Стосунки

У величезному знімальному павільйоні було темно і холодно. Ні, не просто холодно. Там було так, ніби тебе помістили у морозильну камеру, а ти в цей момент у літніх шортах і голий торс, принаймні так було за відчуттями. Генератор зламався. Зйомка затримувалась. Задіяні особи були вже роздратовані, не розуміли чому все не переносять на завтра.
Нервово поглядаючи на годинник кожні 30 секунд, Янович вистукував ногою по підлозі, навіть не збираючись покинути місце на м’якому кріслі, яке хоча би трошки давало якесь тепло його дупі. Зв’язок у павільйоні майже не ловив. Робити було нічого. Зав’язалась розмова із дівчиною, яка виявилась гримером.       Несвідомо актор почав загравання, настрій трошки покращився. Він зрозумів, що зваблює цю фарбовану блонду, лише коли їх відпустили нарешті по домівках, а вона однозначно притиснулась і запитала чи не проти він зігрітись у неї вдома. А він не хотів.
Вся проблема заключалась у тому, що Женя тепер мав нереалізований сексуальний потяг до Спартака, з яким вони не бачилися майже тиждень. Хоча симпатію до жіночої статі поряд із Субботою він не втратив ( тільки не у його випадку з репутацією альфача у певних колах ), але тепер всі фантазії були лише про цього накаченого “світилу інтелекту”. Чоловік тримав події першої ( і поки єдиної ) ночі із психологом у пам’яті, як ніби то було 5 хвилин тому. Вони не мали змогу бачитися через пізні вечірні зйомки у одному з проектів коміка. І тому брюнет ходив сам не свій. Його настрій змінювався занадто часто : то він сумний, то збуджений, то нервовий, то ніжний, то ніби от-от заплаче. З ним такого ще не було. Чи давно не було. Він не міг точно пригадати.
Ситуація із дівчиною по гриму повернула його у реальність, в якій два дні тому Спартак проводив вечір з якоюсь жінкою. Янович не знав з ким точно, але мав декілька варіантів у голові – то люкс в його розумінні. Тому тепер хлопця ще і мучили думки про те, як може Спартак обирати між такими шикарними леді і часто розтріпаним і п’яненьким дурником саме останнього.
Загалом чоловік почувався вимотаним морально і фізично. Хотілось виспатись. Бажано в обіймах. У мужніх, міцних руках Спартака. Саме тому на вулиці одразу набрав товариша.

– Ти не плануй нічого сьогодні, я приїду. Заперечень не приймаю. В мене дах вже їде за цей тиждень. – без можливості заперечити швидко проговорив у слухавку і скинув дзвінок.
Дорогою до житлового комплексу, актор накупив смачної їжі. Ледь тримався, аби не почати їсти прямо у таксі.
Як завжди спокійний, руки в кишенях, Спартак відчинив двері. На вигляд був теж зморений. Можливо, дрімав щойно. Женя з пакунками незграбно заповнив собою простір коридору, ледь не випустивши їжу.
– Ну не стій, рятуй нашу вечерю. – Роздратовано намагався знайти собі допомогу брюнет.
Спартак без коментарів забрав у товариша пакунки. І пішов на кухню. Ох, як же це збільшило роздратування Жені. Він не на таку зустріч розраховував.
Тільки-но актор оглянув кімнату, його одразу накрило теплом і соромом. На столі стояли заварений чай та вечеря з ресторану. Його чекали. І це було наскільки приємно, що він не міг втримати тепер той клубок емоцій, який намотував майже тиждень.
– Це… Дякую. – ніяково промовив. – Я дуже, дуже, дуже втомився. А ще сьогодні нас заморозили на зйомках. І я вже декілька днів нормально не спав. І за тобою скучив. Якщо чесно.
Поки цей струмок ниття від Євгена Яновича не розлився у Дніпро, блондин підійшов до нього, обійняв, вдихнув аромат волосся і поцілував у маківку. Тому останню фразу актор говорив вже ніжно і майже пошепки своїм оксамитовим тембром. Женя відсторонився, заглянув на декілька миттєвостей у блакитні очі і захопив партнера ніжним поцілунком, тримаючи його обличчя у своїх руках.
– А я думав, ти коли голодний, то тільки бурчати вмієш, – з насмішкою йому відповів психолог.
– Мгу. Ну, ясно все. Сумувати ж із нас двох вмію лише я. Не царська то справа. – вмощувався за столом Євген.
– Їж давай. Ти геть якийсь розклеєний. Відсутність спілкування зі мною робить з тебе якогсь чахлика.
Яновича довго припрошувати не треба було. Він вже жував, відкушений просто від стейку шматок, на ніж не було бажання і часу. А іншою рукою тягнувся за картоплею по-селянськи. На все це дивився Суббота і пив зелений чай.
– Ти чому не їсиш ? – з повним ротом запитав боюнет.
– Та от. Вирішив на тебе полюбуватись. Не часто зустрінеш печерну людину у сучасному мегаполісі.
– Та ну тебе. Я сьогодні за весь день лише зранку каву з бутербродом і все.
Після вечері хлопці вмостились на дивані. Янович під пледом. Все не міг зігрітись. Вони вели досить не значущу бесіду, яка розслабляла. Тому настав момент, коли напівсонні вони змовкли.
– Мені трохи сумно, що ти вважаєш, ніби я не вмію за кимось скучати. Я гадав, ти мене трошки краще знаєш.
Сонливість Яновича від цих слів розвіялась в мить. Він дивився на Спартака, який сидів поруч з опущеною головою і схрещеними на грудях руками.
– Спартачок, ти чого. Це ж жарт був. Як завжди мій недоречний жарт. – актор винувато кліпав очима і не знав, як бути у такій ситуації.
– От і добре. Забий. Можна розходитись спати. Добраніч.
Він швидко забрався з дивану, чмокнув товариша у лоб і пішов до спальні.
Такі реакції психолога були доволі звичними для актора. Йому, як людині дуже емоційній, яка любить багато разів обдумувати ситуацію, це ніколи не зрозуміти. А от його друг вмів оцінити подію за декілька секунд, зробити висновок, та більше не повертатись до обговорення. І зараз це означало, що у блондина все ок і пазл склався, а от у нього то попереду безсонна ніч.
Купа думок у голові: навіщо ляпати все без розбору; чому не перевів той медовий поцілунок у такий бажаний секс; нащо накинувся на їжу, як останню у житті; чому не зупинив коханця чи не пішов з ним; і коли ж нарешті вже нормально зігрітись вдасться? І він зрозумів, що треба діяти, а не мерзнути на дивані з мішаниною думок у голові.
Він обережно відчинив двері спальні. Було темно і не можливо побачити Спартака.
– Ти спиш ? – прошепотів у темряву.
В ту секунду загорівся нічник. Блондин сидів у ліжку і не без іскри в очах дивився на того, хто вторгся до кімнати. Ці бісики у очах Спартака надали повної сміливості Яновичу.
– В мої плани не входило спати на дивані. Та і зігрітися там я не можу. – з напущеною серйозністю говорив до товариша, який вже підходив до нього. Вони стояли навпроти. Декілька секунд дивились просто очі в очі. Бездонний океан блакитних очей зводив з розуму. І там вирувала пристрасть, яку нічим не приховаєш.
– Ти хочеш.., – Суббота не встиг договорити. Його перебили.
– Я хочу тебе. А вже потім будеш моститись спати. Можливо. Це не точно.
Він це майже шипів від збудження. Погляду не відводив від очей навпроти. А руками розв’язував шнурок на штанях партнера та стягував їх додолу. Він підійшов ближче, захопив однією рукою талію, іншою потилицю Спартака і поцілував так, щоб блондин відчув ту силу, з якою він його бажає. Потім відтягнув за волосся голову і пройшовся язиком і легкими покушуваннями по шиї знизу до вуха. Прохрипів :
– На ліжко.
Спартак піддавався, не зупиняв, не виправляв, не насміхався. Він хотів його так само сильно. Його твердий стояк давав це зрозуміти ще в обіймах біля дверей спальні. Женя ловив момент, аби нарешті все тваринне бажання втілити у реальність.
Блондин не знав чого хоче партнер, тому заліз на ліжко повністю. Над ним став брюнет і наказав сісти. Стягнув із психолога труси і став навколішки, розводячи накачені ноги в сторони, аби розміститись зручніше між теплими стегнами.
– Жень, ти впевнений, що хочеш це зробити ? – трохи збентежено запитав Спартак.
– Хочу. – актор не став далі розводити дискусію і одразу обхватив член партнера руками. Він діяв інстинктивно, бо раніше ніколи нікому не відсмоктував. Коли охопив голівку губами, навіть не сподівався, що від самої думки про член Спартака у роті, ледь не кінчить. Він почав повільно рухатись, з усіх сил ховаючи зуби. За декілька поштовхів відчув руку у своєму волоссі. Партнер допоміг йому налаштувати ритм і глибину, аби обом було комфортно. Спартак через стримування стогону попередив про те, що скоро кінчить. Женя почав паралельно стимулювати свій член. Блондин не витримав перший. Він видав тваринний рик, затискаючи стегнами Яновича, потім відкинувся спиною на ліжко. Актор кінчив за ним, розвернувся спиною до ліжка і розслабився знизу у напівсидячому положенні. Обидвоє тяжко дихали.
Женя відчув, як велетень спускається до нього. Його обійняли ззаду. Було неймовірно приємно відчувати тепло від обіймів, які ніби загорнули в кокон. Про холод вже і забув давно.
– Хочеш продовжити?
Спартак вже водив своєю рукою йому по стегну лиш самими кінчиками пальців, повільно наближаючись до члена.
– А ти як думаєш? – все ще в задишці відповів Янович.
Блондин якимось незрозумілим способом зміг вскочити на ноги, паралельно піднімаючи Женю. Вони опинились на ліжку, лицем до матрацу, Спартак зверху. Він взяв змазку на тумбочці. Його накачене тіло притискало вагою Яновича. Однією рукою він тримався хоч трохи над партнером, іншою почав розтягувати, одразу двома пальцями. Для Жені це було цілком терпимо. А на вухо йому прошипіли:
– Ти дуже поганий хлопчик. Скільки ж ти обирав інших, поки взяв мене ? Я не мститимусь, не бійся. Але думка, що ти будеш порівнювати, мене заводить ще більше.
Спартак поцілунками опустився по спині партнера, допоміг Жені підняти сідниці і увійшов неквапливо, але одразу потрапив на місце, яке викликає найбільше задоволення. Брюнет видав задоволений стогін. Цього разу темп блондин набирав швидко. Женя відповідав рухами на зустріч, періодично стонучи від задоволення, коли відчував тиснення у чутливий точці. Спартак міцно тримав партнера між попереком і тазом, контролював поштовхи і любувався сідницями Яновича, і тим, як той в наближенні оргазму, все міцніше стискає у кулаки простирадло. На піку у блондина з’явилась блаженна посмішка і не сподіване : ” Ох, так, бляха“. Цього разу вони закінчили одночасно. Спартак накрив собою Женю, куснув йому кінчик вуха і поцілував за мочку.
Вони дивились один на одного так близько, відчували гарячі подихи, посміхалися. У цій кімнаті знаходився цілий всесвіт для двох. Зморені чоловіки швидко заснули в обіймах один одного.

Ранок виявився раннім. Як завжди, Спартак збирався працювати. Також сьогодні вони мають записати подкасти, тому Янович розумів, що дуже безглуздо зараз їхати додому, аби через пару годин повертатись.
Психолог вже щось робив у телефоні, коли брюнет підтгнувся до нього і поцілував самими кінчиками губ.
– Доброго ранку, – з акторським вмінням проговорив Женя.
Блондин відклав телефон, на обличчі вираз дуже задоволеної людини. Він притягнув ближче у свої обійми актора. Великим пальцем ніжно погладив скулу, потім залишив руку у кучерявому волоссі.
– Ти зустрінеш Антона, якщо я затримаюсь на роботі?
Це питання так здивувало Женю, що той, здавалось вічність мовчав, перш ніж відповісти.
– Антона ? Тобто я можу не їхати додому?
– А що тут такого ? – як завжди спокійно реагував психолог.
Янович сів у ліжку. Дивився на партнера здивовано і трохи налякано.
– Ну, я ж не переодягнений, на голові буде шухер, бо без укладки. То ж ясно, що тут ночував.
– Не перший же раз.
Блондин знову взяв актора у полон своїх обіймів. Вперся бородою йому у кудряхи.
– Ну яка різниця зараз чи пізніше всі дізнаються?
– Дізнаються про що? – все ж так збентежено говорив Янович.
– Женька, не тупи. Про наші стосунки. Це вже не вперше, сподіваюсь, не востаннє, ти тут ночуєш.
Женя повернувся і прямо в очі запитав :
– Стосунки ?
– Можеш називати як хочеш. Але це не відміняє того , що ти втюхався по самі вуха. А я з першої ж ночі дозволив тобі себе відтрахати, що раніше і припустити не міг. – Він примкнув губами до відкритого від розгубленості рота Жені, цілував довго, ніжно, але одночасно пристрасно. У цей момент пам’ять Яновича видала картину, де в першу їх ніч він спочатку дав можливість Спартаку взяти себе, аби той легше прийняв все, що відбувається, а потім за проханням самого ж Субботи, проникнув у нього і був ніжним, наскільки то можливо, аби не травмувати перший досвід коханця. Він пам’ятає, як переливались спітнілі тату на рельєфній спині, як блондин вигинався від задоволення. І який він ніжний зранку.
У ранковому поцілунку чоловіки без слів один одному проговорили всі свої почуття. І вже через декілька годин буде знято два нових випуски, які переглянуть більше сотні тисяч разів. І ніхто не знатиме, що відбувалось після зйомок у кімнаті, крім двох закоханих, які віддавались всеціло цьому цілунку.

****
Це кінець історії. Нарешті змогла підібрати слова, аби перейти в NC-17. Переписувала цей розділ декілька разів. Сподівюсь, вам до душі ця розповідь. Дякую за кожну вподобайку, перегляд та коментар.