Перша зустріч

Накрапав дощик. Певне, глобальне потепління вже наступає хом’яківству на п’яти. Бо ж вже 24 грудня..але йому нема діла до того потепління. Він сам-один, мочить під дощем своє блякле хутро, щоб напитись в барі.

Його звати Дімон. Непримітна зовнішність, непримітна робота на, прости-господи, заводі по виготовленню бігових коліс Fitness-homa-one. Дуже популярна річ, між іншим. Але йому вона не треба, його і так ледве вітер не здуває. Цікаво, чи здує його вітер перемін?..Але такого не трапиться.

***

Він не пам’ятає, як багато випив і з ким. Не пам’ятає, що то був за бар. І зовсім, зовсім не пам’ятає, як потрапив в ліжко…боже, хто це?!

— Гей! Хто ти в біса і що ти робиш в моєму ліжку?!

Хом’як навпроти ледь ворухнувся. Ну, хоча б виглядав він непогано…такий весь оксамитово-чорний..рідко таких зустрінеш.

— Гей! Агов! Прокидайся! ГЕЙ!!!!

Чорнявий знов почав ворушитися, але якось дивно. Лише через пару секунд Дімон зрозумів, що той…сміявся?

— так, я гей. А що таке, пупсік? — той підняв своє обличчя і безцеремонно поцілував Дімона в щоку.

— ЕЕЕЕ ЩО ТИ РОБИШ ТИ НОРМАЛЬНИЙ ВЗАГАЛІ!!! — він вискочив з ліжка і почав нервово шукати одяг.

— А вчора ти був не проти..

— Боже, замовкни. Вдягайся і вимітайся з моєї хати.

— Я все розумію, але я ще на тебе не переписав цей будинок. Поки що, як мінімум.

Чорнявий теж встав, але вдягатися не спішив. Він побрів голяком на кухню.

Раніше хом’яки всі ходили голі і їм було нормально, але з часом це стало дурним тоном.

Дімон вдівся і побрів до сусіда по ліжку.

Він не розумів, як так сталось. Його ніколи сильно чоловіки не цікавили. Не настільки..

— Ем..а де ми були вчора?

— В гей-барі.

Клас. Значить він переплутав звичайний бар з…

— А робили..що.. — було ніяково, але йому треба було знати, хто був зверху. (ЗАДЖПЮУВЖ)

— Тобі в подробицях? — звабливо посміхнувся той, — спочатку говорили за життя. Ти розповів, який ти бідний нещасний, як тобі нудно живеться і що хотів би щось змінити, ну а я вирішив тобі допомогти. Ми пішли до мене. Далі і так зрозуміло.

— А…Ти…чи я…

— Враховуючи, що ні у мене, ні, сподіваюсь, у тебе зараз не болить дупа, нічого такого не було. Якщо ти про це.

Тиша. Сіли пити каву. Дімон думав шо йому робить далі. В принципі, нічого жахливого не сталось. Але йому було цікаво, чому він вибрав саме цього чорнявого. Ну, він був гарний, безсумнівно. Але цього якось недостатньо. Алкоголь зробив своє?

“Про що ми говорили? Як тебе взагалі звати?”

— Діоген. Мене звати Діоген. — виявляється, останнє питання він сказав вголос.

— Ахах, це як отого..

— Так, того, що в бочці жив. Ми з ним чимось схожі, не здається? — Діоген(ПЗВХАХ ВИБАЧТЕ Я ПРОСТО НУ) задумливо почесав свої неприкриті волосаті яйця:

— Ми і про це вчора говорили. Ти щось пам’ятаєш?

— Не дуже. У тебе є якесь протипохмільне?

Таблетка освіжила розум, але спогади були смутні. На щастя, сцени сексу він погано пам’ятав. Хоч в чомусь плюс п’яного сексу(на ділі він лайно, не повторюйте ніколи). Лише якісь обривки, швидке дихання, і навіть стогони..а ще запам’ятав, шо у його партнера хуй маленький. Ну хоч в чомусь дімон краще за інших. Хехе.

А от діалоги згадалися краще. Виявляється, не лише він зливав душу своєму майбутньому партнерові, а й йому дещо розповіли. В житті Діогена трапилась якась трагедія, він когось не врятував чи щось такого і тепер йому погано від того. Дурня, що було те загуло — подумав би Дімон, але був надто сиклом шоб сказати те в лице чорнявчика і тому просто слухав його. Лицемірство краще за неприємну правду. Так же ж?…

А може це він безпринципне лайно. Так, саме так.

***

— Коли ти йшов в бар, ти очікував якогось дива? Ну. Свята ніч. Все таке.

— Що?

— Ні, я не про себе зараз. Хоча я теж ще те диво.

Він досі у хаті чорнявчика. Вже пройшла година чи дві з моменту пробудження..А він чомусь не наважився встати зі стола і просто сидів. Діоген же вже встиг прибратися і навіть привдягтися. І не зазря — в кімнаті було прохолодно.

— Ну…Напевне..Не знаю.

—  А я ось чекав. І, мені здається, воно сталось, — той усміхнувся.

— І що ж такого сталось?

— Зазирни в свій телефон — побачиш.

Чорт, цей гандон лазив по телефону…який сором…там стільки бдсм гей бравл старс порно……….

Але його увагу швидко привернули дві інші речі: перше — повідомлення від хом’ячихи, з якою він разом працював. Він не раз хотів позвати її на побачення, але боявся. Вони іноді переписувалися, проте то було на рівні скинути мємчік про підвал порошенка.

Та в цей раз вона звала його погуляти сьогодні в парку. Схоже, вона забула, що у нього робочий день…стоп…Бляха! Він запізнився на роботу. Знову. Це вже було не вперше. Колись його таки звільнять..

Точніше, не колись, а сьогодні. Друге повідомлення було від начальника, який культурно попросив його написати лист про звільнення, бо його постійні спізнення заважають роботі. Чорт. Чому все так…