Ніл

Продовження війни Ніла та Аарона.

Аарон заходить до кімнати, застає Ендрілов, і все вибухає. Аарон все ще не довіряє Нілу і, мабуть, ніколи не почне, але він вчиться довіряти Ендрю. За допомогою Кейтлін і, що дивно, Ніла, він вчиться розмовляти з Ендрю та впускати його. Крок за кроком.

Першимим, що побачив Аарон, коли відчинив двері до кімнати гуртожитку свого брата, був Ніл на дивані. А за Нілом – Ендрю на дивані. А потім Ніл і Ендрю на дивані – Ніл притискає Ендрю до дивану, руки Ендрю вчепилися в сорочку Ніла, ноги обхопили стегна, тіла рухаються так, що Аарону стає погано.

А потім зовсім розбита лайка брата змусила серце Аарона впасти вниз живота.

Наступним, що він побачив, були закривавлені руки, котрі вчепилися в дерев’яну раму ліжка, і білі простирадла, які зовсім не прикривають, а потім нічого. Аарон кинувся вперед і схопив Ніла, відкинувши його від брата, потягнувши за комір футболки, змусивши встати перед ним. Аарон наніс удар так сильно, як тільки міг, гнів кипів під його шкірою, заставляючи її свербіти й горіти.

Як тільки кулак зіткнувся з засмаглим обличчям, його різко відкинуло назад, змусивши спіткнутися і втратити рівновагу всього на мить, перш ніж він випростався. Ендрю схопив його за сорочку спереду, натягуючи її так туго, що тканина врізалась у шкіру.

Ніл притис руку до підборіддя і насупив брови, коли, відсмикнувши долоню, побачив кров.

— Не чіпай його, – прогарчав близнюк, втративши будь-яке почуття апатії.

Ендрю стояв між Нілом і Аароном, щит для людини, яка щойно була на ньому, для людини, яка щойно скористалася ним, – стримувана лють Аарона знову пронизала його.

— Як ти можеш бути із ним? – Аарон закричав. — У мене мурашки біжать по шкірі від однієї думки про це! Він такий самий, як інші! Як ти можеш дозволити йому… після всього… тобі не здається підозрілим, що “я не цікавлюся” Ніл зв’язався з тобою тільки після… Боже, Ендрю, хіба ти не бачиш, що він використовує тебе! Він такий самий, як Дре…

— Ні, – втрутився Ендрю з палаючими очима.

— Ти не можеш просто сказати «ні»… – заперечив Аарон. Ендрю перервав його, коли кинувся вперед, і відкинув брата до стіни позаду. Рука з ножем різко притиснулася до шиї Аарона.

— Я завжди можу сказати «ні», – кипів Ендрю, на його обличчі відбивалися емоції, яких Аарон ніколи не бачив у свого близнюка. Його зазвичай гладка й апатична шкіра була покрита зморшками гніву, очі живі і широко розплющені.

— Ніколи не говори мені протилежне, – наполягав Ендрю тоном, пронизаним загрозою. Рука ще сильніше притискалася до його трахеї. Аарон застиг біля стіни, зациклений на тому факті, що брат, його брат, який убив його матір і виблискував сталлю свого ножа на кожного, хто неправильно дивився на Аарона, притиснув цей кинджал до його шкіри, щоб захистити Ніла.

Вина і гнів зібралися в його животі, лють і біль неприємно змішалися, важким тягарем давлячи на груди. Його очі стежили за обличчям Ендрю, не знаходячи ніякого каяття, лише неприкриту ненависть у рисах, які відбивали його власні.

Він глянув через плече Ендрю на Джостена, частина його шукала якийсь вихід, свого роду пошук неправдивої втіхи.

Але всім, що він побачив, був погляд, за яким, як він знав, слідували смертельні руки та останні удари. Аарон завжди вважав Ендрю монстром, безсердечним близнюком, який міг убити не замислюючись, але навіть з лезом Ендрю біля шиї, з тугими дихальними шляхами, затиснутими його рукою, в той момент він боявся Ніла більше, ніж свого брата. Страх охопив його обличчя і змусив знову подивитися на Ендрю. Його шлунок звело судомою і перевернуло, щось у грудях зламалося, а обличчя скривилося. Він ніколи не вмів так добре приховувати свої емоції, як його близнюк.

Аарон обережно підняв руки поруч із собою, долонями назовні, намагаючись не надто сильно рухатися у своїх махінаціях.

— Вибач, я не це мав на увазі, – голос Аарона звучав чужим для його вух, далеким і напруженим через тиск, спрямований на його кадик, коли він говорив.

Поза Ендрю не розслабилася після його слів, його рука не впала з шиї, а обличчя не змінилося звичайним нудьгуючим. Його очі здавались далекими, коли він ще сильніше притис Аарона до стіни.

Перед його очима з’явилася вкрита шрамами рука, що відокремила близнюків. Він не чув, як підійшов Джостен, і не став довго зациклюватися на цьому. Ніл почав говорити приглушеним голосоМіньярд затамував подих, прислухаючись до незнайомих слів, його живіт стиснувся, очі зупинились на загорілих кістяшках пальців, які знаходились достатньо близько, щоб він відчув косоокість.

— Коханий, – промимрив Джостен м’яким тоном, який він зберігав тільки для Ендрю.

Аарон відчув, як його близнюк трохи посунувся до нього.

— У мене кровотеча, – продовжив Джостен, згинаючи пальці. Ендрю м’яко повернув до нього голову, погляд ковзнув з його долоні на обличчя, затримавшись на порізі вздовж губи Ніла, перш ніж зустрітися з ним очима. — Він не правий, – сказав Джостен. — Повернися до мене.

— Дрю, – м’яко благав нападник, прибираючи руку між близнюками. Тоді Ендрю відсторонився від Аарона так само швидко, як і підійшов. Блондин спостерігав, як до Ендрю повернулася звична апатія, єдиною ознакою його гніву було переривчасте дихання та примружені очі.

Аарон видихнув через рота і схопився за шию, потираючи шкіру і втягуючи повітря. Він загнав кисень у легені і трохи зігнувся навпіл, рука на коліні підтримувала його.

— Ендрю… – почав Аарон благаючим і хрипким голосом, коли в нього перехопило подих.

Руки його близнюка так міцно стискали нарукавні пов’язки, що побіліли кісточки пальців.

— Ні, – Ендрю насупився і сказав це українською, Аарон знав, це тому, що ця мова ще не була зіпсована. Кінцівки Аарона заніміли.

Він убив Дрейка заради того, щоб захистити його, і сам щойно п’ятьма словами шпурнув йому в обличчя той незначний прогрес, якого вони досягли. Все зіпсував, натрапивши на те, чого йому бачити не належало.

— Забирайся, – сказав його близнюк, і Аарон глянув на Джостена, здригнувшись від похмурого виразу його обличчя.

— Забирайся, – переклав він із таким же запалом, як і Ендрю. Аарон не чекав, поки йому скажуть ще раз, він поспішив піти з кімнати і зачинити за собою двері.

***

Ніл увірвався в кімнату Аарона через півгодини, змусивши Нікі зупинити свою відеогру, а Метта відірватися від підручників.

— Ти шматок лайна, – тон Джостена і вираз, що закарбувався на його обличчі, змусили Міньярда видертися з крісла-мішка і повернутися спиною до стіни в слабкій спробі захистити себе. Синяк, який наніс йому Аарон, став глибшим, потворний фіолетовий колір пофарбував його вкрите шрамами підборіддя, а губа розпухла і вкривалася свіжою кров’ю, коли він говорив. Його волосся досі було розпатлане, а сорочка пом’ята після того, що перервав Аарон. Незважаючи на все це, Ніл виглядав таким самим убивцею, як і його батько, Аарон знав про це лише за зображеннями в новинах та статтях, які вивчав.

— Я, блядь, не збираюся завдавати тобі болю, боягузе, – кипів він, глузування прозирало в його словах ще одним нагадуванням про те, хто його виростив.

— Ти не можеш триматися подалі від цієї грьобаної справи? – Аарон вистрілив у відповідь, і Ніл невесело засміявся.

— Це не те, що ти казав, коли благав мене прибрати Ендрю від тебе, – огризнувся він. Аарон відчув, як його обличчя спалахнуло від гніву, а нігті вп’ялися в долоні.

Нікі швидко сів. — Стривай, що…

— Ти вже двічі звинувачував мене у цьому. Двічі ти бомбардував Ендрю своїм недоречним чортовим захистом і своїм егоїзмом…

Нікі знову почав. — Гей…

Ніл різко повернувся до Нікі, нарешті помітивши іншу людину в кімнаті.

— Тримайся, дідько, подалі від цього, – випалив він.

Нікі знову стиснувся в грудку.

— Ніл, – обережно спробував Метт, простягаючи руки так, ніби намагався заспокоїти його. Ніл перевів погляд на свого найкращого друга, а Бойд залишився зовсім нерухомим поряд з Аароном за своїм столом.

Частина блондина насолоджувалась тим фактом, що частка його маски зісковзувала, що він вивільняв те, що, як знав Аарон, ховалося за цією фальшивою маскою, якою Ніл намагався переконати їх усіх. Гірка частина його знайшла втіху в тім, як Нікі відсахнувся від гніву Ніла, нарешті глянувши на його справжню сторону. Нікі завжди вважав Ніла дорогоцінною істотою, яка потребувала захисту та притулку, але тут він міг бачити тільки вогонь, який Ніл ховав у своїх очах.м мовою, яку Аарон не міг зрозуміти. А найкращий друг Ніла виглядав наляканим до смерті, що викликало задоволення в животі Аарона.

— Ти ходиш навколо і називаєш усіх, з ким Ендрю спить, ґвалтівниками? Невже твоя думка про нього настільки низька, що ти не думаєш, що він міг би прийняти таке рішення сам? – Ніл люто продовжував, голос був низьким і таким загрозливим, яким його чули всі хлопці.

Нікі різко вдихнув, але Аарон не смів відвести очей від нападаючого перед ним. Його задоволення поступово згасло, і грудка застряг у нього в горлі.

— Це не твоя справа. Тримайся, в біса, подалі від цього, Джостене, – сердито кинув він йому, намагаючись заткнути, намагаючись змусити його піти, щоб Аарон міг, чорт, дихати.

Ніл зробив загрозливий крок ближче до нього, блондин люто на нього подивився.

— Це моя справа, коли він не може спати ночами через грьобані слова, якими ти розкидаєшся, це моя справа, коли він не їсть, коли пропускає тренування, коли не може встати з ліжка через тебе, – сказав Ніл. — Якщо йдеться про те, щоб захистити його, про те, щоб турбуватися про нього, тоді спитай його. Поговори з ним замість того, щоб кидати йому в обличчя все, що він зробив, як розпещена дитина. Тому що ти такий і є. Ти егоїстичний мудак. Ненавидь мене, мені, блядь, однаково, але не використовуй мої стосунки з ним як зброю для свого враженого его, – його голос був холодним і різким, він різав шкіру Аарона.

— Що, ніби ти не робив цього з Кейтлін? – Аарон крикнув: — Я не знаю, помітив чи ні, але ти єдина людина, з якою Ендрю, трясця, розмовляє! – Він закричав, відштовхуючись і відступаючи від нього на крок.

Ніл знову засміявся, гіркий і жорстокий звук, від якого волосся на руках Аарона стало дибки, його очі палали люттю, коли вп’ялися в Аарона.

— Я зробив це, щоб допомогти тобі, я зробив це, щоб виправити твої зіпсовані стосунки з ним, і ти це знаєш. Ти робиш це, щоб позбутися мене. Ревнощі тобі не йдуть, Аароне. Твій хибний захист нікому не потрібний.

— Я ніколи не хотів його захисту! – Аарон скрикнув, мало не подавившись.

— Ти уклав з ним угоду! Ти погодився на умови захисту! Ти був досить дурний, щоб погодитися, і все ж таки він чортів поганий хлопець! – Ніл крикнув у відповідь. — І якби ти, хоч раз у своєму жалюгідному житті, постояв за себе і, нарешті, сів і справді поговорив зі своїм братом… – Ніл зробив крок назад, коли його груди здіймалися. Він глянув на Аарона з огидою, ніби той не вартував навіть лайна на підошві його черевика.

— Я не знаю, подивимося до чого це тебе колись приведе. Що за шалена ідея – просити про щось замість того, щоб вимагати.

Аарон кипів, жар горів усередині нього, погрожуючи лизнути горло.

— Ти тримав його, – промовив він крізь клубок в горлі, абсолютна ненависть до людини перед ним ясно читалася в його очах, отрута сочилася зі слів, що лунали з його грудей.

Риси обличчя Ніла спалахнули, обличчя перейшло з розгубленості в замішання протягом кількох секунд, перш ніж зупинитися на відверто вбивчому.

— Аарон, – попередив Ніл, напружуючи плечі так, як Міньярд знав, що, якщо підштовхнути, його відвезуть із закривавленими руками та зламаними кістками.

Аарон міг бачити Ендрю, що стікає кров’ю на білих простирадлах, до яких він був притиснутий. Він відчував холодний метал ключки Ніла на своїй долоні, чув шалений сміх Ендрю, його ім’я, руки в його волоссі, тріск черепа та кров, так багато крові.

— Я припускаю, що ти приймаєш сигнали від мерців, – сказав Аарон, його обличчя було спокійним, незважаючи на злі слова. Блондин передбачив це, коли зробив крок назад, але він недооцінив швидкість Ніла, і одним швидким рухом його кулак зустрівся зі щокою Аарона.

На відміну від першого разу, коли це сталося, руки Ніла не були забинтовані та зламані.

Аарон відсахнувся від сили удару, схопившись за пульсуюче обличчя, і вилаявся, коли кров покрила його пальці.

Він усміхнувся, незважаючи на биття пульсу під шкірою, незважаючи на синець, який, як він знав, тепер відповідав синцю хлопця перед ним, Аарон усміхнувся якоюсь кривою посмішкою, майже гарчанням, через що поріз на його вилиці став ще більшим. Ніл ламався, і він насолоджувався цим, хотів, щоб він зламався, він хотів, щоб Ніл зламався і щоб це було через нього.

— Та пішов ти, – закипів Ніл, його очі були вбивчими, коли він знову штовхнув Аарона. — Ти знаєш, я розумію. Я розумію, що, незважаючи на синці у формі її пальців, що покривали твоє тіло, ти все одно любив її, – усмішка Аарона згасла, і його серце впало, будь-яке задоволення витекло з нього, як кров, — Я розумію, що, незважаючи на біль у животі від відсутності їжі, незважаючи на дзвін у вухах, у твоїй голові це звучало надто схоже на її голос, незважаючи на кінцівки, які, здавалося, не слухалися кілька днів, зламані кістки, тихі кроки, прискорене серцебиття, здригання, страх… Незважаючи на все це, я розумію, що ти все ще любив її. Я розумію, що ти любив її, бо принаймні вона була там. Вона була там, і вона підтримувала тебе, вона просто хотіла, щоб ти жив. Повір мені, Аароне, я розумію.

Голос Ніла був глибоким, зусилля зберегти рівний тон стримувалося напругою в його горлі. Аарон зосередив погляд на різкій лінії, що з’єднує ключицю з щелепою, а не на обличчі, де завгодно, тільки не на очах, де на нього дивитиметься той самий погляд, який він щодня бачив у дзеркалі.

— Це не любов, – видавив Ніл, — це була не любов, – він уривчасто дихав, коли його язик зачепився за останнє слово, перш ніж воно стало стійким проти глибокого підйому і опускання грудей.

Аарон завмер, нігті вп’ялися в долоні, а серце голосно стукало у вухах.

— Це було все, що ти зрозумів, він боявся, що це було все, що ти знав, але він відпустив. Він повернув цю довіру до твоїх рук і відпустив тебе. Ти повинен відплатити йому тим самим. Ти не можеш просити його про це, а потім не виявляти до нього такої ж чесності, – наполягав Ніл.

Півмісяці нігтів Аарона пробили шкіру.

— Я не торкаюся до нього без дозволу. Ніколи, – сказав хлопець, і очі Аарона трохи розширилися від цієї заяви, нарешті зустрівшись з очима Ніла, коли він побачив у них грубу та абсолютну правду. — Якщо йдеться про страх, спитай його. Довірся йому, Аароне, спитай його, – зажадав Ніл і відвернувся від нього, зачинивши за собою двері кімнати.

В приміщені було тихо, якщо не рахувати його неглибокого дихання, яке давило на вуха. Аарон відчув на собі погляди двох інших людей, і не зміг стримати здавлений звук, що вирвався з його горла.

— Аароне, – почав Нікі, але він ледве почув це через стукіт у вухах. Аарон змусив себе рухатися, не звертаючи уваги на біль глибоко в кістках, не звертаючи уваги на кров, що фарбує його шкіру, не звертаючи уваги на жовч, що підступає до горла. Він відігнав туман у голові і змусив себе увійти до ванної, зачинивши за собою двері, вчепившись у край холодної порцелянової раковини, відгороджуючись від світу й відчайдушно намагаючись дихати.

Посилання на оригінал:https://archiveofourown.org/works/38032228