Святкового балу. Ну що, ви готові?

Грифіндорці збуджено загули, а Гафлпафці затупотіли.

— Не чую, всі готові?

— Тааак! — заволали одночасно три факультети.

— Що ж, почнімо! Для початку розбийтеся на пари. О, бачу руку!
Що вас цікавить, міс Райс?
Ні, партнер не обов’зково має бути протилежної статі. Але! Він чи вона має бути з іншого факультету.

Учні загули. Більшість така перспектива не надто влаштовувала. Гаррі спробував призвати до тиші, та марне. Зелені очі благально зазирнули у чорні. Снейп зітхнув. Він і не думав, що буде легко.
Під здивовані погляди усіх присутніх зіллєвар пройшов до столу, на якому розгублено стовбичив Поттер. У зелених очах читалась недовіра і, разом з тим, надія. Снейп подумав, що однозначно про це пошкодує і поліз на стіл до Поттера.

— Сонорус, — його хрипкий після поранення голос зазвучав над залою. Студенти принишкли.

— Може ви раптом забули, та ми не на квідичному матчі. Тож я вимагаю абсолютної тиші. Якщо ви плануєте хоч чогось навчитись і не зганьбитися перед своїми пасіями під час балу, то раджу дослухатись до професора Поттера.

— Але ж.., — запротестував хтось з Гриффіндорців.

Голос Снейпа впав до пронизливого шепоту:
—Усі, хто знехтують озвученим правилом будуть недопущені до балу. Я особисто за цим прослідкую.

Учні дивились на Снейпа так, ніби той врешті визнав себе упирем і от прямісінько зараз збирався випити всю їхню кров. Щелепа ж профессора Поттера загубилась десь під столом.

Тим не менш погроза Снейпа спрацювала. Учні поступово розбивались на пари, лиш слизерин тримався осторонь.
Врешті, кілька рейвенкловців і навіть одна гафлпавка несміливо підійшли до представників зміїного факультету. І навіть отримали дві згоди.

— Гей, гриффіндорці, нумо, нагадайте, чим славиться наш факультет? — спитав Поттер. — Чую-чую! Хоробрістю! То де вона ваша хоробрість? Невже настільки боїтесь слизеринців?

Учні багрянознаменного факультету вскинулись так, мов їх у дупу вжалив соплохвост.

— А чому ми маємо якшатися з ними? Ви самі, профессоре Поттер, запросили б на танець профессора Снейпа? — гнівно вигукнула кароока гриффіндорка.

— Пані Грівз, ви забуваєтесь, — зашипів Снейп.

— Гарна ідея! — раптом оживився Поттер. — Зараз я вам покажу як треба!

Гаррі посміхнувся і підійшов до Северуса. У чорних як морок очах читалось: ” Тільки посмій!”

Жестом маглівського трюкача Поттер клацнув пальцями і дістав із повітря чорну троянду.

— Северусе, чи не погодишся ти піти зі мною на бал.

На обличчі колишнього смертежера читалось бажання вбивати. Гаррі отримав короткий думковий образ, який натякав, що всю їжу йому тепер доведеться перевіряти на вміст отрут. Максимально винахідливих й небезпечних. Та замість того, щоб злякатись, чи засмутитись Поттер розплився у посмішці. До нього прийшла ідея!

— Послухай, це дуже важливо для припинення міжфакультетьських чвар, — швидко зашепотів Гаррі одними губами. — Якщо ти погодишся, в якості компенсації я принесу тобі кілька зубів василіска і може ще чешуї. Так тобі буде значно простіше мене отруїти.

Снейп завмер. Пропозиція Поттера здавалася несусвітньою нісинітнецею, та дух вченого був надто сильним. Отримати таку цінну річ, як часточки василіска, до своєї колекції було дуже й дуже заманливим. Гордість пручалася до останнього, аж поки Снейп не глянув на розгублену й знічену купку своїх підопічних слизеринців. Він гмикнув уявивши на мить обличча Мінерви, коли та почує про цю авантюру і кивнув.

— Я згоден, професоре Поттер.

Здивоване гудіння прокотилось залом. Своєю неочікуваною згодою Снейп змусив ошелешено замовкнути всіх, навіть грифіндорців на цілих вісім хвилин. Це можна було вважати новим особистим рекордом. Навіть старій кішці це було не під силу.

Вирішивши, що на цьому його альтруїзм вичерпано, Снейп спустився зі столу і зайняв найвіддаленіший кут у Великій залі. Поттер все це затіяв, хай сам і викручується. Щоправда, з цілим натовпом студентів вправлявся новий професор досить непогано. Наприкінці уроку з зали Снейп вийшов першим. Він вже мріяв про тишу й спокій своїх підземель, та…

— Професоре! — покликали його. Снейп обернувся й побачив групку слизеринців семикурсників зі старостою на чолі. Хвала Мерліну, це був не Поттер.

Хоча від колишнього аврора можна було б легко відкараскатися, та своїх студентів Снейп гнати не хотів.

— Слухаю вас, міс Томбтон.

— Ми б хотіли дізнатися, чи ви серйозно, професоре… Ну, підете на бал з цим… З грифіндорцем?

— Боюсь мої домовленості з професором Поттером жодним чином вас не стосуються, місс Томбтон, — Снейп зхрестив руки на грудях.

Слизеринці переглянулися.

— Хай так, та чому ми зобов’язані танцювати з грифами? Це ж несправедливо! У багатьох з нас вже є партнерки, чи партнери. У когось навіть наречені. Це ж… Це ж…

— Міс Томбтон, ніхто не розлучатиме вас з вашими пасіями. Ви маєте лише відкрити бал з представником іншого факультету першим танцем. Потішити грифіндорські ідеали нашої директорки. Далі ви вільні воз’єднатися зі своїми партнерами, нареченими, чи ким завгодно іще.

Снейп вже розвернувся, щоб піти, коли почув тихе:
— По суті, можна буде робити все що заманеться, якщо не попастися…

— Тихо ти, Монтегю, не тут, декан почує, — зашипіли на хлопця однокурсники.
Снейп зупинився.

— Монтегю, дери тебе Моргана, — буркнула Окта Томбтон.

Зіллєвар гмикнув.
— Докладіть зусиль, щоб нікого не вбити. Чергувати через вас всю ніч у Медичному крилі не входить у мої плани.

Студенти поспішили попрощатися та забратись геть.

***

Дивні заняття ініційовані Поттером
проходили досить непогано. Щоправда, якось староста слизерину Окта Томбтон зламала ніс Піту Ротінґеру— старості грифіндору. Бо той поклав свою руку надто низько. Це було дійсно так, тому зіллєвар дозрів допомогти Поттеру розняти студентів, лише після того, як містер Ротінґер полетів на підлогу з заюшеним кров’ю обличчам.

Гриффіндорця врешті відправили до мадам Помфрі, а староста зміїного факультету понуро попленталась за своїм деканом до підземель.
— Я вкрай розчарований, — повідомив Снейп накладаючи чари на двері класу зіллєваріння.

— Але ж, профессоре! Той Ротінґер, він… Він…

— Він вчинив некоректно, та це не зменшує вашої провини, міс Томбтон. Я дійсно вкрай розчарований тим, якими варварськими методами ви діяли.
Від студентки свого факультета я очікував чогось менш маглівського.

— Професоре, — в світлих очах слизеринки читалась недовіра. — Ви щойно натякнули, що я мала б його проклясти?

— Не розумію про що ви, — Снейп стенув плечима. — У будь-якому разі, як ваш декан, я маю вас покарати. Так хоча б було б за що.

— Я все розумію, професоре, — кивнула староста. Тепер вона не виглядала такою пригніченою, як на початку, проте рішення декана очікувала, мов вироку.

— У якості покарання ви більше не будете вчитись танцям в парі з містером Ротінґером, попросіть містера Поттера підібрати вам нового партнера. Я також знімаю зі слизерину п’ять очок за зрив заняття, — з цими словами Снейп сів у своє крісло і дістав стос учнівських контрольних для перевірки. — Чому ви досі тут, міс Томбтон?

— Що? Тобто… Це й все? Навіть відпрацювання не буде?

Снейп зробив вигляд, ніби всерйоз розмірковує про суворіше покаоання.

— У вас цілком пристойно поставлений удар, міс Томбтон. Сумніваюся, що вам потрібно відпрацювання.

Коли Снейп дістав чорнильницю та перо слизеринку вже мов протягом здуло. Здається, у стінах зміїного факультету скоро з’явиться нова дивакувата легенда. Та навряд чи хтось повірить у те, що їх химерний декан має почуття гумору.