Фанфіки українською мовою

    Точка зору Ніла на те, як Аарон вривається до їхнього гуртожитку, а Ендріли займаються речами з позначкою 18+. Це швидше до і після того, як Аарон зайшов, що призвело до цього і як вони впоралися з цим за пів години до того, як Ніл зіткнувся з Аароном. 

    Це не було чимось, що вони зробили легковажно, це було створено і пом’якшено за той час, що вони знали один одного, поступово та повільно, з мінімальним прогресом щоразу.

     

    Це було те, що занадто швидко повертало Ендрю назад, щоб відбуватися часто. Лише гарні дні дозволяли це, дні, коли ночі не були сповнені спогадами, грубими руками, димом в легенях і подорожами на машині.

     

    Ніл гарно навчився розуміти свого партнера, міг дізнатися відповідь задовго до того, як запитає. Ніжні дотики були нормальними без запитань, але це… Це те, про що він ніколи не перестане запитувати.

     

    Ендрю лежав на дивані, розтягнувшись на всю його довжину й повернувши голову, щоб дивитися передачу, яку він вимкнув задовго до того, як Ніл увійшов до кімнати.

     

    Він перемістився, спостерігаючи за Нілом, коли той підійшов до дивану. На його губах з’явилася ніжна усмішка, призначена лише для Ендрю. Він зупинився, ледь не торкнувшись дивана. Хлопець нахилив голову.

     

    Його губи вимовили «так чи ні», голос був грубим і глибоким, коли його гомілка торкнулася подушки.

     

    Ендрю простяг руку, пальці вчепилися в тканину вільної сорочки Ніла, і обережно потягнули його.

     

    Ніл струсив з плечей рюкзак, недбало опустивши його на підлогу. Він нахилився ближче, спостерігаючи за тим, як змінюється погляд Ендрю. В нижній частині його живота з’явилося тепло і він відчув, як серце в грудях почало прискорено битися. Вічність – це дуже довго, але Ніл знав, що він ніколи не зможе забути те, що Ендрю змушував його відчувати.

     

    — Дрю, – пробурмотів Ніл із запитальною інтонацією.

    Ендрю потягнув сильніше.

     

    — Так.

     

    І Ніл пішов на це, дозволяючи Ендрю тягнути, і притискати його до себе, ноги м’яко впиралися в подушку по обидва боки від стегон Ендрю, тіла не стикалися, але були досить близько, щоб відчувати тепло один одного. Ніл підвівся на лікті з обох боків від вух партнера, обличчя було досить близько, щоб відчувати його дихання.

     

    Ніл відчув жар по всьому тілу, бажання, яке він відчував до цього юнака взяло його тіло в заручини. Він зазирнув у горіхові очі Ендрю, коли той повільно підняв руку між ними, проводячи пальцями по животу Ніла. Тканина зачепилася, змусивши його сорочку піднятися, оголюючи натреноване тіло. Ендрю дивився у відповідь, а його інша рука торкнулася оголеного живота, і Ніл не міг стримати тремтіння, яке пробігло його тілом.

     

    Він нахилився вперед, ласкаво притискаючись носами з Ендрю, коли дотик партнера став важким для його шкіри. У Ніла перехопило подих, після того як рука, що не досліджувала його тіло, зустрілася з власним плечем, і простежила за тильною стороною руки до його долоні, що вчепилася в диван. Пальці Ендрю потягнулися до його пальців, і Ніл обережно підняв руку, відчуваючи, як Ендрю ковзає між ними й диваном, а потім переплів їхні пальці, та потягнув.

     

    Ніл доторкнувся носом до щоки хлопця, ледь помітно поцілував її губами, а потім міцніше стиснув сплетені руки. Ендрю міцніше обхопив низ живота, його пальці перемістилися до пояса, дозволяючи гумці треників Ніла притиснути його пальці до шкіри, доки груди Ендрю глибоко підіймалися та опускалися

     

    — Так чи ні? – він зітхнув, і Ніл кивнув йому.

     

    — Так, – сказав він у щоку Ендрю.

     

    Рука Ендрю повільно перемістилася до його стегна, голова відкинулася назад, а пальці вп’ялися в шкіру. Губи Ендрю притиснулися до його губ і Ніл заплющив очі, глибоко вдихаючи.

     

     

    Ендрю спрямував його стегна вниз, і від відчуття того, як Ендрю збуджений проти його власного збудження, у Ніла перехопило подих.

     

    Ніл відсторонився, досить далеко, щоб побачити обличчя Ендрю, стегна якого все ще були притиснуті до його власних.

     

    Його очі були заплющеними, підборіддя нахилене вгору, горло оголене, брови видавали збудження.

     

    Ніл хотів, щоб вираз його обличчя назавжди закарбувався в його пам’яті, його очі вбирали риси його обличчя, рідкісний момент, коли він сподівався – благав про ейдетичну пам’ять Ендрю, щоб ніколи не забути, як очі його партнера звузилися до скронь, губи злегка розійшлися, світле ластовиння на переніссі вкрилися рожевим рум’янцем, що розфарбували його бліді щоки.

     

    Очі Ендрю впевнено розплющилися, повіки поважчали, коли його стегна злегка здригнулися. Ніл вилаявся.

     

    — Добре? – запитав Ніл, голос низький і вже захеканий. Його рука змістилася, вільна долоня обережно взялася за волосся на потилиці Ендрю.

     

    Ендрю припав до нього.

     

    — Так, Ніл, – запевнив він, його голос був позбавленим звичайного контролю.

     

    Ніл притиснувся губами до підборіддя хлопця, поцілував його в щелепу, шию, зачепив зубами впадину горла.

     

    — Ти можеш, – сказав Ендрю, голос його був напруженим.

     

    Нілові вуста наблизилися до його шкіри, говорячи:

     

    — Що можу?

     

    Ендрю вщипнув його за стегно, перш ніж натиснути ще сильніше і від тертя вони обидва задихнулися.

     

    — Залишити засос, – видавив він і Ніл знав вагу його слів. Знав, що означає, коли Ендрю дозволяє собі бажати чогось.

     

    Ніл провів носом по його щелепі, вдихаючи запах його шкіри. Тремтіння, що огорнуло все тіло Ендрю, підштовхнуло його, і він міцно поцілував Ніла в шию, гарячу і вологу, висунувши язика, щоб заспокоїти поранену шкіру.

     

    — Рухайся, — попросив Ендрю, впиваючися нігтями в стегнову кістку Ніла.

     

    Ніл підвівся занадто повільно, губами зачепившись за покусану шкіру біля ключиці, а потім вп’явся в неї. Стегна Ендрю завмерли й подалися назустріч стегнам Ніла. Дотики вимагали, щоб він рухався швидше.

     

    Голос Ендрю зірвався, коли він вилаявся, Ніла знову почав рухатися.

     

    Нападаючий був занадто захоплений, розум був дуже затуманеним і розмитим через все що відбувалося з Ендрю, щоб помітити клацання дверей, різкий стукіт ніг по килиму, перш ніж його відірвали від хлопця під ним.

     

    Рука схопила його за сорочку і він щосили намагався стриматися на ногах, кінцівки поважчали від бажання, відчуття досі були дезорієнтованими.

     

    Перед очима промайнув кулак, що вдарив його в щелепу, змусив відступити, рука підлетіла до губ, в роті з’явився присмак металу.

     

    Його щелепа працювала, перевіряючи біль і завдані збитки.

     

    Вуха Ніла вловили слова, і він змусив себе знову зосередитися, проклинаючи себе за те, що так довго був не при собі.

     

    Близнюк Ендрю стояв перед ними двома, його партнер палав від злості, кидався в брата непохитними словами.

     

    Ніл зрозумів вираз обличчя Аарона. Груди стиснулися через його особистий гнів, що підкрався до горла.

     

    А слова, що Аарон кинув на адресу Ендрю, вогнем люті обпекли його шлунок

     

    Стук, який видало тіло Аарона, коли його відкинуло в стіну, вгамував щось у кістках Ніла, і хоча його кінцівки все ще свербіли від бажання втрутитися, він змусив себе дозволити Ендрю розібратися з цим самостійно.

     

    — Я завжди можу сказати «ні», — відрізав Ендрю. В грудях Ніла щось обірвалося, лють наповнила його тіло, рідкісна й сліпуча.

     

    — Ніколи не кажи мені інакше, – зажадав він, до того ж у цього чортового боягуза вистачило нахабства подивитися повз Ендрю на Ніла, очі благали, шукали каяття та допомоги, ніби він думав, що Ніл заступиться за нього й врятує. Ніл спохмурнів і зрозумів, що в його обличчі проступають риси батька.

     

    Аарон відсахнувся від нього та знову глянув на брата.

     

    Ніл спостерігав, як Аарон поворухнувся і безглуздо перепросив. Спостерігав, як Ендрю не відступив та не розслабився, його плечі напружилися так, що Ніл зрозумів: його більше тут немає. Лють Ніла щодо всіх людей, через яких Ендрю опинився там, перевершувала лють стосовно Аарона.

     

    Він присунувся до нього, бажаючи звільнити Ендрю від мук, які відчував його розум через безрозсудні слова Аарона.

     

    Він прошепотів українською ніжно, м’яко, тільки для свого партнера, знаючи, що це краще, ніж пропонувати свої дотики для втіхи. Коли очі Ендрю вивчали його тіло, його поріз, коли вони зустрілися з його очима, Нілу довелося змусити себе дихати.

     

    Ніл навчився читати ці карі очі, і те, що він побачив у них, пропалило нутрощі Ніла й розірвало його груди. Роки болю та образ пробивалися на поверхню коричневого та зеленого кольору, роки загнаного всередину гніву полонили його зсередини.

     

    — Повернися до мене, — благав він українською мовою. Слова були його єдиним інструментом, розпач просочувався та забарвлював його слова. Погляд Ендрю тріснув і загартувався, зосередившись на його обличчі. Всі сліди гніву в ньому зникли.

     

    Щойно за Аароном зачинилися двері, Ніл знову звернув увагу на Ендрю, який підійшов до підвіконня і відчинив вікно тремтячими руками.

     

    Його груди наповнились свіжим повітрям. Ніл стояв, притулившись до спинки дивана, досить близько, щоб підтримати, але досить далеко, щоб дати йому свободу.

     

    Довгі хвилини вони сиділи в тиші: руки Ендрю стиснулися в кулаки, говорячи про те, що він намагається зупинити тремтіння, яке стрясало його пальці.

     

    — Кохання моє, – голос Ніла порушив тишу, через що напруження в плечах Ендрю трохи послабшало.

     

    — Я сказав «так», – випалив Ендрю; він відмовлявся дивитися на хлопця. Ніл кивнув головою.

     

    — Я знаю.

     

    — Я сказав «так», — знову видавив він, слова були тонкі й розтягнуті.

     

    Я хотів, щоб ти це зробив.

     

    — Я знаю, – пообіцяв Ніл.

     

    Я довіряю тобі

     

    Між ними знову запанувала мовчанка.

     

    — Він не може продовжувати робити це з тобою… – почав Ніл.

     

    — Ніл, – урвав Ендрю.

     

     

    — Дрю, він завдає тобі болю, – відповів Ніл, нахиляючись ближче до хлопця, що стоїть перед ним.

     

    — Джостен, мені все одно, що він думає, – спробував заперечити Ендрю, але Ніл бачив його наскрізь.

     

    — Ендрю, – м’яко сказав він.

     

    — Ні, – закінчив Ендрю, і Ніл відпустив його без боротьби.

     

    Він сидів нерухомо, вивчаючи профіль воротаря у світлі, яке проникало через вікно. Уздовж його горла темніли засоси, що йшли під комір сорочки, і Ніл з жахом зрозумів: він насолоджується їхнім виглядом. Це його рук справа, це доставило Ендрю задоволення, Ендрю хотів їх. Ніл глибоко зітхнув.

     

    Ще через мить Ніл підвівся зі спинки дивана, його кроки були тихими та повільними, поки він хапався за свій викинутий рюкзак, рився в ньому, щоб знайти свій телефон, а потім, нарешті, відкрив його. Він перегорнув контакти, які додав Ендрю, зупинився на одному, потім підвівся і підійшов до нього.

     

    Ніл поклав телефон на підвіконня. Ендрю глянув у екран, що світився, перш ніж Ніл відступив і попрямував на кухню.

     

    Він зачерпнув велику кількість какао в улюблений кухоль Ендрю, молоко підігрівалося на плиті, а сам він змусив свої вуха перестати працювати, щосили намагаючись дати Ендрю хоч якусь подібність усамітнення, коли з вітальні пролунав парубоцький голос. Він відповідав на запитання Бетсі телефоном.

     

    Ніл розмішав молоко в кухлі, додав зефір, узяв гарячий шоколад та попрямував до вітальні. Він поставив напій на письмовий стіл, що стояв ближче до підвіконня, і тихо опустив його, коли виявив, що очі Ендрю вже спрямовані на нього.

     

    — Тобі що-небудь потрібно? – сказав Ніл, щосили намагаючись, щоб це не прозвучало як запитання, голос був рівним і спокійним, на відміну від гніву, який все ще скручує його нутрощі.

     

    Ендрю нахилив голову до кухля, який нападаючий щойно поставив, і простяг руку до нього.

     

    Ніл знову підняв кухоль та простяг його, Ендрю стиснув пальці, притискаючись до них, коли обхопив кухоль рукою.

     

    Коли Бетсі заговорила, Ендрю відвернувся від Ніла, взяв гарячий шоколад і знову повернувся до вікна.

     

    Ніл відвернувся від світловолосого, тепло знову наростало, огортаючи та обпалюючи його кістки. З нього було досить. Нілу набридло, що Аарон кидає слова й біль на Ендрю, ніби розуміє його краще, ніж Ендрю сам себе, ніби він захищає його. І його нудило від цього.

     

    Ніл буде захищати Ендрю до останнього. Він зачинив за собою двері й вийшов з їхнього гуртожитку.

     

    0 Коментарів