Фанфіки українською мовою

    Анотація:

    От тільки квіти не тримають зла, квіти не вміють мстити. А от наложники вміють.

    Вміють і мстять. Мстять слугам, один одному, господарям і просто тим, хто по необережності на квіточку наступив. Адже мають те, чим обділені інші домочадці – прихильність господаря.

    З наложниками потрібно обережно, трепетно… брати все до останку.

    ………………………………………………….

    Розділ 1.

    Часу, як завжди, не вистачало. І, тим не більше, я йшла саме в цьому напрямку… Мабуть, це професійна звичка… Йти туди, де не знаєш, що від тебе хочуть…

    А ось і двері: темні й масивні, як і сам коридор. Що ж… Я то стукаю, але темні біси Сигарди, як же не хочеться зараз нікого бачити! У мене купа роботи та треба встигнути до від’їзду!

    • Заходьте! – міг би привітатися ще у закриті двері. Можна подумати, він може чекати ще на когось. Я усміхнулася цій думці. Хоча… Може якусь коханку чекає. Але увійшовши у двері, переконалася, що коханку він точно не чекає. Ось яка краля стоїть. Справді вродливий хлопчик. З роду махаон. Хм, невже у брата покращився смак? Він зазвичай обмежується наложницями абсолютно блятської зовнішності з милими зеленими очками, пишногрудих блонд, і бажано з максимально пустою головою.

    Явно не його смак. Хлопчик був породистим і… вишколеним. Так, однозначно. Стоїть непорушно, плечі розправлені, голова лише трішки схилена в учтивій позиції, взір направлений в нікуди, абсолютно нейтральний вираз обличчя, так ніби він на прийомі в монарха, а не стоїть лише в золотих наручах та поножнах, золотому ошийнику і такому ж поясі, до якого прикріплені абсолютно прозорі червоні, як прапор, шаровари. Босий. З пірсингом на сосках. “Хм”, – усміхнулася я про себе, – “справді вродливий”. Довге густе червоне волосся було зібране в просту зачіску-ґульку, у вигляді нерозкритої троянди, набік, лише передніми прядками, інше волосся вільно спадало по фігурі, демонструючи довжину. Але волосся, не того вульгарного червоного, як в інших махаонів, а глибокого, темного червоного кольору… Як же цей колір називається? Я, здається, десь чула… І очі фіолетові, як і в інших, але знову ж таки – темний фіолетовий. Не люблю цей колір, але саме цей фіолетовий дуже може навіть бути винятком. Всередині з темно-червоними, майже карими вкрапленнями, а по ободку темний колір, майже чорний. І такі яскраві, що видно навіть з цієї відстані. Хоча, зараз тут напівтемрява, наскільки я знаю, в сутінках очі махаонів ледь чи не світяться. Хм… Кабінет брата: тісний, темний, заставлений повними книжковими шафами, зазвичай все ж освітлений добре. Наштовхує на думку, що братик мені презентацію влаштував. Для мене хлопчик?

    • Привіт.
    • Привіт, сестра. Як дорога? – брат привітно усміхнувся і встав з-за столу, одночасно обернувшись напівобороту до хлопчика.
      Зведемо ігри в люб’язність до мінімуму…
    • Нормальна, як завжди.
    • Як тобі покупочка? – брат, хоч і прямолінійний, як гірський баран, але мене завжди добре розумів.
    • Гарний хлопчик. Ти вибирав? – підняла я одну брову, явно натякаючи, на його смаки.
    • Так, для тебе, – усміхнувся вичікуючи, братик. Хоче знати наскільки вгодив. Я знову усміхнулася про себе: “Братик – братик, що ж ти такого хочеш від мене?”
    • Ммм… для мене? – склала я руки на груди. – Дуже гарне волосся, навіть краще, аніж в інших з роду махаон. Й довге таке, аж за лікоть. Навіть дивно, що якась панянка для себе не зрізала.
    • Яка ще панянка? – обурився брат. – Ти будеш першою після Притулку.
    • Першою? – неочікувано для брата я насторожилася. Він явно запанікував і обійшов стіл, ставши прямо напроти мене, я теж трохи обернулася до нього. Тепер ми стояли напівобертом до стола, а, оскільки хлопчик стояв за столом, біля стіни, трішки зліва, практично в кутку, так щоб він був в тьмяному освітленні, ми його бачили теж напівоборотом. Ну, добре. Я бачила його добре, брат стояв до нього практично спиною. Що ще раз говорить про його необережність. Або у віру в слухняність екземплярчика… Що якраз питання в мене і викликає…

    Брат вичікувально подивися на мене. А я тягнути час явно була не налаштована:

    • Як щодо дресури? – інколи радію, коли справу маю з братом, з ним і мені можна прямолінійно… Мало хто б мене зрозумів, насправді. Всі сприймають рабів, як живих ляльок. Ігноруючи той факт, що вони люди. Та це явно не в моєму стилі. Вони люди, і забувати я про це не намірена. Не хочу одного разу прокинутись, задихаючись від власної крові в легенях, чи з ножем у горлі.
    • Не хвилюйся за це! – заспокоївся одразу брат. – Він вихованець Брагора Стіра.
    • О, справді? Я чула за нього. – Ну, добре. Обнадійливо. Цей вміє вправлятися з психікою. Наскільки я знаю, кожен з під його нелегкої руки виходить покладистою лялечкою, повністю зламаним, або вдало підкоректованим. Та й не тільки це… Його де-не-де запрошують на допити, не у ролі писаря, ясна річ, кат він відмінний, талановитий. От тільки для такої роботи потрібен час… Може він народився у рабстві? Це було б зручно. – У нього дуже світла шкіра, як на рід махаон. Він метис?
    • Ні, чистокровний махаон. – таки полонений… І?
    • І скільки ж йому?
    • – Брат аж світився, явно радий, що його подарунок, добре, підкуп, мене зацікавив.
    • Коли потрапив у розподільник?
    • В 10, одразу з поля бою. – я подумки фиркнула. “Поле бою”… Це зараз так називається відвертий грабіж, геноцид і мародерство? Ну-ну. Що ж сильних не судять.

    Повернемось до наших баранів… Отже, 9 років в рабстві, й не просто в рабстві, під тонкою пліткою Брагора Стіра. Більш ніж половина свідомого життя… Ще й вік досить пластичний. Добре. Виглядає досить безпечно. На перший час. В будь-якому разі хлопчик різких і необдуманих рухів не робитиме. Що-що, а подібне він мав добре вивчити. А там уже й сама розберусь, що з ним робити.

    • Подобається? – о, свята Наяда і сім її синів! Коли вже цей наївний баран навчиться хоч трішки емоції приховувати? Та його заживо у “дорослому” світі з’їдять. Ще б хвостом повиляв! – Підійди ближче. – приказний, але м’який тон брата у звертанні зі слугами та рабами мені завжди подобався. Все ж не зовсім він безнадійний… А от хлопчик просто бездоганний в цьому плані. Витримка залізна. За всю розмову жоден мімічний м’яз не смикнувся, навіть. Можна було б засумніватися, чи він взагалі розмову слухає, чи може в прострації. Але ні, ось, щойно до нього звернулися, він плавно обійшов стіл, підійшов до нас і зупинився на відстані неповної витягнутої руки між нами. З тим же відсутнім виразом обличчя, і погляд спрямований в нікуди, десь трохи нижче наших з братом плечей. Цікаво, але махаонів спеціально не вчать дивитись у підлогу, як інших рабів, а ось так – демонструвати колір своїх очей. Я особисто не страждаю комплексами та потребою демонструвати статус за рахунок кольору очей мого раба… Але от іншим мати саме махаона поруч – ледь чи не нав’язлива ідея. Дорога, рідкісна тваринка, що підкреслює статус, ще й какашки прибирати не треба (нехай це роблять слуги, але ж сам факт!), як за породистим скакуном, і трахнути можна, без остраху бути засудженим суспільством за зоофілію, самі плюси. Хах, схоже, не дарма до братика зайшла, ато все рутина-рутина, так хоч подумки порозважаюсь.

    Хах! ” Хлопчик”. Та він вищий за мене! Не значно, але все ж… Та і він босий, а я на каблучку, хоч і невисокому (люблю стійке взуття. І акуратне). Мабуть, це був обман зору внаслідок освітлення. Все заради очей, тепер вони не виглядали так яскраво. Для того, щоб розрізнити фіолетовий, потрібно приглядітися. Темні очі такі собі. Але так краще, все ж фіолетовий йому не дуже личить. А от м’язи просто шикарні. Підтягнутий, рельєфний торс і груди, обтягнуті смуглою, але не надто темною шкірою, майже благородний відтінок. І ці золоті кілечка в сосках… Ммм… Йому явно личить пірсинг. Так! Я хоч думаю швидко, але в мене купа справ, час завершувати прелюдію!

    • З подарунком ти вгодив, братику.- на цих словах мій наївний ідіот засяяв. – Гарний хлопчик. Подарунок прийнято. Що тобі потрібно?
    • Мені потрібна твоя допомога. – розігрувати комедію брат би не став. Ризикувати та дратувати мене, не в його інтересах.
    • Це й так зрозуміло. Яка допомога?
    • Я хочу, щоб ти підтримала мене на сімейній нараді.
    • Ти явно переоцінюєш мій вплив на клан.
    • Це ти недооцінюєш, будь-яке твоє слово може бути останнім аргументом. Допоможи, сестра, я не хочу одружуватись з цією змією!
    • Ти ж мене знаєш, я буду говорити тільки те, що думаю…
    • Знаю, тому прошу просто про підтримку. Якщо твої думки будуть на моєму боці – озвуч їх, а якщо ні – промовчи, будь ласка. – знає, мій баранчик з якого боку до мене піддобритися. Ну, добре… Вмовив.
    • Добре. Де документи? – коли вже я звідси піду?! Мені треба займатися ділом!
    • На твоєму столі. – на цих словах я навіть про цілу кипу* справ забула. Що ж це виходить, навіть сумнівів не було, що я не візьму раба? Я дозволила своїм бровам злетіти в подиві.

      *величезна міра у торгівлі.

    • Я ж знаю твої смаки, сестра. – задоволено промуркотів брат, пояснюючи.
    • Ну, гаразд. Я тоді піду. – усміхнулась, мені завжди подобалась уважність до своєї персони. А коли брат так трепетно ставиться до моїх смаків, це приємно вдвічі.
    • Бувай. І дякую, Аніра**.
    • Тобі дякую, Айрат***.

      *Аніра – тюркське, татарське жіноче ім’я, що означає “я освітлюю, озаряю”
      *Айрат – татарське чоловіче ім’я, що означає “дивовижний, коханий, дорогий”, «добрі справи», «милосердя»

    Я обернулась і направилась до виходу, намірено не даючи якихось команд “хлопчику”. Та він учтиво поклонився брату, і безшумно послідував за мною без команд. Ну так, поговоріть і розкажіть мені, що раби безвольні, бездумні істоти, і не люди зовсім…

     

    9 Коментарів

    1. Feb 4, '24 at 19:31

      Додано обкладинку, кому цікавенько)

       
    2. Jan 22, '24 at 19:36

      Ммм, головна героїня має вплив і, наскільки розумію, якусь владу…. Мені вже подобається!

       
      1. @Юри КиригаяJan 22, '24 at 20:02

        Сподіваюсь, не розчарую)

         
    3. Jan 14, '24 at 18:12

      Мені подобається ідея. Цікаво, що відбуватиметься далі. Хотілось би далі детальніше дізнатись,
      то такі “ма
      аони”, чому вони відрізняються, як вони потрапили в рабство. Можу припустити, що ці питання не відкриті тому, що це тільки перша частина)
      Особисто мені не вистачає описів (кімнати, кабінету, меблів, освітлення), на мою думку воно чудово передає атмосферу. Можливо це тро
      и складно, адже пишете Ви від першого лиця. Було б чудово, якби героїна згадувала своє минуле, таким чином розповідаючи про всесвіт, положення її сім’ї, клани, і будь-яку інформацію, про яку ми б мали знати для розуміння того, що відбувається, але що вважаєте недоречним вставляти у формі діалогів чи окреми
      глав.
      Початок багатообіцяючий, а красивий ма
      аон – в саме серденько)

       
      1. @Felix_ne_kormJan 22, '24 at 20:11

        Далі буде)) насправді майже все перечислене є, просто не з першої глави) дякую за по
        валу та поради)

         
    4. Jan 11, '24 at 23:03

      Початок інтригує;) Мені подобається, що саме сильна героїня тут в ролі
      азяйки, а красивий
      лопчик — в ролі вишколеного раба. Аніра постає як багатообіцяючий жіночий образ.

       
      1. @B der LineJan 12, '24 at 07:58

        Сподіваюсь не підвести очікування)

         
    5. Avatar photo
      Dec 17, '22 at 12:32

      Прикольно

       
      1. @ТігрісDec 17, '22 at 13:54

        Дякую)) дуже ціную відгуки)