Дощ

Інколи на зборах можна померти від нудьги. Особливо, коли все передбачено, нових підводних каменів не знайдено, змовників не виявлено, торгові шляхи чисті та нових розбійників не з’явилося… На таких зборах, я готова ледь чи не спати. Адже моя роль відіграна за кулісами та лишилося лише чекати, доки клан обмусолить все, а мені доводиться все ж вслухуватись, чи не утнуть якоїсь дурниці…

Та сьогодні все йшло тихо і рівно. Я слухала, виконуючи роль мовчазної тіні.

Нарешті всі кланові питання були закриті. Двері в хол відкрилися, і мармурова кімната знову почала нагадувати хол. Прийшов час кланових звернень. Тобто якщо у членів клану виникають проблеми, саме час їх обговорити.

Але навіть зараз особливо багато обговорювати не довелось. Всього кілька запитів. От і збори підійшли до кінця. Залишилось обговорити лише одне питання. Запит від Айрата.

Обговорення було дуже навіть жваве, весь клан гуртом тиснув на Айрата аби він уклав заручини з Ладанією з клану Відкритих Гір.

Які ідіоти… Та перекрикувати моїх коханих родичів я ніякого бажання не мала.

Раптом все стихло, аргументи було вичерпано, а брат у відчаї, навіть задихавшись, сидів, стиснувши на столі кулаки.

• Цікавий вибір зробив клан на користь Айрата. – вся рада обернула голови в мій бік, як по команді. А мій голос, як завжди, м’яким оксамитом окутав кожен закуток не тільки холу, як здавалося, а всього притихлого маєтку. Інколи від цього відчуття у мене самої мурашки по шкірі йшли. Я продовжила після зовсім короткої паузи: – Ладанія… вродлива дівчина, хоч і не надто молода – їй 19. Для мого брата, що не має воєнних заслуг, здавалося б прийнятно. Тільки от мій брат себе ніяк не збезчестив, на відміну від не зовсім юної Ладанії.
• Про що це ти, Матір? – завмер глава клану, мій батько за сумісництвом. Мені навіть зараз дивно чути від нього це звертання.
• Про її багате інтимне життя, звісно ж.
• А можна детальніше? За нашими даними репутація Ладанії бездоганна! – скипів радник Рікус.
• Не знаю звідки ви берете свої дані, за моїми – у неї було як мінімум 14 статевих партнерів, і це не рахуючи рабів, звісно ж. – Звичайно я знаю про джерела моїх родичів… Куці однобокі дані…
• Та й на це можна було б закрити очі… – розвела я руками, не даючи уже нікому вступати зі мною в безглузду дискусію. Мене перебивати, зрештою, навіть глава клану не насмілиться. Ось він матріархат в дії. Поки говориш – ти головна, та якщо тебе захочуть заткнути – відправлять заміж і змусять народжувати по дитині в рік.
• Хоча, звісно ж, мені не подобається перспектива уже через кілька місяців шукати для брата лікарів від хвороб кохання… Окрім того, мене цікавить чи Ладанія може мати дітей, що теж являється тим ще питанням, зважаючи на кількість і спонтанність неакуратних зв’язків… – я замовкла, даючи можливість іншим висловитись. Але всі слухали, відчуваючи мій холодний гнів. Що ж продовжу: – Та можна було б змовчати, зам’яти, раз ця інформація не настільки явна… Але от ще один факт, менш трепетний, та не менш важливий. Наскільки глибокі шахти клану Високих гір? Наскільки багатими лишаються місце зародження важкотопних руд? От мені чомусь здається, що вони майже вичерпані. Що наш клан Молочного Шляху отримає? Шахти східної гори? От тільки що ми знайдемо на дні? Кості рабів? Чи може отруєне повітря? Думаю одне і друге, тільки не руду.
• Аніра! Це пусті звинувачення, клан Високих гір жодного разу не збив постачання руди! – злегка підвищив голос Гіртван, голова торгової палати.
• Це правда, от тільки руда уже кілька місяців поставляється суто з основної шахти. – притишила я голос ще більше, натякаючи, що кричати на мене не варто, можу образитись і зовсім затихнути. Всі знову замовкли.
• І ще одне. – всі аж вскинулися. Ще не все? – Мені огидно думати що ця зарозуміла, розбещена діва стане супутницею життя мого цінного брата, моєї крові. Я не хочу бачити її частиною клану. За всі свої 19 років вона не збагатила цей світ нічим достойним. – я встала, даючи зрозуміти, що бажаю піти та нічого нового я не скажу уже.
• Матір! – звернувся до мене батько.- Ми перевіримо наші дані за тиждень. І не сміємо тебе просити надати докази вже зараз. Але на кону честь нашого клану, і я прошу тебе за тиждень мати докази своїх слів, якщо ми не знайдемо їм підтвердження самотужки.
• Звичайно, Глава.

Батько встав і схилив переді мною голову у легкому поклоні. Раз я намірилась піти – збори вважаються завершеними. Всі інші встали та послідували прикладу Глави. Я покинула хол.

Щойно я переступила поріг, тиша розкололася на тисячу шматків і тихий, чіткий стукіт моїх каблуків потонув у жахливому ґвалті, що піднявся за моєю спиною. Раз офіційні збори закінчено, почалася неофіційна частина – крики, звинувачення, пошук винних та відповідальних, і просто безпричинний крик.

У зв`язку з певними незручностями змушена перенести твір на інші ресурси. З повним обсягом Ви можете ознайомитись на Аркуш (назва та псевдоім автора без змін):

https://arkush.net/book/18602