Скляна кулька

-Скара!
Руки хлопця дрогнули і з них на підлогу шльопнулась майже почищена манадринка,а сам Скар зляканий гучним викликом його ім’я швидко пішов до кімнати Казухи,звідки той його позвав.Він вже почав думати над тим,що сталось,і що він натворив,коли Казуха вилетів йому на зустріч і майже збив з ніг.Скар схопив його за талію,аби той на таких радощах не впав і не забився,і в здивувані дивися на сусіда,в очах котрого блестіли нотки радощів і щастя,а на губах грала приємна посмішка.
-Що сталось?
-Вже 24 грудня!
Казуха вибрався з його рук і пішов на кухню.На календарі дійсно було 24 грудня,вихідний.На годиннику 12 ранку.Звичайний день.То в чому ж причина таких бурхливих емоцій?
-І шо з того?
-Ну як,глянь на нашу квартиру.Вже грудень,а ми досі нічого не прикрасили.Кінець грудня!
-А,ти про це.Я до цього не дуже святкував новорічні свята.Ну,будь-які свята.Тільки з Аяксом один раз.І те ми нічого не прикрашали.
Обидва хлопці вже повернулись на кухню,Казуха сидів на підлозі і гладив їх котів,котрі лащились до нього і випрошували якусь смакотульку.Скар стояв спершись на дверний косяк,і чекав на відповідь.
-Давай в цьому році разом святкувати.
Скарамучча завмер,в здивуванні обдумуючи його слова,в той час як Казуха вже піднявся і стояв біля нього.
-В тебе ж ніяких планів немає?
-Які там плани.Я не проти,але твої друзі?Ти хіба не з ними будеш святкувати?
-Ну,минулі роки ми так і робили.Але в цьому році всі мають половинку і думаю святкувати будуть з ними.Новорічну ніч так точно.Сяо з Венті,Ал з Каєю і Клі,Горо з Іто.У всих коротше є з ким святкувати.
-А чому зі мною?В тебе хіба немає самотніх друзів?
-Є,звісно.Просто хочу вдома з тобою святкувати.Я думаю прикрас і іграшок в тебе немає?
Скар стояв мовчки вцепившись поглядом в шнурки на кофті Казухи,все ще обдумуючи першу частини фрази.«Просто хочу вдома з тобою святкувати».Казуха вважав це місце своїм будинком.І Скар теж.Це більше не один з його тимчасових укрить,в якому він ховається від прийомних батьків і служби опіки.Це їх дім.Усвідомлення цього мов обухом вдарило його по голові і оглушило на деілька секунд.Здавалось,тут нічого не змінилось,але з появою Казухи він дійсно знайшов свій дім.
-Скар?-перед очами з’явилась рука і декілька разів клацнула пальцями.-Підем в магазин за іграшками і ялинкою?Заодно куртку зимову тобі глянем,а то ти досі в осінній мерзнеш.
-Добре.
-Тоді збирайся.
З цими словами Казуха швидко пішов з кімнати до себе.Скар ще декілька секунд дивився йому вслід,а потім раптом тепло всміхнувся якимось своїм думкам,і теж пішов збиратись.
***
-А ну,повертись.Ну,прикольна.Тобі подобається?
Скарамучча стояв в довгому чорному пуховику і вертівся,показуючи його Казухі.Вони вже приблизно годину ходили по магазинам і не могли вибрати йому куртку.То колір не такий,то розмір на мініатюрного Скару великий,то фасон не такий.При чому самого Скарамуччу все влаштовувало і він просто слухав у всьому Казуху,котрому все і не подобалось.
-Ага,прикольна.Берем її?
-Давай.І так вже годину витратили.
Молода консультантка допомогла зняти йому куртку і перепитала,чи беруть вони її.Після підтвердження вона понесла її на касу,а хлопці послідували за нею.
-Зараз вдінеш її одразу,щоб не мерзнути.
-Я не мерзну.
-Ага,я так і помітив.Зуб на зуб не попадає просто так?
Скар закотив очі,більше не сперечаючись і потягнувся в карман за телефоном,аби оплатити покупку.Але не встиг він і оком моргнути,як Казуха вже оплатив за нього.
-Ти…Ну і нащо ти це зробив?Мільйонер сильно?
-Ага.Не обурюйся,вважай це подарунок на Святого Миколая.
-Ти нормальний?
Поки Скарамучча щось незадоволено буркотів,Казуха встиг забарти куртку з каси,зняти з нього його і вдіти нову.
-Все,тепер ти на зиму готовий,тому ходімо за прикрасами.
Зтіхнувши на те,що його буркотіння повністю проігнорували,Скар поплентав за ним.
Магазини вже пестрили яскравими прикрасами.Люди бігали по магазинам,вибираючи подарунки своїм близьким.Діти весело роздивлялись яскраві прикраси,і канючили батькам купити щось.Коротше,всюди панувала та сама передсвяткова атмосфера.Казуха теж долучився до неї,затягнувши і Скарамуччу.Спочатку вони вибрали штучну ялинку,а потім почали підбирати іграшки.
-Дивись,які краще?
Каз стояв перед сусідом і в руках тримав дві коробки,в одніій були гарні червоні і зелені іграшки,а в іншій фіолетові і молочно-білі.
-Давай ті що фіолетові.
-О,дивсь,тут ще пара схожих кроликів.Символ в цьому році кролик,так?
-Не знаю.
-Та,кролик.Значить і це візьмем.
Казуха передав йому у візок прикраси і пішов далі,а за ним і Скарамучча слідом.
-А гірлянди які візьмем?
-Не знаю,я не розбираюсь.
-Ну ладно,думаю візьмем на ялинку і ще на вікна декілька.На вікна кольорові, а на ялинку одного кольору якогось.Напевно білі.Ще верхівка потрібна,і дощик.І якісь ще фігурки гарні.
-Дощик?
-Ну,мішура.
-Мішура?
-Ну блискітки такі,зараз покажу.
Казуха підійшов до полиці з різнокольоровими дощиками і показав декілька Скарі.В його руках був фіолетовий,білий і синій дощик.
-Які?
-Давай фіолетові і білі.
-Добре.-і замість того,щоб покласти їх в візок,він швидко обмотав їх навколо шиї сусіда,і,поки він не встиг одуматись,дістав телефон і сфотографував його.-На пам’ять.
-Казуха!
Поки Скарамучча щось бурчав про ненависть до фотографій,Казуха вже втік вперед,весело посміюючись на реакцію Скари і парарельно роздивляючись цю фотографію.Фото вийшло милим,Скар шоковано стояв з візком повним прикрас і ялинкою ,обмотаний дощиком і все це на фоні купи різних новорічних прикрас.Атмосферна фотографія,Казуха точно надовго збереже її.
Коли Скарамучча за своїм буркотінням помітив,що Казуха кудись зник,він швидко послідував за ним.Коли він прийшов до нього,білявий захоплено роздивлявся якісь м’які іграшки.
-Дивись,це ж вилиті Телевізор і Карамелька.-він повернувся і в руках тримав дві м’які іграшки схожі на маршмелоу.Це були котики,один білий і інший чорний,незадоволено прищуренний.Дійсно,в точності як їх коти.
-Ага.Купим?
-Давай.Одного тобі і одного мені.
-Добре.
Коти послідували у візок вслід за іншими покупками.Після того,як вони вибрали всі прикраси,Казуха вирішив скористуватись можливістю і вибрати,що готувати на Новий Рік.Бродячи між прилавками з продуктами,вони додали у візок ще тисячу витрат.То Казуха какао захотів з зефірками,то дуже потрібний набір ложок,то дуже класний плед,то велика упаковка цукерок.По троху і їх візок був забитий всим,чим тільки можна.
-Каз?
-Мм?
-Тобі не здається,що ми вже забагато всього купили?Як ми це все додому потащим?
-Ой,дійсно.Таксі напевно виклечем.
-А якщо не приїде?Глянь скільки народу,у всіх теж покупок немало,тому думаю зараз всі водії зайняті.
-Ну,сподіваюсь нам пощастить.Зараз пошукаю,йдем поки на касу.
-Добре.
Скар сперся на візок і стомлено покатив його до кас,поки Казуха десь позаду нього шукав де б їм дістати зараз таксі.І дійсно,всі водії були зайняті,диспетчер сказала,що треба почекати щонайменше півгодини,щоб вони звільнились.
-Немає.І що робити?Чекати?Чи пішки?Може під тц таксисти є?
-Я зараз Аяксу подзвоню,він може забрати.-Скар вже викладав всі їх покупки на касову стрічку,парарельно розмовляючи з Казухою.
-Може не треба напрягати його?
-Не парься,йому не в напряг.Тим більше вибору в нас небагато,не хочу до кінця життя чекати поки якийсь водій звільниться.
-Ну,добре.
Через декілька звилин нарешті підійшла їх черга і касир швидко почав пробивати товар.Після того,як він пробив все,Скар все швидко оплатив і продовжив складати товар в пакети.Казуха не встиг навіть слова сказати,але заперечувати в цей раз не став.
Коли вони відійшли від кас до найближчої вільної лавочки,котрих тут було небагато,Скарамучча дістав телефон і набрав номер Чайльда.Через декілька секунд в слухавці почувся голос:
-Ого,це що Муша нагородив мене своїм дзвінком?В лісі щось здохло?Сподіваюсь ти дзвониш,бо дуже скучив за своїм любим другом.
-Ага,звісно.Вільний зараз?
-А ти хочеш в гості запросити?Якщо так,то вільний.
-Звісно.Зможеш нас з ТЦ забрати?Той що поряд з нами.Трохи переборщили з покупками,а таксі не їде.
-Звісно,тільки почекайте трохи.Хвилин 20.
-Добре,дякую.
Після цього він поклав телефон в кишеню і на цей раз звернувся до Каузхи:
-Чаю хочеш?Він сказав почекати хвилин 20.
-Можна.
-Давай…-не встиг Казхуа скінчити речення,як Скар розвернувся і пішов до найближчої кав’ярні.Черга там була досить велика,але час в них є.
Казуха приречено зітхнув на такі дії,але бігти і казати що сам може купити і платити не треба не став.Він сів на лавочку і в очікуванні на сусіда задумався про свята,котрі наближались невловимо швидко.Вони були вже зовсім поряд,в спину дихали,а про подарунки він і не думав.Збирався подарувати всім як завжди-свою випічку і листівки з вітаннями і грошима.Але він хотів зробити щось особливе для Скара.Чому він хотів саме для нього щось осбливо Казуха не знав.Просто серце підказувало,що так потрібно.Але він майже не знає,що той любить.Скарамучча зазвичай слухав і рідко розповідав про те,що йому подобається.Єдине,що Казуха зрозумів з його повсякденних звичок,це те,що він любить чорний і фіолетовий кольори,техніку,відеоігри,дуже гірку каву і багато спати.А ще він дуже цінував всі подарунки.Навіть коли Казуха під час прогулянки просто так дав гарний листик,він зберігав його.Можливо,зробити щось своїми руками?В цьому він мастер.Але що?Може зв’язати щось?Наприклад шарф чи рукавчики.Часу не так багато,але якщо не спати ночами і на роботі в’язати,то точно встигне.
Кивнувши у знак згоди зі своїми думками,Казуха повернув погляд до кав’ярні,вишукуючи мініатюрну фігуру в чорному.На здивування,він вже тримав два стаканчика і направлявся до нього.Цікаво,він взяв його улюблений чай?
Через декілька секунд він отримав відповідь на своє питання,почувши аромат персикового улуну.Дійсно,запам’ятав.
-Дякую.
Скар кивнув йому головою і за декілька ковтків випив свою каву.Скоріш за все,як завжди дуже гірка.І як він її п’є?
-Як ти п’єш її,вона ж гірка?Ще й так швидко.
-Не знаю,звик просто.Може вийдем на вулицю?Тут занадто багато народу.
-Добре.
Скар викинув порожній стаканчик у смітник і взяв візок,йдучи і бік виходу.Казуха послідував за ним,тримаючи в руках теплий чай.
Вийшовши на вулицю,вони побачили білі пухкі пластівці,котрі швидко опускались з неба і вкривали землю,мов ковдра.Перший сніг.
-Ухти,сніг!-очі Казухи засяяли мов дві зірочки і він швидко вийшов під сніг і закружляв ніби у танці,в такт кружлявшим з неба сніжинкам.Він просто обожнював перший сніг.Кожен раз радів,немов дитина.
Поки він кружляв у танку зі снігом,Скар у всі очі дивився на це.І так білі і пухнасті волоси Казухи вкривались сніжинками і ставали ще гарнішими.На його бличчі грала щаслива посмішка,котра змусила і Скара посміхнутись.
Через декілька секунд він зупинився і підняв очі на небо,вдивляючись туди.Картина була заворожуючою для Скари.Він не вперше помічав те,наскільки Казуха гарний,але в цей раз цому захотілось вигартувати цю сцену у себе в пам’яті і ніколи не забувати.
Через хвилину Казуха повернувся до нього і два погляда,котрі були наповнені спокоєм і щастям,зустрілись.Вони з хвилину просто мовчки стояли і дивились.Ніякі зовнішні звуки для них не існували.Тільки Скарамучча,Казуха і сніг.
-Може підійдеш?
Скарамучча,котрий стояв під дахом біля входу,обережно зробиа декілька кроків під сніг.Раніше він ненавидів сніг,він приносив одні проблеми і добрим знаком ніколи не був.Безхатько,котрий втік з прийомної родини і його розшукували всі служби,котрі можна уявити,для нього сніг точно поганий знак.Тоді був.Але зараз,можливо,щось зміниться.
Обережно ступаючи до нього,Скар уважно дивився на сніжинки.Раніше в нього не було часу зважати на те,як це гарно.За постійною небезпекою не було часу насолоджуватись життям.А після він був в досить тяжкому моральному стані і побачити щось гарне не було сил і бажання.Але зараз,коли Казуха раптом взяв його за руку і закружляв в танок під снігом,він нарешті оцінив красу зими.Вона була дивовижною.Як і Казуха.Казуха був дивовижною людиною.Нікого більш дивовижного не зустрічав до цього.Його посмішка,його сміх,його очі,його руки,всі його дії,всі розповіді.Здається,саме так описують закоханість у книгах?
Ця думка і так розширені очі Скари стали розмірами з блюдца.Вони просто танцювали під снгігом,поки в голові Скарамуччі закрутився вихор думок.І всі думки були про білявого хлопця,котрий зараз кружляв з ним у танку.

Вони спинились досить швидко,але для Скарамуччі пройшла ціла вічність.Думки про закоханість давили на нього ніби гора.Він не знав що робити,що думати і як правильно ідентифікувати свої почуття.Закоханість,симпатія?Він ніколи такого не відчував,тому зараз був в повній розгубленості.
-Любиш сніг?
-Не знаю.Раніше не любив.Ну,були причини знаєш.Холодно,постійно волого,на землі не поспиш.А зараз не знаю.Можливо люблю.Він гарний.
Після цього короткого діалогу вони продовжували мовчки споглядати падаючий сніг і очікувати Аякса.Довго очікувати,на щастя,не довелось.Вже через 5 хвилин вони побачили його машину,котра заїжджала на парковку.Вони дістали всі покупки з візка і пішли до нього.
-Привіт!Оце ви закупились звісно,невже святкувати вдома будете?
-Привіт.-Казуха передав йому свої пакети,котрі Аякс погрузив у багажник і взяв все інше з рук Скара,перекладаючи в багажник.-Будем,ось бачиш прикрас скільки.
-Серйозно?Ти вмовив цього Грінча святкувати щось?Ти маг?-вони погрузили все в машину і всі троє сіли в машину,продовжуючи діалог там.
-Ну,я просто запропонував,а він погодився.
-Ну нічого собі.А якже твої друзів?Я думав ви разом святкувати будете,думав Скару до нас запросити.
-Вони всі парами,не хочу до когось напрошуватись.Можливо відсвяткуєм після вже,разом.Будете якщо що з нами?
-Звісно.Так ви вдвох будете святкувати,так?
-Блять,ми сказали ж так,нащо по сто раз перепитуєш?-до цього мовчавший Скар раптом втрутився в діалог.Він здавався як завжди незадоволеним,але почервонівші мочки видавали трохи іншу емоцію.
-Ха-ха,чого ти психуєш малий.Просто цікаво з яких пір ви зустрічаєтесь.
На секунду в машині повисла тиша.Аякс за кермом задоволено посміхався,Скар зніяковіло і гнівно дивився на нього через дзеркало,а Казуха спокійно посміхався на це все,ніби його не дуже хвилювало це все.Першим заговорив саме він:
-Не знаю,не знаю.Здається,з ніяких.Я ж не помиляюсь?-Каузха з усмішкою повернув голову до Скарамуччі.Той всього на секунду подивився йому в очі і одразу повернув голову до вікна,буркнувши щось у знак згоди.
Аякс на таку їх взаємодію знову розсміявся і нарешті мовчки продовжив вести машину.Вже зовсім скоро вони були під їх будинком.Хлопці вийшли з машини і почали розгружати всі речі з багажнику.
-В гості не запросите?
-Ще чого.-Скаррамучча закотив очі на пропозицію друга і пішов вперед до під’зду.
-Якщо хочеш-заходь.Я не проти,і він думаю теж.
-Та ні,я речі занесу і поїду додому.Мене там чекають.
На згадку того,хто його чекає вдома,Чайльд лагідно посміхнувся і поніс пакети в дім.Казуха покачав головою на це і теж пішов вслід за ними.Підіймати тяжкі пакети не саме приємне заняття,але вони втрьох швидко впорались з ним.Аякс швидко попрощався з ними і поїхав додому.Казуха і Скарамучча ж нікуди не поспішаючи прийнялись за розпаковку покупок.Коти постійно крутились поряд,обнюхуючи все.Коли в одному з пакетів вони побачили дві пухкі фігури котів,в точності схожих на них,вони обидва зацікавлено почали їх обдивлятись і обнюхувати.
-Давай сфотографуєм.
Скар лише кивнув на пропозицію Казухи і дістав котів повністю,поставивши по одному поряд з Карамелькою і Телевізором.Їх зазвичай неслухяні і непосидючі коти на здивування сиділи мирно,ніби позуючи.Каз швидко дістав телефон і зробив декілька милих фотографій.Після невеличкого відпочинку вони знов продовжили розпаковку всього.
Після того як вони витратили десь 15 хвилин на це все,сусіди прийнялись прикрашати квартиру.Спочатку вони вирішили прикрасити вітальню і поставити ялинку,а потім вже інші кімнати.Ялинка,котру вони купили,не була дуже великою,але виглядала пухнастою і дуже реалістичною.І встановлювалась легко,тому довго паритись з нею не було необхідності.
Основну частину часу все прикрашав Казуха,котрий мав який-ніякий досвід в цьому,на відміну від Скарамуччі.Той просто подавав іграшки і уважно спостерігав за процесом.В якийсь момент прикрашати в тиші набридло,тому Скар увімкнув на телевізорі якийсь збірник новорічних мелодій.Новорічний настрій в кімнаті одразу піднявся на декілька позначок.

Коти,поки вони були зайняті різнокольоровими кульками,дістали з пакету мішуру і носились з нею по всій кімнаті.На це дійство Казуха лише посміявся і сказав Скару,котрий збирався забрати її,залишити їх у спокою.Хай собі грають,що їм буде без цієї мішури.
Не дивлячись на монотонність процесу прикрашання у хлопців був прекрасний настрій.Скар навіть покачувався під гарну музику,маючи на обличчі досить розслаблений вираз.Казуха теж розслаблено пританцьовував з іграшками в руках.Коли кульки скінчились,вони перейшли до різних фігурок.Кролики,янголята,дзвіночки,сніжки-все,що душа забажає.Ще не до кінця готова ялинка вже виглядала по святковому гарною і чарівною.
-Гарно виходить.
-Згоден.Ти вперше прикрашаєш ялинку?
-Ага.Не доволилось до цього ще.
-Подобається?
-Так.
-Я радий.Добре,коли ти маєш гарні спогади про свята.В дитинстві я обожнював новорічні свята.Не знаю,чи доречно мені розповідати тобі про це?-Казуха відвернувся від ялинки і подивився на Скарамуччу,котрий лише хитнув головою,показуючи,що його це не задіне зовсім.Казуха розпізнав знак і продовжив розповідь,розбавляючи і так гарну атмосферу.-Коли я був малим ми всією родиною жили в великому будинку.Я,тато,бабуся і дідусь.Мама загинула коли мені було 4,але я пам’ятаю невеличкі фрагменти свята з нею.Через те,що будинок був великим,на те щоб прикрасити його йшло десь 2-3 дні.І нам було так весело!Ми навіть наряджпли дві ялинки,одну в нашому саду,а іншу в залі.Я більше любив наряджати в саду,бо ми завжди поки наряджали її грали в снігу.Бабу снігову ліпили,в сніжки грали,будували замки коли снігу багато було.Хотів би я колись повернутись в ті часи.Але на жаль.
-В тебе не залишилось рідних?-Скар,неочікувано навіть для себе,задав таке питання.Воно було не самим приємним,і він вже хотів вибачитись за безтактність,коли Казуха вже відповів.
-Нікого.Взагалі.В мене спочатку і так небагато рідних було,а після смерті бабусі,дідуся і тата не залишилось нікого.Навіть далеких родичів немає,на жаль.
Казуха тяжко зітхнув і продовжив наряджати ялинку.Скар теж зітхнув,але йому захотілось більше дізнатись про ті події.
-Тяжко було?
-Тяжко.Тяжко було усвідомлювати,що немає нікого,хто міг би тебе підтримати,допомогти.Що ти залишився один на один з цим світом.А світ цей дуже жорстокий.Зараз вже звісно легше,я подорослішав,маю людей котрі можуть допомогти.Але тоді було до біса страшно.Думаю,ти мене розумієш.
-Розумію.Мені було всього 16 коли я опинився в схожій ситуації.Один на один зі світом.
Обидва тяжко зітхнули і продовжили прикрашати ялинку.Кожний задумався про своє.До того моменту,поки позаду Казухи не почувся характерний для розбитого скла звук.Він швидко повернувся і побачив розгубленого Скара,котрий дивився на підлогу,всю в уламок фіолетової кульки.
-Вони…Вони скляні?
Декілька секунд кімната була в повній тиші,а потім з боку Каузхи почувся дзвінкий сміх.Скар декілька секунд мовчав,а потім теж підхопив його.Кіманіта знову наповнилась легкою атмосферою.Без того задушливого відчуття після діалогу.
Коли Казуха відсміявся,він обережно підвинув Скара до дивану і пішов за віником,аби прибрати все.Скар,котрий від сміху не міг навіть дихати нормально,завалився на диван.І що їх так сильно насмішило?Кулька скляна?Хто знає,можливо це був спосіб позбавитись тяжкої атмосфери.Спосіб виявився дійсним.В кімнату знов повернулась атмосфера свята і зі спокійною душою можна продовжувати прикрашати квартиру.
Вони закінчили цю тяжку і водночас веселу справу лише ближче до 3 ночі.Вся квартира засяяла святковими гірляндами,над дверями висіла мішура і різні прикраси,а в вітальні гарно мерехтіла гірляндами ялинка.Казуха стояв з Карамелькою на руках і любовався атмосферою.Скарамучча тим часом в невідомий для нього момент задрімав на дивані.Спочатку він просто сидів там і грався з Телевізором,тому що прикрашати він зовсім не вмів.Але судячи зі всього набридло чи стомився от і заснув.Розбудити його чи краще хай спить?На дивані незручно,Казуха вже декілька разів на собі це відчув.Тому краще розбудити.
Казуха підійшов до дивану і легенько потряс Скара за плече.Той різко смикнувся і спросоння автоматично зреагував на це як на небезпеку,міцно схопивши руку на плечі і сонними очима оглядаючи кімнату,намагаючись зрозуміти хто він,де він і хто перед ним.Зрозумівши,де він і що перед ним його сусід,він з полегшенням зітхнув і опустився назад на двиан.
-Вибач,не хотів лякати.Ти задрімав,от я і вирішив що краще розбудити.На дивані незручно.
-Нічого.І коли я заснув?-після цих слів він позіхнув і потягнувся,розминаючи вже встигнувшу затекти спину.
-Не знаю.Вже 3 ночі,я піду спати.Солодких снів.
Казуха махнув йому рукою і поспішив в кімнату.В слід він почув побажання солодких снів.Але спати він сьогодні не буде.Треба встигнути менше ніж за тиждень зв’язати шарф у подарунок.Тому прямо зараз він і приступить до роботу.Часу обмаль,а от роботи далеко ні.
***
Скар зацепеніло сидів на дивані ще деякий час.Думав він про свята.А точніше про подарунки.Раніше він не заморочувався з подарунками.Не було для кого.Аякс не приймав щось дороге і казав,що йому достатньо листівки з побажаннями.А для всих тих «родичів» він ніколи і не думав щось робити.Але зараз з’явився Казуха.Він поки не зрозумів які ж почуття в нього до цього хлопця,але точно щось незвичне для Скарамуччі.А якщо в нього є якісь особливі почуття для нього,то і подарунок повинен бути особливим.Але яким?Своїми руками він міг максимум міг зробити листівку,і те не дуже гарну.Що він знав про вподобання Казухи? Він любив світлі кольори,рослини,м’який теплий одяг,іграшки.Ще в нього багато книжок в кімнаті,багато теплих пледів.Любить готувати і рукоділля.Тварин.Достатньо великий список,вибрати щось точно можна.
Повністю занурений у свої думки він пішов до себе в кімнату ритись в інтернеті в пошуках потрібного подарунку,і навіть не помітив Карамельку,котрий лащився до нього і просився на руки.
***
Непомітно для Казухи,котрий як міг намагався встигнути зв’язати шарф і не спав більше 4 годин вже 5 днів,наблизилось 31 перше грудня.Шарф майже готовий,значіть він впорався.
На годиннику 1 ночі,Скарамучча вже як декілька годин пішов спати,а Казуха ні живий ні мертвий дороблює подарунок.Скара вже другому дні його полунічних посиденьок помітив кола під очами і намагався випитати що ж він таке робить замість сну.Але Каедехара мовчав як партизан,ні сказавши ні слова про його подарунок.
Ось,останні петлі і гарний м’якенький шарф світло фіолетового кольору-готовий.Казуха з полегшенням зітхнув і відкинувся на спинку свого кресла.Залишилось гарно запакувати і зробити листівку.А ще приготувати щось на святковий стіл.І він зможе нарешті виспатись.
Трохи відпочивши,він прийнявся за пакування і листівку.У зрівнянні з шарфом це зайняло всього крихітку його часу,після чого він він зі спокійною душею пішов спати.
Ніч,як і завжди,пролетіла непомітно,а тому вже через здавалося мить йому довелось вставати.Годинник показував 10 ранку.Скарамучча здивується його пізному пробудженню.Зазвичай він встає набагато раніше і в цей час вже готує сніданок.На вихідних,звісно.
Повалявшись ще трохи,Казуха все таки змусив себе піднятись з теплого ліжка і вийти з кімнати.Поки він не дійшов до вітальні,квартира здавалася тихою і спокійною,ніби всі ще спали.Але коли він пройшов далі з кухні почулися тихі мати і скварчання чогось на сковорідці.Скарамучча?Готує?І квартира все ще ціла?
З такими думками він прискорився і прийшов на кухню.За плитою стояв чумазий Скара і в руках тримав лопатку,щось помішуючи періодично.Коти сиділи на столі позаду і уважно спостерігали за хазяїном.
-Вирішив відточити кулінарні навички?
Голос Казухи в тиші кімнаті був неочікуваним,тому Скар аж підстрибнув на місці вскрикнувши і через секунду на Казуху полились всі мати світу.На це він просто тихенько посміювався і сів за стіл.
-Що готуєш,повар?
-Спочатку це задумувалось як яєшня,але зараз це більше схоже на перепалений омлет.
-Ех ти,чому мене не розбудив?
-Ну ти як я подивлюсь останнім часом не висипався,а тут спиш до 10.От я і подумав,що відспиаєшся і вирішив,що сам впораюсь.Не впорався.
-Ну нічого,викинь,я зараз сам сніданок приготую.
Скар тяжко зітхнув і його невдалий кулінарний шедевр відправився у смітник.Після швидкого сніданку Казуха з кухні так і не виліз.Все таки,на ньому новорічний стіл.І хоч вони і не збирались багато всього готувати,бо святкують лише вдвох,але 1 січня до них обіцяли прийти друзі-святкувати.А тому потрібно все підготувати.
Поки Казуха готував,Скарамучча як заведений віник бігав по хаті і прибирав.За домашніми турботами вони і не помітили,як пройшов весь день.Стіл вже накритий,квартира прибрана-до святкування готові.
Казуха стомлено присів на диван в вітальні.Вони вирішили не святкувати на кухні,а перенести декілька страв на столик в вітальні і дочекатись відліку тут.Через хвилину поряд з ним плюхнувся і Скарамучча.
-Я стомився.Свята це настільки складно виявляється?
-Ага,в дитинстві легше було.Я собі веселюсь,а дорослі все роблять.
-Було б прекрасно якби все так і залишилось зараз.Можна я просто піду спати?
-Ні,дочекаємось 12 і підеш.
-Добре.
Скарамучча стомлено прикрив очі і,здається,задрімав.Казуха кинув погляд на телефон,годинник показував 8 вечора.Чекати ще недовго,вже можна приступити до їжі.Він встав з краю дивана і пересів поряд з Скарою.Той одним оком сонно спостерігав за всим.Коти сиділи по бокам від столику,вичикуючи щось смачненьке.
-Їсти хочеш?Насипати щось?-Скар на це лише угукнув і прийняв сидяче положення,поки Казуха насипав в його тарілку їжу.
-Смачного.
-І тобі.Увімкни «Один вдома».А потім привітання президента увімкнеш.
-Добре.
Вони мовчки почали їсти,поки Скарамучча вмикав телевізор.Через деякий час на екрані з’явився улюблений новорічний фільм багатьох людей,серед яких був і Казуха.Атмосфера в кімнаті стала ще святковішою,ніж була.
-Любиш цей фільм?
-Не дивився.
-Серйозно?-Казуха здивовано повернувся до нього,зупинившись їсти.-Тоді треба буде всі частини передивитись.
-Тут не одна частина?
-Ага,моя улюблена 1.Їх 5 взагалі.
-Круто.Подивимось.
Після чого вони тихо їли і дивились фільм.Коти перебрались до них на диван,намагючись взяти щось зі столу,але хазяйва їм цього не дозволяли.Непомітно для них час підійшов до 12 годин.Після фільма вони увімкнули промову президента,уважно слухаючи підсумки року і побажання на наступний.Вони вирішили,що алкоголю тут не місце,а тому в бокалах був налитий ананасовий сік.
Нарешті,почався відлік.Скар і Казуха підняли бокали і почали рахувати.Коли відлік підійшов до кінця і почулися звуки курантів,вони чокнулсь бокалами і почали вітати одне одного.За вікном роздався звук перших салютів,після чого рука Казухи дрогнула і сам він напружився,але виду сильно не подав.Але Скарамучча помітив,трохи посунувшись ближче.Через секунду Казуха щось згадав і підірвався з місця.Скар розгублено дивився декілька секунд і потім теж підірвався.Вони не сказавши ні слова розійшлись по кімнатам,а вже через секунду стикнулись у коридорі.Кожен тримав у руках гарно запакований подарунок.
Декілька секунд вони просто витріщались на подарунки,а потім в унісон розсміялись.Так само не кажучи ні слова,ніби читаючи думки одне одного,вони повернулись у вітальню.
-Не думав,що ти щось подаруєш мені.-Казуха почав першим,забираючи з рук друга пакунок і віддаючи йому свій.
-Я теж не очікував.
Після деякого часу щурхотіння подарункового паперу в руках Скарамуччі показався гарний м’який шарф в його улюбленому кольорі.До стрічки,котрою він був обмотаний,була прикріплена листівочка.Здається,саморобна.На ній було намальовано їх котів і ялинка.Роздивляючись такий гарний подарунок,на його обличчі грала м’яка посмішка,а в очах плескалася ніжність і теплота.Вперше за весь час їх знайомства Казуха бачив на його облиичі такі емоції.І у відповідь на них Казуха посміхнувся так само тепло,вигартовуючи цю картину в себе в пам’яті.
Після того,як він роздивився шарф,Скарамучча підвів очі до Казухи і виглядав він неймовірно щасливим.Хотілось би бачити такий вираз обличчя в нього завжди-подумки промовив Казуха.Після коротких переглядок Казуха опустив погляд на коробочку,котра була трохи невміло,але скоріш за все дуже старанно запакована.
Потягнувши за бант зі стрічки,він зняв її з подарунка і обережно розпаковував папер,аби не пошкодити його.Після того,як він позбавився від пакування,йому на коліна випала листівка.Саморобна.Скарамучча дуже постарався,це видно по його вперше такому яскравому погляду в очікуванні.З обличчя Каедехари не сходила щаслива посмішка і вона стала ще яскравішою,коли він побачив вміст коробочки.Там лежало одразу декілька речей.Прихватки для гарячого у вигляді кошачих лапок,кулончик з бісеру,здається саморобний,свічка,від котрої приємно пахло імбирним печивом,маленький плюшевий котик і книжка.Все точно підібрано під його смаки.
Казуха обережно відклав подарунок в сторону після чого повернувся до Скари.Той в очікуванні на реакцію дивився на нього.Казуха деякий час дивився у відповідь,а потім швидким рухом посунувся ближче і міцно обійняв Скарамуччу.Той на секунду застиг,а потім міцно обійняв у відповідь.Під звуки салютів і привітання з телевізору вони міцно обіймались.На фоні мерехтіла ялинка,а коти уважно спостергіали з ними.Можливо,це найкраще свято в житті Скарамуччі.