Розділ 6
від Евеліна ПогорілецьГлава 6
Тарас проснувся і лежав бавився з волоссям сплячого Миколи. Микола розплющив око. Підхопився, встав.
— А точно сьогодні субота – сказав Микола, позіхнувши, і ліг назад до Тараса.
Тарас посміхнувся і обійняв Миколу, той поцілував його чоло. Дав термометр.
— Міряй, я поки піду чай тобі заварю.
Тарас кивнув. Через декілька хвилин Микола приніс чай і взяв термометр.
— 37. О непогано. Ти як почуваєшся?
— Добре, любий, можна я тобі покажу, те що я обожнюю і тому приніс?
— Звісно коханий.
— А ти не проти, якщо з нами буде жити пацюк? — Тарас дістав живого пацюка з рюкзака.
— Він що весь цей час там сидів?
— Так, я соромився тобі сказати, а потім забув.
— Добре хай живе, — зітхнув, — а клітка у нього є?
— Ні, він жив без неї тільки коробка пластикова у нього була, де він спав.
— Добре, це у мене є.
Пішов на балкон приніс судочок і маленьку хустинку, постелив у коробку.
— Цього досить?
Пацюк заліз у коробку. Тарас кивнув, і почав по черзі діставати речі з роюкзака, показуючи, і розказуючи про них Миколі. Микола сидів і радів, що йому довірилися. Микола задумався.
— Ти мене кохаєш чи любиш? Вирішив він перепитати у Тараса.
Тарас почервонів.
— Ккохаю.
І миттю поцілував його в губи. Відсторонився від Миколи, весь червоний. Микола, обійняв, пригорнув Тараса до себе.
— Можна я тебе поцілую?
— Мможна.
Все ще соромлячись відповів Тарас.
Микола ніжно поцілував його в засос.
— Що ти робиш?
— Цілую тебе.
— Зачекай.
— Ти ще не готовий?
Запитав Микола трохи з сумом. Тарас погладив по голові Миколу.
— Просто розумієш це у мене вперше, і ще з хлопцем.
Микола посміхнувся.
— Чеснокажучи, в мене теж. — Зітхнув.
Микола посміхнувся випив води, що стояла поруч і Тарас притягнув Миколу, до себе поцілувавши в засос, Микола ніжно відповів на поцілунок. Пацюк уважно за цим спостерігав.
— Я тебе теж кохаю любий, що правда побоювався, що це невзаємно. Тарас обійняв Миколу і прошепотів на вушко.
— Взаємно любий. Тільки ми ж одразу не поліземо займатися сексом?
— Любий, ти чого? Яой манги, то не реальність.
Тарас посміхнувся обійняв Миколу. Микола погладив його по голові.
Тарас дорозкладав речі і Микола запитав.
— Як почуваєшся?
Доторкнувся до лоба.
— Більш менш, але трохи болить висок.
Микола обійняв і пригорнув прямо в груди. Тарас почервонів і прижався.
— Поміряєш?
— Щщо?— Здивовано глянув Тарас на Миколу.
— Температуру.
— Та ні все ніби добре, більш менш.
— Добре пішли снідати?
Тарас встав і трохи одразу присів.
— Що сталося? Голова?
Тарас тихо кивнув.
Микола встав і пішов щось готувати на сніданок.
— Любчику, я зроблю омлет— крикнув той з кухні.
Тарас прийшов на кухню сів за стіл.
Невдовзі вони поснідали.
Микола думав прогулятися з Тарасом, але зрозумів, що хлопцю це не бажано, тому вони весь день провалялися в ліжку, читаючи один одному вірші.
— Ви знаєте як липа шелестить, у місячні весняні ночі?
Коханий спить,
Коханий спить,
Піди збуди цілуй їй очі.
Коханий спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Поцілував в очі.
— Ви знаєте як сплять старі гаї?
Вони все чують крізь тумани,
Ось місяць, зорі, солов’ї…
“Я твій” — десь чують дідугани,
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
Тарас ніжно посміхався він давно не був настільки щасливий.
0 Коментарів